Рішення

від 01.12.2023 по справі 174/793/23

ВІЛЬНОГІРСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 174/793/23

п/с№ 2/174/236/2023 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01грудня 2023 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря Троцько О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, третя особа державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга Ольга Василівна,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «Приватбанк», звернулося до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, третя особа державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга О.В.

Вобґрунтування позовнихвимог позивачзазначив,що 18.03.2008року міжЗАТ КБ«Приватбанк»,яке вподальшому перейменованев уПАТ КБ«Приватбанк»,правонаступником якогоє АТКБ «Приватбанк»(позивач)та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитнийдоговір №DNV0GK0000000002у розмірі15050,00доларів СШАіз терміномповернення до18.03.2015року.

Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26.07.2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банка заборгованість у розмірі 30981,01 доларів США та судові витрати.

06.09.2016 року Апеляційним судом Дніпропетровської області відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2

23.09.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачами у цій справі) було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1011140912102.

15.11.2016 року ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області залишено без змін.

В подальшому 21.07.2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, та 19.05.2020 року виконавчий лист було повернуто у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 є боржникомперед позивачемза кредитнимдоговором № DNV0GK0000000002 від 18.03.2008 року, вона не виконувала належним чином своїх зобовязань за кредитним договором у звязку з чим позивач був вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 . Вона була обізнана про відповідний судовий припис, оскільки подала заперечення та апеляційну скаргу на рішення суду. Під час розгляду справи в суді першої інстанції вона відчужила належне їй єдине нерухоме майно на підставі безоплатного договору. В подальшому під час примусового виконання рішення суду від 26.07.2016 року майна, на яке можна було звернути стягнення державним виконавцем не було виявлено та виконавчий документ повернуто стягувачу. Стягнутої судовими рішеннями з відповідача на користь позивача суми достатньо для звернення стягнення на єдине житло відповідача враховуючи приписи ЗУ «Про виконавче провадження».

Укладаючи договір дарування ОСОБА_2 діяла очевидно недобросовісно. Фактично справжня мета оспорюваного правочину убезпечити нерухомість від потенційного звернення стягнення на неї. Фактично вона кінцевої мети досягла, оскільки виконавчий документ позивачу було повернуто через відсутність майна у боржника на яке можливо звернути стягнення. На момент вчиненого правочину відповідач достеменно знав, що має невиконані та прострочені грошові зобов`язання перед позивачем, а також те, що позивач вже вчиняє дії направлені на судовий захист своїх прав та інтересів. Оскільки оспорюваний договір дарування вчинений із зловживання правами та порушує майнові інтереси кредитора, позивач просить визнати недійсним договір дарування квартири від 23.09.2016 року. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою судді від 29.08.2023 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.08.2023 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1011140912102.

12.12.2023року доканцелярії судувідповідачем ОСОБА_3 подано відзив, у якому остання просила у задоволенні вимог позивача відмовити з тих підстав, що 18.03.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNV0GK0000000002 у розмірі 15050,00 доларів США, строком до 18.03.2015 року, за рахунок якого вона придбала квартиру АДРЕСА_2 . Вказаний кредит був забезпечений іпотекою у вигляді цієї квартири, відповідно до якої позивач є іпотекодержателем. 23.09.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачами у цій справі) було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . На дату укладення вказаного правочину, ця квартира під будь-якими обтяженнями у вигляді іпотеки, арешту або інших заборон не знаходилась. Відповідач стверджує, що правочин не був фіктивним, оскільки вона зареєструвала своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 та право позивача на повернення кредиту було забезпечено до цього часу договором іпотеки відносно квартири АДРЕСА_2 . Позивач діє недобросовісно не зазначаючи в своєму позові про наявність іпотечного майна за рахунок якого він може задовольнити свої вимоги за кредитним договором.

Також відповідач заявила про застосування строку позовної давності до позовних вимог АТ КБ «Приватбанк». Приймаючи до уваги викладене, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 48,49).

Ухвалою від 04.10.2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , витребувано у позивача в порядку передбаченому ст. 84 ЦПК України належним чином завірену копію договору іпотеки № DNV0GK0000000002 від 18.03.2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Вказана ухвала відповідачем отримана, доказ до суду не надано.

Ухвалою від 06.11.2023 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_3 , витребувано у державного нотаріуса Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга О.В., належним чином завірені інформаційні довідки з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та обтяжень…, станом на 23.09.2016 року, якими нотаріус користувався посвідчуючи договір дарування укладений 23.09.2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Витребувані докази надані державним нотаріусом Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга О.В. та долучені до матеріалів справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що правочин не був фіктивним, право позивача на повернення кредиту забезпечено до цього часу договором іпотеки відносно квартири АДРЕСА_2 , а позивач не зазначив в своєму позові про наявність іпотечного майна за рахунок якого він може задовольнити свої вимоги за кредитним договором та на виконання ухвали суду відповідний доказ суду не надав.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга О.В. в судове засідання прибула, просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки 23.09.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . На дату укладення вказаного правочину, ця квартира під будь-якими обтяженнями у вигляді іпотеки, арешту або інших заборон не знаходилась.

Заслухавши представника відповідача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.03.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» в подальшому АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNV0GK0000000002 у розмірі 15050,00 доларів США (а.с. 15-17).

Ухвалою судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 року відкрито провадження у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості (а.с. 18).

ОСОБА_4 подав заперечення на позовну заяву (а.с. 19).

Відповіднодо рішеннямВільногірського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від26.07.2016року позов ПАТКБ «Приватбанк»задоволено тастягнуто з ОСОБА_2 на користьбанка заборгованістьу розмірі30981,01доларів СШАта судовівитрати (а.с.20-23).

Рішення в апеляційному порядку оскаржувалось та 06.09.2016 року Апеляційним судом Дніпропетровської області відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (а.с. 24, 25).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.11.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області залишено без змін (а.с. 26, 27).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності відповідачу ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену вище квартиру було зареєстровано КП «БТІ м. Вільногірська» в реєстровій у книзі 40, номер запису 5591 (а.с. 28, 29).

Відповіднодо копіїдоговору дарування квартиривід 23.09.2016року ОСОБА_2 подарувала вказануквартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (а.с. 30).

21.07.2017року постановоюначальника відділуВільногірського міськоговідділу державноївиконавчої службиГоловного територіальногоуправління юстиціїу Дніпропетровськоїобласті буловідкрито виконавчепровадження №54364372за виконавчимлистом Вільногірськогоміського судуДніпропетровської областіу справі№ 174/107/16-цпро стягненняз ОСОБА_2 на користьбанка заборгованостіу розмірі30981,01доларів США. (а.с. 31).

19.05.2020 року постановою начальника відділу Вільногірського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області було поверненно виконавчий документ стягувану так як відсутнє майно (а.с. 32).

Згідно долученої до позовної заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_2 сформованої 22.02.2023 року відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 і на цю квартиру накладена заборона, тип обтяження: іпотека, договір іпотеки № DNV0GK0000000002 від 18.03.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 33, 34).

Згідно долученої до позовної заяви інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна сформованої 26.06.2023 року щодо субєкта ОСОБА_2 вона уклала договір дарування квартири АДРЕСА_1 23.09.2016 року (а.с. 35, 36).

Нотаріусом при укладенні договору дарування отримано Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо субєкта ОСОБА_2 станом на 23.09.2016 року належить квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 і на цю квартиру накладена заборона, тип обтяження: іпотека, договір іпотеки № DNV0GK0000000002 від 18.03.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 77-84).

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змістуст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ізст. 78 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - пятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦКУ України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

За змістом ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має гуртуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленічастинами першою - третьою,п`ятоюташостою статті 203цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,встановлених цимКодексом,нікчемний правочинможе бутивизнаний судомдійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Судомвстановлено,що ОСОБА_2 є боржникомперед позивачемза кредитнимдоговором № DNV0GK0000000002 від 18.03.2008 року, вона не виконувала належним чином своїх зобовязань за кредитним договором у звязку з чим позивач був вимушений звернутися до суду із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , який судом задоволено та рішення набрало законної сили. Квартира відчужена боржником ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 за безоплатним договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 належали на праві власності дві квартири, однак позивач про те, що одна з них перебувала в іпотеці, а саме, квартира АДРЕСА_2 і на цю квартиру накладена заборона, тип обтяження: іпотека, договір іпотеки № DNV0GK0000000002 від 18.03.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» не вказав та на виконання ухвали суду копію відповідного договору не надав. Суд самостійно не може змінювати підстави позову.

ОСОБА_2 предбала квартиру

АДРЕСА_2 , тобто жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту (п. 8.1 договору № DNV0GK0000000002 від 18.03.2015 року), повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, позивачем не обґрунтовано порушення прав та інтересів останнього через укладення відповідачами оспорюваного договору дарування квартири. У звязку із викладеним суд дійшов висновку про відсутність у позивача будь-яких матеріально-правових підстав заявляти про порушення його права, як кредитора, та відсутність у позивача матеріально-правових підстав завертатись за захистом цього права, у тому числі шляхом оспорювання вказаного договору.

Слід зазначити, що відповідач заявила про застосування строку позовної давності. Однак відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

Вказана правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18).

У цій справі суд дослідив питання обгрунтованості позову АТ КБ «Приватбанк» та розглянув заявлені позовні вимоги по суті спору відмовивши у задоволенні позову у зв`язку з тим, що вимоги є необгрунтованими.

Виходячи з викладеного вище, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Судові витрати віднести на рахунок позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 76-81, 141, 263-265,273,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, третя особа державний нотаріус Вільногірської державної нотаріальної контори Канюга Ольга Василівна - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Повне рішення виготовлено 06.12.2023 року.

Суддя І.А.Ілюшик