Рішення

від 23.11.2023 по справі 910/9769/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2023Справа № 910/9769/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9769/23

За позовом Приватного підприємства «Бітум Юг Компані» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2А, офіс 415)

До Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А)

про стягнення збитків у розмірі 75 157, 32 грн

Без виклику представників сторін.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Бітум Юг Компані» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про стягнення збитків завданих внаслідок прийняття протиправних рішень. Також позивач просить стягнути з Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці витрати на професійну правничу допомогу.

28.06.2023 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 28.06.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

10.07.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 28.06.2023.

17.07.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/9769/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.07.2023 суд постановив ухвалу про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження у справі від 17.07.2023 щодо виключення попередньо визначеного складу відповідачів, який було змінено позивачем при усунені недоліків позовної заяви.

04.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив.

11.08.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Основним видом діяльності Приватного підприємства "Бітум Юг Компані" (надалі -позивач) за кодом ЄДРПОУ 35357391, є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73).

29.07.2021 до Одеської митниці декларантом ПрАТ «Іллічівськззовніштранс» в інтересах позивача подано митну декларацію ІМ 40 АА №UA500080/2021/202001 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25 гарячого застосування призначений для герметизації деформаційних швів бетонних і асфальтобетонних покриттів. В графі 33 "Код товару" вищевказаної декларації визначений код товару - 2715000091.

26.08.2021 року керівником відділу митного оформлення №1 митного посту «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці (надалі - Одеська митниця) прийнято рішення про визначення коду товару №КТ- UA500080-0001-2021, яким змінено код товару за УКТЗЕД з 2715000091 на 2713200000.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці було надано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500080/2021/00067 від 08.10.2021 року, відповідно до якої змінено код товару за УКТ ЗЕД з « 2715000091» на « 2713200000».

ПП «Бітум Юг Компані», не погодившись з діями та прийнятим рішенням Одеської митниці, звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 року №КТ- UA500080-0001-2021, визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

23.12.2021 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/19746/21 було прийнято рішення, яким адміністративним позов ПП «Бітум Юг Компані» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/19746/21 скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14.07.2022 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №420/19746/21.

26.10.2022 Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/19746/21 було прийнято ухвалу, якою виправлено описки в тексті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021.

Як стверджує позивач, у силу наведених обставин, декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» в інтересах ПП «Бітум Юг Компані» лише 02.11.2022 було надано митну декларацію від 02.11.2022 ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25, вага брутто 20 300 кг, ціна товару 10 510, 50 Євро.

Процедура митного оформлення вищевказаного товару була завершена 03.11.2022.

Позивач стверджує, що у зв`язку з протиправними діями та рішеннями відповідача, позивач понад 15 місяців не міг пройти процедуру митного оформлення товару.

У зв`язку з такими неправомірними діями відповідача, позивачем були понесені матеріальні збитки у розмірі 75157, 32 грн, що складається з:

- витрат на морський фрахт - за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу у розмірі 38 042, 52 грн;

- витрат на зберігання товару на митному складі у розмірі 33 085, 38 грн;

- витрат на повторне складання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» митної декларації у розмірі 4 029, 43 грн;

Таким чином, протиправними діями та рішеннями Одеської митниці позивачеві було завдано матеріальної шкоди (збитку) на загальну суму 75157, 32 грн, що на думку позивача, мають бути відшкодовані відповідачем з Державного бюджету України.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з Державного бюджету України матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 75 157, 32 грн.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) протиправність рішень Одеської митниці підтверджується рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021, що набрало законної сили 21.06.2022;

(2) збитки позивача у розмірі 75 157, 32 грн підтверджується рахунками на оплату, актами здачі-прийняття робіт, платіжними дорученнями про оплату, що додаються до позову;

(3) позивач просить звернути увагу суду, що ще 26.08.2021 керівником відділу митного оформлення №1 м/п «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці було прийнято рішення про визначення коду товару, натомість таке рішення оформлено карткою відмови лише 08.10.2021. Відтак, саме відповідач зволікав з прийняттям рішення про відмову у митному оформленні товару позивача;

