Постанова

від 23.11.2023 по справі 806/5175/14

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/5175/14 Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

23 листопада 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Граб Л.С. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Прокуратури Житомирської області про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії , - до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2023 року повернуто без розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі №806/5175/14 за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи ухвалу про повернення без розгляду клопотання позивача про поновлення провадження у справі, суд зазначив, що дане клопотання є очевидно безпідставними та необґрунтованими, оскільки обставини, що зумовлювали зупинення провадження у справі не усунені. Позивачем не наведено жодної підстави, з огляду на яку можливо звернення до суду з даними клопотаннями.

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для повернення клопотання про поновлення провадження у справі.

Вказує, що справа знаходиться у суді починаючи з 2014 року, в той час як відповідно до ст. 190 КАС України строк розгляду адміністративної справи складає 90 днів. Також позивач наголошує, що зупинення провадження у справі до ухвалення рішення Конституційним Судом України щодо конституційності закону, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, виявилось неефективним і неспроможним, вичерпав себе через бездіяльність останнього, в той же час відмова місцевого адміністративного суду від розгляду клопотання, подальша тяганина з розглядом справи порушує право позивач на доступ до суду та право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку. Відтак скаржник наголошує, що місцевим адміністративним судом створено додаткові штучні процесуальні перепони для розгляду поданого позову.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії, - до вирішення Конституційним Судом України подання Верховного Суду України щодо конституційності положень Закону України "Про очищення влади" Конституції України.

В ухвалі про зупинення провадження вказано, що станом на 17.01.2015 на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади".

Ухвалами Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 та від 25.01.2021 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження у справі № 806/5175/14.

03 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення провадження у справі, у якій вказав, що наведені у конституційному поданні Верховного Суду обмеження, передбачені п. 6 ч.1, п.п. 2, 13, чч. 2, 3 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" не мають відношення до позивача, оскільки стосуються заборон для осіб, які обіймали посади члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника, а також суддів, які ухвалювали певні категорії рішень.

Також позивач звернув увагу суду на розумний строк розгляду справи та зазначив, що справа залишається нерозглянутою понад 8 років, що порушує його право на ефективний судовий захист.

Суд першої інстанції повертаючи без розгляду клопотання позивача про поновлення провадження у справі, зазначив, що дане клопотання є очевидно безпідставними та необґрунтованими, оскільки обставини, що зумовлювали зупинення провадження у справі не усунені. Так, суд першої інстанції вважає, що подана позивачем заява не відповідає положенням пунктів 4, 5 частини 1 та частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на застосовані судом першої інстанції норми процесуального законодавства, ухвала суду першої інстанції від 28.08.2023 року підлягає апеляційному оскарженню, оскільки у даному випадку суд першої інстанції, розглядаючи подане позивачем клопотання дійшов висновку саме про його повернення без розгляду, а тому оскаржувана ухвала підпадає під норми п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, відповідно до якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення без розгляду клопотання позивача про поновлення провадження у справі, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника, підстави заяви (клопотання, заперечення).

Відповідно до частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Разом з тим, правовою підставою для застосування вказаного наслідку є одночасна сукупність наступних умов: 1) невідповідність поданої заяви вимогами, визначеним у частині першій статті 167 КАС України; 2) неможливість розгляду такої заяви внаслідок таких недоліків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що заява в частині поновлення провадження у справі є безпідставною та необґрунтованою, оскільки обставини, що зумовили зупинення провадження у справі не усунуті.

Водночас, судом першої інстанції не встановлено обставин неможливості розгляду заяви позивача за наявності вказаного недоліку, що передбачено ч. 2 ст. 167 КАС України. Судом повинно бути доведено, що недоліки не дають можливості розглянути заяву, або якщо заява є очевидно безпідставною та необґрунтованою.

При цьому, судова колегія також враховує правову позицію, викладену ЄСПЛ у справі "Беллет проти Франції" ("Bellet v. France"), відповідно до якої, стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Судом апеляційної інстанції досліджено подане позивачем клопотання та не встановлено недоліків, які унеможливлювали його розгляд.

Так, у заявленому клопотанні позивач посилався на те, що у конституційному поданні Верховного Суду обмеження, передбачені п. 6 ч.1, п.п. 2, 13, чч. 2, 3 ст. 3 Закону України "Про очищення влади" не мають відношення до позивача, оскільки стосуються заборон для осіб, які обіймали посади члена Вищої ради юстиції (крім Голови Верховного Суду України), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника, а також суддів, які ухвалювали певні категорії рішень. Крім того позивач закликав поновити провадження у справі, оскільки його позовна заява залишається не розглянутою понад 8 років.

Подане клопотання містило зміст питання, прохання та підстави заявленого клопотання, тому суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції була об`єктивна можливість розглянути подане позивачем клопотання по суті наведених у ньому обставин, проте останнім було проявлено надмірний формалізм.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для повернення без розгляду клопотання ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі.

Подібна правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 380/4519/20.

Окремо суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має право зупинити провадження у справі в разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Аналіз статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що нормами вказаної статті процесуального закону розмежовано підстави, за яких суд має право зупинити провадження, а також, з настанням яких суд зобов`язаний вчинити дану процесуальну дію.

Вказаною нормою визначено право суду зупинити провадження у справі тобто дана підстава для зупинення є не обов`язковою, а тому вирішується судом на власний розсуд.

Згідно з інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України, станом на 31.01.2023 та на 31.10.2023 на розгляді у Конституційному Суді України перебувають конституційні подання Верховного Суду України №4/2465(14) від 20.11.2014 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої, частини третьої статті 3 Закону України "Про очищення влади"; 47 народних депутатів України №3/113 (15) від 20.01.2015 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади"; Верховного Суду України №4/585(15) від 23.03.2015 щодо відповідності положенням частини третьої статті 22, частини першої статті 38, статті 58, частини другої статті 61, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України (конституційності) частини третьої статті 1, пунктів 7, 8, 9 частини першої, пункту 4 частини другої статті 3, пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про очищення влади"; Верховного Суду України №4/4063(15) від 28.12.2015 щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади" положенням статті 38, частини другої статті 61, частини першої статті 62 Конституції України, що згідно з ухвалами колегії суддів Конституційного Суду України об`єднано в одне конституційне провадження та справу. Справа розглядається судом з 16.04.2015. Справа розглядається на відкритих засіданнях Суду 16.04.2015, 22.10.2015, 23.10.2015, 22.03.2016, 23.06.2020

Проте, станом на дату подання та вирішення судом клопотання позивача про поновлення провадження у справі, судом конституційної юрисдикції остаточного рішення не прийнято.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Пункт 11 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надає визначення терміну розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що питання доцільності поновлення провадження у вказаній категорії справ також висловлено Верховним Судом, зокрема в ухвалі від 29 липня 2020 року у справі №820/5016/15 та в ухвалі від 29 липня 2020 року у справі №820/5016/15.

Верховним Судом було зазначено, що у рішенні від 17 жовтня 2019 року в справі "Полях та інші проти України" (заяви №58812/15, 53217/16, 59099/16, 23231/18 та 47749/18) Європейський суд з прав людини надав оцінку відповідності люстраційних процедур вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у цьому рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що специфіку судочинства в Конституційному Суді потрібно враховувати при розгляді тривалості розгляду, однак цей фактор не міг дати повне пояснення затримки у справах заявників. Суд дійшов висновку, що тривалість провадження у справах перших трьох заявників не може вважатися розумною, і відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання засобів судового захисту. Він також постановив, що було порушено право трьох заявників на судовий розгляд у розумні строки.

Конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади" положенням статті 38, частини другої статті 61, частини першої статті 62 Конституції України станом на момент касаційного розгляду є незакінченим.

Ураховуючи наявність рішення Європейського суду з прав людини від 17 жовтня 2019 року в справі "Полях та інші проти України", а також те, що тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що не вбачає необхідності очікування рішення Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) частини третьої статті 4 Закону України "Про очищення влади" положенням статті 38, частини другої статті 61, частини першої статті 62 Конституції України для розгляду цієї справи.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо розгляду клопотання про поновлення провадження у справі, що призвело до передчасних висновків, а тому є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи викладене, ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню в зв`язку з порушенням норм процесуального права з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Житомирської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Граб Л.С. Сторчак В. Ю.