Постанова

від 22.11.2023 по справі 910/3070/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2023 р. Справа№ 910/3070/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Буравльова С.І.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл"

про ухвалення додаткового рішення

за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 (суддя Чебикіна С.О.)

у справі № 910/3070/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс"

про стягнення 43 504,65 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі, в межах якої вирішується питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

У лютому 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 43 504,65 грн заборгованості за договором поставки № 00349К від 20.10.2015 року на підставі ст. ст. 202, 204, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 626, 627, 629, 693, 712 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 апеляційну скаргу задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/3070/23 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" заборгованості в сумі 43 504, 65 грн, 2 684 грн судового збору та 4 026 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

18.10.2023 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл", з посиланням на положення ст. 123, ч. 8 ст. 129 ГПК України, подав заяву про ухвалення додаткового рішення та просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 900,00 грн (гонорар), понесених в суді апеляційної інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції

Згідно протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 18.10.2023 заяву у справі №910/3070/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді - Євсіков О.О., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023 повідомлено учасників справи про призначення до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3070/23 в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк до 30.10.2023 для надання своїх заперечень чи пояснень щодо поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3070/23.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи з розгляду заяви

Відповідач у свої письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати не є співмірними зі складністю справи та наданим його представником обсягом робіт, не відповідають критеріям розумності та обґрунтованості розміру витрат.

Зокрема, відповідач свою заяву обґрунтовує тим, що:

- позивачем не надано детального опису наданих послуг на надання правничої професійної допомоги з вказівкою витраченого часу;

- послуги з правничої професійної допомоги, які надавались позивачу, полягали виключно зі складання та подання апеляційної скарг; інших документів позивачем до суду не подавалось;

- позивачем не долучено доказів оплати наданих послуг та не доведено реальності понесених витрат на професійну правничу допомогу; довідка про відкриття банківського рахунку не має правового значення для розгляду цієї заяви;

- розмір заявлених позивачем витрат є непропорційними до ціни позову, яка є незначною, що зумовило розгляд справи з порядку письмового провадження без виклику сторін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті додаткової постанови

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Частинами п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

У частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначеними частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.

Колегія вважає, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (з власної ініціативи), так і в частині четвертій статті 126 ГПК України (за клопотанням сторони).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вже зазначалось, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 цього Закону).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Фактичні обставини, що встановлені судом за результатами розгляду заяви

21.02.2023 між адвокатом Єгоров Святославом Олександровичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" (Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №2102/23-66, за змістом якого клієнт доручає, а адвокат зобов`язується здійснити представництво клієнта.

У п. 4.1 Договору сторони передбачили, що за здійснення представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги Клієнту згідно цього Договору, останній сплачує на користь Адвоката гонорар.

З урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду Адвоката, фінансового стану Клієнта, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставин справи, фінансового стану обох сторін, ціни позову, та інших істотних обставин, Сторони погодили порядок обчислення гонорару Адвоката у вигляді фіксованої суми. (п. 4.2. Договору).

Сторони погодили, що розмір гонорару Адвоката за надання Клієнту правової (правничої) допомоги під час розгляду справи в суді становить:

- у суді першої інстанції - 8 600,00 (вісім тисяч шістсот) гривень;

- у суді апеляційної інстанції - 12 900,00 (дванадцять тисяч дев`ятсот) гривень. (п. 4.3. Договору).

Обсяг наданої правової допомоги та розмір гонорару погоджується Сторонами у акті

приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Адвокатом та Клієнтом за результатами надання правової (правничої) допомоги. (п. 4.4. Договору).

В п. 4.5 Договору сторони домовились про те, що Адвокат, за результатами надання правової допомоги, складає в двох примірниках акт приймання-передачі наданої правової допомоги, які надає нарочно, або направляє засобами поштового зв`язку Клієнту, за адресою, вказаною у цьому договорі. Клієнт не пізніше ніж через 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту направлення йому Адвокатом акту приймання-передачі наданої правової допомоги зобов`язаний підписати його і повернути І екземпляр Адвокату або надати свої мотивовані заперечення проти підписання. Якщо протягом зазначеного строку Клієнт не направив Адвокату підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі наданої правової допомоги, або не надав своїх мотивованих заперечень, то такий акт приймання-передачі наданої правової допомоги вважається узгодженим Сторонами в редакції Адвоката, правова допомога прийнятою Клієнтом, а правові наслідки прирівнюються до підписання такого акту приймання-передачі наданої правової допомоги Клієнтом.

Ціна цього договору визначається шляхом складання розмірів всіх гонорарів Адвоката за надану Клієнту правову допомогу, згідно актів приймання-передачі наданої правової допомоги. (п. 4.6. Договору).

Розмір гонорару, зазначений у п.4.3. цього договору може бути змінений за взаємною згодою Сторін. (п. 4.7. Договору).

В п. 4.7. Договору сторони домовились про те, що клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар у розмірі зазначеному в п. 4.3 цього Договору, згідно актів приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги та на підставі виставлених Адвокатом рахунків, у строк протягом 30 (тридцяти календарних днів з дня ухвалення судом відповідної інстанції, в якій Адвокатом надавалася правнича (правова) допомога, судового рішення.

Згідно Акту наданої правової допомоги №А2102/23-66/02 від 09.10.2023 адвокатом надано правову професійну допомогу з представництва Клієнта в Північному апеляційному господарському суді у справі №910/3070/23.

Розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги наданої згідно Договору про надання професійної (правничої) допомоги адвоката №2102/23-66 від 21.02.2023у розмірі 12900,00 грн.

Розглянувши надані позивачем докази та подані відповідачем заперечення колегія зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для стягнення компенсації витрат на правову допомогу внаслідок того, що представником позивача не було долучено детальний опис робіт із зазначеним витраченим часом, то колегія суддів звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, оцінюючи зміст приписів частини третьої статті 126 ГПК, Велика Палата Верховного Суду вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що частина третя статті 126 ГПК конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Тобто, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Щодо справи яка розглядається судова колегія зазначає, що оскільки договором про надання професійної правничої допомоги визначено фіксовану суму гонорару, його розмір не залежить від кількості проведених процесуальних дій, тому не зазначення переліку процесуальних дій та витраченого часу в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, з урахуванням викладеним норм чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду не є підставою для відмови позивачу у задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В контексті викладеного судова колегія також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у п. 169 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21. Так, серед іншого, Велика Палата зазначила, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Дослідивши подані докази позивачем, та заперечення відповідача, колегія судів оцінює рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Дослідивши заяву позивача та заперечення іншої сторони (відповідача у справі), а також надані заявником документи в їх сукупності, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, керуючись зокрема такими критеріями, як складність, обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо посилань апелянта на те, що сума витрат на професійну правничу допомогу є непропорційною до розміру позовних вимог судова колегія зазначає, що незважаючи на невеликий розмір позовних вимог під час розгляду цієї справи аналізу та правовій оцінці підлягала велика кількість первинної бухгалтерської документації, що вимагає витрат значного часу. Тому підстав для зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу судова колегія не вбачає. Розмір цих витрат також є співмірним зі складністю справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду заяви

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Сукупність поданих позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу є достатньою для задоволення його заяви про стягнення таких вират у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосантехсервіс" (ідентифікаційний код 34447996; адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 19, кв. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гепард Ойл" (ідентифікаційний код 38615936; адреса: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 7А, оф. 30) витрати на професійну правничу допомогу понесені у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 900,00 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот) грн.

Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.І. Буравльов

О.О. Євсіков