Рішення

від 14.11.2023 по справі 903/747/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2023 року Справа № 903/747/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Гнідавський цукровий завод

про стягнення 1475503,44 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Тітова Т. С., адвокат, довіреність № 1-С від 02.01.2023;

від відповідача: Масич І. В., адвокат, ордер серія ВЛ № 000,047881 від 16.10.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 17.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Гнідавський цукровий завод про стягнення 1475503,44 грн, з них інфляційні втрати за період з січня 2021 року по червень 2023 року у розмірі 1242252,67 грн та 3 % річних за період з 29.01.2021 по 11.07.2023 у розмірі 233250,77 грн., через несвоєчасну оплатою поставленого газу за періоди не охоплені рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/972/20( з урахуванням заяви про зміну предмету спору).

Ухвалою суду від 20.07.2023 відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, позивачу відповідь на відзив.

18.07.2023 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову в якій останній просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному акціонерному товариству Гнідавський цукровий завод у межах ціни позову, а саме у розмірі 1426042,05 грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.07.2023 у задоволенні заяви від 17.07.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

10.08.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 272 від 10.08.2023 в якому просить в позові відмовити повністю, при цьому вказує, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки підставою звернення із вказаним позовом до суду позивачем зазначено невиконання відповідачем рішень судів про стягнення заборгованості на користь позивача. Сторони не заперечують, про що також зазначено позивачем у позовній заяві, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 по справі №903/972/20 виконано відповідачем в повному обсязі. Звертає увагу суду, що рішенням суду Волинської області від 15.03.2023 у справі № 903/972/20 встановлено та не заперечується позивачем у позовній заяві, сторони відступили від умов договору. Договірних правовідносин між сторонами, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача як боржника грошового зобов`язання перед позивачем як кредитором, у справі не встановлено. До моменту прийняття та набрання законної сили рішенням суду, розмір зобов`язання по сплаті відповідачем позивачу вартості спожитого у листопаді 2020 року природного газу, вважався неузгодженим, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за його несвоєчасну оплату. Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, яке є узгодженим сторонами. Також зазначає, що твердження позивача у позовній заяві про те, що відповідачем не виконано рішення Господарського суду Волинської області від 15.03.2023 у справі № 903/972/20 не відповідає дійсності, оскільки 13.07.2023 відповідачем повністю погашено заборгованість. Просить на підставі ст. 258, 267 Цивільного кодексу України застосувати до позовних вимог річний строк позовної давності. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

14.08.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання № 276 від 14.08.2023, оскільки не може забезпечити явку повноважного представника так як останній перебуває у відпустці. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.08.2023 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 06.09.2023 в приміщенні Господарського суду Волинської області, в режимі відеоконференції з представником позивача.

23.08.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив в якій вказує, що відзив є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які б спростували аргументи викладені позивачем у позовній заяві та не надано жодного доказу на підтвердження своїх доводів. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

06.09.2023 позивач через систему Електронний суд подав заяву про зміну предмету позову в якій просить суд стягнути з відповідача 1475503,44 грн, з них інфляційні втрати за період з січня 2021 року по червень 2023 року у розмірі 1242252,67 грн та 3 % річних за період з 29.01.2021 по 11.07.2023 у розмірі 233250,77 грн. Дана заява з додатками приєднана до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.09.2023 судом ухвалено на місці прийняти заяву позивача про зміну предмета спору, оскільки це право позивача та він його реалізував до закінчення підготовчого засідання. Має місце нова ціна позову 1475503,44 грн.

06.09.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про продовження підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання з метою надання можливості ознайомитись із відповіддю на відзив та підготувати свої заперечення, оскільки станом на 06.09.2023 відповідь на відзив відповідачем не було отримано.

Суд на виконання вимог ст. 177 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, в судовому засіданні 06.09.2023, ухвалив на місці задовольнити клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, продовжено строк підготовчого провадження по 20.10.2023.

В судовому засіданні 06.09.2023 оголошено перерву до 26.09.2023.

19.09.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на заяву про зміну предмета позову № 326 від 19.09.2023 в якому просить у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідачем не допущено прострочення виконання зобов`язань, узгоджених судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак правове підґрунтя для застосування до спірних правовідносин приписів ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України відсутнє. Даний відзив з додатками долучено до матеріалів справи.

26.09.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки не може забезпечити явку в судове засідання свого представника.

Представник позивача в судовому засіданні 26.09.2023 заперечила проти відкладення підготовчого засідання, просила закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні 26.09.2023 суд, на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці відмовити у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.10.2023.

Ухвалою суду від 26.09.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 18.10.2023.

18.10.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи по суті у зв`язку із вступом у справу нового представника відповідача (договір про правову допомогу укладено 16.10.2023) та надання їй можливості ознайомитись з матеріалами справи. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.10.2023 представник позивача заперечила проти відкладення розгляду справи по суті.

З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, ознайомитися адвокату Масич І.В. з матеріалами справи, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці задовольнити клопотання відповідача та відкласти розгляд справи по суті в межах строку передбаченого ГПК України.

Ухвалою суду від 18.10.2023 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 14.11.2023.

В судовому засіданні 14.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримала повністю; представник відповідача просила в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

18 грудня 2020 року ТзОВ "Ю.Комодітіз" зверталося до Господарського суду Волинської області з позовом до ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" (з урахування заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення 13901982,60 грн, з них:

- пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у жовтні 2020 року у розмірі 256682,58 грн;

- за прострочення оплати за поставлений газ у жовтні 2020 року: 20158,50 грн - пені, 24741,91 грн - інфляційних втрат, 5039,62 грн - 3% річних;

- за прострочення оплати за поставлений газ у листопаді 2020 року: 12603405,23 грн - основної заборгованості, 169887,00 грн - пені, 42471,75 грн - 3% річних, 52 852,99 грн - інфляційних втрат;

- 726743,02 грн - пені за прострочення строків підписання/повернення акта приймання-передачі природного газу у листопаді 2020 року.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.03.2023, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023, позов ТзОВ "Ю.Комодітіз" до ПрАТ "Гнідавський цукровий завод" було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 1632862,61 грн, де: 1537998,97 грн - основної заборгованості за поставлений у листопаді 2020 року природний газ, 42010,65 грн - 3% річних (за період з 19.12.2020 по 28.01.2021) та 52852,99 грн - інфляційних втрат (за грудень 2020), в частині позову про стягнення 1023112,55 грн - відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13.07.2023 відповідачем здійснено оплату: 1537998,97 грн - основної заборгованості за поставлений у листопаді 2020 року природний газ (платіжна інструкція № 1526 від 13.07.2023); 42010,65 грн - 3% річних (за період з 19.12.2020 по 28.01.2021) (платіжна інструкція № 1529 від 13.07.2023); 52852,99 грн - інфляційних втрат (за грудень 2020) (платіжна інструкція № 1528 від 13.07.2023).

17.07.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Клехо А. Є. винесено постанову ВП № 72176024 про закінчення виконавчого провадження в ході примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області № 903/972/20-1 від 26.06.2023 у зв`язку з його повним та фактичним виконанням.

Предметом спору у справі, що розглядається є стягнення на підставі статті 625 ЦК України 1475503,44 грн, з них інфляційні втрати за період з січня 2021 року по червень 2023 року у розмірі 1242252,67 грн та 3 % річних за період з 29.01.2021 по 11.07.2023 у розмірі 233250,77 грн, тобто за періоди не охоплені рішенням Господарського суду Волинської області по справі № 903/972/20.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 11 ЦК України передбачається виникнення цивільних прав та обов`язків з рішення суду(з встановленого факту завдання шкоди особі). Таким чином, на підставі рішення суду можуть виникати зобов`язання, які залежно від змісту можуть бути грошовими або негрошовими.

За змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань(договір чи делікт), якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань.

За змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), в постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано за період з січня 2021 року по червень 2023 року 1242252,67 грн інфляційних втрат, 233250,77 грн - 3% річних за період з 29.01.2021 по 11.07.2023.

Відповідач контррозрахунку здійснених нарахувань суду не надав.

Тому, перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про вірність здійсненого розрахунку та правомірність заявлених до стягнення 233250,77 грн - 3% річних за період з 29.01.2021 по 11.07.2023 та 1242252,67 грн інфляційних втрат за період з січня 2021 року по червень 2023 року, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Доводи відповідача про те, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 05.07.2023 виконання рішення суду від 15.03.2023 було розстрочено на 9 календарних місяців, а тому ним не було допущено прострочення виконання зобов`язань, судом відхиляються, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно із положеннями статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2019 по справі № 916/190/18.

Також судом відхиляються твердження відповідача, що до моменту прийняття та набрання законної сили рішенням суду, розмір зобов`язання по сплаті відповідачем позивачу вартості спожитого у листопаді 2020 року природного газу, вважався неузгодженим, з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, за період не охоплений рішенням суду від 15.03.2023 по справі № 903/972/20, у зв`язку з невчасною оплатою відповідачем заборгованості за природний газ за листопад 2020 року, яка виникла не з рішення суду, а з позадоговірних відносин між сторонами (відступивши від умов договору (усна домовленість), схвалення відповідачем об`єму поставки та ціни на газ здійсненими проплатами, що встановлено рішенням суду у справі №903/972/20). Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Крім того, судом відхиляється за безпідставністю заява відповідача про застосування до позовних вимог річного строку позовної давності, оскільки на підставі ст. 257 ЦК України у даному випадку встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, яка не пропущена.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 1475503,44 грн, з них 1242252,67 грн інфляційних втрат, 233250,77 грн 3% річних.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 22132,55 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гнідавський цукровий завод" (вул.Промислова, буд.3, с.Рованці, Луцький район, Волинська область, 45606, код ЄДРПОУ 00372658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.Комодітіз (вул.Лейпцизька, буд.3А, м.Київ, 01015, код ЄДРПОУ 42601505) 1475503,44 грн (один мільйон чотириста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот три гривні 44 коп.), з них 1242252,67 грн інфляційних втрат, 233250,77 грн 3% річних, а також 22132,55 грн (двадцять дві тисячі сто тридцять дві гривні 55 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

24.11.2023.

СуддяА. С. Вороняк