Ухвала

від 24.11.2023 по справі 2-1603/09

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 2-1603/09

Провадження 6/216/105/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Бутенко М.В.

за участю секретаря судового засідання Кравець А.С.

без участі сторін та без застосування технічного запису

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ТОВ "Дебт форс" про заміну стягувача його правонаступником, поновлення терміну для пред`явлення до виконання виконавчого листа, по цивільній справі № 2-1603/2009,-

ВСТАНОВИВ:

05.10.2023року ТОВ"Дебтфорс"звернулося досуду ззаявою прозаміну стягувачау цивільнійсправі 2-1603/2009 за позовною заявою Акціонерного комерційного банку «Форум» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "С.К. Альянс", про стягнення заборгованості за кредитним договором, штрафних санкцій та дострокового повернення кредиту. Свою заяву обґрунтовує наступним:

29.07.2009 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу ухвалив рішення по справі: №2-1603/2009 про стягнення з боржників: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «С.К. Альянс» на користь АКБ «Форум» заборгованості за кредитним договором: № 0106/07/05-КЕ (Для підтвердження в додатках долучається копія рішення та копії виконавчих листів).

Ухвалою Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу від 01.10.2018 року, в наведеній судовій справі, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) - АКБ «Банк Форум» на ТОВ «ФК «Женева». (Копія ухвали про заміну сторони в додатках долучається)

Відповідно до ст. 82 п. 4 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

10.03.2023 року між ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" та ТОВ "Кампсіс Фінанс" було укладено Договір № 10-03/23 про відступлення (купівлю - продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" відступило ТОВ "Кампсіс Фінанс", а ТОВ "Кампсіс Фінанс" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 0106/07/05-КЕ.

У відповідності до п. 2.1 Договору № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року: «За цим Договором в порядку та на. умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу с Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 10-03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).»

22.05.2023 року між ТОВ "Кампсіс Фінанс" та ТОВ "Дебт Форс"(Заявником) було укладено Договір № 22-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Кампсіс Фінанс" відступило ТОВ "Дебт Форс", а ТОВ "Дебт Форс"набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором N° 0106/07/05-КЕ.

У відповідності до п. 2.1 Договору. № 22-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 22.05.2023 року: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Попередній кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні попередньому кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Попередньому кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору № 22-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 22.05.2023 року: «Права вимоги вважаються відступленими (переданими) Попереднім (первісним) кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).» .

Пунктом 1. частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків - є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено правила належності доказів, які визначають об`єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017р.: ст. ст; 76 - 81; 89, 228, 229, 235,' 243, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують)...

Доповнюючи викладене, статтею 204 Цивільного кодексу України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

Якщо керуватися Європейськими принципами оцінки доказів, то часто в рішеннях Європейського суду з прав людини можна зустріти такий стандарт доказування, як баланс ймовірностей. У справі J.K. AND OTHERS v. SWEDEN від 23.08.2016 p. ЄСПЛ зазначає, що на відміну від кримінального процесу, де основним стандартом оцінки доказів є формулювання «поза розумним сумнівом», у цивільному процесі закон не вимагає цього високого стандарту. Суддя повинен вирішити справу з огляду на баланс ймовірностей. Суддя повинен вирішити, чи з огляду на надані докази, а також правдивість тверджень заявника, ймовірно, що вимога цього заявника є достовірною.

Такий підхід позбавляє оцінку доказів абстракції, а її критерії становлять чіткий і злагоджений механізм.

Аналізуючи вищенаведене на підтвердження вищенаведених фактів - у формі додатку залучені копії належних та допустимих доказів (копії Договорів відступлення права вимоги з додатками), які в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства, при цьому, в судовому порядку недійсними не визнані, а так\само, не суперечать нормам чинного законодавства України. и.

Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах ВС від 31.10.2018 у справі: №2-а- 3494/11 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь - якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

У таких висновках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих cт. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах,без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувана його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення, при цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Пунктом 130 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022р. (справа: №2- 7763/10, провадження: №14-197цс21), якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувану без виконання,у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, а якщо иі строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В доповнення викладеного, Відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 , та Приватне підприємство «С.К, Альянс», ТОВ «Дебт Форс» відомо що на примусовому виконанні в органах ДВС відсутні виконавчі провадження з приводу виконавчих листів №2-1603/2009 , при цьому виконавчі листи в ТОВ «Дебт Форс» наявні (копії виконавчих листів залучаються у формі додатку).

В Постанові від 30.07.2019р. справа: №5/128 Верховний Суд дійшов висновку про те, що до видачі виконавчого листа - змінюється сторона (стягувач) у справі, після видачі виконавчого листа і до відкриття виконавчого провадження здійснюється заміна боржника чи стягувана у виконавчому листі, після відкриття виконавчого провадження - заміна сторони виконавчого провадження.

За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони на правонаступника у вищенаведених виконавчих листах та поновлення строків для примусового пред`явлення виконавчих листі судом до виконання, що обґрунтовується - підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, який передбачає, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу може видати його дублікат, а так/само, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Поважними причинами пропуску строку є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, при цьому, перелік причин, які слід вважати поважнимилзаконодавцем не зазначено, а гІЇЬму відповідно до ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд надає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів та наведених обставин (до такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постановах від 26 вересня 2012 року, справа № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року, справа 6-1486цс15)

Згідно ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, що виступає довготривалою процедурою, в зв`язку з великої кількістю переданих матеріалів, а тому, можлива втрата виконавчих листів, а так/само, пропуск їх пред`явлення до примусового виконання, що виступає поважними причинами, які фактично пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення таких 0ш./Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2012 року (справа № 6-85цс12) та від 04 листопада 2015 року (справа 6-1486цс15), в зв`язку з чим, заява товариства підлягає задоволенню у повному обсязі так як, виконання судового рішення, як було зазначено вище - це остаточна стадія цивільного судочинства у процесі реалізації захисту цивільних прав, а тому невиконання судових рішень, що є остаточними, обов`язковими для виконання, є порушенням права на справедливий суд, яке захищено ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов`язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.

Верховний Суд при розгляді справи: №6-1355/10 (за заявою про заміну сторони виконавчого провадження) здійснив висновок про те, що задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, при цьому, заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження, а так/само, норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України - має імперативний характер (звертаючись до Академічного тлумачного словника 1970 - 198п0р., термін «імперативний» - пояснюється, як такий, який вимагає беззастережного підпорядкування, реагування, виконання, наказовий), оскільки, її нормами прямо визначено правило поведінки, а саме, право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритих виконавчих провадженнях чи за інших обставин.

За таких обставин, звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувана) - є беззаперечним.

Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018р. (справа: №643/4902/14- и) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст. 512 UK дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину, Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.З ст.656 ЦК); дарування (ч,2 ст.,718 ЦК); факторингу (гл73 ЦК).

Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення, оскаржуваних ухвал редакції) у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

За своєю суттю заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

/Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013р. у справі №6-122цс13/.

Судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Вибуття первісного кредитора -і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувана у виконавчому провадженні, оскільки, новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Водночас, слід зазначити про те, що дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили - не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу. Боржники, проти яких ухвалені судові рішення про стягнення боргу та не виконують їх - діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувана (Кредитора), при цьому, їхні дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувана (Кредитора), а тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом /схожий за змістом висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц/.

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником на стадії виконання судового рішення.

З наведених положень ст.442 ЦПК України вбачається, що нею регламентовано порядок заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення.

Правовою позицією Верховного Суду від .16 травня 2018 року у справі: № 10/56-08 передбачено, що якщо заявник звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження - стягувана поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення, у протилежному ж випадку правонаступник стягувана - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договором про відступлення права вимоги в порядку статті 512 Цивільного кодексу України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»./Аналогічна позиція міститься і у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 21 березня 2018 року по справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18 (ЄДРСРУ № 73001190)/.

Враховуючи вищезазначене та позиції Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Просять суд замінити вибулого Стягувача: ТОВ «ФК «Женева» на Правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт- Форс»(КОД ЄДРПОУ:43577608 юридична адреса:вул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121) у виконавчому листі: №2-1603/2009 за позовом АКБ «Форум» (правонаступником згідно ухвали суду є ТОВ «ФК «Женева», до Боржника 1 - ОСОБА_1 .

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (КОД ЄДРПОУ: 43577608 юридична адреса:вул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121) термін для пред`явлення до виконання виконавчого листа: №2-1603/2009 за позовом АКБ «Форум» (правонаступником згідно ухвали суду є ТОВ «ФК «Женева», до Боржника 1 - ОСОБА_1 .

Замінити вибулого Стягувача: ТОВ «ФК «Женева» на Правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (КОД ЄДРПОУ: 43577608 юридична адресаівул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121) у виконавчому листі: №2-1603/2009 за позовом АКБ «Форум» (правонаступником згідно ухвали суду є ТОВ «ФК «Женева», до Боржника 2 - Приватне підприємство «С.К. Альянс».

Розгляд Заяви про заміну сторони на правонаступника здійснити без участі представника заявника, при цьому, у разі необхідності, суду будуть надані додаткові пояснення засобами поштового зв`язку.

Учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, в своїй заяві представник заявника зазначив, що просить суд здійснювати розгляд заяви без участі представника заявника у строки передбачені процесуальним законом, при цьому, у разі необхідності, суду будуть надані додаткові пояснення засобами поштового зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступне:

Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 29.07.2009 року, ухваленому у цивільній справі №2-1603/2009 за позовною заявою Акціонерного комерційного банку «Форум» до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "С.К. Альянс", про стягнення заборгованості за кредитним договором, штрафних санкцій та дострокового повернення кредиту було стягнуто зі ОСОБА_1 , Приватного підприємства "С.К. Альянс", у солідарному порядку, на користь АКБ "Форум" заборгованість по кредитному договору № 0106/07/05-КЕ від 26.11.2007 року, яка станом на 18.03.2009 року, становить 285 756, грн., а також суму судового збору у розмірі 1700,00 грн., витрати на ІТЗ - 30 грн.

Ухвалою суду від 25.09.2009 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 29.07.2009 року була залишена без задоволення.

На виконання зазначеного рішення, представнику позивача ПАТ «Банк Форум» 14.04.2010 року, у межах строків пред`явлення до виконання, було видано виконавчі листи № 2-1603/2009.

14 березня 2018 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «ФК «Женева» укладено Договір відступлення права вимоги № 1050-Ф, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 0106/07/05-КЕ від 26.11.2007 року, укладеним між АКБ "Форум" та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Женева».

07.08.2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" звернулося до суду з заявою про заміну вибулого стягувача ПАТ "Банк Форум" на його правонаступника, - ТОВ «ФК «Женева», у справі №2-1603/2009 за позовом АКБ "Банк Форум" до ОСОБА_1 , Приватного підприємства "С.К. Альянс", про стягнення заборгованості за кредитним договором, штрафних санкцій та дострокового повернення кредиту.

01.10.2018 року судом було винесено ухвалу про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" про заміну замінити вибулого стягувача, хоча під час розгляду цієї заяви, заявником не було надано суду жодних даних щодо перебування виконавчих листів на виконанні в органах ВДВС.

Ухвалами суду від 28.04.2020 року та від 04.02.2021 року в задоволенні заявиТовариства зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання по цивільній справі № 2-1603/09 судом було двічі відмовлено. Заяви не були оскаржені та набрали чинності.

05.10.2023 року ТОВ "Дебт форс" звернулося до суду з заявою про заміну стягувача його правонаступником, та поновлення терміну для пред`явлення до виконання виконавчого листа, по цивільній справі № 2-1603/2009.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1ст.442ЦПКУкраїни у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 5ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Правонаступництвом у виконавчому провадженні є заміна однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні.

Пунктом 2.13 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали державний виконавець своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, замінює назву сторони виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова державного виконавця долучаються до виконавчого документа при його направленні за належністю або поверненні його стягувану чи до суду.

Пунктом 2.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником державний виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до частини першоїстатті 512ЦК Україникредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбаченихстаттею 515ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення правової вимоги), а згідно зістаттею 514ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістомстатті 512ЦК Україниу разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником і виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першоїстатті 512ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора і його заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Згідно ч.1ст.516 ЦК України,заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд, оцінивши встановлені обставини вважає, що вказана обставина є підставою для задоволення заяви в частині заміни стягувача правонаступником.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що у виконавчому документі зазначаються строк пред`явлення рішення до виконання.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стаття 433 ЦПК України передбачає поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме:

«Стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який видав виконавчий лист, або до суду за місцем виконання і розглядається в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк».

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, які містяться в листі від 25.09.2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», отримання стягувачем виконавчого листа або судового наказу після закінчення строку для пред`явлення його до виконання є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною заявою, слід зазначити що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони в кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи.

Враховуючи, що заява заявника в частині про поновлення терміну для пред`явлення до виконання виконавчого листа, та додані до неї документи не містять посилань на належні та допустимі докази, суд вважає за можливе відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Дебт форс" в частині поновлення терміну для пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Суди не можуть з власної ініціативи витребувати докази, це суперечить вимогам ЦПК України. Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов`язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.259-261,353-354,442 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника ТОВ "Дебт форс" про заміну стягувача його правонаступником та про поновлення терміну для пред`явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі № 2-1603/2009 задовольнити частково.

Замінити по цивільній справі № 2-1603/2009 вибулого стягувача: ТОВ «ФК «Женева» на Правонаступника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт-Форс»(КОД ЄДРПОУ:43577608 юридична адреса:вул. Харківське Шосе, будинок 201/203, літера 2А, офіс 602, місто Київ, 02121.

В задоволенні іншої частини заявивідмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 15-ти денний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: М.В. БУТЕНКО