Рішення

від 20.11.2023 по справі 756/248/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 756/248/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд з Оболонського районного суду м.Києва надійшла цивільна справа №756/248/19 за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди згідно ухвали суду за підсудністю.

Під час розгляду справи позивач неодноразово подавала заяви про уточнення позовних вимог стосовно підстав відшкодування відповідачами шкоди завданої позивачу шляхом незаконного комісійного продажу її автомобіля в межах заявленої вартості автомобіля.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та у письмових поясненнях та остаточно просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 завдану позивачу шляхом незаконного комісійного продажу її автомобіля в межах заявленої вартості автомобіля в розмірі 140000,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача ТзОВ «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІС» заявлені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 повторно не з`явилась. Про день та час розгляду справи повідомлялась завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавала.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавав.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 повторно не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками рекомендованими листами. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи до суду не подавав.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Як передбачено ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції було порушено, має право та ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» у рішенні від 17 липня 2008 року, Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-ра/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Судом встановлено, предметом заявленого позивачем позову є стягнення з відповідачів 140000,00 грн. матеріального збитку.

Як зазначила позивач у позовній заяві та у заявах про уточнення позовних вимог стосовно підстав відшкодування завданої відповідачами шкоди є неправомірні дії відповідачів які виразилися у вигляді нечесної підприємницької практики, яка завдала їй, як споживачеві матеріальну шкоду у розмірі реальної вартості автомобіля марки Skoda Fabia 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 на суму не менше 140000,00 грн.

З дослідженого в судовому засіданні рішення Оболонського районного суду м.Києва від 05 червня 2018 року по цивільній справі №756/13450/17 за позовом ОСОБА_8 о Житомирського відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області, регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області про відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів досудового розслідування, зокрема вбачається наступне: «Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просить стягнути на її користь з відповідачів 130000,00 грн. в рахунок завданої матеріальної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивачу належить автомобіль «Шкода Фабіа», 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . На початку січня 2017 року позивач від свого сина - ОСОБА_8 дізналась, що належний їй транспортний засіб був переданий ним ОСОБА_9 в якості гарантії для повернення позики у розмірі 1 000 доларів США. Також син повідомив, що випадково забув в автомобілі технічний паспорт, який теж знаходиться у ОСОБА_9 позику син отримав в вересні 2016 року, ніякими документами вона не підтверджена. В кінці жовтня-листопад 2016 року син звертався до ОСОБА_9 з пропозицією повернення позики та отримання автомобіля, однак останній повідомив, що автомобіль продав іншим особам. Після цього син НОМЕР_4 звернувся до Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області з заявою про викрадення автомобілю та його розшук. Пізніше, він відкликав заяву, бо ОСОБА_9 на таких умовах погодився повернути автомобіль, чого не зробив. 17.11.2016 року автомобіль було перереєстровано на нового власника ОСОБА_10 без участі позивача на підставі договору комісії з ТОВ «Стоа-Автоторгсервіс» від 12.11.2016 року, що відбулось у зв`язку з халатними діями відповідачів. 16.01.2017 року ОСОБА_8 вдруге подав заяву до Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області. Листом №Б-165 від 17.02.2017 року повідомлено ОСОБА_8, що отримані матеріали приєднані до матеріалів, які зареєстровані в Журналі Єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Житомирського ВП №2908 від 18.01.2017 року, а також повідомлено про відсутність ознак злочину. 17.01.2017 року автомобіль був повторно переоформлений на ОСОБА_11. 16.01.2017 року позивач звернулась до Регіонального сервісного центру МВС в Житомирській області з метою отримання інформації про те, на кого перереєстровано належний їй транспортний засіб. 23.01.2017 року було надано відповідь на звернення без необхідної інформації. На повторне звернення позивача 02.02.2017 року їй надано відповідь за №31/6-185, в якій рекомендовано звернутись до поліції і суду стосовно дій ОСОБА_10, який на той момент вже відчужив автомобіль новому власнику, про достеменно було відомо відповідачу. При цьому, вказаним відповідачем порушено вимоги чинного законодавства щодо негайного направлення за належністю звернення, в якому міститься інформація про вчинений злочин.».

З дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2019 року по цивільній справі №569/7767/17 за позовом ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання договору недійсним позов задоволено; визнано недійсним договір комісії від 12 листопада 2016 року №3976/16/000333 укладений між ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ» щодо реалізації автомобіля «SKODA FABIA 1.4», номер двигуна НОМЕР_5 , номер кузова НОМЕР_6 , чорного кольору, 2004 року випуску.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ТзОВ «СТОА-Автоторгсервісу» адвоката Кухарука І.М. залишено без задоволення; рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 березня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року касаційну скаргу ТзОВ «СТОА-Автоторгсервісу» задоволити; рішення Рівненського міського суду від 05 березня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 липня 2019 року скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 до товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-Автоторгсервісу», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання договору недійсним відмовити.

Вищезазначеною постановою, зокрема, встановлено, що « Оспорюваний договір комісії (договір комісії від 13 листопада 2016 року №3976/16/000333) позивачем не підписувався, тобто договір не є укладеним.

