Рішення

від 08.11.2023 по справі 382/612/20

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/612/20

Провадження № 2/382/14/23

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

08 листопада 2023 року Яготинський районний суд Київської області ускладі:

головуючого суддіКисіль О.А.

за участю секретаря Пшик Ю. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Драбівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Драбівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та стягнення аліментів, відповідно до вимог якого просила визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Коржівка Старокостянтинівського району, Хмельницької області батьком ОСОБА_3 народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Демки Драбівського району Черкаської області. Зобов`язати Драбівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) внести до актового запису за №5 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який складений 27 серпня 2010 року виконкомом Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області відомості про батька дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, житель с. Коржівка Старокостянтинівського району, Хмельницької області; відомості про матір залишити без змін; відомості про прізвище дитини залишити без змін; відомості про ім`я дитини залишити без змін; відомості по-батькові змінити з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". Стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя с. Коржівка Старокостянтинівського району, Хмельницької області, аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення сином повноліття. Судові витрати покласти на відповідача.

Позов обгрунтовано тим, що з жовтня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали проживати разом однією родиною, підтримувати фактичні шлюбні відносини та вести спільне господарство. У січні 2010 року взаємовідносини сторін припинилися. У лютому 2010 року ОСОБА_1 дізналась, що вагітна, однак відповідачеві даний факт не повідомляла через неприязні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачка народила сина. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 зареєструвала народження дитини. Запис про народження дитини був зроблений відповідно до частини першої статті 135 СК України, тобто дитина зареєстрована зі слів матері, як ОСОБА_3 , в графі батько записано ОСОБА_7 (батько позивачки).

Взимку 2011 року взаємовідносини позивачки з відповідачем відновилися, відповідач забрав позивачку з дитиною до місця свого проживання, де сторони проживали близько півроку.

Відповідач визнавав себе батьком дитини, купував все необхідне для дитини, допомагав у догляді за дитиною. Восени 2012 року сторони переїхали до м. Яготин де зняли житло.

Однак, через три місяці відповідач поїхав працювати до м. Києва та до родини не повернувся.

В той же час, з дитиною відповідач спілкується по даний час, та кожного року забирає його на літні канікули до свого місця проживання.

ОСОБА_6 відповідач називає сином, а ОСОБА_6 відповідача батьком.

Відповідач періодично надає допомогу на утримання дитини, останній раз близько півроку тому надавав дитині 1000 грн..

Однак, в зв`язку з тим, що на даний час, позивачка не може в повній мірі забезпечити дитину матеріально, а добровільної щомісячної допомоги на утримання дитини відповідач надавати не бажає, позивачка вимушена звернутися до суду з даним позовом про встановлення батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнення аліментів на його утримання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано головуючого суддю Литвин Л. І.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 06.08.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 21.01.2021 року закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

15.02.2021 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Черних В. О. надійшло клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 19.02.2021 року призначено по справі генетичну експертизу методом ДНК-аналізу.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 06.05.2021 року провадження в даній справі поновлено, оскільки ухвалу суду від 19.02.2021 року залишено без виконання у зв`язку із не проведенням позивачем оплати.

02.07.2021 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Черних В. О. надійшло клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 02.07.2021 року призначено по справі генетичну експертизу методом ДНК-аналізу.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 31.08.2021 року провадження в даній справі поновлено, оскільки відповідач ОСОБА_8 на здачу зразків не з`явився та від отримання повідомлення письмово відмовився, у зв`язку з чим ухвала Яготинського районного суду від 02.07.2021 р. залишена без виконання.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду № 124 від 27.09.2021 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_9 , згідно рішення Вищої ради правосуддя, зроблено повторний розподіл справи та призначено головуючого суддю Кисіль О. А.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 30.09.2021 дану справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

22.11.2021 року на адресу суду від представника позивача - адвоката Черних В. О. надійшло клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 30.11.2021 року призначено по справі генетичну експертизу методом ДНК-аналізу.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 08.06.2022 року провадження в даній справі поновлено, оскільки ухвалу суду від 30.11.2021 року залишено без виконання оскільки відповідач ОСОБА_8 на здачу зразків не з`явився.

Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 09.12.2022 року закінчено підготовче провадження та призначено до судового розгляду.

