Рішення

від 20.11.2023 по справі 353/1025/23

ТЛУМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 353/1025/23

Провадження № 2/353/348/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Мотрук Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Стельмах В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тлумач у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тлумацька державна нотаріальна контора Івано-Франківського району Івано-Франківської області про зняття арешту з нерухомого майна, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до відповідача, АТ «Державний ощадний банк України», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тлумацька державна нотаріальна контора Івано-Франківського району Івано-Франківської області про зняття арешту з нерухомого майна. Свої вимоги обґрунтувала тим, що 24.08.2023 року отримала у приватного нотаріуса Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 343993360 від 24.08.2023 року на майно її покійного батька, ОСОБА_2 , за вищевказаною адресою накладено заборону; підстава обтяження: Повідомлення, 3Б-2, від 07.04.1988 року, Відділення ощадбанку. Приватний нотаріус Дузінкевич С.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом здійснила реєстрацію права власності на вказане майно в Державному реєстрі речових прав та перенесла Інформацію про державну реєстрацію обтяжень на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в цілому. 10.07.2023 року вона отримала у ТВБВ № 10008/049 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк» довідку про те, що на ім`я її покійного батька ОСОБА_2 заборгованості за кредитом та відсотками немає і банк не заперечує щодо зняття заборони, накладеної згідно повідомлення 3Б-82 від 07.04.1988 року. На її звернення, Тлумацька державна нотаріальна контора надала усну інформацію щодо відсутності документів, на підставі яких Тлумацькою державною нотаріальною конторою було зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження у виді заборони на майно ОСОБА_2 . Накладена Тумацькою державною нотаріальною конторою заборона позбавляє її конституційного права володіти, користуватись та розпоряджатись належним їй на праві власності нерухомим майном. Просила суд постановити рішення, яким зняти заборону з нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений відповідно до повідомлення 3Б-82 від 07.04.1988 року Відділення ощадбанку (реєстраційний номер первинного обтяження: 6504986, 01.02.2008, 09:36:23, реєстраційний номер перенесеного обтяження: 51491074.

Позивач, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просила справу розглядати без її участі.

Представник відповідача, АТ «Державний ощадний банк України», в судове засідання не з`явився. 24.10.2023 року на адресу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що АТ «Ощадбанк»заперечує щодопозовних вимог,не погоджуєтьсяз ними,вважає їхбезпідставними танеобгрунтованими. АТ «Ощадбанк», як юридична особа, створена 31.12.1991 року у формі «Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України». Станом на дату надання відділенням ощадбанку повідомлення 3Б-2 від 07.04.1988 року не існувало як АТ «Державний ощадний банк України», так і юридичних осіб, правонаступником прав і обов`язків яких є банк, а тому АТ «Ощадбанк» не може відповідати за зобов`язання, стороною яких не був, відповідно є неналежним відповідачем по справі. Матеріали справи не містять копій документів, на підставі яких було здійснено реєстрацію вказаного обтяження та безпідставність такої заборони взагалі. Крім того, позовна заява не містить конкретизованих позовних вимог до АТ «Ощадбанк», як до одного із учасників справи в статусі відповідача та зазначив, що не допустив порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Просив в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі та розгляд справи здійснювати без його участі (а.с. 41-47).

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Тлумацької державної нотаріальної контори Івано-Франківського району Івано-Франківської області, в судове засідання не з`явився, 14.10.2023 року на адресу суду від неї надійшла заява, у якій зазначила, що рішення по справі прийняти на розсуд суду та просила розгляд справи здійснювати без її участі (а.с. 34).

14.09.2023 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

28.09.2023 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

За змістом ч. 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 343993360 від 24.08.2023 року вбачається, що на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , спадкодавця ОСОБА_2 , Тлумацькою державної нотаріальною конторою накладено обтяження, зареєстроване 01.02.2008 року о 09 год 36 хв 23 сек за № 6504986, а саме тип обтяження: заборона (архівний запис), підстава обтяження: повідомлення, 3Б-2, 07.04.1988, Відділення ощадбанку (а.с. 4).

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.08.2023 року, виданого приватним нотаріусом Тлумацького районного нотаріального округу Дузінкевич С.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1303, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в цілому, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3).

Дані відомості також підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав № 344102121 від 24.08.2023 року відповідно до яких ОСОБА_1 на праві приватної власності належить домоволодіння: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Однак, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 345123240 від 04.09.2023 року, вбачається, що на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Івано-Франківської області Дузінкевич С.М. перенесено обтяження, зареєстроване 01.02.2008 року о 09 год 36 хв 23 сек за № 51491074, а саме вид обтяження: заборона на нерухоме майно, підстава обтяження: повідомлення, 3Б-2, 07.04.1988, Відділення ощадбанку (а.с. 6).

Відповідно до листа-повідомлення ТВБВ № 10008/049 філії Івано-Франківського обласного управління АТ «Ощадбанк», встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованості за кредитом та відсотками немає. Банк не заперечує щодо зняття заборони згідно повідомлення 3Б-2 від 07.04.1988 року (а.с. 7).

Нормами частин 1 та 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати скасування заборон в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», яке набрало статусу остаточного 02.06.2014 року, в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п. 168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Якщо хоча б одного із цих критеріїв не додержано, Європейський суд з прав людини констатує у такому випадку порушення статті 1 Першого протоколу.

Законність означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон не передбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, що передбачає для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача.

Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно п. 5 гл. 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, нотаріус знімає заборону відчуження майна, серед іншого, при одержанні повідомлення кредитора про погашення позики, а також за рішенням суду.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Таким чином, позивач має право на звернення до суду з позовом для відновлення свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження її майна створює перешкоди в користуванні та розпорядженні таким.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» в частині того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем, оскільки обтяження на майно позивача ОСОБА_1 01.02.2008 року було накладено Тлумацькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення 3Б-82 від 07.04.1988 року Відділення Ощадбанку, правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України». Крім того, на даний час жодних кредитних зобов`язань між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 немає.

Враховуючи те що, позивач не має можливості розпоряджатись своїм майном, що перешкоджає йому як власникові майна здійснювати всі свої повноваження, суд виходячи із встановлених обставин, вбачає невідповідність заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини та відсутність справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави, пов`язаними з втручанням в право власності, та інтересами особи, яка страждає від такого втручання, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати таке обтяження щодо вищевказаного нерухомого майна.

На підставі наведеного, відповідно до ст.317, 319, 321, 391 ЦК України та керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 268, 273-279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тлумацька державна нотаріальна контора Івано-Франківського району Івано-Франківської області про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати обтяження, а саме заборону на нерухоме майно, яке накладене відповідно до Повідомлення, ЗБ-82, 07.04.1988 року Відділення ощадбанку (реєстраційний номер первинного обтяження: 6504986, 01.02.2008 року, 09 год 36 хв 23 сек, реєстраційний номер перенесеного обтяження: 51491074, з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», місцезнаходження: вулиця Госпітальна, 12-Г, м. Київ, код ЄДРПОУ 00032129.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Тлумацька державна нотаріальна контора Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: пл.Д.Галицького,17, м.Тлумач, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 02891999.

Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2023 року.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК