Постанова

від 22.05.2024 по справі 500/1404/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа №500/1404/23

адміністративне провадження № К/990/43320/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Стеценка С.Г. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач, Управління), в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до державної служби, період роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині неврахування під час розрахунку розміру пенсійних виплат ОСОБА_1 довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23 січня 2023 року №3-07-10/54;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з дня призначення пенсії відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" (з 23 січня 2023 року) на підставі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23 січня 2023 року №3-07-10/54.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що станом на час звільнення з державної служби у січні 2023 року мала стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, понад 20 років, отже набула право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року (далі - Закон № 3723-XII). Водночас незарахування Управлінням періоду роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року до спеціального стажу державної служби позбавило її права на розрахунок пенсії з урахуванням виплат, що зазначені у довідці за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за грудень 2022 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в частині незарахування, з 23 січня 2023 року, до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, віднесених до державної служби, періоду роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 23 січня 2023 року, зарахувавши до стажу, період її роботи на посадах, віднесених до державної служби з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII)) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж. З огляду на це суд першої інстанції вказав, що відповідач протиправно не зарахував позивачці період її роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року до стажу державної служби. Водночас, відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов`язання Управління здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії згідно довідки від 23 січня 2023 року №З-07-10/54, суд першої інстанції також вказал, що такі є передчасними, оскільки перерахунок пенсії позивачки ще не проведено і спір з приводу застосування довідок про складові заробітної плати на даний час відсутній.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які визначають правила зарахування набутого стажу до стажу державної служби та помилково вважав, що стаж позивачки з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року зараховується до стажу державної служби, оскільки з 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби, а лише регулює порядок зарахування стажу набутого на посадах державної служби до страхового стажу. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно зарахував позивачці стаж набутий на посадах державної служби з 01 травня 2016 року до страхового стажу, а не стажу державної служби.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року.

8. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення Закону №889-VIII, відмовивши у зарахуванні ОСОБА_1 до спеціального стажу державної служби період роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року.

9. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Верховний Суд сформувати висновок щодо можливості зарахування період роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року на посадах державної служби до спеціального стажу (стажу державної служби) для призначення пенсії згідно з пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

10. Касаційна скарга надійшла до Суду 21 грудня 2023 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 500/1404/23 витребувано адміністративну справу та запропоновано відповідачу надати відзив на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 22 травня 2024 року.

13. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

14. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 08 січня 2024 року доставлено до Електронного кабінету Управління в підсистемі Електронний Суд 10 січня 2024 року о 01:14.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 11 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнилась з посади начальника відділу звітності та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Управління Державної казначейської служби України у Монастириському районі Тернопільської області відповідно до пункту 7 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із виходом на пенсію, що підтверджується записом у трудовій книжці.

16. 12 січня 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.

17. На підставі заяви позивачки від 12 січня 2023 року, позивачці з 21 грудня 2022 року призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

18. 23 січня 2023 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з проханням перерахувати призначену пенсію згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23 січня 2023 року №3-07-10/54. Фактично дана заява є заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця.

19. 24 січня 2023 року позивачкою було подано ще одне звернення, після чого вона отримала відповідь, де Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зазначило, що відділом обслуговування громадян №3 управління обслуговування громадян 23 січня 2023 року направлено запит до управління контрольно-перевірочної роботи для проведення зустрічної перевірки довідок про складові заробітної плати державного службовця від 23 січня 2023 року №3-07-10/54.

20. Отримавши пенсійні виплати у розмірі 10481,18 грн та розрахувавши розмір пенсійних виплат, з урахуванням наданої Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідки про складові заробітної плати державного службовця від 23 січня 2023 року №3-07-10/54, а також вимог Закону України «Про державну службу в Україні», позивачка з`ясувала, що розмір пенсії є нижчим.

21. За власним розрахунком позивачки розмір пенсії повинен складати 23 381,38 грн (38968,97 грн х 60%), хоча в додаткових поясненнях від 24 липня 2023 року представник позивача уже проводить інший розрахунок, за яким розмір грошового забезпечення для призначення пенсії вже становить лише 18852, 32 грн.

22. 13 березня 2023 року адвокатом позивачки направлено запит до відповідача з проханням надати відповідь на поставлені питання.

23. На зазначений адвокатський запит Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області надано відповідь від 29 березня 2023 року № 1900-0304-8/13742.

24. З відповіді на адвокатський запит, встановлено, що ОСОБА_1 до стажу державної служби зараховано лише періоди: 31 травня 1997 року - 31 грудня 2003 року, 01 січня 2004 року - 22 грудня 2011 року, 23 грудня 2011 року - 30 квітня 2016 року, 01 травня 2016 року - 01 травня 2016 року (18 років 11 місяці 2 дні).

25. Позивачка вважає, що органом пенсійного фонду безпідставно не враховано страховий стаж на державній службі з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року, що становить 6 років 8 місяців 9 днів, а відповідно загальний стаж державної служби - 25 років 7 місяців 11 днів.

26. У зв`язку із цим зазначає, що органами пенсійного фонду грубо порушуються її права на отримання пенсії в повному обсязі, оскільки при призначенні пенсії протиправно не зараховано до стажу державної служби період роботи на посадах, віднесених до посад держаної служби з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року, а також для розрахунку розміру пенсійних виплат не враховані дані розміру отриманої заробітної плати за грудень 2022 року, підтверджені довідкою від 23 січня 2023 року №3-07-10/54, яка в свою чергу відповідає нормам законодавства.

27. З огляду на викладене, позивачка звернулась до суду за захистом порушених соціальних прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

28. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

29. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

30. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

31. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

32. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими з огляду на таке.

34. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

36. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

37. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.

38. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

39. До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

40. Водночас з 01 травня 2016 року принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначаються Законом № 889-VIII.

41. При цьому пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII залишено право осіб, що працювали та(або) продовжують працювати на посадах, що віднесені до посад державної служби, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у разі дотримання певних умов.

42. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія.

43. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01 грудня 2020 року у справі №466/6057/17, від 16 грудня 2021 року у справі №538/804/17, від 22 червня 2021 року у справі №308/67/17, від 29 вересня 2022 року у справі №234/6967/17 та від 29 листопада 2022 року у справі №431/991/17.

44. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 11 січня 2023 року звільнилась з посади начальника відділу звітності та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера Управління Державної казначейської служби України у Монастириському районі Тернопільської області, що підтверджується записом у трудовій книжці.

45. На підставі заяви позивачки її переведено на пенсію державного службовця з 23 січня 2023 відповідно до положень пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

46. Не погоджуючись з розміром призначеної пенсії, вона звернулася до суду із цим позовом, вказуючи при цьому, що відповідачем при призначенні пенсії протиправно не зараховано до стажу державної служби період роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року.

47. Крім того, у позовній заяві позивачка просила розрахувати розмір призначеної пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи) за грудень 2022 року від 23 січня 2023 року № 3-07-10/54, однак така позовна вимога визнана судом першої інстанції передчасною, з чим погоджується позивачка з огляду на неподання нею апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в цій частині.

48. У касаційній скарзі позивачка також наголошує, що оскільки з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року вона перебувала на посадах державної служби, вказаний період повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії згідно положень пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

49. Враховуючи наведене Суд зазначає, що спірним питанням, яке підлягає вирішенню у цій справі, є можливість зарахування періоду роботи позивачки на посадах державної служби з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року до розрахунку спеціального стажу (стажу державної служби) для призначення пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII пенсії.

50. Аналізуючи доводи касаційної скарги в контексті спірних правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів виходить з наступного.

51. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

52. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

53. Аналогічні положення закріплені у Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 (далі - Порядок № 622).

54. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

55. Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

56. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:

а) досягли певного віку;

б) мають передбачений законодавством страховий стаж;

в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

57. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

58. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.

59. При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283).

60. Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.

61. Водночас після 01 травня 2016 року у зв`язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ кардинально змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.

62. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

63. Суд зазначає, що вказаним Законом № 1058-IV визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел

64. Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

65. Крім того, статтею 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

66. Таким чином, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.

67. З огляду на це, Суд доходить висновку, що положення вказаного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і держслужбовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки вказаний Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.

68. Таким чином, аналізуючи вказані положення у сукупності, колегія суддів доходить висновку, що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону №1058-IV.

69. Колегія суддів наголошує, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв`язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

70. При цьому Суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб.

71. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що Управління правильно зарахувало позивачці стаж, набутий на посадах державної служби після 01 травня 2016 року, до страхового стажу, а не стажу державної служби, а тому доводи касаційної скарги, які стосуються необхідності зарахування до спеціального стажу державної служби періодів роботи з 01 травня 2016 року до 11 січня 2023 року на відповідних посадах є необґрунтованими і суперечать положенням чинного законодавства.

72. На цій підставі колегія суддів відхиляє доводи скаржника, зазначені у касаційній скарзі, щодо необхідності виходу за межі позовних вимог з метою належного захисту прав, оскільки Суд під час касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції погодився з висновком останнього про те, що підстави для зарахування позивачці стажу, набутого на посадах державної служби з 01 травня 2016 року, до стажу державної служби для призначення пенсії на підставі пунктів 10, 12 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VІІІ відсутні.

73. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

74. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у цій справі.

76. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскарженому судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім основним аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Висновки щодо розподілу судових витрат

77. Оскільки суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді: С.Г. Стеценко

С.М. Чиркін