Представник позивача в заяві до суду просили справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та просили їх задоволити, та при винесення рішення просили врахувати позицію позивача викладену у судових дебатах. З котрих вбачається, що як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суд із вимогою про встановлення батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя с. Коржівка Старокостянтинівського району Хмельницької області відносно неповнолітнього ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Демки Драбівського району Черкаської області.

Враховуючи те, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, стороною позивача було заявлено відповідне клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою Яготинського районного суду від 30 листопада 2021 року провадження по даній справі було зупинено та призначено генетичну експертизу методом ДНК-аналізу, виконання котрої доручено експертам Медикогенетичного центру «Мамапапа».

8 червня 2022 року ураховуючи, що надійшла цивільна справа до суду без виконання ухвали Яготинського районного суду Київської області від 30 листопада 2021 року, судом було поновлено провадження у даній справі.

Причиною не проведення експертизи у справі була саме неявка відповідача ОСОБА_2 на експертизу для здачі зразків. У листі відмові у проведенні дослідження зазначено, що було вжито всіх заходів для сповіщення ОСОБА_2 про необхідність з`явитись до експертної установи для здачі біологічних зразків. Водночас, ОСОБА_2 до експертної установи так і не з`явився.

В той же час, враховуючи предмет спору та значення справи для сторін, вважаємо, що суд повинен діяти, виходячи, у першу чергу, з інтересів дитини.

Так, частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, призначення експертизи.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

При цьому, слід врахувати, що справа перебувала у провадженні суду більше року, а відповідач, який був обізнаний про розгляд судом спору і належним чином повідомлений експертною установою та судом першої інстанції про дати та місце проведення судово-генетичної експертизи, систематично не з`являвся для забору біологічних зразків, що свідчить про його ухилення від проведення судово-генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Системне та неодноразове нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про його небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини.

Разом з тим, за приписами статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладені в п. 9 Постанови від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», де зазначено, що у разі, коли ухилення сторони у справі щодо визнання батьківства від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Верховний Суду у своїй постанові від 10 травня 2022 року по справі № 473/1343/18 вказав, що « … ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, врахувавши висновки Верховного Суду,які викладені при попередньому скасуванні судового рішення, обґрунтовано зазначив про те, щоОСОБА_3 неодноразово ухилялася від проведення судово-генетичної експертизи, оскільки не з`являлася разом з дитиною - ОСОБА_4 до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про застосування наслідків ухилення від участі в експертизі, визнав факт для з`ясування якого вона була призначена, а саме, що ОСОБА_1 не знаходиться у прямій біологічній спорідненості з дитиною - ОСОБА_4.»

У постанові від 17 червня 2020 року по справі № 201/6094/18 Верховний Суд звернув увагу на наступне: «… під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було правильно враховано, що справа перебувала у провадженні суду більше року, а відповідач, яка була обізнана про розгляд судом спору і належним чином повідомлена експертною установою та судом апеляційної інстанції про дати та місце проведення судово-генетичної експертизи, систематично не з`являлась для забору біологічних зразків разом із дитиною, що свідчить про її ухилення від проведення судово-генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Системне та неодноразове нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини. Судом апеляційної інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні.

Відповідач не довела, що підстави, на які вона посилалась як на причину своєї неявки разом із дитиною до експертної установи, перешкоджали забору відповідних зразків її та дитини.

Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.

В той же час, слід звернути увагу також на те, що питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.»

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, вважаємо, що у суду існує можливість визнати факт батьківства відповідача та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від відповідача.

Зокрема, доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Верховний Суд в своїй постанові від 15.04.2021 у справі №361/2653/15-ц вказав, що «…доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Доказами батьківства також можуть бути фото, електронні повідомлення…»

Так, як вбачається з матеріалів справи доказами батьківства відповідача відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є наявні в матеріалах справи фотодокази, а також покази свідків, допитаних в судовому засіданні.

Зокрема, згідно письмових пояснень ОСОБА_10 від 12.09.2023 завірених нотаріусом остання повідомляє суд, про те, що «…є подругою та кумою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також - є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У жовтні 2009 року я познайомила ОСОБА_1 зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_2 на спільному святкуванні дня їх народження. На святкуванні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснили обмін номерами телефонів та почали спілкування, в подальшому зустрічатися. Через деякий час ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно почали проживати, однак в подальшому їх відносини погіршилися. Разом з тим, у березні 2010 року ОСОБА_11 повідомила мене про те, що є вагітною від ОСОБА_13 , проте його про це повідомляти не бажає. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_14 під час мого привітання ОСОБА_1 з Новим роком, остання повідомила мене про те, що примирилася з ОСОБА_15 та він забирає її жити до себе. Як мені відомо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно проживали близько півроку. Під час мого приїзду в гості до ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 називав ОСОБА_6 своїм сином та турбувався про нього. Восени 2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 переїхали до м. Яготин де зняли житло, однак, через три місяці ОСОБА_12 поїхав працювати до м. Києва та утворив нову родину. В той же час, як мені відомо ОСОБА_12 спілкується з ОСОБА_6 по даний час. При цьому, до запровадженого воєнного стану ОСОБА_12 раз у рік забирав ОСОБА_6 до себе.»

З показів свідка ОСОБА_16 , наданих у залі судових засідань, вбачається, що «… вона є близькою подругою позивачки по справі - ОСОБА_1 , була свідком відносин сторін по справі, як чоловіка та дружини. Була присутня та допомагала ОСОБА_1 збирати речі, коли взимку 2011 року ОСОБА_17 приїхав за ОСОБА_18 та сином в місто Яготин та забрав їх жити до себе на «Батьківщину» - західну Україну. Також, коли восени 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_17 разом із сином ОСОБА_6 переїхали до м. Яготин де зняли житло, вона неодноразово приходила до них в гості. ОСОБА_12 називав ОСОБА_6 своїм сином та турбувався та піклувався про нього. Крім того, навіть коли ОСОБА_17 покинув родину, переїхавши проживати та працювати до м. Києва, вона знає, що ОСОБА_12 спілкувався із сином, забирав його на побачення, добровільно надавав ОСОБА_1 фінансову допомогу на утримання сина ОСОБА_6 , кожного літа ( на канікулах) ОСОБА_6 разом із татом ОСОБА_15 їздили до батьків ОСОБА_13 на західну України в гості, де перебували разом на протязі місяця. Також при спілкуванні із ОСОБА_6 останній повідомляв, що на даний час (після запровадження в Україні воєнного стану) спілкується з батьком в телефонному режимі.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні була допитана в якості свідка, та повідомила суд, що «…із відповідачем по справі - ОСОБА_2 її познайомила двоюрідна сестра ОСОБА_19 у жовтні 2009 року на спільному святкуванні дня їх народження, оскільки День народження у сторін один - ІНФОРМАЦІЯ_5 . На святкуванні дня народження сторони обмінялись номерами телефонів та почали спілкування, в подальшому зустрічатися, оскільки на той час проживали та працювали в місті Києві. Через деякий час спільно почали проживати, однак в подальшому їх відносини погіршилися. Разом з тим, у березні 2010 року позивачка дізналась що є вагітною від ОСОБА_20 , проте не повідомила його про свою вагітність в зв`язку із погіршенням відносин між ними. ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина - ОСОБА_6 . На той час з батьком ОСОБА_6 вона не спілкувалась, та останній не знав, що в нього народився син. Проте коли ОСОБА_17 дізнався, що вона народила від нього сина, то сторони помирились, та вирішили переїхати до батьків ОСОБА_21 на західну Україну. ОСОБА_12 приїхав на автомобілі в місто Яготин ( де на той час проживала ОСОБА_1 разом із ОСОБА_6 ), зібрали речі та переїхали разом проживати на Батьківщину ОСОБА_20 . Родина спільно проживала у батьків відповідача на протязі півроку. Восени 2012 року ОСОБА_11 з ОСОБА_5 вирішили повернутись в м. Яготин - де зняли житло та спільно проживали із сином ОСОБА_6 . Однак, через три місяці ОСОБА_12 поїхав працювати до м. Києва та утворив там нову родину. Після того, як сторони припинили проживати разом, ОСОБА_12 спілкувався із сином, приїжджав до нього на вихідні, надавав фінансову допомогу, купував необхідні речі, раз у рік (на літніх канікулах) ОСОБА_6 разом із батьком їздили на західну Україну до батьків ОСОБА_13 , де відвідували їх на протязі місяця. ОСОБА_17 і на даний час спілкується із ОСОБА_6 в телефонному режимі, проте взагалі перестав допомогами фінансово, що і було причиною звернення в суд, оскільки звернутись із позовом до суду про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 (без встановлення батьківства ОСОБА_20 ) у позивачки не було на це законних підстав.»

Відтак, з огляду на вищевказані обставини, вважають позовні вимоги позивачки законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З показів свідка ОСОБА_16 , наданих у залі судових засідань, вбачається, що «… вона є близькою подругою позивачки по справі - ОСОБА_1 , була свідком відносин сторін по справі, як чоловіка та дружини. Була присутня та допомагала ОСОБА_1 збирати речі, коли взимку 2011 року ОСОБА_17 приїхав за ОСОБА_18 та сином в місто Яготин та забрав їх жити до себе на «Батьківщину» - західну Україну. Також, коли восени 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_17 разом із сином ОСОБА_6 переїхали до м. Яготин де зняли житло, вона неодноразово приходила до них в гості. ОСОБА_12 називав ОСОБА_6 своїм сином та турбувався та піклувався про нього. Крім того, навіть коли ОСОБА_17 покинув родину, переїхавши проживати та працювати до м. Києва, вона знає, що ОСОБА_12 спілкувався із сином, забирав його на побачення, добровільно надавав ОСОБА_1 фінансову допомогу на утримання сина ОСОБА_6 , кожного літа ( на канікулах) ОСОБА_6 разом із татом ОСОБА_15 їздили до батьків ОСОБА_13 на західну України в гості, де перебували разом на протязі місяця. Також при спілкуванні із ОСОБА_6 останній повідомляв, що на даний час (після запровадження в Україні воєнного стану) спілкується з батьком в телефонному режимі.

З письмовихполяснень наданихдо судусвідком ОСОБА_10 засвідчених приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу КостенкоТ.А.від 23.09.2023року вбачається,що вона є подругою та кумою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У жовтні 2009 року вона познайомила ОСОБА_1 зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_2 на спільному святкуванні дня їх народження. На святкуванні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснили обмін номерами телефонів та почали спілкування, в подальшому зустрічатися. Через деякий час ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно почали проживати, однак в подальшому їх відносини не склалися. Разом з тим у березні 2010 року ОСОБА_11 повідомила її про те що, що є вагітною від ОСОБА_13 , про його про це повідомляти не бажає. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_6 . Взимку 2011 року під час її привітання ОСОБА_1 з Новим роком, остання повідомила її про те, що помирилася з ОСОБА_15 та він забирає її жити до себе. Як її відомо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно проживали близько півроку. Під час її приїзду в гості до ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 називав ОСОБА_6 своїм сином та турбувався про нього. Восени 2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 переїхали до міста ОСОБА_22 де зняли житло, однак, через три місяці ОСОБА_12 поїхав працювати до Києва та створив нову родину. В той же час, як мені відомо, ОСОБА_12 спілкується з ОСОБА_6 по даний час. При цьому, до запровадження воєнного стану, ОСОБА_12 раз у рік забирав ОСОБА_6 до себе.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України. заяв та клопотань не направляв.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України, заяв та клопотань не надходило.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

З показань позивачки яка була допитана в якості свідка в судовому засіданні, вбачається, що із відповідачем по справі - ОСОБА_2 вона познайомилась у жовтні 2009 року на спільному святкуванні дня їх народження. В подальшому почали зустрічатися, оскільки на той час проживали та працювали в місті Києві. Через деякий час спільно почали проживати. ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина - ОСОБА_6 . На той час з батьком ОСОБА_6 вона не спілкувалась, та останній не знав, що в нього народився син. Проте коли ОСОБА_17 дізнався, що вона народила від нього сина, то сторони помирились, та вирішили переїхати до батьків ОСОБА_21 на західну Україну. ОСОБА_12 приїхав на автомобілі в місто Яготин, де на той час проживала вона із сином, зібрали речі та переїхали разом проживати на Батьківщину ОСОБА_20 . Родина спільно проживала у батьків відповідача на протязі півроку. Восени 2012 року вона з ОСОБА_5 вирішили повернутись в м. Яготин - де зняли житло та спільно проживали із сином ОСОБА_6 . Однак, через три місяці ОСОБА_12 поїхав працювати до м. Києва та утворив там нову родину. Після того, як сторони припинили проживати разом, ОСОБА_12 спілкувався із сином, надавав фінансову допомогу, ОСОБА_6 разом із батьком їздили на західну Україну до батьків ОСОБА_13 , де відвідували їх на протязі місяця. ОСОБА_17 і на даний час спілкується із ОСОБА_6 в телефонному режимі, проте взагалі перестав допомогами фінансово. Відповідач говорив своїм родичам, що ОСОБА_6 це його син, і вони спілкувальсь з ним як з внуком.

З показань свідка ОСОБА_23 даних в судовому засіданні, вбачається, що вона знає позивачку по справі та батька дитини позивачки, оскільки він приїздив забирати позивачку та дитину до його місця проживання та проживала там, але оскільки проживали в одному приміщенні відповідача і сестра і його зять, то потім приїхали назад і проживали разом тут. До дитини проїздила мама відповідача - бабуся дитини. А потім поїхав на заробітки відповідач і невдовзі утворив нову сім`ю. Проте до дитини відповідач телефонував та спілкувався із сином і матеріально допомагав. Також з відповідачем ОСОБА_6 їздив до батьків відповідача як внук. Відповідач назавив ОСОБА_6 сином, а він його в свою чергу татом. На даний час, коли у відповідача утоврилась нова сім`ї, і вже пройшло значно часу, то відповідач нехай менш, але сіпілкується зі своїм сином ОСОБА_6 по телефону.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Законодавством визначено перелік осіб, які вправі звернутися з позовом про визнання батьківства. Зокрема, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

За приписами ч. 1 ст. 129 СК України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Відповідно до п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по-батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Строк на захист порушеного права відносно визнання батьківства відповідно до ч. 2 ст. 129 КпШС України, визначався в один рік, який починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Судом встановлено, що з жовтня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживати разом однією родиною, підтримувати фактичні шлюбні відносини та вести спільне господарство. У січні 2010 року взаємовідносини сторін припинилися. У лютому 2010 року ОСОБА_1 дізналась, що вагітна. 17 серпня 2010 року позивачка народила сина. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 зареєструвала народження дитини. Запис про народження дитини був зроблений відповідно до частини першої статті 135 СК України, та в графі батько записано ОСОБА_7 (батько позивачки). Взимку 2011 року взаємовідносини позивачки з відповідачем відновилися, відповідач забрав позивачку з дитиною до місця свого проживання, де сторони проживали близько півроку. Згідно акту обстеження від 19.05.2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 5-9).

З письмовихпояснень ОСОБА_10 засвідчених приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу КостенкоТ.А.від 23.09.2023року вбачається,що вона є подругою та кумою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також є двоюрідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . У жовтні 2009 року вона познайомила ОСОБА_1 зі своїм двоюрідним братом ОСОБА_2 на спільному святкуванні дня їх народження. На святкуванні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснили обмін номерами телефонів та почали спілкування, в подальшому зустрічатися. Через деякий час ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно почали проживати, однак в подальшому їх відносини не склалися. Разом з тим у березні 2010 року ОСОБА_11 повідомила її про те що, що є вагітною від ОСОБА_13 , про його про це повідомляти не бажає. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила сина - ОСОБА_6 . Взимку 2011 року під час її привітання ОСОБА_1 з Новим роком, остання повідомила її про те, що помирилася з ОСОБА_15 та він забирає її жити до себе. Як її відомо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 спільно проживали близько півроку. Під час її приїзду в гості до ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , ОСОБА_12 називав ОСОБА_6 своїм сином та турбувався про нього. Восени 2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 переїхали до міста ОСОБА_22 де зняли житло, однак, через три місяці ОСОБА_12 поїхав працювати до Києва та створив нову родину. В той же час, як мені відомо, ОСОБА_12 спілкується з ОСОБА_6 по даний час. При цьому, до запровадження воєнного стану, ОСОБА_12 раз у рік забирав ОСОБА_6 до себе.

Відповідно до листа від медико-генетичного центру "Мама-Папа" від 27.04.2021 року, вбачається, що ухвала суду про проведення експертизи від 19.02.2021 року залишена без виконання, оскільки оплата вартості проведення експертизи покладена на позивача, та ОСОБА_1 було неодноразово сповіщено про необхідність і суму оплати за номером телефону, а також через меженджер, однак ОСОБА_1 відмовилась від оплати без пояснення причин (а.с.66).

Згідно листа від медико-генетичного центру "Мама-Папа" від 23.08.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з`явились в зазначений час для взяття зразків, та в ОСОБА_24 взято зразки для виконання дослідження. ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився. Згідно відстеження на сайті Укрпошти по номеру рекомендованого листа 0103277558290 від оримання письмово відмовився. Оскільки зразки батька відсутні то ухвала суду про експертизу від 02.07.2021 року залишена без виконання (а.с.81-83).

Як вбачається з листа від медико-генетичного центру "Мама-Папа" від 31.05.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з`явились в зазначений час для взяття зразків, та в ОСОБА_24 взято зразки для виконання дослідження. ОСОБА_2 на здачу зразків не з`явився, хоча рекомендований лист за номером 0103281222396 з повідомлення про необхідність явки, було отримано за довіреністю. Оскільки зразки батька відсутні то ухвала суду про експертизу від 30.11.2021 року залишена без виконання (а.с.110).

Позивач вказує, що відповідач є біологічним батьком зазначеної дитини, та син народився в період фактичного проживання позивача із відповідачем, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Згідно ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватися усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливе за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

В силу ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги те, що наявні у справі докази свідчать про те, що відповідач фактично є біологічним батьком дитини, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та обґрунтування позовних вимог стороною відповідача спростовані не були, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання батьківства та внесення відомостей до актового запису про народження дитини, підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач ухиливсь від проведення експертного дослідження, суд, керуючись ст. 109 ЦПК України, дійшов висновку про визнання факту, для доведення якого призначалась генетична експертиза, а саме - про встановлення батьківства, тобто кровного споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та вважає, що за таких обставин, позовна заява обґрунтована та в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Проживання окремо не звільняє від виконання цього обов`язку. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою. Платник аліментів зобов`язаний роботи все можливе для того, щоб його заробіток (доходи) були достатніми для власного утримання та утримання дітей, за належний розвиток яких він відповідальний як батько.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст.141 СК України).

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які будуть стягуватися з відповідача на утримання дитини, суд враховує обставини, інтереси сторін та потреби дитини.

З огляду на правові позиції п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, у зазначеній нормі права законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей з можливістю батьків надавати таку матеріальну допомогу.

Враховуючи обставини справи, положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані зі сплатою аліментів, виходячи із засад справедливості та захисту прав неповнолітніх дітей, а дітям має забезпечуватися такий захист і піклування, які необхідні для їх благополуччя та повноцінного розвитку, враховуючи, що ст.180 СК України покладає обов`язок утримувати дітей на обох батьків, а також враховуючи матеріальне становище сторін, їх стан здоров`я, враховуючи, що метріали спраив не містять даних про наявнісь утриманців у відповідача, а дитина потребує матеріального забезпечення, та розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку згідно Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік", суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 починаючи з 20 травня 2020 року до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст. ст. 280-283, 258-259, 265, 268, 354, 141 ЦПК України, ст.ст. 125, 126, 128, 135, 134, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Драбівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення батьківства та стягнення аліментів задовольнити.

Встановити,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Демки Драбівського району Черкаської області.

Драбівському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження дитини, складеного 27 серпня 2010 року за № 5 виконкомом Демківської сільської ради Драбіського району Черкаської області а саме: внести у розділ відомості про батька відомості про батька, записавши батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого АДРЕСА_2 , виправити по батькові дитину з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_5 ". Залишивши відомості про матір та відомості про прізвище, дитини без змін.

Стягувати щомісячно із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 20 травня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

В межах стягнення платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь держави 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Заочнерішення можебути переглянутосудом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача,котра можебути поданапротягом 30днів здня отриманняйого копії.Учасник справиякому повнезаочне рішенняне буловручено удень йогопроголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщо таказаява поданапротягом двадцятиднів здня врученняйому повногозаочного рішення.Строк наподання заявипро переглядзаочного рішенняможе бутитакож поновленийу разіпропуску зінших поважнихпричин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги усімаучасниками справи,після проголошенняповного рішення 13листопада 2023року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 23 листопада 2023 року.

Суддя Кисіль О.А.