Постанова

від 22.11.2023 по справі 500/1404/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/1404/23 пров. № А/857/15508/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львів апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року, прийняте суддею Осташ А.В. в м. Тернопіль, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 500/1404/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині не зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до державної служби, періодів роботи з 01.05.2016 року по 11.01.2023 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині не врахування під час розрахунку розміру пенсійних виплат довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23.01.2023 року № 3-07-10/54;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії з дня призначення пенсії відповідно до вимогЗакону України «Про державну службу в Україні»(з 23.01.2023 року) на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23.01.2023 року № 3-07-10/54.

25 липня 2023 року Тернопільський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково.

Визнав протиправними діїГоловного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині не зарахування, з 23.01.2023 року,до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до державної служби, періодів роботи з 01.05.2016 року до 11.01.2023 року.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.01.2023 року, зарахувавшидо стажу, періоди її роботи на посадах, віднесених до державної служби з 01.05.2016 року до 11.01.2023 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 858, 88 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував позивачці період її роботи з 01.05.2016 року до 11.01.2023 року до стажу державної служби. Тому суд задовольнив позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до стажу державної служби періоду роботи позивачки з 01.05.2016 року до 11.01.2023 року та зобов`язав відповідача вчинити відповідні дії, в тому числі здійснити перерахунок пенсії у зв`язку із цим. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про перерахунок пенсії на підставі довідки про складові заробітної плати за грудень 2022 року від 23.01.2023 року № 3-07-10/54, як передчасних.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, в частині задоволення позову, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтованим тим, що суд першої інстанції неправомірно зобов`язав відповідача зарахувати період роботи позивачки з 01.05.2016 року до 11.01.2023 року до стажу державної служби, оскільки до стажу державної служби, відповідно до пунктів 10 та 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, зараховується лише стаж набутий до 01.05.2016 року (дати набрання чинності цим Законом).

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що 11 січня 2023 року позивачка звільнилась з посади начальника відділу звітності та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Управління Державної казначейської служби України у Монастириському районі Тернопільської області, відповідно до пункту 7 частини 1статті 83 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується записом у трудовій книжці.

12 січня 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

На підставі заяви позивачки, їй з 21.12.2022 року призначено пенсію за віком, згідно зЗаконом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23 січня 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця. Одночасно позивачка просила перерахувати пенсію з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23.01.2023 р. № 3-07-10/54.

З 23 січня 2023 року на підставі цієї заяви позивачку переведено на пенсію державного службовця.

Отримавши у лютому пенсію, позивачка з`ясувала, що розмір пенсії є нижчим ніж має бути, на її думку.

Для цього, 13 березня 2023 року адвокат позивачки направив запит до відповідача з проханням роз`яснити порядок обчислення розміру пенсії.

29.03.2023 року відповідач надав позивачці відповідь у якій зазначив, що до стажу державної служби зарахував позивачці періоди її роботи: з 31.05.1997 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 22.12.2011, з 23.12.2011 по 30.04.2016, з 01.05.2016 по 01.05.2016 (18 років 11 місяці 2 дні). Довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23.01.2023 року № 3-07-10/54 не врахував, оскільки позивачка має менше 20 років стажу державної служби.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася в суд із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно правового спору, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд встановив, що предметом апеляційної скарги є право позивачки на врахування періоду її роботи після 01.05.2016 року до стажу державної служби.

Відповідно до статті 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VІІІ (далі Закон № 889-VІІІ), який набрав чинності з 01.05.2016 року, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ залишено право на призначення пенсій за нормами статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі Закон № 3723-ХІІ)особам, які до 01.05.2016 року набули певну кількість стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ. Зокрема, таким правом користуються державні службовці, які станом на 01.05.2016 року не займають посади державної службові, але набули не менше 20 років стажу на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та особи, які набули не менше 10 років такого стажу та станом на 01.05.2016 року займають посади державних службовців.

Виходячи із аналізу наведених норм, Закон № 889-VІІІ передбачає зарахування до стажу державної служби, для призначення пенсії за Законом № 3723-ХІІ, лише стажу набутого на посадах державної служби або прирівняних до них до 01.05.2016 року.

Це пов`язано із тим, що з 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Цей закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби, а лише регулює порядок зарахування стажу набутого на посадах державної служби до страхового стажу.

Тому відповідач правомірно зарахував позивачці стаж набутий на посадах державної служби з 01.05.2016 року до страхового стажу, а не стажу державної служби.

Водночас, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які визначають правила зарахування набутого стажу до стажу державної служби та помилково вважав, що стаж позивачки з 01.05.2016 року по 11.01.2023 року зараховується до стажу державної служби.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що суд першої інстанції необґрунтовано вийшов за межі позовних вимог та вирішив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23.01.2023 року, зарахувавши до стажу, періоди її роботи на посадах, віднесених до посад державної служби з 01.05.2016 року до 11.01.2023 року, оскільки, такої позовної вимоги у позовній заяві не було.

Вищевказані висновки апеляційного суду є підставою для відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині не зарахування до стажу роботи на посадах, віднесених до державної служби, періодів роботи з 01.05.2016 року по 11.01.2023 року.

В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, тому апеляційний суд не переглядає вказану частину судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, в частині задоволення позову, неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, в цій частині, з порушенням норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги підставними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржене рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року у справі № 500/1404/23, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою в задоволенні цих позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених статтею 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Постанова складена 22.11.2023 року