Постанова

від 05.04.2024 по справі 910/9769/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2024 р. Справа№ 910/9769/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи

матеріали апеляційної скарги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023

у справі № 910/9769/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Приватного підприємства «Бітум Юг Компані»

до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці

про стягнення збитків у розмірі 75 157,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення збитків в сумі 75 157,32 грн., які складаються з:

- витрат на морський фрахт - за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу у розмірі 38 042,52 грн.;

- витрат на зберігання товару на митному складі у розмірі 33 085,38 грн.;

- витрат на повторне складання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» митної декларації у розмірі 4 029,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:

- 29.07.2021 до Одеської митниці декларантом ПрАТ «Іллічівськззовніштранс» в інтересах позивача подано митну декларацію ІМ 40 АА №UA500080/2021/202001 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25 гарячого застосування, призначений для герметизації деформаційних швів бетонних і асфальтобетонних покриттів. В графі 33 «Код товару» вищевказаної декларації визначений код товару - 2715000091;

- 26.08.2021 керівником відділу митного оформлення №1 митного посту «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці (надалі - Одеська митниця) прийнято рішення про визначення коду товару №КТ- UA500080-0001-2021, яким змінено код товару за УКТЗЕД з 2715000091 на 2713200000;

- за результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці було надано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500080/2021/00067 від 08.10.2021, відповідно до якої змінено код товару за УКТ ЗЕД з « 2715000091» на « 2713200000»;

- не погодившись з діями та прийнятим рішенням Одеської митниці, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 №КТ- UA500080-0001-2021, визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067;

- 23.12.2021 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/19746/21 прийнято рішення, яким адміністративним позов ПП «Бітум Юг Компані» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/19746/21 скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. 14.07.2022 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №420/19746/21. 26.10.2022 Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/19746/21 прийнято ухвалу, якою виправлено описки в тексті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021;

- у силу наведених обставин, декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» в інтересах ПП «Бітум Юг Компані» лише 02.11.2022 було надано митну декларацію від 02.11.2022 ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25, вага брутто 20 300 кг, ціна товару 10 510, 50 Євро, а процедура митного оформлення вищевказаного товару була завершена 03.11.2022;

- у зв`язку з протиправними діями та рішеннями відповідача, позивач понад 15 місяців не міг пройти процедуру митного оформлення товару.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославши на те, що:

- за митною декларацією від 29.07.2021 №UA500080/2021/202001 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов`язкового контролю, а саме 905-3 - Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що є обов`язковим для виконання посадовими особами митних органів;

- витрати на морський фрахт за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу у розмірі 38 042,52 грн. були надані ще 29.07.2021, а отже до винесення відповідного рішення про визначення коду товару Одеською митницею №КТ- UA500080-0001-2021 від 26.08.2021, що свідчить про їх не пов`язаність з діями відповідача;

- позивач вказує період зберігання товару з 07.07.2021 по 03.11.2022, проте витрати позивача на зберігання товару на митному складі, що були ним понесені і у період з 07.07.2021 по 26.08.2021 (тобто до прийняття рішення про визначення коду товару Одеською митницею №КТ- UA500080-0001-2021 від 26.08.2021), а відтак останні не є тими витратами, які понесені саме у зв`язку з прийнятим рішенням Одеської митниці;

- з адміністративним позовом позивач звернувся лише 21.10.2021, тобто майже через 2 місяці після винесення відповідного рішення Одеської митниці, при цьому, підготовка адміністративного позову склала в загальному 13 годин. Вказане свідчить про те, що позивачем самостійно затягнуто строк звернення до суду, у зв`язку з чим, понесено додаткові витрати;

- рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021, яким скасовано рішення про визначення коду товару №КТ- UA500080-0001-2021 від 26.08.2021 набрало законної сили 21.06.2022, проте позивач подав нову митну декларацію лише 03.11.2022. Враховуючи викладене, в період з 21.06.2022 по 03.11.2022 позивач за власним бажанням не подав нову декларацію, у зв`язку з чим поніс витрати на зберігання товару на митному складі;

- з доказів, що надані позивачем в якості підтвердження витрат на повторне складення митної декларації вбачається, що відповідні послуги були надані позивачеві ще 29.07.2021, а отже стосуються первинної митної декларації, що свідчить про те, що витрати у розмірі 4 029,43 грн. не стосуються витрат позивача, пов`язаних з прийнятим Одеською митницею рішенням №КТ-UA500080-0001-2021 від 26.08.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23 позов задоволений частково, до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача присуджено матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 20 964,75 грн., у задоволенні решти позовних вимог про стягнення 54 192, 57 грн. відмовлено.

При розгляді спору сторін по суті, суд першої інстанції, встановивши, що при розгляді адміністративної справи №420/19746/21 судами визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 №КТ- UA500080-0001-2021, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.10.2021 №UA500080/2021/00067, а також встановлено що позивачем було вірно визначено код товарної позиції у документах, наданих відповідачу під час митного оформлення товару 29.07.2021, яке є більш конкретним, порівняно із обраним кодом товару відповідачем, дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується незаконність дій та прийнятих рішень Одеської митниці.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на морський фрахт у розмірі 38 042,52 грн., суд першої інстанції виходив з того, що:

- позивач стверджує, що 29.07.2021 при митному оформленні товару, задекларованого ПП «Бітум Юг Компані» за вказаною вище митною декларацією ІМ 40 АА №UA500080/2021/202001, посадовими особами Одеської митниці було прийнято рішення про взяття проб (зразків) товару № 2, про що було складено акт про взяття проб (зразків) товарів № 2;

- позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем були понесені збитки у формі витрат на морський фрахт за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу, у розмірі 38 042,52 грн., про що надано суду рахунок від 29.07.2021 № 1797, акт здачі-прийняття робіт від 29.07.2021 № 1797 та платіжне доручення від 17.11.2021 р. № 311;

- при розгляді адміністративного позову на вирішення суду позивачем не було поставлено питання щодо правомірності визначення Одеською митницею форми митного контролю у вигляді взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД;

- отже, у справі №420/19746/21 не було встановлено процедурних порушень Одеської митниці під час визначення форми контролю у вигляді відібрання зразків для проведення досліджень та протиправність ініціювання проведення самого дослідження;

- за таких обставин, позивач не довів суду, що дії посадових осіб Одеської митниці з взяття проб товару 29.07.2021 є протиправними, та саме внаслідок таких протиправних дій, позивачем були понесені збитки - витрати на морських фрахт у розмірі 38 042,52 грн., з чого слідує, що такі витрати не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятими протиправними рішеннями Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та карткою відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на повторне складання митної декларації у розмірі 4 029,42 грн., суд першої інстанції, встановивши, що такі витрати понесені 29.07.2021 на виготовлення ВМД ІМ-40, тобто виготовлення першої митної декларації від 29.07.2021, дійшов висновку про те, що вказані витрати є такими, які в будь-якому випадку, так чи інакше були б понесені позивачем з огляду на подання первинної митної декларації до митних органів 29.07.2021, а отже такі витрати не стосуються витрат на оплату послуг з виготовлення повторної митної декларації.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення витрат на зберігання товару на митному складі, суд першої інстанції зазначив про те, що:

- позивачем були понесені витрати на зберігання товару на митному складі за загальний період з 07.07.2021 по 03.11.2022;

- разом з тим, з огляду на вище встановлені висновки суду, недоведеними є збитки позивача у вигляді витрат на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 25.08.2021, як такі, що понесені внаслідок прийнятих протиправних рішень Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та карткою відмови в митному оформленні від 08.10.2021 №UA500080/2021/00067;

- витрати на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 25.08.2021 є такими, що були б понесені позивачем в будь-якому разі на момент проходження процедури митного оформлення товару (а саме проведення дослідження), навіть за умови якби відповідачем не було б прийняте за результатами проведеного дослідження протиправне рішення про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021 від 26.08.2021, а в подальшому-картки відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067;

