Рішення

від 24.11.2023 по справі 420/22096/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/22096/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (вул. 40 років Перемоги, 12, с. Музиківка, Херсонська область, 75023), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕНСІ ТРЕЙД» (вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов (а.с.72-77) фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕНСІ ТРЕЙД», в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356515 від 21.03.2023 року.

Представник позивача зазначив, що 21.03.2023 року відповідачем прийнята постанова про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу №356515 на суму 17000 грн за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , яка є протиправною та підлягає скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки DAF XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу марки KRONE SD номерний знак НОМЕР_2 , що перевірялись відповідачем 26.01.2023 року в рамках додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажу (сої).

Згідно з актом перевірки 26.01.2023 року №333762 водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 року без використання особистої картки водія. Також, відсутні роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 26.01.2023 року та попередні 28 днів, чим скоєно порушення ч.1 абз3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Представник позивача зазначив, що позивач як власник транспортних засобів мав право передавати ОСОБА_2 право користування транспортними засобами, передавши реєстраційні документи на них.

Між тим, серед наданих документів відповідачем на адвокатський запит про отримання матеріалів перевірки 26.01.2023 року, наявна копія товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 року, яку пред`явив водій ОСОБА_2 уповноваженим особам під час здійснення перевірки.

Згідно з товарно-транспортною накладною №002241 від 26.01.2023 року замовником (вантажовідправником), вантажоодержувачем та автомобільним перевізником у ній визначено ТОВ «СПЕНСІ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44606086, м. Миколаїв).

Представник посилаючись на постанову Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, зазначив, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме автомобільні перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього.

Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не являється автомобільним перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», тому не може нести відповідальність за допущене порушення.

Крім того, представник зазначив, що запрошення позивача на розгляд справи за актом перевірки 26.01.2023 року №333762 здійснено рекомендованим листом з повідомленням за трекінгом поштового відправлення №7303000564506, яке повернуто відповідачу через відсутність адресата за вказаною адресою лише 30.03.2023 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови.

За таких обставин відповідач не мав права розглядати справу про порушення за актом перевірки 26.01.2023 року №333762. Вказана обставина свідчить про те, що справа про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності розглянута без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є порушенням п.9 ч.2 ст.2 КАС України.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалами суду від 28.08.2023 та 18.09.2023 позов залишено без руху, надано та продовжено строк на усунення недоліків (а.с.27,63-65).

Залишаючи позов без руху, суд серед іншого виходив з того, що позивачем не виконано вимоги ч.4 ст.161 КАС України, оскільки до позову долучено фотокопію товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 року, яка є нечитабельної якості, що унеможливлює встановлення її належності судом.

Позивач не надав належної якості ТТН, а подав заяву, у якій зазначив, що копію товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 року надано відповідачем у відповідь на адвокатський запит його представника.

З метою забезпечення доступу до правосуддя ухвалою суду від 27.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою суду надано строк відповідачу - для подання відзиву на позов та третій особі для надання пояснень щодо позову та відзиву. Зобов`язано відповідача і третю особу надати до суду належним чином завірену копію товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 року (а.с.100-101).

Ухвала суду від 27.09.2023 року направлена на електронну адресу відповідача 07.11.2023 року. Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов та витребувані судом докази, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом на 24.11.2023 року не зареєстровано).

Також станом на 24.11.2024 року до суду не надійшли від третьої особи письмові пояснення та витребувані судом докази. Ухвала суду від 27.09.2023 року скерована на поштову адресу третьої особи ТОВ «СПЕНСІ ТРЕЙД» (вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001). Згідно відомостей офіційного сайту Укрпошти поштове відправлення №0600228492440 не вручено під час доставки 25.10.2023 року.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Спірні правовідносини щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті виникли між позивачем, який є суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 та суб`єктом владних повноважень територіальним органом Укртрансбезпеки.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (далі Порядок №1567) визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 15 Порядку №1567 встановлений виключний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено, зокрема, перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Судом встановлено, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.06.2011 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що здійснює господарську діяльність за основним видом діяльності код 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.98).

Тобто позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання зі здійснення автомобільних перевезень вантажу.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, транспортний засіб марки DAF XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп марки KRONE SD номерний знак НОМЕР_2 належать на праві власності ОСОБА_1 (а.с.95).

26.01.2023 року о 12:15 год посадовою особою Укртрансбезпеки на 127 км автомобільної дороги Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне» проведено перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізника транспортного засобу марки DAF XF 105.460 номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованого напівпричепу марки KRONE SD номерний знак НОМЕР_2 , власником яких є позивач, водієм ОСОБА_2 .

За результатами перевірки був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.01.2023 року №333762, яким зафіксовано, що водієм ОСОБА_2 здійснювалось перевезення вантажу (сої) згідно ТТН №002241 від 26.01.2023 року транспортним засобом без використання особистої картки водія. Також, відсутні роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 26.01.2023 року та попередні 28 днів, чим скоєно порушення ч.1 абз3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З актом перевірки водій ОСОБА_2 ознайомлений, від підпису та надання пояснень відмовився (а.с.93).

Листом від 17.02.2023 року №10146/43/24-23 на адресу позивача надіслано запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 21.03.2023 року о 10:00 год. Поштове відправлення повернуто за закінченням терміну зберігання (а.с.90-92).

21.03.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області Укртрансбезпеки винесено постанову №356515, якою до позивача за порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III (далі Закон №2344-III) застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 17000 грн (а.с.87).

Позивач не заперечує встановлене посадовою особою Укртрансбезпеки правопорушення, але вважає постанову №356515 від 21.03.2023 року протиправною лише з підстави притягнення до відповідальності його як особу, що не являється автомобільним перевізником, а також без урахування його права на участь у процесі прийняття рішення. З цих підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши відповідно до ст.9 КАС України справу за позовною заявою ОСОБА_1 в межах його позовних вимог суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок №1567.

Відповідно до п.14 Порядку №1567 (в редакції від 04.02.2022, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється поряд з іншим додержання водієм, зокрема:

наявність визначених ст.39 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР);

режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів.

Згідно з п.20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п.21 Порядку №1567).

Відповідно до Акту від 26.01.2023 року №333762 року перевіркою встановлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III, а саме перевезення вантажу (сої) згідно ТТН №002241 від 26.01.2023 року транспортним засобом без використання особистої картки водія та відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа за 26.01.2023 року та попередні 28 днів. Відповідальною особою за вказане порушення визнаний позивач як перевізник (а.с.93).

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Статтею 48 Закону №2344-III закріплені документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, зокрема для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до ст.60 Закону №2344-III адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників.

Таким чином, визначальним для відповідальності згідно з Законом №2344-ІІІ є те, що автомобільним перевізником не дотримано вимог законодавства. Суб`єктом порушення законодавства про автомобільний транспорт виступає саме автомобільний перевізник.

За визначеннями наведеними у ст. 1 Закону №2344-III: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;

вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;

водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно з матеріалами справи під час перевірки 26.01.2023 водій транспортного засобу, ОСОБА_2 , надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , де власником зазначений ОСОБА_1 .

Водій не надав інших документів, які б свідчили про те, що транспортний засіб використовується іншою особою, не зазначив про свої договірні або трудові відносини, у тому числі з ТОВ «СПЕНСІ ТРЕЙД» як перевізником.

З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , посадова особа відповідача дійшла висновку про те, що останній здійснював перевезення вантажу, внаслідок чого, саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.

Доводи позивача, що не він є перевізником, а перевізником є ТОВ «СПЕНСІ ТРЕЙД», не підтверджені належними та допустимими доказами.

У підтвердження своєї позиції позивач у позові зазначив, що згідно з товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 автомобільним перевізником є ТОВ «СПЕНСІ ТРЕЙД», на підтвердження чого надав до суду копію накладної.

Вказана копія товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023 є неналежної якості, з якої неможливо встановити її номер та дату, а також автомобільного перевізника (а.с.94).

Позивач фактично відмовився надати суду копію ТТН належної якості, не усунувши недоліки позову зазначені судом в ухвалі при залишенні позову без руху. Також третя особа ТОВ «СПЕНСІ ТРЕЙД» не надала копію ТТН та будь-яких пояснень щодо підтвердження доводів позивача, що не він є перевізником.

Пункт 3 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Цим конституційним положенням кореспондують положення ч.1 ст.9 КАС України, якими встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Отже, кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів, в тому числі змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен бути активним учасником судового провадження.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто саме позивач повинен довести ті обставини на які він посилається належними та допустимими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач на виконання ухвал суду не надав належним чином засвідчену копію товарно-транспортної накладної №002241 від 26.01.2023. Надана копія є не тільки неналежної якості, але і не містить всіх необхідних відомостей.

З цих підстав суд не приймає посилання на постанову Верховного суду від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, висновок у якій сформовано за обставин прийняття відповідачем постанови відносно особи, яка не є автомобільним перевізником вантажу, щодо якого була оформлена товарно-транспортна накладна, яка містила всі необхідні відомості. При цьому Верховний суд вказав, що товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Надана копія ТТН позивачем є неналежної якості та не містить всіх необхідних відомостей, тобто не є належним та допустимим доказом по даній справі.

Крім того, суд не приймає доводи позивача, що він не являється автомобільним перевізником, оскільки передав транспортний засіб ОСОБА_2 , передавши реєстраційні документи на нього, з огляду на наступне.

Згідно п.6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС від 11.08.2010 року №379 (далі Інструкція №379) якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16, вирішуючи питання про застосування п.6.3 Інструкції №379, сформулював наступний правовий висновок.

Попри те, що наведені положення п.6.3 Інструкції №379 та п.16 Порядку №1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом №2344-ІІІ.

На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує вищевикладений висновок Верховного Суду і не приймає доводи представника позивача, що передача ФОП ОСОБА_1 права користування транспортним засобом підтверджується передачею реєстраційних документів ОСОБА_2 .

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення пасажирів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб дійсно був переданий позивачем у встановленому порядку в користування на час проведення рейдової перевірки водієм посадовій особі Укртрансбезпеки надано не було.

Водночас ст.48 Закону №2344-ІІІ унормовано, що автомобільний перевізник повинен мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством.

За таких обставин суд вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання про особу, яка повинна нести відповідальність за допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідач обґрунтовано дійшов висновку, що автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин є саме ФОП ОСОБА_1 .

Також суд не приймає доводи представника позивача, що справа про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності розглянута без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п.п.25, 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до п.п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Таким чином, Порядком встановлено право особи, відносно якої складений протокол, на участь у її розгляді.

Судом встановлено, що відповідач виконав свій обов`язок, передбачений п.26 Порядку №1567, направивши на адресу ФОП ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи на 21.03.2023 о 10:00 год. рекомендованим листом із повідомленням. Однак, відправлення повернулося без вручення адресату з причини «за закінченням терміну зберігання» (а.с.90-91).

Суд вважає неспроможним посилання представника позивача як на порушення повідомлення позивача про розгляд справи на те, що справа була розглянута 21.03.2023 року, тоді як поштове відправлення №7303000564506, яке повернуто відповідачу через відсутність адресата за вказаною адресою, лише 30.03.2023 року.

Згідно з вказаними відомостями Укрпошти поштове відправлення із запрошенням для участі в розгляді справі на 21.03.2023 року прийняте поштою 23.02.2023 року, тобто запрошення відправлено позивачу фактично за місяць.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої Д+2; у межах області та між обласними центрами України Д+3, пріоритетної Д+1, де Д день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

У той же час при доставки та неврученні поштового відправлення воно не повертається одразу, оскільки працівник поштового відділення залишає повідомлення про наявність поштового відправлення та згідно з п. 104 Правил надання поштових послуг невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця.

Таким чином, надходження до відповідача поверненого поштового відправлення після розгляду справи не свідчить про порушення ним вимог Порядку щодо повідомлення позивача про розгляд справи.

Крім того, в позові не наведено доказів того, що позивач знаходився за своєю адресою та не отримав поштового відправлення по причини не доставки йому вказаного відправлення працівниками поштового відділення.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень виконав встановлені Порядком обов`язки щодо повідомлення позивача про місце, день та час розгляду справи.

Згідно ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (вул. 40 років Перемоги, 12, с. Музиківка, Херсонська область, 75023, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕНСІ ТРЕЙД» (вул. Садова, 1, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 44606086) про визнання протиправною та скасування постанови.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

СуддяЕ.В. Катаєва

.