Рішення

від 14.11.2023 по справі 621/815/21

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/815/21

2/621/46/23

РІШЕННЯ

іменем України

14 листопада 2023 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

секретар судового засідання - Пєтряєва А. Є.,

позивач - керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцький С.М.,

представник позивача - прокурор Юр`єв І. Д., в інтересах держави в особі:

позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,

представник позивача 1 - Ярова Є. В.

позивач 2 - Державне агентство лісових ресурсів України,

представник позивача 2 - Діжевська В. О.,

позивач 3 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства,

позивач 4 - Національний природний парк "Гомільшанські ліси",

представник позивача 4 - Сергієнко С. М.,

відповідач 1 - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,

представники відповідача 1 - Шатна М. С., Заможська К. В.,

відповідач 2 - ОСОБА_1 ,

відповідач 3 - ОСОБА_2 ,

представники відповідача 3 - адвокати Моргун Н. І., Халабурдін С. В., Десятирик В. В.,

третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, представник третьої особи - Нерета А. К.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, поданої в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси", до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державного акта на право власності та договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки у власність держави,

у с т а н о в и в:

25.03.2021 керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області Прилуцький С. М. в інтересах держави, в особі: Міністерства енергетики та захисту довкілля України; Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства; Національного природного парку "Гомільшанські ліси", звернувся до суду з позовною заявою до Задонецької сільської ради, правонаступником якої є Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогами: про визнання незаконним та скасування рішення Задонецькоїсільської радивід 18.10.2010про наданнядозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд,площею 0,10га в АДРЕСА_1 ;про визнання незаконним та скасування рішення Задонецькоїсільської радивід 22.12.2011про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиу власністьдля будівництва і обслуговуванняжилого будинку,господарських будівель і спорудта безкоштовну передачу уприватну власність громадянину ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки; про визнання недійсним Державного акта серії ЯК №174805 від 14.05.2012 на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6321782500:01:012:0011; про визнання недійсним договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 10.06.2013, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; про витребування у ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки у відання держави в особі НПП"Гомільшанські ліси".

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані наступним. Чугуївською окружною прокуратурою вивчено питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин та встановлено порушення вимог законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, розташованої на території Задонецької сільської ради Зміївського району, з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011.

Так, Указом Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" № 1047/2004 від 06.09.2004 на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області створено Національний природний парк "Гомільшанські ліси", який підпорядковано Державному комітету лісового господарства України.

Площу НПП "Гомільшанські ліси" установлено в розмірі 14314,8 га, у тому числі 3377,3 га земель, які мають бути надані у постійне користування НПП "Гомільшанські ліси", та 10937,5 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів.

Перед виданням вказаного Указу Науково-дослідною установою "Український науково-дослідний інститут екологічних проблем", в порядку ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", було розроблено проект створення вказаного національного природного парку, яким визначено територію парку, а також його функціональне зонування.

проект розроблений на виконання Указу Президента України № 79/94 від 10.03.1994, яким були зарезервовані відповідні цінні природні території приблизною площею 15 000 га для наступного заповідання, відповідно до якого землі, що резервуються, залишаються у державній власності й приватизації не підлягають.

НПП "Гомільшанські ліси" є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що створений з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

У той же час, з урахуванням того, що з моменту створення і до цього часу проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП "Гомільшанські ліси" не розроблений та не затверджений, його межі в натурі не встановлені, то його межі визначаються відповідно до проекту створення, як то передбачено ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Водночас встановлено, що рішенням XXXVII сесії V скликання Задонецької сільської ради від 18.10.2010 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у власність ОСОБА_1 площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , із земель громадської та житлової забудови.

Рішенням XVII сесії VI скликання Задонецької сільської ради від 22.11.2011 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яким передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , із земель громадської та житлової забудови.

На виконання вищевказаного рішення виданий Державний акт серії ЯК№174805 від 14.05.2012 на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6321782500:00:012:0011.

У подальшому ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.06.2013 № 1333, продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. 10.06.2013 прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2 , про що внесений запис про право власності № 1240323.

Під час вивчення матеріалів, що передували прийняттю зазначених рішень, було встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Задонецької сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Під час розгляду поданої заяви матеріали щодо направлення Задонецькою сільської радою листів до Департаменту природних ресурсів ХОДА, Лісового агентства України, тощо та інших органів контролю, окрім органу Держкомзему, з проханням надати позицію щодо можливості надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою, на підставі яких земельна ділянка може бути передана у власність (користування), а також перевірити її бажане місце розташування на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови території населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади, - відсутні.

Без отримання інформації Департаменту природних ресурсів ХОДА, Лісового агентства України та інших органів контролю, окрім органу Держкомзему, можливість відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку саме на бажаній ОСОБА_1 земельній ділянці, - відсутня.

Сільською радою питання щодо розташування земельної ділянки на землях природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території НПП, навіть попри наявні на ділянці багаторічні лісові насадження, - не вивчалося.

Відповідно до листів Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 04.02.2020 № 04.01-22-459 та НПП "Гомільшанські ліси" від 04.05.2020 №02-36/214, земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011, з урахуванням "проекту створення національного природного парку "Гомільшанські ліси", знаходиться в зоні регульованої рекреації НПП, проекти землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки не надходили та не погоджувались. На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011, прийняття оспорюваного рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкту природно-заповідного фонду України, надання її у власність громадянину для індивідуального будівництва, необхідною умовою було погодження Департаментом, як структурним підрозділом Харківської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Саме до компетенції Департаменту належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на підставі відповідного експертного висновку.

Проте, відповідно до вказаного листа, Департаменту проект землеустрою щодо формування та відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011 для погодження не надходив та не погоджувався.

Таким чином, формування вказаної земельної ділянки проведене усупереч вимогам ст.186 ЗК України та ст. 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Наведені порушення призвели до порушення цілісності земель НПП, що створює загрозу його існування. Аналогічні факти знайшли своє відображення у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.10.2019 у справі №371/463/17-ц.

Також,відповідно доінформації НПП"Гомільшанськіліси"від 04.05.2020,листи про відведення вказаної земельної ділянки у власність, відповідна документація землеустрою до адміністрації парку не надходили, відповідні погодження не надавались.

Крім того, під час вивчення інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Державного агентства лісових ресурсів України, в січні 2020 року було проведено комплекс топографо-геодезичних робіт, шляхом накладення на ортофотоплани кадастрової карти України планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування кварталу 32 Коропівського лісництва ДП "Зміївське лісове господарство" та координат земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер 6321782500:01:012:0011), з метою встановлення фактичного розміщення земельної ділянки в межах лісового фонду Коропівського лісництва ДП"Зміївське лісове господарство". За результатами проведених робіт було встановлено, що земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер 6321782500:01:012:0011), що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , повністю накладається на земельні ділянки, які перебувають в постійному користуванні ДП"Зміївське лісове господарство" в межах виділу 4 кварталу 32 Коропівського лісництва.

Земельна ділянка в межах виділу 4 кварталу 32 Коропівського лісництва, на яких повністю розташована земельна ділянка ОСОБА_2 , відноситься до земель державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні ДП "Зміївське лісове господарство" на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1990, 2001, 2008 років, які відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України є правовстановлюючими документами на земельні ділянки, та має бути надана у постійне користування НПП "Гомільшанські ліси".

Таким чином, земельна ділянка в межах виділу 4 кварталу 32 Коропівського лісництва станом на 2011 рік перебувала у постійному користуванні ДП "Зміївське лісове господарство" і відносилась до земель державного лісового фонду (лісогосподарського призначення), яка має бути надана у постійне користування НПП "Гомільшанські ліси".

Відповідно до висновку експертів №2 187/3088 від 06.02.2020 за результатами проведення комплексної комісійної судової експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи в кримінальному провадженні №12019220000000727, який в подальшому долучено до матеріалів провадження №12020220000000136 від 06.02.2020, зазначена земельна ділянка перебуває у межах, в цілому накладається на землі кварталу 32 Коропівського лісництва Зміївського району Харківської області (виділ 3 кварталу 178 Задонецького лісництва).

Відповідно до висновку експертизи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 за рахунок земель громадської забудови на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області (кадастровий номер 6321782500:01:012:0011), не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних станом на 20.09.2011, за складом, змістом та правилами оформлення. За наслідками проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 30.04.2020 обласною прокуратурою затверджено та направлено до Зміївського районного суду обвинувальний акт відносно колишнього начальника відділу Держземагентства у Зміївському районі Харківській області ОСОБА_3 за частинами 1, 2 статті 367 КК України за фактом службової недбалості, внаслідок якої із державної власності незаконно вибули земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011.

Встановлені обставини дають підстави для висновку про набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку усупереч вимогам чинного законодавства України.

Такі порушення можуть перешкоджати створенню умов для ефективного туризму, відпочинку, та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів.

Передача сільрадою вказаної земельної ділянки у власність громадянину призвела до фактичної зміни меж НПП в частині їх зменшення.

Усупереч вимогам статті 20 ЗК України, ані органом державної виконавчої влади, ані органом місцевого самоврядування, не приймалося рішення щодо визначення категорії та зміни цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011, яка розташована на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, з урахуванням її знаходження на території НПП.

НПП має "проект створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" та "проект організації території національного природного парку "Гомільшанські ліси", який затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.11.2011 № 478. Наявність охоронного зобов`язання у об`єкта природно-заповідного фонду з урахуванням положень ч. 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", яке оформлене центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища, визнається достатнім для підтвердження статусу відповідної території як належної до земель природно-заповідного фонду. Зазначена правова позиція викладена в постанові Колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Крім цього, вказаною постановою Верховного Суду звернута увага на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №544/1336/13-а, зокрема на те, що повноваження в частині зміни меж національних природних парків за законом належать виключно Президенту України. Статус НПП як об`єкта природно-заповідного фонду підтверджується проектами його створення та організації території, а також безпосередньо Указом Президента України від 06.09.2004 № 1047/2004.

Також, Харківським національним університетом ім. В.Н. Каразіна МОН України було проведено Комісійне дослідження спеціалістів в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019220000000727 від 15.11.2019. Так, у процесі дослідження, отримано картографічні результати, а також зроблено наступні висновки: - визначено координати поворотних точок меж об`єкту природно-заповідного фонду НПП"Гомільшанські ліси", відповідно до проекту створення НПП "Гомільшанські ліси", який став підставою для прийняття Указу Президента України від 06.09.2004 № 1047/2004, відповідно до картографічних матеріалів, які є невід`ємним додатком до вказаного проекту створення. Ці результати додаються у вигляді таблиці координат поворотних точок меж НПП "Гомільшанські ліси" (Додаток Є), в тому числі окремим файлом в електронному вигляді, наведені у системі координат Pulkovo 1942, zone 7N, а також в електронному вигляді (полігональний ГІС-шар).

Отже, землі, які відповідно до проекту створення входять в межі НПП "Гомільшанські ліси", є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну.

Заборона передачі цих земель у приватну власність знайшла своє підтвердження у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 554/10377/16-ц.

Будівництво жилого будинку, господарчих будівель і споруд на землях природно-заповідного фонду суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів даного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворенню та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів, оскільки на територіях природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Жилий будинок будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Спірна ділянка має природоохоронне, еколого-освітнє, рекреаційне та естетичне значення. Рослинні угруповання: угруповання, занесені до зникаючих природних середовищ існування за Бернською конвенцією: індекс 37.25 заболочені високотравні угруповання з домінуванням. Рідкісні види тварин: біотопи рахкавки звичайної (Hyla arborea), занесеної до Червоної Книги МСОП, Додатку ІІ Бернської Конвенції та Червоного списку Харківської області, черепахи болотяної європейської (Emys orbicularis), занесеної до Додатку ІІ Бернської Конвенції та Червоного списку Харківської області, ропухи сірої (Bufo bufo), занесеної Червоного списку Харківської області тощо. Запропонований режим збереження: заборонити викошування та випалювання водно-болотної рослинності. Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК.

Так, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною НПП, більше того, на земельній ділянці знаходяться лісонасадження.

Загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес громадянина у збереженні права на земельну ділянку.

Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42019220000000727 від 15.11.2019 за фактом безпідставного передання у приватну власність понад 400 земельних ділянок державної власності природно-заповідного фонду, до вищевказаних органів направлялися відповідні листи та запити із приводу незаконного вилучення земельних ділянок природно-заповідного фонду, у т.ч. спірної ділянки, виконувалися ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів. В подальшому на підставі зібраних матеріалів розпочато кримінальне провадження за № 12020220000000136 від 06.02.2020. За наслідками проведення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні 30.04.2020 обласною прокуратурою затверджено та направлено до Зміївського районного суду обвинувальний акт відносно колишнього начальника відділу Держземагентства у Зміївському районі Харківській області ОСОБА_3 за частинами 1, 2 статті 367 КК України за фактом службової недбалості, внаслідок якої із державної власності незаконно вибули земельні ділянки з к.н. 6321782500:01:012:0008, 6321782505:00:000:0165 та 6321782500:01:012:0011.

Крім того, НПП "Гомільшанські ліси" звернувся до прокуратури з листами про вжиття заходів реагування представницького характеру щодо повернення у відання держави понад 400 земельних ділянок приватної власності, що безпідставно вибули із земель природно-заповідного фонду.

Проте, позивачами не вжито дієвих заходів щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011 у власність держави шляхом подання позову.

При цьому, зволікання із захистом інтересів держави у вказаній сфері є недопустимим, враховуючи значну площу вибулих із власності держави земель, у т.ч. спірної, які можуть бути забудованими у будь-який час, та встановлений факт правопорушення (який підтверджено результатами проведеного досудового розслідування належними, допустимими, достовірними та достатніми, у розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України, доказами).

Таким чином, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Викладене свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 26.03.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.04.2021.

12.04.2021 представник Зміївської міської ради Шатна М. С. подала заяву про заміну відповідача Задонецької сільської ради на правонаступника Зміївську міську раду (т. 1 а. с. 65-67).

19.04.2021 від відповідача 3 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначила, що, як вбачається з позовної заяви, межі НПП"Гомільшанські ліси" в натурі не встановлені, а мають визначатись відповідно до проекту його створення. Проте, цей проект до позову не доданий. Крім того, проект створення НПП підлягає дослідженню в судовому засіданні. Листи з інформацією щодо включення спірної земельної ділянки до складу парку не є доказами у справі. Так, надання Кабінетом Міністрів України 18.12.2018 дозволу на розроблення вищезазначеного проекту з подальшим вилученням земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні в ДП "Зміївське лісове господарство", та надання їх НПП "Гомільшанські ліси" із зміною цільового призначення свідчить про те, що у складі НПП можуть бути різні категорії земель (в тому числі ,і землі житлової та громадської забудови, рекреаційного, лісогосподарського, сільськогосподарського призначення та інші, та не свідчить про те, що всі землі розташовані на території НПП є землями природно-заповідного фонду. Крім того, до складу територій НПП можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Тобто, земельні ділянки інших категорій земель визначаються як землі природно-заповідного фонду виключно після їх вилучення з інших категорій земель та зміни цільового призначення. Видами документації із землеустрою є, зокрема, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, або проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, на розроблення якого в цьому випадку був наданий дозвіл НПП "Гомільшанські ліси". В подальшому, зазначений проект не проходив процедуру погодження землевпорядної документації і земельної ділянки, які планується відвести, в Державному земельному кадастрі не зареєстровані. Також, земельна ділянка вибула з володіння держави за волею уповноваженого органу, а отже, в силу положень ст. 388 ЦК України, не може бути витребувана у добросовісного набувача, що набув її за відплатним договором. Земельна ділянка, набута ОСОБА_2 , розташована в Зоні стаціонарної рекреації, отже спростовується позиція позивача, і є правомірним включення населених пунктів або господарських об`єктів до складу НПП "Гомільшанські ліси". У складі НПП "Гомільшанські ліси" можуть знаходитись земельні ділянки різних форм власності та різного цільового призначення, а доказів того, що відповідна земельна ділянка на час передачі у власність за цільовим призначенням належала до земель природно-заповідного фонду, не надано (т. 1 а. с. 68-70).

22.04.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. відкладене підготовче засідання.

27.04.2021 від представника відповідача 3 ОСОБА_2 адвоката Моргун Н. І. до суду надійшла заява з проханням про застосування позовної давності та відмову в задоволенні позову в повному обсязі (т. 1 а. с. 92-95).

29.04.2021 від представника третьої особи - Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації Нерети А. К. до суду надійшла заява, в якій він підтримав в повному обсязі вимоги позовної заяви та просив розглянути справу за відсутності представника Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської обласної державної адміністрації.

26.05.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. відкладене підготовче засідання.

29.06.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача 1 ОСОБА_4 відкладене підготовче засідання.

01.07.2021 від представника відповідача 1 - Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (правонаступника Задонецької сільської ради) Шатної М. С. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник міської ради просила відмовити у задоволенні позову, мотивуючи наступним. Під час отримання дозволів на розробку землеустрою та отримання висновків, даних щодо належності земельної ділянки в АДРЕСА_1 , до земель природно-заповідного фонду, не встановлено. Надання цієї земельної ділянки, відповідно до проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, було проведене відповідно до вимог Земельного кодексу України (т. 1 а. с. 157-161).

26.08.2021, 30.09.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єваІ.Д. відкладене підготовче засідання.

22.11.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д. та представника відповідача 1 ОСОБА_5 відкладене підготовче засідання.

30.11.2021 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єваІ.Д. відкладене підготовче засідання.

14.12.2021 від відповідача 2 ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову мотивуючи наступним. Без рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення межі таких територій слід вважати не встановленими. На цей час, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду щодо НПП"Гомільшанські ліси" не розроблений і не затверджений, його межі в натурі не встановлені. Твердження щодо порушення вимог законодавства Задонецькою сільською радою безпідставні (т. 1 а. с. 230-235).

24.01.2022 від представника позивача 1 - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (яке у спірних правовідносинах є правонаступником Міністерства енергетики та захисту довкілля України) ОСОБА_6 до суду надійшли письмові пояснення, у яких підтримано позов прокурора та наголошено на порушенні Задонецькою сільською радою вимог законодавства щодо зміни меж території Парку (т. 2 а. с. 1-11).

25.01.2022 представник позивача - прокурор Юр`єв І. Д. подав клопотання про залучення до участі у справі Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, яке у спірних правовідносинах є правонаступником позивача - Міністерства енергетики та захисту довкілля України (т. 2 а. с. 13), а також про залучення Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області як правонаступника відповідача - Задонецької сільської ради (т. 2 а. с. 15).

25.01.2022 підготовче засідання відкладене у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

14.03.2022, 03.05.2022, 10.06.2022 підготовчі засідання відкладалися у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в умовах якого учасники справи не з`являлися до суду.

09.06.2022 відповідач 2 ОСОБА_1 , із застосуванням засобів телефонного зв`язку, повідомив, що він перебуває за межами Харківської області, не заперечував проти розгляду справи за його відсутності.

08.07.2022 представник позивача прокурор Юр`єв І. Д. подав для долучення до матеріалів справи додаткові письмові докази.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.08.2023, за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., до участі у справі в якості правонаступника позивача Міністерства енергетики та захисту довкілля України залучене Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, а в якості правонаступника відповідача Задонецької сільської ради Чугуївського району Харківської області - залучена Змїївська міська рада Чугуївського району Харківської області, та підготовче засідання відкладене.

21.09.2022 за клопотанням представника відповідача 1 ОСОБА_7 відкладене підготовче засідання.

14.10.2022 представника відповідача 1 Шатна М. С. подала заяву про розгляд справи за відсутності представника Зміївської міської ради.

14.10.2022 за клопотанням відповідача 2 ОСОБА_1 відкладене підготовче засідання.

23.11.2022, 12.01.2023, 15.02.2023 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єваІ.Д. відкладені підготовчі засідання.

14.03.2023 представник відповідача 3 - адвокат Халабурдін С. В. через систему "Електронний суд" подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення переглядуКЦС ВСцивільної справи№621/3475/19у касаційномупорядку для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики при розгляді даної категорії справ.

14.03.2023, 17.04.2023, 29.05.2023, 22.06.2023, 20.07.2023, 21.08.2023, 29.09.2023 за клопотанням представника позивача прокурора Юр`єваІ.Д. відкладені підготовчі засідання.

17.10.2023 завершено підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 17.10.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 3 Халабурдіна С.В. про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.10.2023.

18.10.2023 учасники цивільного процесу на судове засідання не прибули, судовий розгляд відкладено за клопотаннями представника позивача - прокурора Юр`єва І. Д., представника відповідача 3 - Десятирик В. В.

14.11.2023 відповідач ОСОБА_1 , який повторно не з`явився в судове засідання, при цьому повідомлялася повістками, направленими рекомендованими листами (том 3 а. с. 87), через SMS-повідомлення (том 3 а. с. 83), та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (том 3 а.с. 58, 75), не повідомив про причини повторного нез`явлення в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеномуЦивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшла заява про судовий розгляд за його відсутності.

14.11.2023 відповідач ОСОБА_2 , яка повторно не з`явилася в судове засідання, при цьому повідомлялася повістками, направленими через SMS-повідомлення (том 3 а.с. 88) та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (том 3 а.с. 59), не повідомила про причини повторного нез`явлення в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавала.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, яка повідомлялася про час і місце розгляду справи у порядку, визначеномуЦивільним процесуальним кодексом України, і від якої не надійшла заява про судовий розгляд за її відсутності.

14.11.2023 представник відповідача Зміївської міськоїради Чугуївськогорайону Харківськоїобласті повторно не з`явився в судове засідання, тому судовий розгляд проведено за його відсутності, з урахуванням раніше поданої заяви про розгляд справи за відсутності представника Зміївської міської ради.

Виходячи з того, що під час підготовчого провадження учасники справи скористалися своїми цивільними процесуальними правами на подачу відзиву на позов та письмових пояснень щодо суті спору, про необхідність подачі або витребування додаткових доказів, які мали б значення для вирішення цієї справи учасники не заявляли, будь-яких інших клопотань, які б впливали на вирішення справи не подавали, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності тих учасників справи, які не з`явилися на судове засідання.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі №361/8331/18).

У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

14.11.2023 розпочато судовий розгляд справи по суті.

Під час судового розгляду представник позивача прокурор Юр`єва І. Д., представник Національного природного парку "Гомільшанські ліси" Сергієнко С. М. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та просили суд позов задовольнити.

Вислухавши представника позивача прокурора Юр`єва І. Д., представника позивача Національного природного парку "Гомільшанські ліси" Сергієнко С. М., дослідивши доводи заяв по суті спору, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, Рішенням XXXVII сесії V скликання Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 18.10.2010 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га в АДРЕСА_1 , із земель громадської та житлової забудови (том 1 а. с. 28).

Згідно до висновку про погодження відведення земельної ділянки від 17.11.2011 відділ житлово-комунального господарства та регіонального розвитку Зміївської районної державної адміністрації Харківської області не заперечував проти надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка не має обмежень, обтяжень (сервітутів) містобудівного характеру (т. 1 а. с. 168, 240)

20.12.2010 складені Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та Акт погодження меж земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га в АДРЕСА_1 . Акти підписані: власником земельної ділянки ОСОБА_1 , Начальником Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області Ревенком А. К., Задонецьким сільським головою ОСОБА_8 , Директором НПП "Гомільшанські ліси" Мотляхом О. Д., виконавцем робіт ОСОБА_9 , власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_10 (т. 1 а. с. 166, 167, 238, 239).

21.03.2011 директор НПП "Гомільшанські ліси" на запит ОСОБА_1 повідомив, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , не входить до складу земель НПП "Гомільшанські ліси", адміністрація НПП"Гомільшанські ліси" не заперечує проти надання вказаної земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (том 1 а. с. 165, 237).

Згідно висновку наукової археологічної експертизи від 07.06.2019, наданого ДПОАСУ"Слобідська археологічна служба" № 314-19/05-280 від 07.06.2011, земельна ділянка по АДРЕСА_1 може передаватись у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у зв`язку з відсутністю археологічних об`єктів та історичного культурного шару на всій площі ділянки (т. 1 а. с. 169, 241).

Висновком № 05-25-1423 від 12.07.2011 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області погодило проект землеустрою щодо передання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (том 1 а. с. 170, 242).

01.12.2011 надано Висновок управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації про погодження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області (площа земельної ділянки 0,1000 га) (том 1 а. с. 164, 236).

Рішенням XVII сесії VІ скликання Задонецькоїсільської ради Зміївського району Харківської області від 22.12.2011 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та безкоштовну передачу у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,10га, в АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 29).

На підставі Рішення XVII сесії VІ скликання Задонецькоїсільської ради Зміївського району Харківської області від 22.12.2011 ОСОБА_1 виданий Державного акт серії ЯК №174805на право власності на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6321782500:01:012:0011 (том 1 а. с. 30).

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.06.2013, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Лещенко Л. В., зареєстрованого в реєстрі за №1333, ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0.1 га, кадастровий номер 6321782500:01:012:0011, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а. с. 27, 49).

З листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації № 04.01-22-459 від 04.02.2020 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", проекти землеустрою щодо їх відведення до Департаменту не надходили та не погоджувались (т. 1 а. с. 31, 32).

З листа Національного природного парку "Гомільшанські ліси" № 02-36/214 від 04.05.2020 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться у 32 кварталі 2 виділу Коропівського природоохоронного відділення НПП "Гомільшанські ліси". Вказана приватна земельна ділянка, відповідно до функціонального зонування НПП, розміщена в зоні стаціонарної рекреації НПП "Гомільшанські ліси", тобто на землях природно-заповідного фонду України (ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 43, 44 Земельного кодексу України). Зазначена приватна земельна ділянка розміщена на землях, які надані НПП "Гомільшанські ліси" у постійне користування згідно Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" від 06.09.2004 № 1047/2004. Усупереч вимог п. 4г ч. 4 ст. 84, ст. 186-1 ЗК України, ст. ст. 7, 53, 54 ЗУ "Про природно-заповідний фонд України" громадяни отримали у власність земельні ділянки. Отже, було засвідчено порушення вимог законодавства, а саме неправомірну, з порушенням порядку, передачу земельних ділянок, що належить до земель НПП "Гомільшанські ліси" (том 1 а. с. 34, 35).

Відповідно до охоронного зобов`язання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області від 10.01.2007, ДП"Зміївське лісове господарство" дає зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження частини території НПП "Гомільшанські ліси" створеного в межах Зміївського району, площею 7 610,7 га, що включені до складу частини території НПП «Гомільшанські ліси» без вилучення у землекористувача, в тому числі з розташованою спірною земельною ділянкою у їх складі. Також зазначено, що в зонах регульованої, стаціонарної рекреації та господарської забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території НПП "Гомільшанські ліси" (том 2 а. с. 72).

З листа Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" №70 від 30.01.2020 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011, яка розташована на території Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області, знаходиться поза межами земель лісогосподарського призначення ДП "Зміївське лісове господарство". Крім того, згідно планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування, проведеного у 2008 році на землях, які мають бути надані у постійне користування НПП "Гомільшанські ліси", земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011 розташована в межах виділу 4, кварталу 32 Коропівського лісництва (відділення) НПП "Гомільшанські ліси" (том 1 а. с. 35-38).

22.01.2021 НПП "Гомільшанські ліси" листом № 02-35/36 звернулося до прокуратури з повідомленням про незаконність передачі земельних ділянок, розташованих на території парку, у приватну власність громадян (том 1 а. с. 40-42).

Відповідно до висновку Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6321782500:01:012:0011 відносно території НПП "Гомільшанські ліси" зазначена земельна ділянка знаходиться у межах території НПП "Гомільшанські ліси" (згідно меж проекту його створення). На основі розрахунку в ГІС, площа земельної ділянки 0,1 га (том 2 а. с. 84).

Відповідно до висновку комплексної комісійної судової експертизи з питань землеустрою, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 2185/3090 від 06.02.2020: Копія "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку на території Задонецької сільської ради по АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування станом на 20.09.2011 за складом, змістом та правилами оформлення. Щодо дотримання вимог законодавства при затвердженні "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та складання документів що посвідчують право власності на земельну ділянку на території Задонецької сільської ради по АДРЕСА_1 , то не повністю погоджений проект землеустрою затверджений рішенням Задонецької сільської ради від 20.09.2011 відповідно до вимог земельного законодавства (том 1 а. с. 43, 44, том 2 а. с. 85-105).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Статтею 140 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права користування земельною ділянкою можливе лише за добровільною згодою користувача або шляхом примусового вилучення у нього земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України можуть вилучатися з постійного користування державних підприємств, установ, організацій без їхньої згоди та без згоди органів (організацій), до сфери управління (відання) яких вони належать, і передаватися у постійне користування іншим державним підприємствам. У разі якщо відомості про земельні ділянки, що вилучаються, не внесені до Державного земельного кадастру, замовлення розроблення документації із землеустрою, необхідної для внесення таких відомостей, здійснюється державним підприємством, якому передаються вилучені земельні ділянки. У разі вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які належать закладу освіти, установі, організації, підприємству системи освіти, що перебуває у державній власності, на праві постійного користування, площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які залишаються у такої юридичної особи після вилучення, не може становити більше 100 гектарів.

Положення абзацу другого цієї частини не поширюються на вилучення Кабінетом Міністрів України земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування державних підприємств, установ, організацій Національної академії наук України, а також на вилучення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності з постійного користування військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Частинами першою та четвертою статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до вказаного органу за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природно-заповідного фонду можуть використовуватися у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Частинами першою та третьою статті 152 Земельного кодексу України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За змістом статей 317-318 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Згідно зі статтею 324 цього Кодексу земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

У статті 51 Земельного кодексу України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону.

Так, рішення про зміну меж, площ, категорій чи скасування статусу Національного природного парку "Гомільшанські ліси", відповідно до статті 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку, не приймалося.

Під час судового розгляду встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у межах земель природно-заповідного фонду Національного природного парку "Гомільшанські ліси", створеного на території Зміївського та Первомайського районів Харківської області на підставі Указу Президента України "Про створення національного природного парку "Гомільшанські ліси" від 06.09.2004 № 1047/2004.

За таких обставин, передача Задонецькою сільською радою Зміївського району Харківської області спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,10 га в АДРЕСА_1 , призвело до фактичної зміни меж Національного природного парку "Гомільшанські ліси", в частині її зменшення.

Отже, наданими доказами підтверджується факт розташування спірної земельної ділянки, площею 0,1000 га, на території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", що є об`єктом природно-заповідного фонду.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Отже, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, ОСОБА_1 , проявивши розумну обачність, повинен був знати про те, що спірна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду та є частиною Національного природного парку "Гомільшанські ліси".

Аналогічні правові висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц (провадження № 14-76цс18), від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18) і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71цс18).