Наведені обставини свідчать про те, що спірний транспортний засіб вибув із володіння позивача поза її волею на підставі неукладеного договору комісії, а тому у даному випадку належним способом захисту у справі є витребування автомобіля із чужого незаконного володіння виходячи з наступного.

У постанові від 14 червня 2023 року по справі №607/7354/21 Верховний Суд зазначив наступне: «За статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини третя статті 388 ЦК України).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї ж статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16; провадження № 12-122гс18).».

Як вбачається з висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 та постанові від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19: «Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Тобто правова мета віндикаційного позову як раз і полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння так і у власність цієї особи, шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.».

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного суду від 08 листопада 2023 року у справі №607/15052/16-ц.

Як зазначено у постанові Великої палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 «Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно)».

Враховуючи ті обставини, що транспортний засіб вибув із володіння позивача поза її волею на підставі неукладеного договору комісії, обраний спосіб захисту не може бути віднесено до ефективного, оскільки належним способом захисту у справі відповідно до вищевказаного нормативно-правового обґрунтування та позицій Верховного Суду є витребування автомобіля із чужого незаконного володіння.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У своєму позові позивач просить суд стягнути з відповідачів на її користь завдану позивачу шляхом незаконного комісійного продажу її автомобіля в межах заявленої вартості автомобіля в розмірі 140000,00 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуютьсяу повномуобсязі,якщо договоромабо закономне передбаченовідшкодування уменшому абобільшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

В своєму позові позивач зазначає, що відповідачами по справі 12 листопада 2016 року без її відома та участі був реалізований належний їй на праві власності транспортний засіб. Крім того, позивач зазначила, що від імені підприємства відповідачами по справі було оформлено завідомо неправдиві наступні документи: акт технічного огляду реалізованого транспортного засобу із зазначенням номеру 3976/000333 і датою 12 листопада 2016 року.

Однак, в судовому засіданні ні позивач ні її представники не надали суду письмових підтверджуючих доказів того, яким чином відповідачі причетні до вибуття транспортного засобу із володіння позивача. Також слід зазначити, що особу, яка від імені відповідача ТзОВ «СТОА-Автоторгсервіс» та ОСОБА_12 укладала акт технічного огляду транспортного засобу та підписувала інші документи встановлено не було.

Крім того, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами тих обставин, що її транспортний засіб пошкоджений чи знищений у результаті незаконних дій саме відповідачів по справі, або будь-яких інших третіх осіб.

Натомість, під час судового розгляду справи було встановлено ті обставини, що до пред`явлення позову до суду позивачу було відомо про особу, яка є володільцем її транспортного засобу та те, що транспортний засіб вибув з її володіння у результаті того, що її син вніс її транспортний засіб в якості гарантії для повернення позики у розмірі 1000 доларів США. Вказані обставини було встановлені судовим рішенням та свідчать про те, що відповідачі по справі є неналежними відповідачами, оскільки транспортний засіб вибув з володіння позивачки в результаті дій її ж сина та іншої відомої їй особи.

Тому, враховуючи викладене, твердження позивачки та її представників в тій частині, що відповідачі без її відома та участі реалізували належний їй транспортний засіб без належних та допустимих доказів, які вона суду так і не надала є такими, що не відповідають дійсності, оскільки особи, які реалізовували її транспортний засіб були безпосередньо відомі самій же позивачці.

Що стосується розміру матеріальних збитків, які позивач просить суд стягнути з відповідача, слід зазначити, що у відповідності до п.1.2. розділу І Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року №1074/8395 (надалі по тексту методика), методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цим видів транспорту.

Методика застосовуються з метою визначення вартості КЗТ для розв`язання майнових суперечок (п.п. є п.1.4. розділу І методики).

Відповідно до п.4.1. розділу ІУ методики оцінка ТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень.

Позивач визначаючи розмір матеріального збитку в сумі 140000,00 грн. посилається на витяг із сайту https://auto.ria.com щодо вартості транспортного засобу Skoda Fabia. Будь-якого іншого письмового доказу на підтвердження вартості збитку саме на суму 140000,00 грн. ні позивачем ні її представниками долучено не було.

Натомість, у витягу всупереч п.4.1. розділу ІУ методики не зазначено тип коробки передач, тип кузова, пробіг, фізичний стан авто та інші показники, що суттєво впливають на визначення вартості транспортного засобу. Також слід зазначити, що у наданому позивачем витягу не вбачається дата його формування.

Також, слід звернути увагу на ті обставини, що відповідно до наданого позивачем витягу вартість транспортного засобу у м.Києві становить 132222,00 грн. натомість у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про відшкодування матеріального збитку в розмірі 140000,00 грн. Тому, у даному випадку можна зробити висновок, що визначення вартості транспортного засобу за допомогою сайту https://auto.ria.com не може свідчити про об`єктивність такої оцінки, а саме витяг не є належним доказом у справі, оскільки вартість автомобіля сформовано за власним бажанням позивача з зазначенням регіону м.Київ, без урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об`єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли своє підтвердження належними та допустимими доказами, повністю спростовані письмовими доказами, наданими представником відповідача, а тому у їх задоволені слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОА-АВТОТОРГСЕРВІСУ», м.Рівне, вул.Гайдамацька, 21, код ЄДРПОУ 31186645

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_4

Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_5

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов