Постанова

від 16.11.2023 по справі 161/3608/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3608/23 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/1105/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Луцької міської ради, Виробничого управління житлово-комунального господарства села Княгининок Луцького району Волинської області про визнання недійсними та скасування рішень, припинення речового права постійного користування та визнання права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 , поданою представником ОСОБА_1 , на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 вересня 2023 року

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 у березні 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідачів Луцької міської ради, Виробничого управління житлово-комунального господарства села Княгининок Луцького району Волинської області (далі Виробниче управління ЖКГ с. Княгининок) про визнання права власності. Позовні вимоги мотивував тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року в адміністративній справі № 140/2528/19 визнано протиправним та скасовано рішення Княгининівської сільської ради від 09 серпня 2019 року за № 46/5.38 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в розмірі 0,1598 га; зобов`язано Княгининівську сільську раду повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в розмірі 0,1598 га. На виконання вищенаведеного судового рішення був виданий виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, виконавче провадження №62213666. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження №62213666 - боржника Княгининівську сільську раду на правонаступника Луцьку міську раду. Станом на день подання цього позову рішення адміністративного суду не виконано. Після набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №140/2528/19 Княгининівською сільською радою було ухвалено рішення від 25вересня 2020 року № 64/5.52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури та спорту» від 25вересня 2020 року №64/5.51 «Про розгляд та затвердження детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту в с.Милушин», а Луцькою міською радою рішення від 30 березня 2022 року №30/48 «Про надання Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с. Княгининок Луцького району Волинської області в постійно користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту у с.Милушин Луцького району Волинської області». Ці рішення стосуються земельної ділянки, яка була предметом розгляду в адміністративній справі №140/2528/19 і були прийняті з використанням «права на зло» з метою уникнення виконання рішення суду про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такі рішення є «фраудаторними правочинами», оскільки вони були прийняті після відкриття виконавчого провадження і з метою ухилення від виконання боржником своїх зобов`язань за рішенням суду. Просив суд визнати недійсними і скасувати рішення Луцької міської ради № 30/48 від 30 березня 2022 року «Про надання Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с. Княгининок Луцького району Волинської області в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту у с. Милушин Луцького району Волинської області», рішення Княгининівської сільської ради № 64/5.51 від 25вересня 2020 року «Про розгляд та затвердження детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту в с. Милушин» та рішення Княгининівської сільської ради № 64/5.52 від 25вересня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту»; припинити речове право постійного користування Виробничого управління житлово-комунального господарства с. Княгининок Луцького району Волинської області на земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:04:001:0040, площею 0,1598 га у с.Милушин Луцького району Волинської області; визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:04:001:0040, площею 0,1598га у с.Милушин Луцького району Волинської області.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25вересня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 24жовтня 2023 року подав апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вказує на порушення норм процесуального права - суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про повернення до підготовчого провадження, не забезпечив процесуальне право позивача на збільшення позовних вимог шляхом їх доповнення, чим обмежив його право на доступ до суду. Суд не надав жодної оцінки обставинам справи, які передували прийняттю органом місцевого самоврядування оскаржуваних рішень. У рішенні не описано та не надано оцінки обставинам свідомого невиконання відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13квітня 2020 року в адміністративній справі № 140/2528/19. В обґрунтування оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції послався на те, що Княгининівською сільською радою прийнято рішення від 25 червня 2020 року № 58/3.68 «Про надання дозволу на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,1598 га в с. Милушин Луцького району, яке є чинним, у судовому порядку не оскаржувалося та протиправним не визнавалося. Крім цього, суд послався на те, що Княгининівською сільською радою проведені відповідні громадські слухання щодо затвердження проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, орієнтовною площею 0,1598 га, розташований у с. Милушин Луцького району Волинської області, про що свідчить протокол проведення громадських слухань № 27 від 21 вересня 2020 року. Проте, відповідних громадських слухань та екологічної експертизи не було проведено у зв`язку із тим, що детальний план спірної території не може бути розроблений відповідно до вимог закону. Вважає рішення від 25червня 2020 року № 5/3.68 таким, що не відповідає вимогам та нормам ДБН Б.2.2-12:219 «Планування та забудова територій». Оскільки такий документ є дозвільним, він став підґрунтям для прийняття оскаржуваного рішення Княгининівської сільської ради № 64/5.51 від 25 вересня 2020 року, яке створює для нього правові наслідки. Дослідивши інтернет-сайт Волинської обласної державної адміністрації в розділі «Стратегічна екологічна оцінка» за період з 24квітня 2020 року по 28 вересня 2020 року, не знайдено повідомлення Княгининівської сільської ради про оприлюднення документу державного планування та звіту зі стратегічної екологічної оцінки. Посилання суду на протокол № 27 громадських слухань від 21 вересня 2020 року є неправомірним, оскільки протокол надано без списку учасників такого громадського обговорення, посилання на проведення будь-якої аудіо- та/або відеофіксації перебігу громадських слухань. Обґрунтування рішення суду свідчить про застосування судом подвійних стандартів при прийнятті рішення, коли для позивача встановлено «стандарт дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність», а для відповідача встановлено стандарт презумпції його рішень щодо отримання дозволу на розробку проекту землеустрою і обов`язковості їх оскарження. Твердження суду про те, що порушено засади конкурентності є взаємовиключним по відношенню до ствердження «отримання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання її у власність» з посиланням на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17 та від 18 лютого 2021 року у справі № 480/3142/19. Відповідач, штучно створивши умови передачі земельної ділянки сам по собі спричинив обставину зупинення у формі неможливості виконання судового рішення, що вважає самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування. Вважає рішення Луцької міської ради № 30/48 від 30 березня 2022 року незаконним і фіктивним правочином, таким, що підпадає під критерії фраудаторності правочину, вчиненим усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом. Просив рішення у цій справі скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову: визнати недійсними і скасувати рішення Луцької міської ради № 30/48 від 30 березня 2022 року «Про надання Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с.Княгининок Луцького району Волинської області в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту у с. Милушин Луцького району Волинської області», рішення Княгининівської сільської ради № 64/5.51 від 25вересня 2020 року «Про розгляд та затвердження детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту в с.Милушин» та рішення Княгининівської сільської ради № 64/5.52 від 25вересня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту»; припинити речове право постійного користування Виробничого управління житлово-комунального господарства с. Княгининок Луцького району Волинської області на земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:04:001:0040, площею 0,1598 га у с.Милушин Луцького району Волинської області; скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису 51057599 від 18 липня 2023 року) та припинити речове право Луцької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:04:001:0040; визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0722883700:04:001:0040, площею 0,1598 га у с.Милушин Луцького району Волинської області.

Відповідач Луцька міська рада 06 листопада 2023 року подала відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 . Вказує, що твердження, викладені у скарзі, в частині непроведення громадських слухань та екологічної експертизи, неможливості розроблення детального плану на спірну земельну ділянку не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах доказами та не відповідає нормам чинного законодавства. Затверджуючи детальний план спірної земельної ділянки та розпоряджаючись нею в цілях, визначених цим планом, Княгининівська сільська рада та Луцька міська рада діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Не заслуговують на увагу доводи позивача про недопустимість та недостатність такого доказу як протокол громадських слухань, оскільки а ні Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25травня 2011 року № 555, ні жоден інший нормативно правовий акт не визначають вимог щодо змісту протоколу громадських слухань, при цьому список учасників слухань зазначений у додатку № 1 до протоколу. Отримання позивачем рішення суду про зобов`язання місцевої ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою не породжувало жодних майнових прав та гарантій на отримання спірної ділянки у майбутньому, тому ухвалення спірних рішень у період відкритого виконавчого провадження не є «правом на зло», а є реалізацією органом місцевого самоврядування власних дискреційних повноважень щодо розпорядження землями територіальної громади, ураховуючи, що такі землі залишилися у власності громади та відведені для задоволення її потреб для будівництва футбольного поля та дитячого майданчику. Рішення ради, у тому числі про затвердження детального плану території, не є правочинами у розумінні цивільного законодавства, а є актами органу місцевого самоврядування, які можуть носити як нормативний, так і індивідуальних характер, тому посилання позивача на необхідність застосування до цих правовідносин концепції фраудаторного правочину є безпідставним. Протокол громадських слухань № 27 від 21 вересня 2020 року наявний у матеріалах справи, натомість додаток № 1 до протоколу не надавався у зв`язку із відсутністю його у Луцької міської ради. Зважаючи на те, що доводи в цій частині представником позивача ні в позовній заяві, ні у відповіді на відзив, ні в судовому засіданні суду першої інстанції не заявлялися, відповідно необхідності в їх спростуванні в Луцької міської ради не було. У вимогах апеляційної скарги, окрім заявлених до суду першої інстанції позовних вимог, заявлено також вимогу про скасування державної реєстрації права власності (№ 51057578 від 18 липня 2023 року) та припинення речового права Луцької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:04:001:0040, що є зміною предмета позову. Позивач не заявляв про зміну предмета позову в суді першої інстанції. Представник позивача приєднав до апеляційної скарги DVD-R диск із відеозаписами засідання чергової 54-ї сесії Княгининівської сільської ради та відеозаписом чергової сесії 22 грудня 2021 року Луцької міської ради, хоч такі докази не подавалися до суду першої інстанції та не були досліджені судом. Доказів неможливості подання вказаних записів до суду першої інстанції стороною позивача не надано, тому підстави для приєднання їх до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції відсутні. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції установлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року в адміністративній справі №140/2528/19 визнано протиправним та скасовано рішення Княгининівської сільської ради від 09серпня 2019 року за № 46/5.38 щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в розмірі 0,1598 га; зобов`язано Княгининівську сільську раду повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в розмірі 0,1598 г.

На виконання вищенаведеного судового рішення виданий виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні в органах ДВС, виконавче провадження № 62213666. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження №62213666 боржника Княгининівську сільську раду на правонаступника Луцьку міську раду. Рішення адміністративного суду не виконано.

Княгининівською сільською радою Луцького району Волинської області 25 вересня 2020 року прийнято рішення № 58/3.68 «Про надання дозволу на розроблення детального плану території земельної ділянки площею 0,1598 га в с. Милушин Луцького району», яким надано дозвіл на розробку детального плану території земельної ділянки, площею 0,1598 га., для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, розташованої в с.Милушин Луцького району Волинської області. Замовником на виконання детального плану визнано саму сільську раду. Княгининівською сільською радою проведені громадські слухання щодо затвердження проекту детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, орієнтовною площею 0,1598 га, розташованої в с. Милушин Луцького району Волинської області, що підтверджується протоколом № 27 від 21 вересня 2020 року. За результатами проведених громадських слухань, Княгининівською сільською радою прийнято рішення від 25 вересня 2020 року № 64/5.51 «Про розгляд та затвердження детального плану території земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту в с.Милушин», від 25 вересня 2020 року № 64/5.52 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту».

У зв`язку з адміністративно-територіальною реформою, с.Милушин увійшло до складу Луцької територіальної громади, Княгининівська сільська рада була припинена як юридична особа, а її повноваження перейшли до Луцької міської ради.

Рішенням Луцької міської ради № 30/48 від 30 березня 2022 року «Про надання Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с.Княгининок Луцького району Волинської області в постійне користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту у с. Милушин Луцького району Волинської області» спірну земельну ділянку передано у постійне користування Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с. Княгининок. Також, вказаним рішенням затверджено Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с.Княгининок Луцького району Волинської області проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у с. Милушин площею 0,1598 га, з кадастровим номером 0722883700:04:001:0040 та надано цю ділянку у постійне користування.

Усі вищенаведені рішення стосуються земельної ділянки, яка була предметом розгляду в адміністративній справі № 140/2528/19, та яка наразі сформована за кадастровим номером 0722883700:04:001:0040.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За п. 34 ч. 1 ст. 26 закону, до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 вказаного закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зістаттею 78 ЗК Україниправо власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно дост. 81 ЗК Українисеред основних підстав набуття права власності на земельні ділянки громадянами України є зокрема безоплатна передача із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно дост. 83 ЗК Україниземлі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Стаття 116 ЗК Українивизначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності. Так громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Законодавець в ч. 1ст. 122 ЗК Українивизначив право міських рад передавати земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У відповідності до ч.7ст. 118 ЗК Українивідповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду). Відмова особі у наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Жодних речових прав позивача порушено не було, оскільки такі права у нього не виникали, а підстав для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно колегією суддів не встановлено.

Висновок суду першої інстанції про те, що розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження хоча й здійснюється заявником з метою отримання земельної ділянки в користування, однак вчиняється саме в інтересах територіальної громади чи держави з метою формування такої земельної ділянки, є таким, що відповідає нормам матеріального права та висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 688/2908/16-ц від 17жовтня 2018 у справі №380/624/16-ц та у постановах Верховного Суду від 27лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 18 лютого 2021 року №480/3142/19, від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.

Відповідно до п. п. 7 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Підпунктом «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики, серед іншого, є об`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Зі змісту вищенаведених норм Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що відповідач Луцька міська рада наділена дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішень щодо надання у порядку безоплатної приватизації земельних ділянок із земель комунальної власності, а суди не мають право втручатися в такі дискреційні функції органів владних повноважень.

Таким чином, відповідач як орган місцевого самоврядування, який реалізує право власності територіальної громади міста Луцька (раніше Княгининівської територіальної громади) на землі комунальної власності, володіє цими землями, користується та розпоряджається ними на власний розсуд. Попередні рішення про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення певної земельної ділянки не обмежують право органу місцевого самоврядування розпоряджатися землями відповідно до потреб громади, які можуть змінюватися.

Такі рішення органу місцевого самоврядування не є протиправними лише через те, що не узгоджуються з інтересами особи, яка мала обґрунтовані очікування щодо набуття земельної ділянки у власність. Інтереси цієї особи можуть бути захищені шляхом відшкодування витрат, яких вона зазнала у зв`язку із виготовленням необхідної документації на підставі чинного дозволу.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року у справі № 140/2528/19 в частині зобов`язання Княгининівської сільської ради (правонаступник Луцька міська рада) повторно розглянути заяву та прийняти рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 в розмірі 0,1598 га, не виконана відповідачем.

Позивач ОСОБА_3 , заявляючи позовні вимоги про визнання недійсними та скасування рішень Луцької міської ради та Княгининівської сільської ради, мотивуює їх тим, що такі рішення створюють перешкоди виконанню рішення суду у вищевказаній справі, оскільки вони прийняті під час виконання рішення. Однак, питання про виконання судових рішень в адміністративних справах не є предметом розгляду цієї справи і може бути розглянуте у порядку, встановленому розділом IV Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, суд першої інстанції як місцевий загальний суд не здійснює розгляд спорів щодо правильності чи неправильності дій боржника (відповідача) під час виконання/невиконання рішення суду адміністративної юрисдикції.

Оцінюючи доводи позивача в частині позовних вимог, що стосуються визнання рішень Луцької міської ради та Княгининівської сільської ради недійсними та їх скасування з підстави їх фраудаторності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі акти органів місцевого самоврядування не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки вони є виключно офіційними ненормативними письмовими документами, які приймаються у порядку, встановленому ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» уповноваженим суб`єктом та спрямовані на реалізацію його владних (управлінських) функцій та зачіпають права, законні інтереси та обов`язки невизначеної групи осіб.

У зв`язку із тим, що визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування чинним цивільним законодавством не передбачено, доводи позовної заяви та апеляційної скарги позивача у цій частині є його суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права, які не підлягають застосуванню для вирішення спору у цій частині позовних вимог.

Колегія суддів зауважує, що згідно з матеріалами справи спірна земельна ділянка не вибувала із земель комунальної власності, а була передана Виробничому управлінню житлово-комунального господарства с.Княгининок Луцького району Волинської області, що є комунальним. Земельна ділянка не має цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, передана у постійне користування для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту, відтак підстав стверджувати, що оскаржувані позивачем рішення спрямовані на не виконання рішення суду немає. Така обставина також не свідчить про порушення засад конкурентності, оскільки іншим особам таке нерухоме майно у приватну власність не передавалось.

Твердження, викладене в апеляційній скарзі, про те, що правильне установлення судом першої інстанції факту відсутності у ОСОБА_3 конкуренції у процедурі безоплатної приватизації підтверджує безумовне надання останньому дозволу на розробку проектної документації, колегія суддів до уваги не бере, оскільки ні суд першої інстанції, а ні апеляційний суд не досліджують питання надання позивачу дозволу на розробку проектної документації, оскільки це було предметом розгляду адміністративної справи №140/2528/19, за результатами якої ухвалено рішення, що набрало законної сили.

Щодо питання розробки відповідачем детального плану території земельної ділянки та проведення громадських слухань щодо затвердження проекту такого плану колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території. Стаття 2 цього закону регулює питання планування та забудови територій.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 8 закону, планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно зч.1ст.19закону,детальний плантериторії деталізуєположення генеральногоплану населеногопункту абокомплексного планута визначаєпланувальну організаціюі розвитокчастини територіїнаселеного пунктуабо територіїза йогомежами беззміни функціональногопризначення цієїтериторії.Детальний плантериторії розробляєтьсяза рішеннямвідповідної сільської,селищної,міської радиз метоювизначення планувальноїорганізації,просторової композиціїі параметрівзабудови таландшафтної організаціїкварталу,мікрорайону,іншої частинитериторії,призначених длякомплексної забудовичи реконструкції,та підлягаєстратегічній екологічнійоцінці. Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

У частинах першій, другійстатті 21 закону передбачено, що Громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому законодавством порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації (пункт 42 частини першоїстатті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»)

У пункті 2 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555(далі - Порядок), зазначено, що проведення громадськихслухань щодопроектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюєтьсяв рамкахпроведення процедуригромадського обговорення підчас розробленнявідповідних проектівмістобудівної документації із урахуванням вимог Закону України "Про стратегічну екологічну оцінку".

Отже, можна зробити висновок, що у вказаних правовідносинах сільська (міська) рада реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин та пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи представника позивача про недопустимість такого доказу як протокол громадських слухань у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи додатку № 1 до протоколу, який містить перелік учасників таких слухань.

До відзиву на позовну заяву відповідач Луцька міська рада приєднала копію протоколу № 27 від 21 вересня 2020 року, у якому вказано, що на громадських слуханнях були присутні 10 учасників (список реєстрації у Додатку № 1 до цього протоколу), з них наділені правом голосу 5.

Звертаючись до апеляційного суду із відзивом на апеляційну скаргу представник відповідача Луцької міської ради просив приєднати до матеріалів справи запит Департаменту містобудування, земельних ресурсів та реклами від 01 листопада 2023 року, копію листа архівного відділу Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 02 листопада 2023 року, архівну копію протоколу громадських слухань № 27 від 21 вересня 2020 року з додатком № 1. Клопотання мотивоване тим, що оскільки представник позивача в апеляційній скарзі уперше обґрунтовував тим, що протокол громадських слухань через відсутність у матеріалах справи додатку № 1 до протоколу є неналежним, необхідності у спростуванні доводів у цій частині не було.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на те, що такий доказ поданий на заперечення доводів апеляційної скарги, його необхідно прийняти та приєднати до матеріалів справи.

Одночасно із цим, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 367 ЦПК України визначено право суду апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Заявлені представником позивача доводи в частині неналежності протоколу громадських слухань як доказу не були предметом дослідження суду першої інстанції під час розгляду справи, ні у позові, ні у відповіді на відзиві на позовну заяву позивач не наводив зазначених в апеляційній скарзі доводів, у зв`язку із чим колегія суддів не здійснює перегляду справи у цій частині.

Крім того, в апеляційній скарзі заявлені нові вимоги про скасування державної реєстрації права власності (№ 51057578 від 18 липня 2023 року) та припинення речового права Луцької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:04:001:0040. При цьому представник позивача вказав, що під час судового засідання, яке відбулося 21 вересня 2023 року, представник Луцької міської ради приєднав до справи документ, який посвідчує право власності Луцької міської ради на спірну земельну ділянку, реєстрація права власності проведена після закриття провадження у справі 02червня 2023 року. Суд першої інстанції, на його переконання, безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та у наданні позивачу строку для подання заяви про доповнення (збільшення) позовних вимог (із врахуванням зазначених в апеляційній скарзі вимог).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Підготовче провадження у цій справі закрито ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2023 року, представник позивача Терлецький О. М., як і інші учасники підготовчого судового засідання, не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду. Клопотання представника позивача ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження подано до суду першої інстанції 22 вересня 2023 року. Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року у задоволенні клопотання відмовлено у зв`язку із відсутністю вагомих та об`єктивних підстав для повернення до стадії підготовчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що повернення до стадії підготовчого провадження є дискреційним повноваженням суду, а не його обов`язком. Звертаючись із апеляційною скаргою та викладаючи доводи у цій частині, позивач не довів необґрунтованості відмови суду першої інстанції у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та не зазначив, у чому полягає порушення судом процесуальних норм в цій частині.

Зважаючи на вищенаведене, заявлені в апеляційній скарзі позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності (№ 51057578 від 18 липня 2023 року) та припинення речового права Луцької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:04:001:0040 до задоволення не підлягають, оскільки вони не були предметом розгляду справи у суді першої інстанції.

Колегія суддів не встановила порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_3 ,подану представником ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від25вересня2023року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий - суддя

Судді