Згідно зі статтями 43-45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів (стаття 20 цього Закону).

За змістом статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.

Згідно зі статтею 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Частиною восьмою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4 та 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

З огляду на вказане, загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні права на земельну ділянку, що також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 554/10377/16-ц (провадження № 61-34334ск19).

За умовами частини третьої статті 12, частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6321782500:01.012:0011 знаходиться у межах земель території Національного природного парку "Гомільшанські ліси", які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі з державної власності у приватну, індивідуальне будівництво на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням Національного природного парку "Гомільшанські ліси", оскільки може перешкоджати збереженню Національного природного парку в природному стані як унікального комплексу, а також забезпеченню умов організованого відпочинку населення.

Доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У ч. 2 та 3 ст. 215 ЦК України вказано, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Згідно зі ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 по справі №910/14328/17.

Отже, враховуючи те, що у розглядуваній справі підлягають визнанню незаконними та скасуванню рішення XXXVII сесії V скликання Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 18.10.2010, рішення XVII сесії VІ скликання Задонецькоїсільської ради від 22.12.2011, за якими безкоштовно передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,10га, в АДРЕСА_1 , Державний акт серії ЯК №174805 від 14.05.2012 на право власності на цю земельну ділянку належить визнати недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 не набув право власності на земельну ділянку, площею 0,10га, в АДРЕСА_1 , договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 6321782500:01: 012:0011 від 10.06.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В., за № 1333, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , також належить визнати недійсним.

З приводу заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі № 924/820/21 викладений правовий висновок, який, у свою чергу, врахував висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження. При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Отже, у цій справі відсутні підстави вважати, що позивачем пропущений строк позовної давності, а від так і відсутні підстави для застосування наслідків його пропуску.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним ЗакономУкраїни принципу верховенства права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Право держави витребувати земельну ділянку, яка знаходиться під об`єктами природно-заповідного фонду, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у чинному законодавстві України.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про доведеність факту належності спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду на підставі доказів, які в ході судового розгляду не спростовані, отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачів належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, поданої в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Національного природного парку "Гомільшанські ліси", до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними державного акта на право власності та договору купівлі-продажу, витребування земельної ділянки у власність держави, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення XXXVII сесії V скликання Задонецької сільської ради Зміївського району Харківської області від 18.10.2010 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,10га в АДРЕСА_1 .

Визнати незаконним та скасувати рішення XVII сесії VІ скликання Задонецькоїсільської ради від 22.12.2011 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та безкоштовну передачу у приватну власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,10га, в АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Державний акт серії ЯК №174805 від 14.05.2012 на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер: 6321782500:01:012:0011.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1 га, з кадастровим номером 6321782500:01: 012:0011 від 10.06.2013, який посвідчений приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В., за № 1333, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку з кадастровим номером: 6321782500:01:012:0011, площею 0,1 га, у відання держави в особі НПП "Гомільшанські ліси".

Стягнути зі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Харківської обласної прокуратури на відшкодування витрат по сплаті судового збору з кожного по 3 783 грн (три тисячі сімсот вісімдесят три) 33 коп., які зарахувати на р/р UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800, Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - керівник Чугуївської окружної прокуратури Харківської області ПрилуцькийС. М., місцезнаходження: вул. Харківська, буд.98, м. Чугуїв, Харківська область, 63500; код ЄДРПОУ прокуратури області: 02910108.

Прокурор, який бере участь у справі: працівник Зміївського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, 6 м.Зміїв, Харківська область, 63404.

Позивач 1 - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, місцезнаходження: вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м.Київ, 03035; код ЄДРПОУ: 37552996.

Позивач 2 - Державне агентство лісових ресурсів України, місцезнаходження: вул.Шота Руставелі, 9-a, м. Київ, 01023; код ЄДРПОУ: 37507901.

Позивач 3 - Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, місцезнаходження: вул. Пушкінська, 86, м. Харків, 61024; код ЄДРПОУ: 35246550.

Позивач 4 - Національний природний парк "Гомільшанські ліси", місцезнаходження: вул. Монастирська, буд. 27, с.Коропове, Чугуївський район, Харківська область, 63436; код ЄДРПОУ: 33292652.

Відповідач 1 - Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Відповідач 2 - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач 3 - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Третя особа - Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, місцезнаходження: м-н Свободи, 5 Держпром, 4 під`їзд, 7 пов., кім.380, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ: 38634241.

Повне рішення складене 24.11.2023.

Головуючий: В. В. Овдієнко