- відповідач, у своєму відзиві не заперечує щодо збитків позивача у вигляді витрат на зберігання товару на митному складі за період з 26.08.2021 по 21.06.2022, тобто до моменту набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили;

- після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили 21.06.2022, ПП «Бітум Юг Компані» мало можливість повторно звернутись до митного органу з новою митною декларацією, та на таку можливість не вплинуло звернення Одеської митниці з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду, оскільки, в силу статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. До того ж, касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №420/19746/21 так і не було відкрито, оскільки, ухвалою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 у відкритті касаційного провадження було відмовлено;

- позивач не надав суду доказів отримання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №420/19746/21 у будь-який інший день, з огляду на що, суд приходить до висновку, що позивач міг не нести додаткові витрати за зберігання товару починаючи з 22.06.2022 (наступний день після набрання рішенням законної сили), проте позивач не вчинивши жодних дій, спрямованих на уникнення понесення додаткових витрат на зберігання товару, звернувся з новою митною декларацією ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 лише 02.11.2022, тобто фактично лише через 4,5 місяці;

- отже, витрати позивача, які він заявляє як збитки у вигляді витрат на зберігання товару з 22.06.2022 по 03.11.2022 понесені позивачем саме внаслідок його бездіяльності, а відтак, не підлягають стягненню з відповідача;

- за таких обставин задоволенню підлягають витрати на зберігання товару за період з 26.08.2021 (дата прийняття протиправного рішення про визначення коду товару) по 21.06.2022 (дата набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили) в сумі 20 964,75 грн.

Крім того, суд першої інстанції, встановивши, що у позовній заяві позивач зазначив, що ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500, 00 грн., проте не подав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним таких витрат, а також не подав суду заяву про намір подати заяву про понесення доказів на підтвердження таких витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення, поклав витрати позивача на професійну правничу допомогу на останнього.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23 в частині задоволених позовних вимог є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- висновки суду першої інстанції про те, що відповідач не заперечував проти збитків позивача у вигляді витрат на зберігання товару на митному складі за період з 26.08.2021 по 21.06.2022, тобто до моменту набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі № 420/19746/21 законної сили є помилковими, так як позиці апелянта протягом усього розгляду справи в суді першої інстанції акцентувалася на запереченні будь-якого зв`язку з рішенням митного органу і понесеними збитками;

- з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення № КТ-UA500080- 0001-2021, позивач звернувся тільки 21.10.2021, що підтверджується відбитком в нижній правій частині першої сторінки копії адміністративного позову, тобто майже через 2 місяці, при цьому підготовка адміністративного позову склала в загальному - 13 годин, що підтверджується актом приймання передачі наданих правових послуг № 1 від 20.12.2021, який надавався в рамках справи № 420/19746/21 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, що свідчить про те, що позивачем самостійно затягнуто строк звернення до суду у зв`язку з чим понесено додаткові витрати. Вказана позиція не була врахована при винесенні рішення у даній справі;

- позивачем не доведено наявності причинного зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою позивача на зберігання товару на митному складі;

- так, за змістом ч. 2 ст. 260 МК України оформлення митним органом тимчасової митної декларації є випуском у заявлений митний режим. Якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуску таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- аналізуючи вказану норму можна дійти висновку, що декларант або уповноважена ним особа має право на випуск товарів у вільний обіг за умов, передбачених ч. 3 ст. 260 МК України. Тобто, у випадку проведення експертизи та винесення рішення про визначення коду товару декларант має право на випуск такого товару у вільний обіг, яке являється виключним правом декларанта та на реалізацію якого, жодним чином не впливає митний орган. Аналогічним виключним правом є не випускати товар у вільний обіг (як в даному випадку). У будь-якому вищезазначеному випадку декларант не позбавлений права на оскарження рішення митного органу, при цьому виключно декларант обирає, які дії він буде вчиняти з товаром на період вирішення питання про скасування рішення митного органу;

