Постанова

від 22.11.2023 по справі 260/3063/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3063/22 пров. № СК-А/857/13850/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача не з`явився;

від відповідачів - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відділу містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.09.2022р. про забезпечення позову в справі за позовом представника адвоката Гончарова Валентина Вікторовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. та Відділу містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. про визнання протиправними бездіяльності та відмови у видачі паспорту прив`язки тимчасової споруди, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Дору Ю.Ю.; час та місце постановлення ухвали суду І інстанції: 02.09.2022р. м.Ужгород; дата складання повного тексту ухвали суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.09.2022р. заяву представника адвоката Гончарова В.В., діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задоволено; заборонено Комунальному підприємству /КП/ «Виробниче управління комунального господарства» та будь-яким іншим юридичним і фізичним особам вчиняти дії на виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» в частині демонтажу тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , яка встановлена згідно з паспортом прив`язки № 4/2017 від 04.12.2017р., до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 260/3063/22 (а.с.35-37).

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, її оскаржив відповідач Відділ містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати (а.с.128-131, 138-145).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує відсутністю об`єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

В свою чергу, наявність очевидних ознак протиправної бездіяльності може бути виявлено лише під час з`ясування фактичних обставин справи та дослідження доказів по справі.

Крім того, до клопотання про забезпечення позову не долучено доказів на підтвердження заявлених в ньому вимог. Також вжиття заходів забезпечення позову є фактичним вирішенням спору до початку розгляду справи по суті.

Судом не враховано, що позивач ОСОБА_1 припинив 30.12.2020р. свою підприємницьку діяльність, однак незважаючи на вказану обставину, 16.06.2022р. він звернувся до виконкому міської ради із заявою про надання дозволу на розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Також вжиті заходи забезпечення позову виходять за межі розглядуваного спору, через що такі слід вважати неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, 23.08.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник адвокат Гончаров В.В., діючий на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. по залишенню без розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.06.2022р. та зобов`язати виконавчий комітет розглянути по суті вказану заяву і за наслідком її розгляду прийняти відповідне рішення; визнати протиправним рішення Відділу містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. про відмову у видачі ОСОБА_1 паспорту прив`язки тимчасової споруди, викладене у листі № 30/01-22 від 01.07.2022р., і зобов`язати відділ видати вказаний паспорт; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача понесені судові витрати по справі (а.с.1-4).

01.09.2022р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції) представник позивача подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив заборонити КП «Виробниче управління комунального господарства» та будь-яким іншим юридичним і фізичним особам вчиняти дії на виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» в частині демонтажу тимчасової споруди по вул. Київська» б/н в м.Свалява, яка встановлена згідно з паспортом прив`язки № 4/2017 від 04.12.2017р. (а.с.25-27, 29-33).

Вимоги своєї заяви обґрунтовував тим, що маючи на меті продовження підприємницької діяльності, 16.06.2022р. позивач звернувся до Виконавчого комітету Свалявської міської ради із заявою про надання йому можливості розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, а також до Відділу містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. із заявою про оформлення та видачу паспорту прив`язки тимчасової споруди.

Водночас, на розгляді відповідачів перебувають пропозиції щодо зміни дати виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» - 30.09.2022р.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність забезпечення балансу між правами позивача і негативними наслідками, що можуть настати у зв`язку із реалізацією виконкомом своїх повноважень, просить вжити заходів забезпечення позову.

Отже, фактично прагнення заявника зводилися лише до відтермінування демонтажу встановленої ним тимчасової споруди до вирішення спору про отримання нових дозвільних документів на неї.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що дійсно позивач здійснює підприємницьку діяльність у тимчасовій споруді по АДРЕСА_1 згідно паспорту прив`язки.

У випадку знесення тимчасової споруди до вирішення цієї справи по суті, така обставина може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з розглядуваним позовом у разі задоволення такого, оскільки наслідки, на які спрямоване прийняття оскаржуваного рішення, настануть до прийняття рішення судом у цій справі.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовним вимогами, і таким, що відповідає предмету позову.

Також заборона КП «Виробниче управління комунального господарства» та/або іншим особам вчиняти дії на виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» в частині демонтажу тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , яка встановлена згідно з паспортом прив`язки № 4/2017 від 04.12.2017р., носить тимчасовий характер, не скасовує рішення відповідача, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду в разі задоволення адміністративного позову та недопущення настання його негативних наслідків, а також збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про безпідставність та необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.150 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із змісту вимог ч.2 ст.151 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Системний аналіз ст.150 КАС України дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2019р. у справі № 826/10936/18 та від 30.09.2019р. у справі № 420/5553/18.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивована обґрунтованістю доводів позивача щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони КП «Виробниче управління комунального господарства» та будь-яким іншим юридичним і фізичним особам вчиняти дії на виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» в частині демонтажу тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , яка встановлена згідно з паспортом прив`язки № 4/2017 від 04.12.2017р., оскільки невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати своїм наслідком ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та відновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки наслідки, на які спрямоване прийняття оскаржуваного рішення, настануть до прийняття рішення судом в цій справі.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.

Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як слідує із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 розмістив в кінці 2017 року на підставі відповідних дозвільних документів тимчасову споруду по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності (а.с.6).

На теперішній час строк дії паспорту прив`язки тимчасової споруди за вказаною адресою сплив, через що 16.06.2022р. він звернувся до відповідачів із заявами щодо можливості йому розміщення вказаної споруди і отримання нового паспорту прив`язки тимчасової споруди (а.с.7, 8).

Проте, листом № 30/01-22 від 01.07.2022р. Відділ містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. відмовив у видачі такого паспорту, зазначивши, що паспорти прив`язки на розміщення тимчасових споруд по АДРЕСА_1 не видаються, оскільки Свалявською міською радою прийнято рішення щодо проведення благоустрою зелених зон, відповідно до якого вул.Київська віднесена до проектованої території. Враховуючи наміри щодо реалізації такого проекту, Свалявською міською радою прийнято рішення про нерозміщення нових тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності вздовж названої вулиці (а.с.11).

Підтвердженням такої позиції є рішення Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 753 від 03.02.2022р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності», яким затверджено Свалявській міській раді технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки комунальної власності площею 0,3600 г, яка розташована в межах АДРЕСА_1 , із земель рекреаційного призначення, цільове призначення якої земельні ділянки загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування (а.с.16).

Також відповідно до рішення Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 846 від 29.07.2022р. «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності» надано дозвіл Свалявській міській раді Закарпатської обл. на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності (розміщення автостоянки), яка розташована в межах АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,10 га, із формуванням земельної ділянки із цільовим призначенням - земельні ділянки загального користування, які використовуються як вулиці, майдани, проїзди, дороги, набережні (а.с.17).

Як слідує із змісту заявленого позову, його предметом є визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. по залишенню без розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.06.2022р., зобов`язання останнього розглянути по суті вказану заяву і за наслідком її розгляду прийняти відповідне рішення; визнання протиправним рішення Відділу містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. про відмову у видачі ОСОБА_1 паспорту прив`язки тимчасової споруди, викладене у листі № 30/01-22 від 01.07.2022р., і зобов`язання відділу видати вказаний паспорт.

Водночас, до предмету розглядуваного позову не входить оскарження рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» в частині демонтажу тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , яка встановлена згідно з паспортом прив`язки № 4/2017 від 04.12.2017р., внесення змін до цього рішення тощо.

Під час вирішення апеляційної скарги, колегія суддів підкреслює, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.

В контексті співмірності суд також перевіряє не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надає оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас, конкретних фактів порушення прав та інтересів позивача, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам через виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки» в заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти.

Також позивачем належним чином не зазначено, яка саме його господарська діяльність, здійснювана з використанням тимчасової споруди, зазнає негативного впливу внаслідок виконання рішення Виконавчого комітету Свалявської міської ради Закарпатської обл. № 99 від 22.04.2022р. «Про демонтаж тимчасової споруди у зв`язку із закінченням терміну дії паспорту прив`язки», оскільки ФОП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність 30.12.2020р.

Здійснюючи реальну оцінку співмірності та адекватності застосованих заходів забезпечення позову, колегія суддів враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В контексті наведеного, вимоги заяви про забезпечення позову є занадто широкими і невизначеними, що явно виходить за межі позовних вимог та за предмет судового розгляду і поширюється на невизначене коло осіб, не залучених до участі у розгляді цієї справи.

При цьому, масштаб визначених позивачем заходів забезпечення фактично призведе до блокування діяльності відповідачів в сфері благоустрою у м.Сваляві, а також до втручання в права та інтереси осіб, які не залучені до участі в справі.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність запропонованих позивачем заходів забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів вважає, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично продовжив спірні правовідносини для позивача розміщення та експлуатацію тимчасової споруди без дозвільних документів на комунальній земельній ділянці, однак ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування ст.150 КАС України.

Сама ж лише незгода позивача із діями (рішеннями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Подані заявником докази наявності ознак протиправності бездіяльності та рішень відповідачів не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті.

Оцінюючи в сукупності викладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що представником позивача не наведено вагомих мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

На цій підставі колегія суддів формує висновок про те, що судом першої інстанції надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам ч.2 ст.150 КАС України і, як наслідок, судом застосовані заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених ч.2 ст.150 КАС України.

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Окрім цього, змістовно вимоги апелянта сформульовані в інший спосіб, ніж передбачені нормами ст.ст.312, 320 КАС України повноваження апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Також згідно вимог ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За наведених обставин сплачений апелянтом Відділом містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. судовий збір за подання апеляційної скарги не підлягає стягненню з іншої сторони.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл. задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.09.2022р. про забезпечення позову в адміністративній справі № 260/3063/22 - скасувати та винести нову постанову, якою в задоволенні заяви представника адвоката Гончарова Валентина Вікторовича, діючого на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчинення певних дій - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Відділ містобудування та архітектури Свалявської міської ради Закарпатської обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 24.11.2023р.