Ухвала

від 22.11.2023 по справі 357/403/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/403/20 Головуючий у суді І інстанції Ярмола О.Я.

Провадження № 22-з/824/1294/2023 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(д о д а т к о в а)

22 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ Агрофірма «Матюші») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В.В. (далі - державний реєстратор Євко В.В.) про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та зупинено його до залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 травня 2020 року провадження у справі закрито у зв`язку з тим, що смерть відповідача ОСОБА_2 настала до звернення ТОВ Агрофірма «Матюші» до суду з даним позовом.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2020 року ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду від 06 травня 2020 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2020 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - її спадкоємця ОСОБА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач в особі представника - адвоката Тетерю С.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та змінити розподіл судових витрат між сторонами, стягнувши їх у рівних частинах з відповідачів.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено частково. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2021 року скасовано. Провадження у справі в частині позову до ОСОБА_2 закрито, оскільки позов пред`явлено до особи, яка на час його подання померла. Провадження у справі в частині позову до ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Євка В.В. закрито у зв`язку з тим, що спір між цими сторонами не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року касаційну скаргу ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Матюші» задоволено частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод» задоволено.

Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 4,2392 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0033, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 4,2392 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0033, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1498921032204), номер запису про інше речове право: 30599422, дата, час державної реєстрації: 05 березня 2019 року 13:15:16, і припинено право користування ТДВ «Шамраївський цукровий завод» земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) площею 4,2392 га з кадастровим номером 3220483500:01:001:0033, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші» до державного реєстратора Євка В.В. відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» по 6 988,50 грн сплаченого судового збору з кожного.

Повернуто ТОВ Агрофірма «Матюші»з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5 414,00 грн, що внесений відповідно до платіжного доручення № 45529 від 19 жовтня 2021 року.

12 жовтня 2023 року представник позивача - адвокатКравець О.І. надіслала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» судові витрати, що були понесені ним у зв`язку з розглядом справи № 357/403/20 у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

В обґрунтування вимог заяви послалась на те, що на підставі абзацу 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України в апеляційній скарзі було зроблено заяву про те, що додаткові докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу Адвокатського об`єднання «Еверліґал»(далі - АО «Еверліґал», Об`єднання) під час розгляду цієї справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення з метою розподілу судових витрат між сторонами, у зв`язку з чим надається детальний опис послуг, наданих позивачу в процесі надання професійної правничої допомоги.

ТОВ Агрофірма «Матюші» понесло витрати на професійну правничу допомогу АО «Еверліґал» під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 22 732,60 грн, під час апеляційного перегляду справи - 20 202,84 грн та під час касаційного перегляду справи - 18 650,76 грн. Окрім того, позивач поніс витрати по сплаті судового збору, а саме: 3 842,00 грн - за подання позовної заяви, 2 102,00 грн - за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, 5 763,00 грн - за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, 7 684,00 грн - за подання касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції.

Учасники справи у судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, адвокат Тетеря С.І. надіслала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, відповідачі причини неявки до суду не повідомили, тому на підставі положеньчастини четвертої статті 270 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників, оскільки їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи тавимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів вважає, що заяву слід частково задовольнити з таких підстав.

За змістом підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відтак, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та її переглядом у судах апеляційної та касаційної інстанцій, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19)).

Статтею 270 ЦПК України, встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Отже, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.

З наведеного вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Зазначене відповідає роз`ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 № «Про судове рішення у цивільній справі».

Як вбачається з матеріалів справи, 11 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою частково задовольнив апеляційну скаргу ТОВ Агрофірма «Матюші», скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2021 року про відмову у задоволенні позову та ухвалив нове судове рішення, яким задовольнив позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод» про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а також відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ Агрофірма «Матюші» до державного реєстратора Євка В.В.

У вказаному судовому рішенні було вирішено питання щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору, а саме стягнуто з ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» по 6 988,50 грн сплаченого судового збору з кожного та повернуто ТОВ Агрофірма «Матюші»з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 5 414,00 грн, що внесений відповідно до платіжного доручення № 45529 від 19 жовтня 2021 року.

Таким чином вимоги позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат по сплаті судового збору були вирішені в постанові Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року, тому виходять за межі правового регулювання статті 270 ЦПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі в частині вирішення питання про судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору, оскільки це питання уже вирішено при ухваленні судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.

Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає.

Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що стороною позивача дотримано порядок надання доказів щодо витрат на правову допомогу, в тому числі після прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення від 11 жовтня 2023 року про часткове задоволення апеляційного скарги останнього, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення пред`явлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ Агрофірма «Матюші» у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 (провадження № 61-9690св20) звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

У додатковій постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21) зазначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 зазначено, що «(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); (2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; (3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; (4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; (5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; (6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2018 року у справі № 826/856/18.

З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога ТОВ Агрофірма «Матюші» надавалася АО «Еверліґал»на підставі договору про надання правової допомоги № 18/12-06 від 22 грудня 2018 року, засвідчена копія якого додана до позовної заяви. Зазначений договір було продовжено до 31 грудня 2023 року додатковою угодою № 21/12/29-1 від 29 грудня 2021 року.

До вказаного договору про надання правової допомоги 11 листопада 2019 року його сторонами було укладено додаткову угоду № 11/11/19-53, якою вони доповнили договір додатком № 11/11/19-53.

Відповідно до пунктів 1, 2 додатку № 11/11/19-53 сторони погодили, що Об`єднання надаватиме клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з ОСОБА_2 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод»та державним реєстратором Євком В.В. про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно під час розгляду справи в суді першої інстанції згідно з визначеного підсудністю, а розмір винагороди Об`єднання за це становитиме грошову суму в національній валюті України (гривні), еквіваленту 700,00 Євро, крім того ПДВ - суму, еквіваленту 140,00 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 840,00 Євро.

На виконання умов зазначеної угоди АО «Еверліґал»було виставлено рахунок № 518 від 12 листопада 2019 року на оплату послуг на суму 22 732,60 грн, який було оплачено ТОВ Агрофірма «Матюші» 19 листопада 2019 року відповідно до платіжного доручення № 2122 та після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору підписано акт приймання-передачі наданих послуг в рамках правової (професійної правничої) допомоги № 11/11/19-53 від 26 квітня 2021 року.

26 квітня 2021 року до вказаного вище договору про надання правової допомоги АО «Еверліґал» та позивач уклали додаткову угоду № 21/04/26-02, якою вони доповнили договір додатком № 21/04/26-02.

Згідно із пунктами 1, 2 додатку № 21/04/26-02 сторони погодили, що Об`єднання надаватиме клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції, а розмір винагороди Об`єднання за це становитиме грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 500,00 Євро, крім того ПДВ - суму, еквіваленту 100,00 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 600,00 Євро.

На виконання умов вказаної угоди АО «Еверліґал»було виставлено рахунок № 120 від 26 квітня 2021 року на оплату послуг на суму 20 202,84 грн, який було оплачено ТОВ Агрофірма «Матюші» 30 квітня 2021 року відповідно до платіжного доручення № 43562 та підписано акт приймання-передачі наданих послуг в рамках правової (професійної правничої) допомоги № 21/04/26-02 від 06 жовтня 2023 року.

Також 24 вересня 2021 року договору про надання правової допомоги № 18/12-06 від 22 грудня 2018 року його сторонами було укладено додаткову № 21/09/24-01, якою вони доповнили цей договір додатком № 21/09/24-01, погодивши, що Об`єднання надаватиме клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів під час перегляду справи № 357/403/20 в суді касаційної інстанції, а розмір винагороди Об`єднання за це становитиме грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 500,00 Євро, крім того ПДВ - суму, еквіваленту 100,00 Євро, що разом становить грошову суму в національній валюті України (гривні), еквівалентній 600,00 Євро.

На виконання умов даної угоди АО «Еверліґал»було виставлено рахунок № 250 від 24 вересня 2021 року на оплату послуг на суму 18 650,76 грн, який було оплачено ТОВ Агрофірма «Матюші» 28 вересня 2021 року відповідно до платіжного доручення № 45393 та підписано акт приймання-передачі наданих послуг в рамках правової (професійної правничої) допомоги № 21/09/24-01 від 14 вересня 2023 року.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представник позивача - адвокат Кравець О.І.також додала детальний опис послуг, наданих позивачу в процесі надання професійної правничої допомоги.

Зважаючи на викладене, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази та досягнуті домовленості між позивачем та АО «Еверліґал»у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ТОВ Агрофірма «Матюші»витрат за надання професійної правничої допомоги під час розгляду (перегляду) даної справи у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Разом з тим, колегія суддів не може визнати обґрунтованим та пропорційним заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів АО «Еверліґал»з огляду на наступне.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

В частині третій статті 141 ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, у матеріалах справи відсутні та до суду апеляційної інстанції не надходили.

Разом з тим, згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ТОВ Агрофірма «Матюші» пред`явило позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно до трьох відповідачів, а саме до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Євка В.В.

Приймаючи постанову від 11 жовтня 2023 року, Київський апеляційний суд задовольнив позовні вимоги ТОВ Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод», проте відмовив у задоволенні позовних вимог до державного реєстратора Євка В.В.

Позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу АО «Еверліґал»під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції у розмірі 22 732,60 грн, під час апеляційного перегляду справи - 20 202,84 грн та під час касаційного перегляду справи - 18 650,76 грн, що загалом складає суму 61 586,20 грн.

За таких обставин відповідно до вимог статей 133, 137, 141, 382 ЦПК України з ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на користь ТОВ Агрофірма «Матюші» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог до кожного із відповідачів підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, у розмірі 20 528,73 грн з кожного (61 586,20 грн / 3).

Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає обставинам даної справи та принципу пропорційності задоволення позовних вимог, при цьому не порушуватиме права позивача на отримання коштів, які він був змушений затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в судах всіх інстанції внаслідок незаконних дій належних відповідачів, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.

Враховуючи вищенаведене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 11 жовтня 2023 року не було вирішено питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, а заява ТОВ Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування понесених ним у зв`язку з розглядом справи № 357/403/20 у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій витрат на правову допомогуподана з дотриманням вимог, встановлених частиною восьмою статті 141 ЦПК України, та є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.

Керуючись статтями 2, 15, 133, 134, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» до ОСОБА_1 , товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка Володимира Володимировича про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно додаткове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 та товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» по 20 528,73 грн з кожного в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2023 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: Т.О. Писана

Д.О. Таргоній