- тобто зберігання товару на складі, що на думку позивача є збитками у вигляді простою, є виключно вибором позивача з двох альтернативних варіантів, при цьому Одеська митниця не зобов`язувала розміщати товар на складі;

- в свою чергу діянням (дією або бездіяльністю), якимм завдана шкода, може визнаватися тільки таке діяння, яке має примусовий (імперативний) характер та безпосередньо завдає збитків, які позивач пов`язує винесеним рішенням;

- оскільки винесення рішення про визначення коду товару саме по собі ніяким чином не зобов`язує декларанта до вчинення певних конкретних дій (розміщення товару на складі), а декларант або уповноважена ним особа сама приймає рішення щодо випуску такого товару за умови сплати митних платежів або не випуску такого товару, можна зробити висновок, що відсутній причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяними збитками.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, справу № 910/9769/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9769/23, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9769/23.

25.12.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату № 09.1-08/5047/23 від 25.12.2023 здійснено повторний призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2023 визначений наступний склад колегії суддів: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя, судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2023 апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді - Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., вказану скаргу залишено без руху, а також надано Державній митній службі України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 220,80 грн. та доказів надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.

28.12.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої додані докази сплати судового збору у визначеному розмірі.

03.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої додані докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684*100=268 400 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 268 400,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

У періоди із 10.03.2024 по 13.03.2024 та з 28.03.2024 по 31.03.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні, а у періоди з 14.03.2024 по 27.03.2024 та з 01.04.2024 по 04.04.2024 - у відпустці.

Станом на 05.04.2024 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження, справа розглядається у розумний строк.

Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 01.05.2023 № № 254/2023, від 26.07.2023 № № 451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні, або скасуванню з наступних підстав.

29.07.2021 до Одеської митниці декларантом ПрАТ «Іллічівськззовніштранс» в інтересах позивача подано митну декларацію ІМ 40 АА №UA500080/2021/202001 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25 гарячого застосування призначений для герметизації деформаційних швів бетонних і асфальтобетонних покриттів. В графі 33 «Код товару» вищевказаної декларації визначений код товару - 2715000091.

26.08.2021 керівником відділу митного оформлення №1 митного посту «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці (надалі - Одеська митниця) прийнято рішення про визначення коду товару №КТ- UA500080-0001-2021, яким змінено код товару за УКТЗЕД з 2715000091 на 2713200000.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами Одеської митниці було надано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UА500080/2021/00067 від 08.10.2021, відповідно до якої змінено код товару за УКТ ЗЕД з « 2715000091» на « 2713200000».

Позивач, не погодившись з діями та прийнятим рішенням Одеської митниці, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 №КТ- UA500080-0001-2021, визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.10.2021 №UA500080/2021/00067.

23.12.2021 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/19746/21 прийнято рішення, яким адміністративним позов ПП «Бітум Юг Компані» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі №420/19746/21 скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. 14.07.2022 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №420/19746/21.

26.10.2022 Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/19746/21 прийнято ухвалу, якою виправлено описки в тексті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що:

- у силу наведених обставин, декларантом ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» в інтересах позивача лише 02.11.2022 було надано митну декларацію від 02.11.2022 ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25, вага брутто 20 300 кг, ціна товару 10 510,50 Євро, а процедура митного оформлення вищевказаного товару була завершена 03.11.2022;

- у зв`язку з протиправними діями та рішеннями відповідача, позивач понад 15 місяців не міг пройти процедуру митного оформлення товару чим йому було завдано матеріальні збитки у розмірі 75 157,32 грн., які складаються з: витрат на морський фрахт - за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу у розмірі 38 042,52 грн.; витрат на зберігання товару на митному складі у розмірі 33 085,38 грн.; витрат на повторне складання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» митної декларації у розмірі 4 029,43 грн..

Також позивач зауважив на тому, що ще 26.08.2021 керівником відділу митного оформлення №1 м/п «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці було прийнято рішення про визначення коду товару, натомість таке рішення оформлено карткою відмови лише 08.10.2021, а відтак, саме відповідач зволікав з прийняттям рішення про відмову у митному оформленні товару позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, які детально наведені вище.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог судом першої інстанції:

- відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на морський фрахт у розмірі 38 042,52 грн.;

- відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на повторне складання ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» митної декларації у розмірі 4 029,43 грн.;

- частково задоволено позовні вимоги про стягнення витрат на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 03.11.2022 у розмірі 33 085,38 грн., а саме задоволено позовні вимоги про стягнення витрат на зберігання товару за період з 26.08.2021 (дата прийняття протиправного рішення про визначення коду товару) по 21.06.2022 (дата набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили) в сумі 20 964,75 грн.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є заподіяння майнової шкоди.

Відповідно до частини 1 статті ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Стаття 56 Конституції України встановлює, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з приписами ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Отже, відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії (бездіяльність) цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, в той час як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

При цьому, довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 по справі №916/336/17.

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- не погодившись з діями та прийнятим рішенням Одеської митниці, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 №КТ- UA500080-0001-2021, визнання протиправною та скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08.10.2021 №UA500080/2021/00067;

- 23.12.2021 Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/19746/21 було прийнято рішення, яким адміністративним позов ПП «Бітум Юг Компані» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №420/19746/21 скаргу Одеської митниці залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін. 14.07.2022 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №420/19746/21. 26.10.2022 Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/19746/21 було прийнято ухвалу, якою виправлено описки в тексті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021;

- вирішуючи спір у справі №420/19746/21 адміністративні суди дійшли висновку про вірне визначення позивачем коду товарної позиції у документах, наданих Одеській митниці під час митного оформлення товару 29.07.2021, яке є більш конкретним, порівняно із обраним кодом товару відповідачем;

- згідно частини 4 статі 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

- враховуючи те, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 набрало законної сили 21.06.2022, матеріалами справи підтверджується незаконність дій та прийнятих рішень Одеської митниці.

Щодо витрат позивача на морський фрахт у розмірі 38 042,52 грн., слід зазначити таке.

Матеріалами справи підтверджено, що керівником відділу митного оформлення № 1 митного посту «Чорноморськ-Порт» Одеської митниці 29.07.2021 було здійснено огляд заявленого товару, про що складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 29.07.2021 №UA500080/2021/201962.

Позивач стверджує, що:

- 29.07.2021 при митному оформленні товару, задекларованого ПП «Бітум Юг Компані» за вказаною вище митною декларацією ІМ 40 АА №UA500080/2021/202001, посадовими особами Одеської митниці було прийнято рішення про взяття проб (зразків) товару № 2, про що було складено акт про взяття проб (зразків) товарів № 2;

- 30.07.2021 було складено запит Одеської митниці до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Одеського управління експертиз та досліджень Держмислужби про проведення дослідження (аналізу, експертизи) № 2. За результатами дослідження відібраних згідно з актом від 29.07.2021 № 2 проб товару, Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Одеського управління експертиз та досліджень Держмитслужби було складено висновок від 18.08.2021 №14200036000-0438, з якого вбачається, що надана на дослідження проба - непрозора нерухома пластична речовина темного кольору із запахом нафтопродуктів, яка за хімічним складом є сумішшю на основі аліфатичних вуглеводнів, що містить ароматичні сполуки та сполуки кальцію, сульфуру (сірки), феруму (заліза), хрому, цинку, силіцію (кремнію). Показник пенетрації (метод голки) проби становить 115 од.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять акту про відібрання зразків, запиту про проведення дослідження та висновку за результатами проведених досліджень, проте, у п. 3 рішення Одеської митниці про визначення коду товару від 26.08.2021 №КТ- UA500080-0001-2021 зазначено, що під час його прийняття керівник відділу митного оформлення №1 м/п «Чорноморськ-Порт» керувався, в тому числі, висновком Одеського управління з питань експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 18.08.2021 №14200036000-0438.

Позивач вважає, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем були понесені збитки у формі витрат на морський фрахт за транспортування ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» товару по морю до митного складу, у розмірі 38 042,52 грн., про що надано суду рахунок від 29.07.2021 № 1797, акт здачі-прийняття робіт від 29.07.2021 № 1797 та платіжне доручення від 17.11.2021 № 311, проте вказаними документами підтверджується, що ці витрати у розмірі 38 042,52 грн. позивачем були понесені 29.07.2021, в той час як протиправне рішення Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021 прийнято 26.08.2021.

Згідно з ч. 1 ст. 255 МК України, тут і далі в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації, митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 255 МК України строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом.

Згідно пункту 2 розділу ІІІ Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 тут і далі в редакції, що була чинна на дату подання позивачем митної декларації (далі Порядок) - посадові особи ПМО (підрозділу митного оформлення) чи митного поста, ВМП (відділу митних платежів) здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

У відповідності до пунктів 9, 10 Порядку якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба в спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, то митний орган може звернутися до спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або до іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі:

виникнення необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень.

Узяття проб (зразків) товарів здійснюється відповідно до вимог статті 356 Кодексу. Операції з узяття проб (зразків) товарів здійснюються відповідно до вимог статті 357 Кодексу.

Результати досліджень доводяться до підрозділу митного органу, який ініціював процедуру взяття проб (зразків) товарів.

Стаття 320 МК України передбачає, що форми та обсяги митного контролю обираються:

1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або

2) автоматизованою системою управління ризиками.

Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю (ч. 1).

Форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті форми та обсяги митного контролю можуть бути змінені або скасовані у випадках та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 4).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Як встановлено вище, в матеріалах справи відсутній акт відібрання зразків за митною декларацією від 29.07.2021, проте відповідач у відзиві зазначив, що за митною декларацією від 29.07.2021 №UA500080/2021/202001 автоматизованою системою управління ризиками були встановлені наступні форми обов`язкового контрою, а саме 905-3 - Взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД. В свою чергу позивач, не заперечив у відповіді на відзив щодо вказаних тверджень відповідача та не надав суду акт про відібрання зразків, з якого б вбачалось протилежне.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно, з огляду на принцип вірогідності доказів визначений статтею 79 ГПК України, дійшов висновку, що при складені акту відібрання зразків за митною декларацією від 29.07.2021 автоматизованою системою управління ризиками була встановлена форма обов`язкового контролю, а саме 905-3, яка визначена Класифікатором митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, в редакції чинній станом на дату подання позивачем митної декларації.

Митні органи при здійсненні митного оформлення товару в обов`язковому порядку зобов`язані здійснювати контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, а при здійсненні такого контролю, у випадку, виникнення складних питань при класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, вирішення яких потребує експертних досліджень, митні органи за власною ініціативою можуть ініціювати процедуру взяття проб (зразків) товарів з метою проведення відповідних досліджень, що є дискреційними повноваженнями митного органу, які реалізуються на власний розсуд.

При цьому, зі змісту судових рішень у справі №420/19746/21 вбачається, що спірним питанням було те, за яким кодом УКТ ЗЕД необхідно класифікувати ввезений позивачем за митною декларацією №UA500080/2021/202001 від 29.07.2021 товар - за кодом УКТ ЗЕД 2715000091, як зазначив позивач, чи за кодом 2713200000 як зазначено Одеською митницею за результатами проведених досліджень, тобто при розгляді вказаного спору позивачем на вирішення суду не було поставлено, а судами, відповідно, не вирішувалося питання щодо правомірності визначення Одеською митницею форми митного контролю у вигляді взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, у справі №420/19746/21 не було встановлено процедурних порушень Одеської митниці під час визначення форми контролю у вигляді відібрання зразків для проведення досліджень та протиправність ініціювання проведення самого дослідження. Жодних інших доказів на підтвердження вказаного матеріали справи також не містять.

За таких обставин колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що дії посадових осіб Одеської митниці з взяття проб товару 29.07.2021 є протиправними, а відтак, враховуючи що саме внаслідок таких дій, позивачем були понесені витрати на морських фрахт у розмірі 38 042,52 грн., такі витрати не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятими протиправними рішеннями Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та карткою відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на морський фрахт у розмірі 38 042,52 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на повторне складання митної декларації у розмірі 4 029,42 грн., слід зазначити таке.

На підтвердження понесених збитків у цій частині, позивач надав суду рахунок від 29.07.2021 № 1797, акт здачі-прийняття робіт від 29.07.2021 № 1797 та платіжне доручення від 17.11.2021 № 311, проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, такі витрати понесені 29.07.2021 на виготовлення ВМД ІМ-40, тобто виготовлення першої митної декларації від 29.07.2021, а відтак вказані витрати є такими, які в будь-якому випадку, так чи інакше були б понесені позивачем з огляду на подання первинної митної декларації до митних органів 29.07.2021, тобто такі витрати не стосуються витрат на оплату послуг з виготовлення повторної митної декларації.

За таких обставин, вказані витрати позивача не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятим протиправним рішенням Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та протиправною карткою відмови в митному оформленні товару від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Отже, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на повторне складання митної декларації у розмірі 4 029,42 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на зберігання товару на митному складі у розмірі 33 085,38, слід зазначити таке.

Матеріалами справи встановлено що після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили 21.06.2022, позивачем було сформовано та подано на митне оформлення нову митну декларацію від 02.11.2022 ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 на товар: герметик бітумно-полімерний Fastar БП-Г25, вага брутто 20 300 кг, процедура митного оформлення якого була завершена 03.11.2022, згідно відмітки на такій митній декларації.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивачем були понесені витрати на зберігання товару на митному складі за загальний період з 07.07.2021 по 03.11.2022.

Водночас, з огляду на обставини, які встановлено вище, підстави для стягнення на користь позивача витрат на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 25.08.2021, як таких, що понесені внаслідок прийнятих протиправних рішень Одеської митниці про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021, яке було прийнято лише 26.08.2021 та карткою відмови в митному оформленні від 08.10.2021 №UA500080/2021/00067, відсутні.

При цьому вказані витрати на зберігання товару на митному складі за період з 07.07.2021 по 25.08.2021 є такими, що були б понесені позивачем в будь-якому разі на момент проходження процедури митного оформлення товару (а саме проведення дослідження), навіть за умови якби відповідачем не було б прийняте за результатами проведеного дослідження протиправне рішення про визначення коду товару №КТ-UA500080-0001-2021 від 26.08.2021, а в подальшому картки відмови в митному оформленні від 08.10.2021 року №UA500080/2021/00067.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач мав можливість повторно звернулось до митного органу з новою митною декларацією після набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21, тобто після прийняття П`ятим апеляційним адміністративним судом постанови у вказаній справі (21.06.2022 - примітка суду), яким зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін, тобто з 22.06.2022.

При цьому на вказану можливість не вплинуло звернення Одеської митниці з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі касаційного адміністративного суду, оскільки, в силу статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. До того ж, касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №420/19746/21 так і не було відкрито, оскільки, ухвалою Верхового Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Оскільки позивач не надав суду доказів отримання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2022 у справі №420/19746/21 у будь-який інший день, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що позивач міг не нести додаткові витрати за зберігання товару починаючи з 22.06.2022 (наступний день після набрання рішенням законної сили), проте, позивач не вчинивши жодних дій, спрямованих на уникнення понесення додаткових витрат на зберігання товару, звернувся з новою митною декларацією ІМ 40 АА 22 UA 500080008947U8 лише 02.11.2022, тобто фактично лише через 4,5 місяці.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що витрати позивача, які він заявляє як збитки у вигляді витрат на зберігання товару з 22.06.2022 по 03.11.2022 понесені позивачем саме внаслідок його бездіяльності, а відтак, не підлягають стягненню з відповідача. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.

Щодо інших витрат на зберігання товару за період з 26.08.2021 по 21.06.2022, слід зазначити наступне.

У апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що, те, що позивач з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення № КТ-UA500080-0001-2021, звернувся тільки 21.10.2021, що підтверджується відбитком в нижній правій частині першої сторінки копії адміністративного позову, тобто майже через 2 місяці, а підготовка адміністративного позову склала в загальному - 13 годин, що підтверджується Актом приймання передачі наданих правових послуг № 1 від 20.12.2021, який надавався в рамках справи № 420/19746/21 на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, що свідчить про те, що позивачем самостійно затягнуто строк звернення до суду у зв`язку з чим понесено додаткові витрати.

Колегія суддів не може погодитись з вказаною позицією апелянта та зауважує йому на тому, що звернення до суду з позовною заявою беззаперечно вимагає підготовки, зокрема і пошуку особи, яка може надати правову допомогу, необхідності вивчення такою особою матеріалів та підготовки позову. При цьому вчинення всіх цих дій у двомісячний строк не може свідчити про навмисне затягування строку звернення до суду.

Також апелянт послався на те, що:

- так, за змістом ч. 2 ст. 260 МК України оформлення митним органом тимчасової митної декларації є випуском у заявлений митний режим. Якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи), випуску таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством України заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, може бути здійснений митним органом за тимчасовою митною декларацією у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- аналізуючи вказану норму можна дійти висновку, що декларант або уповноважена ним особа має право на випуск товарів у вільний обіг за умов передбачених ч. 3 ст. 260 МК України. Тобто у випадку проведення експертизи та винесення рішення про визначення коду товару декларант має право на випуск такого товару у вільний обіг, яке являється виключним правом декларанта та на реалізацію якого, жодним чином не впливає митний орган. Аналогічним виключним правом є не випускати товар у вільний обіг (як в даному випадку). У будь-якому вищезазначеному випадку декларант не позбавлений права на оскарження рішення митного органу, при цьому виключно декларант обирає, які дії він буде вчиняти з товаром на період вирішення питання про скасування рішення митного органу;

- тобто зберігання товару на складі, що на думку позивача є збитками у вигляді простою є виключно вибором позивача з двох альтернативних варіантів, при цьому Одеська митниця не зобов`язувала розміщати товар на складі.

Колегія суддів вважає вказану позицію апелянта помилковою, так як за змістом положень ч. 3 ст. 260 МК України, переміщення через митний кордон України може бути здійснено митним органом за тимчасовою митною декларацією у випадку, якщо під час митного оформлення товарів митним органом бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз), проте наявними матеріалах справи документами не підтверджується, що у період з 26.08.2021 митним органом бралися проби (зразки) спірних товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції який встановивши, що з наданих рахунків на оплату, актів здачі-прийняття робіт та платіжних доручень про оплату послуг зі зберігання товару на складі ПрАТ «Іллічівськзовніштранс» (код ЄДРПОУ 01860124) за період з 26.08.2021 (дата прийняття протиправного рішення про визначення коду товару) по 21.06.2022 (дата набрання рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/19746/21 законної сили), вбачається, що загальний розмір витрат на зберігання товару здійснених позивачем у зв`язку з прийнятими протиправними рішеннями Одеської митниці за вказаний період становить 20 964,75 грн., дійшов висновку, що позивач довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у ст. 1173 ЦК України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача), наявність шкоди (у т.ч. її розмір) і причинного зв`язку між протиправними діями та завданою шкодою стосовно вимог про стягнення з держави суми в розмірі 20 964,75 грн, що є витратами позивача на зберігання товару на митному складі за період з 26.08.2021 по 21.06.2022.

Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 №242/4741/16-ц належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Отже, держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету через відповідні органи Державної казначейської службу України.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком вірно частково задовольнив позовні вимоги та стягнув Державного бюджету України на користь позивача матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 20 964, 75 грн., що завдані позивачем протиправними рішеннями та діями Одеської митниці. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.

Оскільки питання правомірності розподілу судових витрат Господарським судом міста Києва, зокрема і в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апелянтом не порушувалось, а судом апеляційної інстанції підстав виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги не встановлено, справу переглянуто в порядку ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/9769/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9769/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко