Ухвала

від 20.11.2023 по справі 908/2069/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

20.11.2023 м.Дніпро Справа № 908/2069/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.,

секретар судового засідання : Зелецький Р.Р.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 року (повний текст складено 21.04.2023року, суддя Сушко Л.М.) у справі №908/2069/22

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Навчально-Тренажерний Центр Підготовки Моряків Аквамарин, м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутіко Імпорт, м. Запоріжжя

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 року у даній справі затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю Фрутіко Імпорт; провадження у справі закрито. Зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що за результатами ліквідаційної процедури у банкрута не залишилось майна, за рахунок якого можливе погашення кредиторських вимог, підприємницька діяльність товариства припинена, що відображено у ліквідаційному балансі.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, компанія ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що:

- ухвала господарського суду від 18.04.2023 може безумовно впливати на права та інтереси компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED, оскільки закриття провадження у справі про банкрутство Фрутіко Імпорт позбавляє апелянта єдиного законного способу захистити в судовому порядку свої порушені права та інтереси;

- ТОВ Фрутіко Імпорт не виконано зобов`язання за контрактом №1213/1 від 13.12.2021 року, укладеному між компанією ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED (продавець) та ТОВ Фрутіко Імпорт (покупець) в частині оплати поставленого товару у розмірі 231 050 доларів США; сума боргу ТОВ Фрутіко Імпорт перед ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED становить 231 050 доларів США основного боргу та 8 735 доларів США 3% річних;

- арбітражним керуючим Клименко О.Ю. було порушено принцип безумовної повноти дій у ліквідаційній процедурі, а судом передчасно зроблено висновок щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та закриття провадження у справі;

- твердження про відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування банкрутства, не узгоджуються із висновками стосовно наявності у ТОВ Фрутіко Імпорт з 2020 року непогашеної в строк заборгованості, неліквідності балансу боржника та недостатності коштів для погашення своїх зобов`язань, тобто щодо фактичного перебування боржника у стані неплатоспроможності протягом 2 років до моменту подання кредитором заяви про банкрутство ТОВ Фрутіко Імпорт;

- ліквідатором не було проведено усіх необхідних дій для з`ясування обставин для вирішення питання щодо покладення на винних осіб солідарної та субсидіарної відповідальності.

У додаткових пояснення скаржник щодо його права на апеляційне оскарження зазначає наступне:

Компанія ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED є іноземною юридичною особою, місцезнаходження якого є Турецька Республіка. Усі особливості процедури банкрутства юридичної особи в Україні йому не відомі, що перешкоджало вчасному інформуванню про те, що відносно ТОВ Фрутіко Імпорт відкрито процедуру банкрутства та вчасному заявленню кредиторських вимог.

Керівництво ТОВ Фрутіко Імпорт достеменно знало про свою заборгованість перед апелянтом, однак в порушення принципу добросовісності ділових відносин, не повідомило про те, що є неплатоспроможним та перебуває в процедурі банкрутства.

Позиція апелянта узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2023 року у справі №916/1915/22, де ГУ ДПС у Одеській області, не будучи кредитором, оскаржував ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство та ліквідацію боржника.

Керівництво ТОВ Фрутіко Імпорт у процедурі банкрутства приховало існування заборгованості за контрактом №1213/1 від 13.12.2021 року, що свідчить про те, що інформація про фінансове становище боржника є неповною та не відповідає дійсності.

Апелянт вказує, що:

- судом не було перевірено фіктивність кредиторської вимоги ТОВ НТЦПМ Аквамарин до ТОВ Фрутіко Імпорт;

- арбітражним керуючим було проігноровано той факт, що боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство був зареєстрований у Львівській області; будь-яких запитів до органів державної влади та місцевого самоврядування, які розташовані у Львівській області арбітражний керуючий не надсилав;

- незважаючи на те, що інвентаризація майна проводилась без участі розпорядника майна та розпорядник майна не надав суду аналіз фінансово-господарського стану боржника, 26.01.2023 постановою господарського ТОВ Фрутіко Імпорт визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатора;

- ліквідатором було проігноровано надані ГУ ДПС у Львівській області документи щодо надходження у 2021 році на рахунок ТОВ Фрутіко Імпорт грошових коштів у розмірі 278 317,44 доларів США за контрактом №0414/1 від 14.04.2020 та не перевірено історію руху даних коштів;

- незважаючи на те, що боржник здійснював зовнішньоекономічну діяльність у сфері торгівлі, ліквідатором не здійснено дій на отримання інформації у митних органів;

- під час затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу висновки ліквідатора щодо відсутності підстав покладення субсидіарної відповідальності на пов`язаних з боржником осіб підлягають перевірці господарським судом на предмет їх правомірності, повноти та обґрунтованості, із наведенням відповідної мотивованої оцінки в ухвалі суду за результами розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до акту Центрального апеляційного господарського суду від 20.11.2023 року судове засідання 20.11.2023 року в режимі відеокронференції не відбулось у зв`язку із нестабільністю з`єднання з представником скаржника. Секретарем судового засідання було прийнято 3 (три) спроби з`єднатися із представником, проте через 1-2 хвилини ЗАХАНДРЕВИЧ О.В. втрачала зв`язок із судом.

Інші представники сторін у судове засідання не з`явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, апеляційний господарський суд враховує наступне:

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною другою статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України).

З 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Поряд з цим, із втратою Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом чинності відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України законодавцем внесені не були.

Відтак, суд вважає, що при застосуванні судом норм Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України та пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням Барабаша О.Л. щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України), з 21.10.2019 року підлягають застосуванню саме норми Кодексу України з процедур банкрутства (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Суб`єктний склад учасників господарського процесу за Господарським процесуальним кодексом України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за Кодексом України з процедур банкрутства. Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язки.

Частиною п`ятою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексу України, ані в Законі про банкрутство (до 21.10.2019року) та Кодексі України з процедур банкрутства (з 21.10.2019року), однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі №916/3206/17, від 03.06.2020 у справі №910/18031/14, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14.

Така позиція підтримана Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 року у справі № 910/4475/19.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства учасниками у справі про банкрутство є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.

Сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

Приписами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (пункт 56.8 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13).

Частиною другою 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Лише за сукупністю встановлених Кодексом України з процедур банкрутства дій (пред`явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв`язку з позовною давністю, тощо; визнання їх судом) кредитор може набути правового статусу учасника у справі про банкрутство.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 913/444/18).

За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як учасника провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Колегією суддів встановлено, що станом на дату подання апеляційної скарги та її розгляду судом апеляційної інстанції компанія ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ не набула статусу кредитора у даній справі про банкрутство та не є учасником справи про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 року у справі №904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

Пунктом 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Наведений висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається зі змісту ухвали господарського суду від 18.04.2023, ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не містяться згадування чи висновки щодо прав, інтересів або обов`язків компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що оскільки станом на дату звернення до суду з апеляційною скаргою скаржник не набув статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство ТОВ Фрутіко Імпорт, права та інтереси скаржника оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, колегія суддів вважає, що скаржник не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження ухвали господарського суду від 18.04.2023.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що компанія ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI не є кредитором боржника або іншим учасником провадження у цій справі, оскаржувана ухвала безпосередньо не вирішує питання про її права та обов`язки, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою компанії ALPER KITALARARASI TASIMACILIK LIMITED SIRKETI (АЛЬПЕР КИТАЛАРАРАСИ ТИШИМАДЖИЛИК ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.04.2023 у справі №908/2069/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Ухвала складена у повному обсязі 24.11.2023 року.

Головуючий суддя: Т.А.Верхогляд

Суддя: Ю.Б.Парусніков

Суддя: А.Є.Чередко