(4) у зв`язку із оскарження Одеською митницею рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21, позивач змушений був тривалий час користуватися послугами ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» зі зберігання товару на митному складі, а саме: герметику бітумно-полімерного Fastar БП-Г25 гарячого застосування призначений для герметизації деформаційних швів бетонних і асфальтобетонних покриттів, всього 1300 коробок, вага брутто 20 300 кг;

(5) відтак, з огляду на доведеність збитків в їх причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями та рішеннями Одеської митниці з державного бюджету підлягає відшкодуванню позивачеві збитки у розмірі 75 157, 32 грн;

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) за митною декларацією від 29.07.2021 №UA500080/2021/202001 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов`язкового контрою, а саме 905-3 - Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що є обов`язковим для виконання посадовими особами митних органів;

(2) витрати на морський фрахт за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу у розмірі 38 042, 52 грн були надані ще 29.07.2021, а отже до винесення відповідного рішення про визначення коду товару Одеською митницею №КТ- UA500080-0001-2021 від 26.08.2021, що свідчить про їх не пов`язаність з діями відповідача;

(3) позивач вказує період зберігання товару з 07.07.2021 по 03.11.2022, проте витрати позивача на зберігання товару на митному складі, що були ним понесені у період з 07.07.2021 по 26.08.2021 (тобто до прийняття рішення про визначення коду товару Одеською митницею №КТ- UA500080-0001-2021 від 26.08.2021), не є тими витратами, які понесені саме у зв`язку з прийнятим рішенням Одеської митниці;

(4) з адміністративним позовом позивач звернувся лише 21.10.2021, тобто майже через 2 місяці після винесення відповідного рішення Одеської митниці, при цьому, підготовка адміністративного позову склала в загальному 13 годин. Отже, позивачем самостійно затягнуто строк звернення до суду, у зв`язку з чим, понесено додаткові витрати;

(5) рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021, яким скасовано рішення про визначення коду товару №КТ- UA500080-0001-2021 від 26.08.2021 набрало законної сили 21.06.2022, проте позивач подав нову митну декларацію лише 03.11.2022. Враховуючи викладене, в період з 21.06.2022 по 03.11.2022 позивач за власним бажанням не подав нову декларацію, у зв`язку з чим поніс витрати на зберігання товару на митному складі;

(6) з доказів, що надані позивачем в якості підтвердження витрат на повторне складення митної декларації вбачається, що відповідні послуги були надані позивачеві ще 29.07.2021, а отже стосуються первинної митної декларації. Отже, витрати у розмірі 4 029, 43 грн не стосуються витрат позивача, пов`язаних з прийнятим Одеською митницею рішенням №КТ-UA500080-0001-2021 від 26.08.2021, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку в цій частині.

5. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі виник внаслідок наявності або відсутності завдання позивачеві збитку, у зв`язку з протиправними рішеннями та діями Одеської митниці. Отже, з огляду на предмет доказування, суду необхідно надати відповіді на такі ключові питання:

- чим підтверджується факт протиправності дій та рішень відповідача?

- чи доведено факт завдання позивачеві збитків діями відповідача в їх причинно-наслідковому зв`язку та якими доказами такий факт доведено?

- чи відповідає заявлена сума до стягнення розміру фактично заподіяної шкоди?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

На відміну від загальної норми статті Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади чи/та його посадової або службової особи.

Суд зазначає, що статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, ці норми не заперечують обов`язкової наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є наявність трьох умов:

(1) неправомірні дії цього органу,

(2) наявність шкоди та

(3) причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Довести наявність всіх трьох умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Дії (бездіяльність) відповідного органу (у цьому випадку Одеської митниці та іі посадових осіб), внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та про відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21, адміністративний позов ПП «Бітум Юг Компані» задоволено та вирішено:

визнано протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 року №КТ- UA500080-0001-2021;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №420/19746/21, апеляційну скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Вирішуючи спір у справі №420/19746/21 адміністративні суди дійшли висновку про вірне визначення ПП «Бітум Юг Компані» коду товарної позиції у документах, наданих Одеській митниці під час митного оформлення товару 29.07.2021, яке є більш конкретним, порівняно із обраним кодом товару відповідачем.

Згідно частини 4 статі 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 набрало законної сили 21.06.2022 згідно статті 255 КАС України.

Вказане свідчить про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій та прийнятих рішень Одеської митниці.

Щодо наявності збитків позивача в їх причино-наслідковому зв`язку з протиправними рішеннями відповідача суд зазначає наступне.

1) Щодо витрат на морський фрахт у розмірі 38 042, 52 грн;

Матеріалами справи підтверджено, що керівником відділу митного оформлення № 1 митного посту «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці 29.07.2021 було здійснено огляд заявленого товару про що складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.07.2021 №UA500080/2021/201962.

Позивач стверджує, що 29.07.2021 при митному оформленні товару, задекларованого ПП «Бітум Юг Компані» за вказаною вище митною декларацією ІМ 40 АА №UA500080/2021/202001, посадовими особами Одеської митниці було прийнято рішення про взяття проб (зразків) товару № 2, про що було складено акт про взяття проб (зразків) товарів № 2.

В тому числі, позивач стверджує, що 30.07.2021 було складено запит Одеської митниці до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Одеського управління експертиз та досліджень Держмислужби про проведення дослідження (аналізу, експертизи) № 2. За результатами дослідження відібраних згідно з актом від 29.07.2021 № 2 проб товару, Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Одеського управління експертиз та досліджень Держмитслужби було складено висновок від 18.08.2021 №14200036000-0438, з якого вбачається, що надана на дослідження проба - непрозора нерухома пластична речовина темного кольору із запахом нафтопродуктів, яка за хімічним складом є сумішшю на основі аліфатичних вуглеводнів, що містить ароматичні сполуки та сполуки кальцію, сульфуру (сірки), феруму (заліза), хрому, цинку, силіцію (кремнію). Показник пенетрації (метод голки) проби становить 115 од.

Матеріали справи не містять акту про відібрання зразків, запиту про проведення дослідження та висновку за результатами проведених досліджень, натомість, у п. 3 рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 №КТ- UA500080-0001-2021 зазначено, що під час його прийняття керівник відділу митного оформлення №1 м/п «Чорноморськ-Порт» керувався, в тому числі, висновком Одеського управління з питань експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 18.08.2021 №14200036000-0438.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем були понесені збитки у формі витрат на морський фрахт за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу, у розмірі 38 042,52 грн, про що надано суду рахунок від 29.07.2021 № 1797, акт здачі-прийняття робіт від 29.07.2021 № 1797 та платіжне доручення від 17.11.2021 р. № 311.

Дослідивши надані документи на підтвердження витрат у розмірі 38 042,52 грн, суд встановив, що такі витрати фактично понесені 29.07.2021, в той час як протиправне рішення Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021 прийнято 26.08.2021.

Згідно частини 1 статті 255 Митного кодексу України в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації - митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 255 Митного кодексу України, строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації (надалі - Порядок) - посадові особи ПМО (підрозділу митного оформлення) чи митного поста, ВМП (відділу митних платежів) здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

У відповідності до пунктів 9, 10 Порядку в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації, якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі:

виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень.

Узяття проб (зразків) товарів здійснюється відповідно до вимог статті 356 Кодексу. Операції з узяття проб (зразків) товарів здійснюються відповідно до вимог статті 357 Кодексу.

Результати досліджень доводяться до підрозділу митного органу, який ініціював процедуру взяття проб (зразків) товарів.

Стаття 320 Митного кодексу України в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації передбачає, що форми та обсяги митного контролю обираються:

1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або

2) автоматизованою системою управління ризиками.

Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю (ч. 1).

Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті форми та обсяги митного контролю можуть бути змінені або скасовані у випадках та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 4).

Згідно пункту 1 ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації, взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Як зазначив суд вище, в матеріалах справи відсутній акт відібрання зразків за митною декларацією від 29.07.2021. Натомість, відповідач у відзиві зазначив, що за митною декларацією від 29.07.2021 №UA500080/2021/202001 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов`язкового контрою, а саме 905-3 - Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД. В свою чергу позивач, не заперечив у відповіді на відзив щодо вказаних тверджень відповідача та не надав суду акт про відібрання зразків, з якого б вбачалось протилежне.

Отже, суд з огляду на принцип вірогідності доказів визначений статтею 79 ГПК України, дійшов висновку, що при складені акту відібрання зразків за митною декларацією від 29.07.2021 автоматизованою системою управління ризиками була встановлена форма обов`язкового контролю, а саме 905-3, яка визначена Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, в редакції чинній станом на дату подання позивачем митної декларації.

Таким чином, митні органи при здійсненні митного оформлення товару в обов`язковому порядку зобов`язані здійснювати контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД. При здійсненні такого контролю, у випадку, виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень, митні органи за власною ініціативою можуть ініціювати процедуру взяття проб (зразків) товарів з метою проведення відповідних досліджень, що є дискреційними повноваженнями митного органу, які реалізуються на власний розсуд.

Натомість, зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №420/19746/21 вбачається, що спірним питанням було те, за яким кодом УКТ ЗЕД необхідно класифікувати ввезений позивачем за митною декларацією №UA500080/2021/202001 від 29.07.2021 року товар - за кодом УКТ ЗЕД 2715000091 як зазначив ПП «Бітум Юг Компадні», чи за кодом 2713200000 як зазначено Одеською митницею за результатами проведених досліджень.

При розгляді адміністративного позову на вирішення суду позивачем не було поставлено питання щодо правомірності визначення Одеською митницею форми митного контролю у вигляді взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, у справі №420/19746/21 не було встановлено процедурних порушень Одеської митниці під час визначення форми контролю у вигляді відібрання зразків для проведення досліджень та протиправність ініціювання проведення самого дослідження.

За таких обставин, позивач не довів суду, що дії посадових осіб Одеської митниці з взяття проб товару 29.07.2021 є протиправними та саме внаслідок таких протиправних дій, позивачем були понесені збитки - витрати на морських фрахт у розмірі 38 042,52 грн, з чого слідує, що такі витрати не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятими протиправними рішеннями Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та карткою відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 38 042,52 грн.

2) Щодо витрат позивача на зберігання товару на митному складі у розмірі 33 085, 38 грн;

Матеріалами справи встановлено що після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили 21.06.2022, позивачем було сформовано та подано на митне оформлення нову митну декларацію від 02.11.2022 ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25, вага брутто 20 300 кг, процедура митного оформлення якого була завершена 03.11.2022, згідно відмітки на такій митній декларації.

Дослідивши наявні в матеріалах справи рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт, суд встановив, що позивачем були понесені витрати на зберігання товару на митному складі за загальний період з 07.07.2021 по 03.11.2022.

Разом з тим, з огляду на вище встановлені висновки суду, суд вважає недоведеними збитки позивача у вигляді витрат на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 25.08.2021, як таких, що понесені внаслідок прийнятих протиправних рішень Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та карткою відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Суд звертає увагу позивача, що витрати на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 25.08.2021 є такими, що були б понесені позивачем в будь-якому разі на момент проходження процедури митного оформлення товару (а саме проведення дослідження), навіть за умови якби відповідачем не було б прийняте за результатами проведеного дослідження протиправне рішення про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021 від 26.08.2021, а в подальшому картки відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

В свою чергу відповідач, у своєму відзиві не заперечує щодо збитків позивача у вигляді витрат на зберігання товару на митному складі за період з 26.08.2021 по 21.06.2022, тобто до моменту набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили.

Суд констатує, що після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили 21.06.2022, ПП «Бітум Юг Компані» мало можливість повторно звернулось до митного органу з новою митною декларацією, та на таку можливість не вплинуло звернення Одеської митниці з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду, оскільки, в силу статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

До того ж, касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №420/19746/21 так і не було відкрито, оскільки, ухвалою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Позивач не надав суду доказів отримання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №420/19746/21 у будь-який інший день, з огляду на що, суд приходить до висновку, що позивач міг не нести додаткові витрати за зберігання товару починаючи з 22.06.2022 (наступний день після набрання рішенням законної сили). Натомість, позивач не вчинивши жодних дій, спрямованих на уникнення понесення додаткових витрат на зберігання товару, звернувся з новою митною декларацією ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 лише 02.11.2022, тобто фактично лише через 4,5 місяці.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача, які він заявляє як збитки у вигляді витрат на зберігання товару з 22.06.2022 по 03.11.2022 понесені позивачем саме внаслідок його бездіяльності, а відтак, не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо інших витрат на зберігання товару за період з 26.08.2021 по 21.06.2022, то суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 30 Митного Кодексу України шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Згідно наданих суду рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт та платіжних доручень про оплату послуг зі зберігання товару на складі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» (код ЄДРПОУ 01860124) за період з 26.08.2021 (дата прийняття протиправного рішення про визначення коду товару) по 21.06.2022 (дата набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили), суд встановив, що загальний розмір витрат на зберігання товару здійснених позивачем у зв`язку з прийнятими протиправними рішеннями Одеської митниці за вказаний період становить 20 964, 75 грн (зокрема, суд здійснив перерахунок за рахунком від 31.08.2021 № 2055, актом здачі-прийняття робіт від 31.08.2021 № 2055, платіжним дорученням від 31.08.2021 № 259 (здійснив розрахунок витрат на зберігання з 26.08.2021), а також за рахунком від 16.08.2022 № 1310, актом здачі-прийняття робіт від 16.08.2022 №1310, платіжним дорученням від 26.09.2022 № 371 (здісний розрахунок витрат на зберігання по 21.06.2022)).

3) Щодо витрат на повторне складання митної декларації у розмірі 4 029, 42 грн;

На підтвердження понесених збитків у цій частині, позивач надав суду рахунок від 29.07.2021 № 1797, акт здачі-прийняття робіт від 29.07.2021 № 1797 та платіжне доручення від 17.11.2021 р. № 311.

Проте, дослідивши такі докази суд встановив, що вони понесені 29.07.2021 на виготовлення ВМД ІМ-40, тобто виготовлення першої митної декларації від 29.07.2021, які в будь-якому випадку, так чи інакше були б понесені позивачем з огляду на подання первинної митної декларації до митних органів 29.07.2021, а отже такі витрати не стосуються витрат на оплату послуг з виготовлення повторної митної декларації.

Вище встановлене свідчить про те, що понесені витрати позивача не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятим протиправним рішенням Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та протиправною карткою відмови в митному оформленні товару від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у статті 1173 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача), наявність шкоди (у т.ч. її розмір) і причинного зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою стосовно вимог про стягнення з держави суми в розмірі 20 964, 75 грн, що є витратами позивача на зберігання товару на митному складі за період з 26.08.2021 по 21.06.2022.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Отже, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету через відповідні органи Державної казначейської службу України.

У зв`язку з вище встановленим, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бітум Юг Компані» матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 20 964, 75 грн, що завдані позивачем протиправними рішеннями та діями Одеської митниці.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Аналогічного висновку в частині застосування процесуальних норм щодо розподілу судових витрат дійшов Верховний Суд у постанові від 06.12.2022 у справі № 904/2152/21.

Судом встановлено, що відповідач не належить до визначеного в статті 5 Закону України «Про судовий збір» переліку осіб, звільнених від сплати судового збору.

Отже, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню в дохід бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій та рішень відповідача, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684, 00 грн (мінімально встановлений розмір судового збору, який підлягав сплаті) покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, оскільки судом задоволено позовні вимоги на суму 20 964, 75 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однак, позивач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн, а також не подав суду заяву про намір подати заяву про понесення доказів на підтвердження таких витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення.

Відтак, суд покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу на останнього.

Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Бітум Юг Компані» до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці про стягнення збитків у розмірі 75 157, 32 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Бітум Юг Компані» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2А, офіс 415; код ЄДРПОУ: 35357391) матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 20 964 (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн 75 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 54 192, 57 грн - відмовити.

4. Стягнути з Державної митної служби України (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г; код ЄДРПОУ: 43115923) в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21А; код ЄДРПОУ: 44005631) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

5. Витрати Приватного підприємства «Бітум Юг Компані» на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн покласти на останнього.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких