Рішення

від 27.11.2023 по справі 490/2834/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/197/2023 Справа № 490/2834/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Гуденко О.А., при секретарі - Позднякову Є.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Пугаченко С.Ю., відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

16.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до відповідача , в якому просить:

- встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім єю без ресстрації шлюбу в перiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року;

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя наступне майно:квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реестраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20.05.2009 року; автомобіль, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску, реестраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29.09.2009 року; автомобіль, марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реестраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 16.11.2019 року;

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя наступне рухоме майно: стіл комп`ютерний малий; кpісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютер; шафа книжкова; шафа для одягу з полицями двосекційна; вішалка з полицею для взуття; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичнийматрац); шафа для одягу двосекційна з висувними скриньками; меблевий гарнітур з полицями та шафою для дрібниць та тумбою під телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуди, полиці навесні,декоративна шафа для газового котла ); стіл обідній поворотний зі стойкою та корзиною для фруктів; машина посудомийна " Бош "; машина пральна " Зануссі "; холодильник "Самсунг"; мультиварка " Делонджі "; кухонний комбайн " Бош"; котел газовий "Демрад Калісто "; система очищення питноі води "Цептер Аквіна"; піч мікрохвильова "Вірпул"; варочна поверхня "Електролюкс" газова (4-х конфорочна); духова шафа електрична "Електролюкс"; ванна "Равак" з гідро-та аеромасажем; телевізор "Самсунг"; телевізор "Самсунг"; кондиціонер "Тадіран"; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; кішку породи MaineCoon , 18.08.2018 року народження , кличкаPLAVALAGOONADIVA;

- визнати право власності за ОСОБА_1 на 23/25 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;

-визнати право власності за ОСОБА_2 на 2/25 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

-поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таким чином: 1) визнати за ОСОБА_1 право власності на наступне майно:автомобіль, марки SUZUKI, модель ЛMNY 1.3, 2009 року випуску, p/н НОМЕР_2 , зареєстрований 29.09.2009 року; машина посудомийна " Бош "; мультиварка " Делонджі "; кухонний комбайн " Бош "; котел газовий "Демрад Калісто"; стіл комп`тютерний малий; крісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютерне; шафа книжкова; кішка породи МаineCoon , 18.08.2018 року народження , кличка PLAVALAGOONADIVA, а за ОСОБА_2 визнати право власності на наступне майно: автомобіль, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, р/н НОМЕР_1 , заресстрований 20.05.2009; машина пральна "Зануссі"; холодильник "Самсунг"; система очишення питної води "Цептер Аквіна"; піч мікрохвильова "Вірпул"; варочна поверхня "Електролюкс" газова (4-х конфорочна); духова шафа електрична "Електролюкс"; ванна "Равак" з гідро-та аеромасажем; телевізор "Самсунг"; кондиціонер "Тадіран"; телевізор "Самсунг"; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; шафа для одягу з полицями двосекційна; вішалка з полицею для взуття; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичнийматрац); шафа для одягу двосекційна з висувними скриньками; меблевий гарнітур з полицями та шафою для дрібниць та тумбоюпід телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуди, полиці навесні,декоративна шафа для газового котла ); стіл обідній поворотний зі стойкою та корзиною для фруктів;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/2 частку автомобіля, марки JЕЕР, модель CHEROKEE, 2014 року випуску, в розмірі 176665,00 грн;

- cтягнути з відповідачки понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог посилається на те, що з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року він з відповідачкою проживали разом однією сім`єю без реестрації шлюбу за адресою АДРЕСА_3 . Вказана квартира належала батькам вдповідачки, разом з ними проживав малолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син відповідачки. Між сторонами склалися усталені відносини, які притаманні подружжю. Вони вели спільне господарство, спільно проводили вільний час,відпустки, сімейні свята, мали спільний бюджет, проводили спільні витрати,придбавали майно в інтересах сім`ї, мали інші взаємні права та обов`язки.

На той час, йому на праві особистої приватної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_4 , яку він здав за договором найму, коли переїхав та почав проживати разом із відповідачкою. Під час новорічних свят сторонами було прийнято рішення про поліпшення житлових умов із цією метою квартира позивача була виставлена на продаж та сторони почали підшукувати квартиру більшої площі.

В березні 2005 року сторонам було запропоновано придбати 4-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка властивостями повністю їх задовольнила.25 березня 2005 року позивач відчужив належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . 75 за 20962,00 грн. А 07 квітня 2005 року сторонами для сумісного проживання було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за сумісні кошти сторін за 24744,00 грн, суму у розмірі 20962,00 грн. від проданої квартири позивача надав позивач, решта коштів були заощадженнями сім`і. 26 квітня 2005 року він одразу зареєстрував місце свого проживання у спірній квартирі.

Вартість спірної квартири була зумовлена відсутністю ремонту, занедбаним станом житлового приміщення і вони разом почали проводити ремонт квартири, невідкладно провели заміну старих вікон на ними було замовлено металопластикові, скління лоджії та балкону. Саме він оформляв замовлення та здійснював передплату .

В липні 2005 року під час ремонту саме позивачем було замовлено та оплачено заміну усіх міжкімнатних дверей. 04 лютого 2006 року ним було придбано лінолеум на підлогу.

В спірній квартирі був встановлений стаціонарний телефон на ім`я абонента ОСОБА_1 і він сплачував послуги зв`язку.

Також під час ремонту була замінена електропроводка, розетки, вимикачі, сантехнічне обладнання та встановлено автономне опалення в квартирі, витрати на придбання яких здійснював позивач.

В період з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року сторони спільнопроживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут,придбавали майно в інтересах сім`ї, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю. Факт спільного проживання в пеpiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року також підтверджується фотографіями та свідками. В будь-якому іншому шлюбі у вказаний період сторони не перебували. В той період позивач працював на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність , дізнання та досудове слідство Прокуратури Миколаївської області, а отже мав стабільний, регулярний, високий дохід, який витрачав на потреби сім`ї.

Договір про поділ майна подружжя між сторонами не укладався, дійтизгоди щодо порядку поділу спірної квартири сторони не можуть.При цьому, на купівлю спірної квартири позивач витратив грошові кошти в розмірі 20962,00 грн., що належали йому особисто від продажу його дошлюбної квартири. Отже, приймаючи до уваги вартість спірної квартири, визначену умовами нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, коштами, які є спільною сумісною власністю подружжя є різницяу 3782,00 грн (вартість спірної квартири на час купівлі -особисті кошти позивачі від продажу дошлюбної квартири).Оиже, частина, що належить в порядку поділу кожному з подружжя становить 1891,00 грн - половина від 3782,00 грн. Вираховуючи конкретну частку сторін в квартирі, частка відповідачки,яка може бути їй виділена та, відповідно, на яку можливо визнати за нею право власності буде становити 2/25. А частка позивача в спірній квартирі, яка може бути йому виділена, та на яку можливо визнати за ним право власності, буде становити 23/25 часток.

Також під час шлюбу сторонами було придбано вказані автомобілі, меблі та побутову техніку на суму 103300 грн , побутову техніку які в силу положень ст. 60 СК України, належать сторонам на праві спільної сумісної власності. За час шлюбу сторонами був заведений домашній вихованець кішка MaineCoon , 18.08.2018 року народження , кличка PLAVALAGOONAпороди DIVA за 8400,00грн.

29 cічня 2021 року відповідачка виїхала до м. Одеси на святкування дня народження свого старшого сина ОСОБА_8 , а він залишився у м. Миколаєві у зв`язку із професійною необхідністю. Знаходячись вдома, він виявив, що зникли сімейні готівкові кошти у сумі 78500,00 грн. 3 цього приводу, 31 січня 2021 року відбулася напружена розмова між ними, в ході якої відповідачка зізналася, що кошти взяла на свої особисті потреби, в різкий манері заявила, що він їй заважає, щоб вінзбирав речі, залишив квартиру та готувався до розірвання шлюбу. 3 цього часу відповідачка припинила спілкування з позивачем, вони перестали вести спільне господарство -що підтверджується особистим листуванням сторін за допомогою месенджера Viber , а з 06 лютого 2021 року вона перестала ночувати вдома,попередивши заздалегідь ані позивача, ані малолітнього сина ОСОБА_9 .Таким чином, 31.01.2021 року йому стало відомо, що відповідачка не визнае його право спільної сумісної власності на квартиру.

02 березня 2021 року позивач прибув на роботу та зранку в офіс зайшов раніше незнайомий позивачу чоловік кавказького (східного) типу, який розмовляв з характерним акцентом. Він одразу ж почав вимагати від позивача, щоб той вийшов "поговорити про його подальше проживання у квартирі". На питання позивача, хто він такий, сказав, що його зовуть ОСОБА_10 . Пiсля втручання колег ОСОБА_10 покинув приміщення. 04 березня 2021 року, увечорі, ОСОБА_11 прийшла додому з ОСОБА_12 . ОСОБА_13 під загрозою вбивства та фізичної розправи вимагав, щоб позивач покинув квартиру протягом 2 діб, інакше він його вб`є.Викладені обставини змусили позивача звернутися до правоохоронних oрганів з заявою про вчинене кримінальне правопорушення і 12 березня 2021 року відомості за вказаними фактами були внесені до ЄРДР за правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. На теперішній час досудове розслідування триває.

В ході досудового розслідування було встановлено, що ОСОБА_10 - це ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Цаленджиха,Грузія, неодноразово судимий за ст. 185, 186 КК України, останній раз вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2021 року по справі 523/14525/20 йому призначене покарання у вигляді арешту на строк 6 місяців.3 аналізу інформації, наявної на сайті "Судова влада України" та в Єдиному державному ресстрі судових рішень вбачається низка вироків у відношенні вказаної особи. Згідно цих вироків, ОСОБА_10 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів за статтями 185, 186 КК України, та, згідно вирокуМелітопольського районного суду Запорізької області від 21.04.2017 року по справі N 320/2255/17-к, хвоpіє назахворювання, зокрема: BІЛ-інфекція 4-та клінічна стадія, остаточні зміни в легенях після перенесеного туберкульозу, кандіоз порожнини роту, потребує почасовому прийомі АРТ препаратів.

Проте відповідачка повідомила позивача, що ОСОБА_10 її обранцем, з яким вона має намір продовжувати стосунки та будувати спільне життя, а позивач в цьому їй заважає, стверджувала, що має намір продати спірну квартиру та переїхати до коханця в м. Одеса. Підстав для сумніву в її намірах у позивача не має. На теперішній час в провадженні Центрального районного судуМиколаєва перебуває цивільна справа № 490/1862/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

15 березня 2021 року позивачу стало відомо, що відповідачка з метою уникнення поділу спільного автомобіля марки JEЕР, модель СHEROKEЕ - 03 лютого 2021 року переоформила вказане майно на свого батька ОСОБА_16 .

Поділ майна, що с об`єктом права спільної сумісної власностіподружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разінеподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначенодомовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсаціївартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України). Згоду на відчуження спільного автомобілю позивач не давав, майно було відчужено проти волі позивача та, у зв`язку з цим, неможливовстановити його дійсну (ринкову вартість), визначенню підлягає ринковавартість подібного за своїми якостями автомобіля. На замовлення позивача 15 квітня 2021 року складено висновок експерта судової авто товарознавчої експертизи транспортного засобу, згідно якого ринкова вартість подібного автомобіля ЈEЕР СНAROKЕЕ складає 354180грн.Враховуючи, шо відповідачка здійснила відчуження спільного автомобіля проти волі позивача та не в інтересах сім'i та не на її потреби, вартість автомобіля повинна бути врахована при поділі, позивач має право стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частину вартості відчуженого нею майна у сумі 177090,00грн. (354180 :2)

Автомобіль марки УАЗ знаходиться у фактичному користуванні відповідачкив домволодінні їїй батька в селищі Покровське Очаківського району, доступу до вказаного домоволодіння у позивача немає, а тому, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями автомобіля. На замовлення позивача 15 квітня 2021 року складено висновок експерта судової авто товарознавчої експертизи транспортного засобу, згідно якого середня ринкова вартість подібного автомобіля УАЗ-31512 складає 67820,00 грн.

Домашній вихованець «Діва» прив`язана до позивача, здатна відчуватита переживати біль та емоції. Позивач опікується про неї, несе витрати, пов`язані з її годуванням, ветеринарним та іншим обслуговуванням, з огляду на викладене, враховуючи, що домашній вихованець в силу положень ст. 183 ЦК України, є неподільним, а спільне володіння є неможливим, позивач, з урахуванням ступеня доброзичливого ставлення,вважає за можливе виділити кішку породи МaineCoon , 18.08.2018 р.н. , кличка PLAVALAGOONADIVA йому у власність, що буде сприяти благу тварини та покращенню якості її життя.

3 огляду на наведене, позивач вважає за можливе виділити йому в натурі частку спільного майна, яке заявлено у позовних вимогах ,загальною вартістю рухомого майна 247397,82 грн , а відповідачці майна на суму 277420,00 грн. Запропонований порядок виділу в натурі не точно відповідає належним сторонам часткам, але запропонований спосіб не порушить прав відповідачки.

В вересні 2021 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якій просить :

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжянаступне майно: автомобіль, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20.05.2009 року; автомобіль, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29.09.2009 року; автомобіль, марки FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_6 меблі: стіл комп`ютерний малий; крісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютер; шафа книжкова; шафа для одягу з полицями двосекційна; вішалка з полицею для взуття; спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичний матрац); шафа для одягу двосекційна з висувними скриньками; меблевий гарнітур з полицями та шафою для дрібниць та тумбою під телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуди, полиці навесні, декоративна шафа для газового котла); стіл обідній поворотний зі стойкою та корзиною для фруктів; побутову техніку: машина посудомийна "Бош"3; машина пральна "Зануссі"; холодильник "Самсунг"; мультиварка " Делонджі "; кухонний комбайн "Бош"; котел газовий "Демрад Калісто"; система очищення питноі води "Цептер Аквіна"; піч мікрохвильова "Вірпул";варочна поверхня "Електролюкс" газова (4-х конфорочна); духова шафа електрична "Електролюкс"; ванна "Равак" з гідро-та аеромасажем; телевізор "Самсунг"; телевізор "Самсунг"; кондиціонер "Тадіран"; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; кішку породи MaineCoon , 18.08.2018 року народження , кличкаPLAVALAGOONADIVA;

- стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 компенсацію частки вартості автомобіля, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованого 29.09.2009 року в розмірі 98348 грн. 91 коп. , а також компенсацію частки вартості автомобіля, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20.05.2009 року в розмірі 33910 грн. , а також компенсацію частки вартості автомобіля FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 в розмірі 347380 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію частки вартості меблів та побутової техніки в загальному розмірі 91950 грн.;

- визнати право власності за ОСОБА_2 на систему очищення питної води «Цептер Аквіна, вартістю 6000 грн. та телевізор «Самсунг» вартістю 28000 грн.;

-визнати право власності за ОСОБА_1 на кішку породи MainCoon , 18.08.2018 року народження , кличка PLAVALAGOONADIVA;

- стягнути усі понесені судові витрати.

В обгрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_19 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 29.12.2006 року, а до цього ніколи не проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з в будь-яких період. Між сторонами ніколи не було усталених відносин, які притаманні подружжю, спільного господарства не вели, вільний час разом не проводили, не мали спільного бюджету, не проводили спільних витрат, не купували майна, тим паче в інтересах сім`ї, не мали взаємних прав та обов`язків. ОСОБА_1 проживав в своєму житлі, але ніяк не з ОСОБА_2 . Сторони були знайомі та просто спілкувалися.

Жодного відношення до квартири АДРЕСА_6 , яку вона купила 07 квітня 2005 року за совї особисті кошти , ОСОБА_1 не має та не мав, оскільки купувалася вона особисто ОСОБА_20 за її особисті кошти, жодних грошових коштів на її придбання ОСОБА_1 не надавав.

Факт реєстрації ОСОБА_1 у вказаній квартирі не підтверджує факт того, що ця квартира є сумісною власністю, та те, що вони проживали однією сім`єю, оскільки вони спілкувалися та мали добрі дружні відносини, то на прохання ОСОБА_1 щодо тимчасової реєстрації його у квартирі, оскільки на той час він був працівником прокуратури, а зареєструватися йому не було де, ОСОБА_20 надала свою згоду, довірявши йому.

Ремонт квартири проводився лише за її рахунок, усі замовлення щодо металопластикових вікон, лоджії, балкону, міжкімнатних дверей, покрівлі підлоги, сантехніки та системи опалення оплачувалися нею особисто, ОСОБА_1 міг лише на її прохання в зв`язку з її робочою зайнятістю передати грошові кошти ОСОБА_20 в рахунок оплати.

Вона з 07 квітня 2003 року займається підприємницькою діяльністю та є фізичною особою підприємцем, має право займатися медичною практикою та має право на розміщення медичного кабінету для надання послуг фізіотерапії, є платником єдиного податку, отже мала хороший дохід та мала можливість утримувати себе, свою сім`ю та дітей.

В свою чергу ОСОБА_1 працював в прокуратурі Миколаївської області ,його дохід їй взагалі не відомий, але вважає, що він був набагато меншим від її доходу . ОСОБА_1 неодноразово говорив ОСОБА_20 про те, що грошові кошти від оренди квартири АДРЕСА_4 він витрачав на сплату кредиту за автомобіль DaewooSensT131102, легковий седан, зеленого кольору, 2004 року випуску, номер кузова, він номер НОМЕР_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 від 03.09.2004 року.

Під час шлюбу сторонами було придбано автомобілі, які в силу положень ст. 60 СК України, належать сторонам на праві спільної сумісної власності, а саме: автомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ НОМЕР_5, який сторони придбали на ім`я ОСОБА_1 , в грудні 2007 року за 22000 Євро в місті Одесі та автомобіль, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20.05.2009 року; автомобіль, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29.09.2009 року (вказаним автомобілем користується ОСОБА_1 ). Автомобіль, марки JEЕР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 16.11.2019 року є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки купувався на особисті кошти ОСОБА_2 , тому вважає, що поділу вказаний автомобіль не підлягає.

Автомобіль FiatBravo відповідач продав 26 січня 2021 року ОСОБА_21 без повідомлення ОСОБА_2 , а грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Згоду на відчуження спільного автомобілю Позивач не давала, майнобуло відчужено проти волі Позивача та, у зв`язку з цим, неможливо встановити його дійсну (ринкову вартість), визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями автомобіля. Враховуючи, шо відповідач здійснив відчуження спільного автомобіляпроти волі позивача і не в інтересах сім`ї та не на її потреби, вартість автомобіля повинна бути врахована при поділі, позивач має право стягнення з відповідача грошової компенсації за 1/2 частину вартості відчуженого майна у сумі 347380 грн. (курс євро 31,58 грн.*22000=694760 грн.354180,00 грн.)

Під час шлюбу сторонами було придбано меблі, які в силу положеньст. 60 СК України, належать сторонам на праві спільної сумісної власності, всього на суму 103300 грн. З даною оцінкою та переліком ОСОБА_2 погоджується та вважає за можливе залишити усі речі ОСОБА_1 з виплатою їй грошової компенсації у розмірі частки від їх вартості в сумі 51650 грн.

Під час шлюбу сторонами було придбано побутову техніку, яка в силу ст. 60 СК України, належить сторонам на праві спільної сумісноїположень власності, з даною оцінкою та переліком ОСОБА_2 погоджується та вважає за можливе залишити усі речі ОСОБА_1 , окрім телевізора «Самсунг», вартістю 28000 грн. та систему очищення питної води «Цептер Аквіна», вартістю 6000 грн., виділивши вказане майно ОСОБА_2 , з виплатою їй грошової компенсації у розмірі частки від їх вартості в сумі 40300 грн. (148600 грн./2=75300 грн.-6000 грн. - 28000 грн.=40300 грн.)

ОСОБА_1 бажає, щоб ОСОБА_2 залишила у його власності кішку породи MainCoon , 18.08.2018 року народження , кличка PLAVALAGOONADIVA. Позивачка, хоча і є власницею кішки, не заперечує проти визнання право власності кішки за ОСОБА_1 для сприяння благу тварини та покращенню якості її життя.

Автомобіль марки УАЗ знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_22 , а не ОСОБА_2 , тому вважає за можливим залишити вказаний автомобіль у його власності зі сплатою частки від його вартості у розмірі 33910 грн.

Автомобіль SUZUKI, модель ЛMNY 1.3, р/н НОМЕР_2 , зареєстрований 29.09.2009 року також знаходиться у користуванні ОСОБА_1 , тому вважає за можливим залишити вказаний автомобіль у його власності зі сплатою частки від його вартості у розмірі 98348,91 грн згідно звіту №477/03-21 .

3 огляду на викладене, враховуючи, що автомобіль УАЗ, Сузукі , меблі та побутова техніка в силу положень ст. 183 ЦК України, є неподільним, а спільне володіння є неможливим, Позивач, з урахуванням ступеня доброзичливого ставлення,вважає за можливе виділити вказане майно ОСОБА_1 з подальшою грошовою компенсацією ОСОБА_2 їх вартості.

Також позивач вважає за можливе виділити їй внатурі частку спільного майна: Телевізор марки «Самсунг» вартістю 28000 грн та систему очищення питної води «Цептер Аквіна», вартістю 6000 грн. Усе ж інше майно залишити у власності ОСОБА_1 з обов`язком сплати грошової компенсації за меблі та побутову техніку в сумі 91950 грн.

Також, с урахуванням вартості автомобілей УАЗ, Сузукі та Фіат сума грошової компенсації ОСОБА_2 складає 479638 грн. 91 коп.

05.11.2021 року ОСОБА_1 подано відзив на зустрічний позов про поділ майна подружжя з доданими додатковими письмовими доказами, в якому вважає, що поділ майна подружжя має відбуватися за запропонованим ним варіантом, з викладеними у зустрічному позові обставинами не погоджується.

Зазначає, що з наданою ГУ ДПС інформації неможливо встановити чи була діяльність ФОП ОСОБА_2 прибутковою або збитковою, а, відповідно сам письмовий доказ у вигляді податкової декларації є неналежним в розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки не містить інформації щодо предмета доказування, а лише щодо розміру для сплати податків.

Також вказує про те, що він безпосередньо вніс вклад до сімейного бюджету оскільки на початку сімейних відносин, з жовтня 2004 року перебував на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Миколаївської області, отже мав стабільну високу заробтіну плату яку витрачав на потреби сім`ї.

30 червня 2009 року ОСОБА_1 вийшов на пенсію, йому була нарахована та виплачена грошова допомога у сумі 94122,30 грн., 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець та з цього часу здійснює незалежну професійну діяльність.

Також, вказує про те, що в обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 зазначає про те, що грошові кошти від оренди квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 витрачав на сплату кредиту за автомобіль DAEWOOSENST131102, шасі НОМЕР_8 . Проте таке твердження є хибним та спростовується довідкою АКБ «Укрсоцбанк» від 26.12.2007 року з якої вбачається, що станом на 28 листопада 2003 року фізична особа ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання по кредитному договору щодо автомобіля DAEWOOSENST131102, шасі НОМЕР_8 .

Вважає, що до складу спільного майна, що підлягає поділу, ОСОБА_2 безпідставно включає автомобіль FiatBravo, 2007 року випуску, та просить стягнути компенсацію вартості його частини , оскільки вказаний автомобіль був проданий ним 26 січня 2021 року у період шлюбу за 90000,00 грн. Вказаний договір є відплатним, укладений в інтересах сім`ї, оскільки вказаним автомобілем ніхто із членів сім`ї не користувався, про продаж автомобіля сторони домовилися заздалегідь, а кошти від продажу були витрачені на потреби сім`ї. Ведення спільного господарства сторони фактично припинили 31.01.2021 року, що підтверджується особистив листуванням.

Стосовно того, що автомобіль марки УАЗ, 1988 року випуску, то він фізично знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 , в домоволодінні батька ОСОБА_2 і доступу до вказаного домоволодіння у ОСОБА_1 немає. Він особисто в серпні 2021 року намагався забрати цей автомобіль за вказаною адресою на пропозицію батька, проте той йому автомобіль так і не повернув.

Також зазначає, що ОСОБА_2 , безпідставно вважає автомобіль марки Джип Чероки своєю особистою власнсітю, адже він був придбаний за спільні сімейні кошти та без його згоди переоформлений на батька відповідачки вже після припинення шлюбних відносин.

Квартиру спірну вони придбали за спільні заощадження та кошти від продажу його особистої квратири за адресою: АДРЕСА_4 , та була продана ним 25 березня 2005 року за 20962,00 грн. Після придбання квартири він зареєстрував там своє місце проживання. Сумісними зусиллями та за спільні кошти подружжя ними був проведений капітальний ремонт спірного житла.

Також зазначив, що поніс додаткові витрати на професійну правничу допомогу за підготування відзиву на зустрічний позов у розмір 8500 грн.

11.11.2021 року ОСОБА_2 подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що заперечення ОСОБА_1 у відзиві на зустрічну позовну заяву є безпідставними.

Так, вона не оспорює той факт, що ОСОБА_1 працював, але у вказаний період та в подальшому, жодних витрат ані на ОСОБА_2 , ані коли сторони вступили в шлюб він не ніс. А сам по собі запис в трудовій книжці про перебування на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Миколаївської областіне підтверджує цього взагалі. Що стосується розміру заробітної плати, то вона була набагато менша, ніж дохід ОСОБА_2 .

Відповідно до наданою ОСОБА_1 довідки про заробітну плату, то відповідно до її змісту його заробітна плата з грудня 2006 року по червень 2009 року склала 225264 грн., що є набагато меншим за дохід ОСОБА_2 за вказаний період часу.

Дане твердження, є ніщо іншим як просто намагання ОСОБА_1 спотворити дійсну інформацію про її дохід , оскільки в дійсності її прибуток за вказаний період є набагато більшим, аніж прибуток позивача.

Стосовно, того що 30 червня 2009 року ОСОБА_1 вийшов на пенсію, йому була нарахована та виплачена грошова допомога у сумі 94122,30 грн., то вона зазначає, що вказану отриману пенсію він витратив на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а не сім`ю, яку ОСОБА_2 утримувала сама. Крім того, той факт, що 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець та з цього часу здійснює незалежну професійну діяльність, то лише з 28 листопада 2009 року на підставі рішення №3 КДКА Миколаївської області ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Зазначає, що надана позивачем довідка про спалту кредиту, датована 26.12. 2007 року, а не листопадом 2003 року (дата виконання зобов`язання за кредитним договором), що не спростовує її твердження, що станом на грудень 2006 року ОСОБА_1 ще виконував кредитні зобов`язання, про що неодноразово їй говорив .

Зазначає, що автомобіль FiatBravo, 2007 року випуску був відчужений позивачем без її повідомлення , про його продаж вони не домовлялися взагалі, а ОСОБА_2 не було нічого відомо і про продаж автомобіля. Жодних коштів від продажу автомобілю не були витрачено на потреби сім`ї.

Що стосується, решти коштів, включаючи сімейні заощадження, в загальній сумі 78500,00 грн, які начебто вона взяла на особисті потреби, зокрема, відпочинок за кордоном, то дані висловлювання ОСОБА_1 є ніщо іншим як брехнею, оскільки поїздка 06 лютого 2021 року була строком на 7 днів і бронювання туру та його оплату в розмірі приблизно 400 доларів США була здійснена за особисті кошти ОСОБА_2 .

Стосовно твердження позивача, що автомобіль УАЗ перебуває в домоволодінні її батька та того, що доступу до вказаного домоволодіння у ОСОБА_1 немає- то це є навмисним введенням суду в оману, оскільки даним автомобілем користувався та користується лише ОСОБА_1 , а те, що ОСОБА_1 не може фактично ним користуватися є нічим іншим, як намаганням виділити вказаний автомобіль ОСОБА_2 , яка навіть не знає як ним керувати, так як вказаний автомобіль ОСОБА_1 хоча і зберігав у батька ОСОБА_2 , але користувався особисто сам. При цьому він навіть не намагався забрати свій автомобіль.

Що стосується квартири АДРЕСА_6 , то вказану квартиру ОСОБА_2 придбала за свої особисті кошти, а ОСОБА_1 до вказаного нерухомого майна не має жодного відношення.

ОСОБА_1 вказує про начебто те, що з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільний побут, придбавали майно в інтересах сім`ї, мали взаємні права та обов`язки притаманні подружжю. Однак, це є ніщо іншим як бурхлива фантазія ОСОБА_1 , оскільки її виховання не дозволяло мені жити з чоловіком без укладення шлюбу.

Жодних коштів від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , яка належала ОСОБА_1 , та була продана ним 25 березня 2005 року за 20962,00 грн., вона ніколи не брала та необхідності в цьому взагалі не було.

Те, що ОСОБА_1 зареєстрував місце свого проживання у спірній квартирі не свідчить про те, що сторони жили разом, а лише підтверджує її пояснення про те, що вона просто його пожаліла , оскільки той ніде не був прописаний, а на той час працював в органах прокуратури та був знайомий з батьком ОСОБА_2 , який і попросив її прописати на деякий час, що в свою чергу вона і зробила. Жодних коштів ОСОБА_1 на проведення ремонту квартири не виділяв.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що спільне майно подружжя повинно бути поділено в натурі, проте, поділ майна за запропонованим ОСОБА_2 варіантом є несправедливим та неприйнятним.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове зсідання по справі на 14.09.2021 року.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено. Накладено обтяження у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_6 - до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Ухвалою суду від 16.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та у зв`язку з великою навантаженістю, призначити підготовче судове засідання на 14.09.2021 року . Одночасно витребувано з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області (Філія ГСУ МВС) надати суду відомості щодо реєстрації права власності транспортного засобу JeepCherokee, 2014 р.в., кузов № НОМЕР_10 з 2014 року по теперішній час - з заначенням власників транспортного засобу та підстав перереєстрації транспортного засобу та надати належним чином завірені копії документів ( в разі наявності), на підставі яких проводиася відповідна перереєстрація.

14.09.2021 року протокольною ухвалою суду було поновлено відповідачу строк на подання зустрічного позову, прийнято до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року витребувано з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Миколаївській області наступну інформацію та копії докумнтів:

-Інформацію коли та на підставі яких документів за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) був зареєстрований автомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 ;

-Надати копію документу на підставі якого ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 )став власником автомобіля FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 ;

-Іінформацію коли на підставі якого документу автомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 був перереєстрований з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 )та на кого був перереєстрований;

-Надати копію документу на підставі якого ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ) перереєструвававтомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 на іншу особу.

-Інформацію та на кого на теперішній час зареєстрований автомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 .

Вимоги ухвали суду виконані в повному обсязі, витребувані документи надані на адресу суду в установлений строк.

Також в межах підготовчого провадження позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 заявлено клопотання про виклик свідків : ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 .

Представником позивача за зустрічним позовом заявлено клопотання про виклик в якості свідків ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 .

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Призначено справу до судового розгляду по суті . Клопотання представників сторін про виклик свідків задоволено.

Позивач ОСОБА_1 просив про задоволення вимог первісного позову у повному обсязі. Щодо рухомого майна підтвердив викладену позицію у позові та відзиві на зустрічну позовну заяву. Щодо факту спільного проживання , то зазначив, що познайомився з ОСОБА_11 в вересні 2004 року , у них одразу виникли почуття і вони вирішили жити разом і вже в жовтні він переїхав до неї у квартиру, яка належала її батькам по АДРЕСА_9, де івони проживали однією сім`єю з її десятирічним сином ОСОБА_8 . Він познайомив її зі своїми друзями, вони разом святкували визначні події та свята. У них одразу виник спільний бюджет та спільний побут, вони всі питання вирішували разом . Оскільки довкімнатна квратира була недостатньою для проживання їх сім`ї, тим більше вони планували спільну дитину, вони вирішили розширити житлову площу. Було вирішено продати його двокімнатну квартиру та на ці кошти та накопичені разом кошти придбати більшу квартиру. Він звернувся до ріелтора ОСОБА_37 , яка і допомагала їм продати його квратиру та підшукати нову. Досить швидко їм це вдалося і 25 березня 2005 року він продав свою квратиру за 20 000 грн, і вже через два тиждні вони придбали спірну чотирьохкімнатну квартиру за 24 000 грн. Вони одразу зареєстрували своє місце проживання в новій квартирі. Квартира потребувала ремонту і вони одразу його розпочали, капітальним ремонтом займався переважно він, кошти були спільно накопичені , все вирішували разом. Вже наприкінці 2005 року вони завершили ремонт і вселилися в нову квартиру разом.

На той час він був працівником прокуратури, перебував у черзі на отримання житла і сподівівся отримати житло від держави, тому не мав можливості оформити право власнсоті на квартиру на своє ім`я. Крім того, при отриманні житла він би міг пояснити, що та квартира, в якій він зареєстрований, придбана його дружиною до укладення шлюбу, отже він жодним чином не має до неї відношення, не може претендувати на право власнсоті на частку у цій квартирі, отже таке не перешкоджало б йому отримати комунальне житло. Він на той час і протягом всього подружнього життя дуже любив ОСОБА_11, і не міг подумати, що вона в подальшому може заперечувати його право на спільну квартиру.

Представник позивача просив про задоволення позову з підстав, викладених в позові та письмових заявах по суті справи.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні первісного позову та задовльнити її зустрічні позовні вимоги. Так, відповідачка заперечує той факт, що до укладення шлюбу вони проживали однією сім`єю з позивачем, не мали спільного бюджету, не проводили спільних витрат, не купували майна, тим паче в інтересах сім`ї, не мали взаємних прав та обов`язків. Вона самостійно придбала спірну квартиру частково на кошти батьків, які перед цим продали свій будинок, частково на свої заощадження, оскільки вже на той час мала високий дохід. Квартиру вона придбала за 20 000 доларів США, зазначає, що позивач умисно вводить суд в оману, адже таких цін на нерухомість на той час в місті не могло бути. Вона не користувалася грошима позивача і не брала від нього кошти ані на купівлю квартири, ані на ремонт. Вони дійсно були знайомі, зустрічалися, іноді проводили час в компанії друзів, він дійсно приїзджав до неї з сином влітку 2005 в крим. Але він не проживав у неї , вони не були однією сім`єю до реєстрації шлюбу. Вона дійсно зверталася до нього по допомогу у придбанні квартири, оскільки боялася шахраїв, а його як працівника прокуратури не змогли б обманути. Вони були друзями, оскільки у нього був автомобіль Деу, за який він на той час платив кредит, на погашення якого та на повернення інших боргів і пішли кошти від продажу його квартири, вона просила його щось відвезти чи привезти, він допомагав здійснювати ремонт , оскільки вона була весь час зайнята на роботі, проте виключно все придбавалося і замовлялося на її кошти.

Факт реєстрації ОСОБА_1 у вказаній квартирі не підтверджує факт того, що вказана квартира є сумісною власністю, та те, що вони вже проживали однією сім`єю, оскільки вони мали добрі дружні відносини він залицявся до неї, то на прохання ОСОБА_1 щодо тимчасової реєстрації його у квартирі, оскільки на той час він був працівником прокуратури, а зареєструватися йому не було де, вона і надала свою згоду, довірявши йому.

Автомобіль УАЗ купувався ОСОБА_1 , самостійно, він завжди ним корситувався сам, тому вона просить залишити цей автомобіль, який дійсно на теперішній час можливо ще перебуває у домоволодінні на АДРЕСА_12, у власнсоті позиваач, стягнувши на її користь половину його вартсоті, це ж стосується і автомобіля Сузуки . Щодо автомоблія Джип чероки, то цей автомобіль придбавася нею за власні особисті кошти для власного корситування, щоб було комфортно їздити на АДРЕСА_12 у період карантину по ковід -19. Оскільки кошти на автомобіль у борг давав їй батько, а вона не змогла їх повернути, то вона і віідала його батьку в рахунок погашення боргу. Тому ОСОБА_1 , не має права претендувати на частку у праві власнсоті на цей автомобіль. Автомобіль Фіат був їх спільним автомобілем, вони ним користувалися разом, проте він продав його без її згоди, кошти витратив на власні потреби, отже має сплатити їй компенсацію частки вартості.

Загалом просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні встановлення факту спільного проживання разом з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року, відмовити щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_8 та автомобіля Джип Черокі . Стягнути з ОСОБА_1 , на її користь компенсацію половини вартості автомобіля марки Сузукі в розмірі 98348 грн. 91 коп, автомобіля марки УАЗ в розмірі 33910 грн. , автомобіля марки Фіат Браво в розмірі 347380 грн.

Також просила виділити у власнність ОСОБА_1 , весь наведений ним перелік меблів та побутової техніки , стягнувши на її корсить компенсацію половини їх вартості в загальному розмірі 91950 грн, а їй виділити у власнсіть систему очищення питної води Цептер Аквіна , вартістю 6000 грн. та телевізор «Самсунг» вартістю 28000 грн. У його власності залишити кішку породи Mейн кун, 2018 року народження, кличка Плавалагуна Діва .

Також зазначила, що заперечує проти розміру понесених ОСОБА_1 , витрат на правову допомогу, вважає їх розмір завищеним , та такий розмір не повинен перевищувати 10 000 грн.

Допитана в якості свідка ОСОБА_25 , яка була станом на 2005 рік ріелтором в м.Миколаєві, суду пояснила що пам`ятає, як в березні 2005 року до неї звернулися разом ОСОБА_11 і ОСОБА_43 з проханням продати їх двокімнатну квартиру та підшукати їм більшу за площею квартиру в тому самому районі « АДРЕСА_13 ». Договірна надання ріелторських послуг вона укладала з ОСОБА_45 , він і оплачував її послуги. Вона запам`ятала саме ці обставини і ОСОБА_46 , бо він сказав, що працює в прокуратурі, а це було корисно ріелтеру мати такі знайомства, тим більше ОСОБА_43 дзвонив їй в 2021 році та просив пригадати ці обставини. Вона сприймала їх як сім`ю, вони все обговорювали разом, радилися, обирали квартиру разом. Вони сказали, що спочатку надо продати квартиру ОСОБА_46 , оскільки у них немає коштів на придбання нової квартири. 25 березня 2005 року ОСОБА_43 продав свою двокімнатну квартиру за 20 962 грн, вони взяли паузу для того, щоб назбирати решту коштів, і вже 07 квітня 2005 року придбали 4-кімнатну квартиру. ОСОБА_43 сказав, що він працівник прокуратури, стоїть в черзі на житло, отже квартиру нову будуть оформлювати на ОСОБА_11 . Тоді вона і дізналася, що вони не одружені. Квартиру нову купили за 24 744 грн, вона особисто була присутня при формленні угоди і бачила, як ОСОБА_43 передавав кошти продавцеві у сумі 24 744 грн, вони їх разом перераховували. Вона не питала звідки гроші, проте розуміла, що це ті самі гроші від продажу ним його двокімнатної квартири. Наполягала, що квартира була придбана саме за таку суму в гривні, оскільки на той час в Миколаєві були такі ціни на нерухомість - саме за оцінкою БТІ.

Свідок ОСОБА_24 , яка в 2004-2005 роках була працівником поліції і тісно співпрацювала з ОСОБА_1 як начальником відповідного відділу обласної прокуратури, суду пояснила, що протягом 2004-2006 років 7 разів приїзджала пізно ввечері додому до ОСОБА_1 у робочих термінових справах, він виходив до неї з під`їзду в будинку по АДРЕСА_9 , а потім з будинку по АДРЕСА_10 . Вона до квартири до нього не заходила, проте раз він там пізно ввечері перебував, значить він там жив. ОСОБА_47 не знає, не бачила.

Свідки ОСОБА_48 (батько відповідачки), ОСОБА_49 (син відповідачки) та ОСОБА_50 (мати відповідачки) суду пояснили, що ОСОБА_43 дійсно перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_11 з осені 2004 року, але ніколи вони не жили разом , аж поки не вирішили одружитися наприкінці 2006 року. Він приходив до неї у гості, проте не жив в її квартирі по АДРЕСА_9 . В 2004 році батьки ОСОБА_2 продали великий будинок у Тернівці , який будували для спільного проживання родини, проте їх доньки бажали мати власне житло. Кошти від продажу будинку вони поділили між доньками, щоб ті придбали собі власне житло. ОСОБА_43 вони не сприймали як чоловіка доньки, бували часто вдома у ОСОБА_11 , проте його там не бачили. Жодних коштів на придбання чотирьохкімнатної квартири він не надавав.

Свідок ОСОБА_52 , яка є подругою мами ОСОБА_2 та наглядала за її сином ОСОБА_8 , суду пояснила, що дуже часто бувала в гостях в квартирі ОСОБА_11 по АДРЕСА_9, там жила лише ОСОБА_11 з сином ОСОБА_8 , вона часто допомагала з дитиною, щоб він не був дома сам, вона там ніколи не бачила чоловічих речей, ОСОБА_43 там не проживав.Вони часто разом святкували сімейні свята, ОСОБА_53 не представляла як чоловіка, він з ними на родинні свята не був. ОСОБА_11 вже потім з ним познайомила як з чоловіком, коли вони зареєстрували шлюбі почали проживати в новій квартирі чотирикімнатній. Знає, що її батьки забезпечені люди та надавали їй кошти на придбання власного житла.

Свідок ОСОБА_27 , яка з 1998 року є другом та співробітником ОСОБА_1 , суду пояснила, що в жовтні 2004 року ОСОБА_43 познайомив її з ОСОБА_11 та представив її як свою дружину, сказав, що вони мешкають разом в квартирі батьків ОСОБА_11 .на початку 2005 року вона була в їх квартирі АДРЕСА_9 та бачила в квартирі особисті речі ОСОБА_46 - прокурорську форму, книги.Він розповідав, що вже в листопаді 2004 року вони вирішили розширити житлову площу, в лютому 2005 він продав свою власну квартиру, в квітні того ж року вони купили чотирикімнатну квартиру. Цілком логічно, що разом купували, як сім`я.

Свідок ОСОБА_29 який в 2004-2005 році був тренером сина ОСОБА_2 , ОСОБА_8 ,суду пояснив, що часто з вересня 2004 року на тренування привозив та забирав ОСОБА_54 саме ОСОБА_43 . Він його запам`ятав, бо дізнався, що він працює в прокуратурі, а знайомство з ним могло стати в нагоді при отриманні певних консультацій. Один раз в 2004 році він був у них в квартирі, там жили і ОСОБА_11 , і ОСОБА_55 , і ОСОБА_43 , запам`ятав дуже гарні кам`яні плинтуса.

Свідок ОСОБА_28 , який є другом ОСОБА_1 , суду пояснив, що в жовтні 2004 року ОСОБА_43 познайомив його з ОСОБА_11 та представив її як свою дружину, сказав, що він переїхав в квартиру батьків ОСОБА_11 , а свою квартиру буде здавати. Він допомагав йому перевозити книги до двокімнатної квартири по АДРЕСА_9 , коли складав книги на балконі бачив, що там сушаться труси та носки ОСОБА_46 , отже зрозумів, що ОСОБА_43 там постійно проживає. Думає, що вони і спільне господарство вели, адже і книги перевіз і білизну прав в тій квартирі. Вже в кінці 2004 року ОСОБА_43 звернувся до нього за допомогою розширити житлову площу і він познайомив його зі знайомою ріелтером. Вже через півроку знайомства весною 2005 року вони одружилися. На весіллі він не був.

Свідок ОСОБА_26 , друг ОСОБА_1 з 1985 року, суду пояснив, що вже в жовтні 2004 року ОСОБА_43 представляв своїм друзям ОСОБА_11 як свою дружину.В листопаді 2004 року він допомагав перевозити книги ОСОБА_46 в квартиру ОСОБА_11 по АДРЕСА_11 . Бачив на лоджії білизну ОСОБА_46 , бачив чоловічі капці ОСОБА_46 . Разом потім вони купили квартиру чотирьохімнатну по АДРЕСА_5, ОСОБА_43 пояснив, що він продав свою квартиру і купив більшу. Вони довго робили ремонт, він допомагав ОСОБА_56 зробити індивідуальне опалення в новій квартирі, вселилися вони разом в нову квартиру в кінці 2006 року.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до Конституції України засади регулювання шлюбу і сім`ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92). У статті 3 Кодексу встановлено, що сім`я створюється на підставі шлюбу та на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, серед яких визначено проживання жінки та чоловіка однією сім`єю.

Рівність прав і обов`язків у шлюбі та сім`ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Кодексу та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Кодексу. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Аналогічна позиція міститься у Постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.05.2019 по справі № 522/19610/15-ц.

За змістом частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України №1-8/2012 (№ 17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Зазначені норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.12.2006 року по 16.12.2021 року , від якого мають неповнолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.12.2021 у справі №490/1862/21 про розрівання шлюбу між сторонами вбачається, що сторони звернулися до суду з позовом про розірвання шлюбу 12 та 15 березня 2021 року відповідно, при цьому ухвалою суду від 07.10.2021 року за клопотанням ОСОБА_1 надавався 2-місячний строк на примирення. Момент припинення сторонами шлюбних відносин судом не встановлювався.

25 березня 2005 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлевою Н.П., продав належну йому двокімнатну квартиру, площею 47,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_5 . 75, за 20962,00 грн. (еквівалент приблизно 4150 доларів США за курсом НБУ) , які продавець отримав від покупця до підписання договору.

З вказаного договору вбачається, що квартира належала продавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого службою приватизації житлового фонду Миколаївської КЕЧ району від 27.04.1999 року.

07 квітня 2005 року ОСОБА_57 було придбано чотирьохкімнатну квартиру, загальною площею 78,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за 24744,00 грн. (еквівалент приблизно 4850 доларів США за курсом НБУ), які у передбачений продавець отримав від покупця до підписання договору.

Матеріалами справи підтверджується,що 26 квітня 2005 року ОСОБА_1 зареєстрував місце свого проживання у спірній квартирі, зареєстрований по теперішній час.

Щодо довідки АКБ «Укрсоцбанк» від 26.12.2007 року з якої вбачається, що станом на 28 листопада 2003 року фізична особа ОСОБА_1 повністю виконав свої зобов`язання по кредитному договору щодо автомобіля DAEWOOSENST131102, 2004 року випуску - то суд її не може прийняти до уваги, оскільки незрозуміло, як позивач міг оформити кредит в березні 2003 року на купівлю автомобіля 2004 року випуску - а рішення суду відповідно до ст. 81 ЦПК України не може грунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем фотографії наявних меблів та побутової техніки, які знаходяться у приміщенні спірної квартири, відповідчакою визнаються в повному обсязі та їх наявність та вартість сторонами визнається.

Не заперечується і сторонами факт проживання в спірній квартирі та перебування у фактичному володінні ОСОБА_1 кішки, породи MainCoon , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кличка PLAVALAGOONA DIVA .

Також матеріалами справи підтверджуєьться, що під час шлюбу сторонами було придбано автомобілі: автомобіль FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ НОМЕР_5, який сторони придбали на ім`я ОСОБА_1 в грудні 2007 року; автомобіль, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20.05.2009 року на ім`я ОСОБА_2 ; автомобіль, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований 29.09.2009 року на ім`я ОСОБА_1 ; автомобіль, марки JEЕР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований 16.11.2019 року на ім`я ОСОБА_2 .

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Зазначена норма не забороняє подружжю припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно і встановити право спільної часткової власності подружжя на нього відповідно до статті 64 СК України.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належать власнику. Якщо майно належить особі не на праві особистої приватної власності, а разом з іншим співвласником на праві спільної сумісної власності, то розпорядження майном здійснюється за згодою останнього. Відсутність такої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину щодо спільного майна свідчить про відсутність у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення такого правочину. У таких випадках відсутня воля власника спільного майна, на боці якого виступають обидва співвласники (подружжя), на вчинення правочину.

Водночас пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. При цьому наявність згоди одного з подружжя на укладення другим з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном наділяє його необхідним обсягом повноважень на вчинення такого правочину. З аналізу зазначених норм закону в їх взаємозв`язку можна зробити висновок, що презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.

Щодо автомобіля FiatBravo 1.4, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_4 , який був придбаний на ім`я ОСОБА_1 в грудні 2007 року , останній продав 26 січня 2021 року ОСОБА_21 за 90 000 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу 4841/2021/2404101 транспортного засобу від 26.01.2021 року .

За такого, оскільки вказаний автомобіль був відчужений в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі та доказів того, що ним ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд та без погодження з ОСОБА_2 та використав кошти не на потреби сім`ї суду не надано, то вказаний автомобіль не враховується при поділі, в тому числі і шляхом стягнення компенсації частки його вартості на користь другого з подружжя.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Статтею 69 СК України передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Так, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою, зокрема, уклавши договір про поділ майна, що є у спільній сумісній власності. Якщо об`єктом поділу є нерухоме майно, тоді такий договір укладається у письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню (частина друга статті 69 СК України).

Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на її основі приватної (роздільної) власності або спільної часткової власності подружжя. Поділ спільного майна може здійснюватися в добровільному порядку за рішенням самого подружжя або в судовому порядку за наявності між ними спору.

Добровільний поділ майна подружжя передбачає наявність взаємної волі подружжя на припинення режиму спільної сумісної власності щодо належного їм майна.

Сімейні відносини як вид цивільних правовідносин можуть бути врегульовані крім СК України іншими нормативно-правовими актами. Оскільки СК України допускає регулювання сімейних відносин за допомогою договору, то при укладенні, виконанні і розірванні такого договору можуть застосовуватися й норми ЦК України.

Зокрема, стаття 355 ЦК України передбачає два види спільної сумісної власності осіб: спільна сумісна або спільна часткова. При поділі або виділі в натурі частки з майна, що перебуває в спільній сумісній власності, вважається, що частки в співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частина третя статті 368 ЦК України встановлює, що майно, набуте подружжям у шлюбі, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, або законом. Зазначені положення ЦК України збігаються з положеннями СК України щодо правового режиму спільного майна подружжя.

СК України закріплює як право спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте подружжям під час шлюбу (стаття 60 СК України), так і право поділу цього майна (стаття 70), а також право подружжя на укладання між собою договорів щодо поділу цього майна (стаття 9, частина перша статті 65, частина друга статті 69 СК України).

У статті 9 СК України законодавець закріпив право подружжя на укладення між собою сімейних договорів. При цьому подружжя може врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам СК України, інших законів та моральним засадам суспільства. Особи, які проживають однією сім`єю, також можуть врегулювати свої сімейні відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов`язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам СК України, інших законів України та моральним засадам суспільства.

У частині першій статті 65 СК України закріплено принцип розпорядження спільним майном подружжя за взаємною згодою. Також частина друга статті 69 СК України передбачає принцип розподілу майна подружжя за взаємною згодою.

Згідно зі статтею 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Зазначена норма не забороняє подружжю припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно і встановити право спільної часткової власності подружжя на нього відповідно до статті 64 СК України.

Отже, майно, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності, може бути поділено між ними як у рівних, так і в інших частках за взаємною домовленістю.

Так, оскільки ОСОБА_2 автомобіль, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 був придбаний на підставі Договору №С1809/057 від 18.09.2009 року; автомобіль, марки JEЕР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску,реєстраційний номер НОМЕР_3 , був придбаний ОСОБА_2 за договром від 16.11.2019 року вказані об`єкти були придбані в період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 - то суд погоджується з твердженням позивача за первісним позовом, що ці об`єкти набули статусу спільного сумісного майна подружжя.

Позивачем надано звіт про оцінку транспортного засобу марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випускуреестраційний номер НОМЕР_2 , станом на 27.03.2021 рік у розмірі 196 697,82 грн (еквівалент 7096 доларів США за курсом НБУ).

Позивачем надано Висновок експерта № 21-261 судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу автомобіль, марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, станом на 15 квітня 2021 року у розмір 354 180 грн (еквівалент 12 662 доларів США за курсом НБУ).

Позивачем надано Висновок експерта № 21-260 судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу автомобіль, марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, станом на 15 квітня 2021 року у розмір 67820 грн (еквівалент 2 424 доларів США за курсом НБУ).

При цьому суд зауважує, що доказів того, що автомобіль марки JEЕР СHEROKEE ОСОБА_2 придбала за власні особисті кошти з огляду на вищевикладену позицію щодо презумпції спільного майна подружжя (яку відповідачка не спростувала) суду не надала. Також суд враховує, що хоча цей автомобіль і був проданий ОСОБА_2 03.02.2021 року своєму батькові ОСОБА_48 фактично під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, проте вона не заперечувала і визнала той факт, що відчудила його на корсить свого батька без згоди ОСОБА_1, та не використовувала набуті кошти від його продажу на потреби сім`ї.

За такого вимоги перівсного позову щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за 1/2 частку автомобіля, марки JЕЕР CHEROKEE, 2014 року випуску, в розмірі 176665,00 грн.- підлягають до задоволення.

Також враховуючи враховуючи принцип розподілу майна подружжя в натурі та фактичний порядок користування цим майном - суд приходить до висновку про наявність підстав визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль, марки SUZUKI, модель ЛMNY 1.3, 2009 року випуску, pесстраційний номер НОМЕР_2 , стягнувши з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартсоті частки у праві спільної власності на цей автомобіль у розмірі 98 348,91 грн.

Щодо автомобіля марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 20.05.2009 року на ім`я ОСОБА_2 - то згідно Договору купівлі-продажу ТЗ №198 від 07.05.2009 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 вказаний автомобіль за 100 грн. Разом з тим, вчинивши продаж цього майна також в період перебування у шлюбі з відповідачкою на користь останньої, отримавши при цьому від ОСОБА_2 повну вартість цього майна ( а не лише за належну йому частку як-то презюмується у спільній власності подружжя - адже доказів іншого суду не надано) , ОСОБА_1 фактично розпорядився спільним майном подружжя за взаємною згодою з дружиною( відповідачкою за первісним позовом) , припинивши таким чином як режим спільного майна, так і своє право власності на це майно в добровільному порядку.

В противному випадку ( як-то стверджує у своєму позові ОСОБА_1 ) визнання цього майна після його відчуження на користь одного з подружжя за умови отримання другим з подружжя його повної вартоссті, знову спільним сумісним майном подружжя та стягнення на його корсить в якості компенсації 1/2 вартості цього майна в порядку поділу- призведе до подвійного поділу одного і того самого об`єкта права власності і повторного набуття позивачем права власності на частину того самого майна ( в грошовому еквіваленті). Таке також буде суперечити законодавчо встановленому принципу рівності часток подружжя при поділі спільного майна та загальному принципу добросовісності дій учасників цивільних та сімейних правовідносин.

За такого, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині поділу цього автомобіля марки УАЗ в порядку спільного сумісного майна подружжя та стягнення на користь ОСОБА_1 вартості частини цього автомобіля.

Також, враховуючи узгоджену позицію сторін, суд приходить до висновку про задволення позовних вимог первісного позову щодо визнання за ОСОБА_1 право власності на кішку, породи Main Coon , 18.08.2018 року народження , кличка PLAVALAGOONA DIVA, стягнувши на користь ОСОБА_2 половину вартості кішки у 4200 грн ( вартість кішки у 8400 грн на час її придбання вказав сам позивач, висновку експерта про варість тварини на час поділу спільного майна суду не надано) .

Щодо вимог позову первісного щодо встановлення факту спільного проживання сторін однією сім єю без ресстраціїшлюбу в перiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року та визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами статей 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 надано фотографій спільного святкування з відповідачкою Нового 2005 року та певних свят в лютому 2005 року, зустрічі з друзями в жовтні 2004 року, спільного відпочинку в Криму в червні 2005 року.

Позивачем надано докази замовлення в період з 09 квітня по серпень 2005 року металопластикових виробів (вікон) у вказану квратиру, що не заперечується відповідачем.

Згідно пропозицій N 24504 та 24505 від 09.04.2005 року, № 24511 від 12.04.2005 центру віконних технологій,N 24823 від 10.06.2005 року та пропозиції N 24946 від 02.07.2005 року було замовлено цих виробів на загальну суму 3861 доларів США(без монтажа).Замовлення оформлено на ім`я « ОСОБА_11 та ОСОБА_43 », квитанції про плату на ім`я « ОСОБА_60 ».

Також в липні 2005 року на ім`я ОСОБА_1 було оформлено замовлення дверей у спірну квартиру на загальну суму 4080 грн.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що в період з 31.01.2004 по 30.06.2009 року він працював на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведутьборотьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержаннямзаконів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Миколаївської області.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 довідки про заробітну плату №21/342вих-21 від 22.09.2021 року, його заробітна плата ОСОБА_1 за 2003 рік становила в середньому 1400 грн на місяць, за 2004 рік - в середньому 2100 грн на місяць, за 2005 рік - 2700 грн на місяць.

За квітень -серпень 2005 року, коли , як він стверджує, ним було здійснено плату металопластикових вікон на загальну суму майже 20 500 грн, його заробітна плата становила 14 591 грн без врахування податків та обов`язкових платежів.

ОСОБА_2 з 07 квітня 2003 року зареєстрована фізичною особою підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_13, є платником податку, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків від 06.02.2007 року №С/624.

Згідно довідки ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.05.2021 року №9946/6/14-29-50-05-02 ФОП ОСОБА_2 за 4 квартал 2003 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 15950 грн.; за 4 квартал 2004 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 86170 грн.; за 4 квартал 2005 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 132432 грн.; за 4 квартал 2006 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 188000 грн.; за 4 квартал 2007 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 268050 грн. та за 4 квартал 2008 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) склав 430420 грн.

Також позивачем надано копії товарних чеків та видаткових накладних за період з вересня по лютий 2006 рік на придбання будівельних матеріалів та оздоблювальних приладів. Проте дані докази не містять ні даних платника, ні адреси достваки, тому не можуть бути прийняті до уваги судом як достеменні докази понесених ним витрат на ремонт спірної квартири.

Матеріалами справи підтверджуєтся, що за адресою спірної квартирив червні 2005 року на ім`я ОСОБА_1 було оформлено послуги зв`язку (стаціонарний телефон), що не заперечується сторонами.

Ні наданий позивачем договір аренди належної йому квартири в період з 01.11.2004 року строком на 6 місяців достеменно не підтверджує факт, що він в цей період проживав саме в квартирі відповідачки по АДРЕСА_9, ні надані позивачем фотографії жодним чином не доводять ні факту спільного проживання, ні факту існування між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Факт реєстрації ОСОБА_1 в спірній квартирі 26 квітня 2005 року та проведення ним телефону в червні 2005 року жодним чином не доводить факт того, що ним приймалася участь у придбанні спірної квартири - адже встановлення факту спільного проживання позивач заявиви саме з метою визнання цієї квартири спільним сумісним майном подружжя.

Факт продажу ним власної квартири 25 березня 2005 року також не доводить того, що саме за ці кошти була придбана спірна чотирикімнатна квартира, адже таке твердження не підтверджено жодними доказами, крім пояснень самого ОСОБА_1 , свідкам зі сторони позивача також достеменно про таке не відомо, їх пояснення грунтувалися лише на власних припущеннях.

Позивачем надано звіт про оцінку чотирикімнатної квартири АДРЕСА_6 станом на 25.03.2021 рік у розмірі 195 900 грн (еквівалент 7030 доларів США за курсом НБУ). Як зазначає позивач, кватира була придбана в 2005 році за 5100 доларів США.

Проте, поза розумним сумнівом, позивачем не зазначена реальна вартість спірної квартири як на момент придбання ( аналіз ринку нерухомості в місті Миколаєві станом на весну 2005 року свідчить, що вартість подібної квартири була від 17000 до 25 000 доларів США в еквіваленті), так і на момент подачі позову (за статистичними даними вартість однокімнатної квартири в Миколаєві за 2021 рік в середньому становила 660 000 грн).

При цьому він же зазначає, що автомобіль Сузуки , 2009 року випуску (зазначаючи його реальну вартість) станом на час подачі позову коштує більше, ніж чотирікімнатна квартира .

Наведені дії позивача свідчать про його намагання ввести суд в оману.

З цих підстав суд критично ставиться і до пояснень свідка ОСОБА_25 , яка пояснювала як особисто була присутня при перерахунку коштів саме в сумі 24 744 гривні, і незважаючи на дуже велику кількість проведених нею угод дуже добре пам`ятає осбтавини саме цих угод 2005 року.

Пояснення свідка ОСОБА_61 та ОСОБА_29 (який до того ж не міг чітко пояснити коли і в якій квартирі він бував) взагалі жодним чином не підтверджують факту ні наявність у сторін сімейних стосунків, ні взагалі факту спільного проживання сторін у спірний період.

Пояснення свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_26 також достеменно не підтверджують факту наявності у сторін сімейних стосунківта факту спільного проживання сторін у спірний період. Адже їх враження від стосунків ОСОБА_46 та ОСОБА_11 грунтуються виключно на його поясненнях та власних припущеннях та власних висновків. Перевезення в квартиру ОСОБА_11 книг ОСОБА_43 в той час, коли він вирішив здавати квартиру в оренду, та зберігання їх на балконі та факт сушіння його білизни на балконі, що ці свідки бачили один раз - не свідчить про факт спільного проживання, адже не виключає надання один одному дружньої допомоги та близьких стосунків чоловіка та жінки (а це не означає автоматичне проживання однією сім`єю). Також ці свідки в своїх поясненнях називали різні періоди одних і тих самих подій.

Даючи оцінку показам свідків зі сторони позивача на підтвердження того, що сторони проживали однією сім`єю у вказаний період, суд не може взяти їх до уваги, оскільки їх пояснення носять узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту окремих фактів перебування позивача у квартирі відповідачки , надання їй певної допомоги, проте не факту сумісного проживання сторін та наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю.

Крім того, суд враховує те, що обгрунтовуючи так звану неможливість оформлення правочину з купівлі спірної квратири, 21/25 частки від вартосьті якої була придбана на особисті кошти ОСОБА_1 , позивач посилається на обставини необхідності отримання квартири за місцем роботи в прокуратурі .

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (п. 6 ст. 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20 , від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20).

Так, поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права).

Естопель - заборона стороні поводитися всупереч її попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов`язує цю сторону і не примушує до послідовності з огляду на правочин чи інший формальноправовий ефект, але попередня поведінка сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, і їх підрив (внаслідок непослідовності) призведе до явної несправедливості Особа, яка має якесь право, і своєю поведінкою створює в іншої особи відчуття, що вона цим правом користуватися не буде, а згодом всупереч колишній власній поведінці намагається скористатися своєю формальною правовою позицією, то за наявності низки ознак суд на підставі принципу естопель може відмовити у захисті такого права за ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, вбачаючи зловживання правом.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується ще на римській максимі - ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності.

Як підтвердив сам ОСОБА_1 , він сподівався отримати ще одну квартиру у власність з комунального житлового фонду( адже одну квартиру він вже отримував в порядку приватизації в 1999 році ), позивач зазначив би щодо свого сімейного стану, що він не перебуває у шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах на момент придбання в 2005 році спірної квратири, отже його частка у праві власності на ц. квартиру відсутні в силу вимог закону, та не має у власності іншого житла.

Проте відповідно дло положень ст. 5 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку (21 кв.м. )або з частковою доплатою один раз.Проте в його власності вже пербувала квартира, площею 47,6 кв.м., отримана в порядку приватизації.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Верховного Суду від 23 травня 2020 року у справі №686/8440/16-ц).

Для визнання осіб такими, що проживають однією сім`єю, крім факту спільного проживання, важливі також: наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування; участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці (постанова Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №587/302/16).

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі№ 1-8/99 за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») вказано, що обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участьу витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Частиною другою статті 21 СК України встановлено, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебуваютьу шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільногоїх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між нимиу зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджуються із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі№ 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі№ 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 рокуу справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18),від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження№ 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19(№ 61-3071св21), від 30 листопада 2022 року, справа № 757/23617/15-ц(провадження № 61-649 св 22) - для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, (депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказівна підтвердження своїх позовних вимог стало підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини, а не висновки суду, ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Вказані обставини судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджено, а покази свідків не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.

Верховний Суд зазначає й те, що юридичний факт установлюється у тому випадку, якщо від нього виникають, змінюються чи припиняються правовідносини.

Проте таких правовідносин позивач не довів, так як права на набуття права власності на спірну квартиру в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя він не має. Вказані вище докази не підтверджують факту існування між ОСОБА_1 та ОСОБА_62 усталених, притаманних подружжю, відносин, а саме факту ведення спільного господарства, побуту та бюджету.

Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами, що він та відповідачка в період з жовтня 2004 по грудень 2006 року проживали однією сім`єю без шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та були пов`язані спільним побутом, оскільки навіть і оплата від його імені певних елементів квартири(вікон, дверей - навіть якщо і прийняти такі квитанції до уваги ) , оформлення на своє ім`я послуг телефонного зв`язку та реєстрація в спірній квартирі після її придбання не є безспірними доказами ведення спільного господарства та проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Недоведено позивачем достеменними доказами і те, що кошти від продажу налдежної йому квартирив березні 2005 року були використані при купівлі спірної квартири на ім`я відповідачки.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що факт проживання у вказаний період сторін у фактичних шлюбних відносинах, а саме перебування сторін в усталених відносинах, що притаманні подружжю, спільне проживаня, ведення спільного господарства, пов`язанність спільним побутом , взаємодопомогою та підтримкою, виявлення подружніхвідносини перед третіми особами - не доведено позивачем належними та достеменними доказами.

А відтак, вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачкою у вказаний період не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сімєю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обовязків, зясовують: 1) час придбання; 2) джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте); 3) мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Верховний Суд звертає увагу на необхідність врахування цих обставин у постанові від 30 червня 2022 року, справа № 694/1540/20 (провадження № 61-1904св22).

Так, суд під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці.Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, який не заперечувала й сама відповідачка, не може свідчити про те,що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одниміз них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхіднонадати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджетута витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі№ 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18) .

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, певна участь позивача у проведенні ремонту квратири протягом 2005 року, самі по собі, без доведення факту веденняспільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав іобов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонамисклались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, якіпритаманні подружжю.

За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, якжінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбіміж собою.

Подібні висновки виклдаені у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15(провадження № 61-30273св18) .

Вирішуючи спір у цій справі на підставі доказів, що належним чином оцінені, суд виходить із того, що право власності на спірну квартиру набуто відповідачкою 07.04.2005 року , коли сторони не перебували у зареєстрованому шлюбі ( до того ж суд додатково враховує, що у сторін не було об`єктивних перешкод у реєстрації шлюбу на той час, як і оформлення права власнсоті на цю квартиру при укладенні договру купівлі-продажу) або у фактичних шлюбних відносинах, тому відсутня презумпція спільності майна сторін щодо цього майна.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині позовних вимог про визнання об`єктом спільної сумісної власності спірної квратири ( як і визнання за позивачем 21/25 часток цієї квратири як особистого майна - хоча ці вимоги і заявлені позивачем суперечливо одна одній) суд виходить із того, що наведені позивачем підстави не є такими, з якими закон пов`язує правовий статус жінки та чоловіка, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, та на майно яких поширюються положення СК України про спільність сумісної власності подружжя, що виключає передбачені статтею 74 СК України підстави для задоволення позову про визнання вказаної нерухомості спільною сумісною власністю, оскільки позивачем не доведено, що між ним та відповідачкою з жовтня 2004 року існували відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.

Отже відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 23/25 часток вказаного майна.

За вищевикладеного, суд приходить до висновку про недоведеність цих позовних вимог, що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.

Щодо поділу рухомого майна(меблів та побутової техніки), то враховуючи визнання обома сторонами переліку цього майна та визначення його вартості, суд доходить до ивсновку про часткове задволення позовних вимог в цій частині як первісного, так і зустрічного позову - виділівшиу власність кожному з подружжя майно з врахуванням його вартості (порівну кожному) та властивостей майна щодо можливості його пересування та пов`язаності з квартирою (вбудовані меблі та побутова техніка, котел та ванна залишається у власності власника цієї квартири).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Щодо вимог первісного позову про стягнення витрат на правову допомогу.

Так, наданими ОСОБА_1 , доказами підтверджується, що ним понесені витрати на правничу допомогу адвоката Пугаченка С.Ю. у розмірі 43 000 грн за супровід первісного позову та написання відзиву на зустрічний позов у розмірі 8500 грн.(акти виконаних робіт, квитанції до прибуткового касового ордеру)..

Відповідачка заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000, в обгрунтування якого зазначила про неспівмірність та непропорційність заявлених витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться витрати на правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу, а саме: буде надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.6 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 927/153/22 дійшов висновку про зменшення розміру витрат Позивача на професійну правничу допомогу керуючись такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Згідно висновків, виклдаених у Постанові ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17,від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат напрофесійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат напрофесійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зіскладністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом нанадання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхрозміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечитьпринципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених достягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

Правила, за якими реалізується ця засада судочинства, розглянула колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 28 вересня 2023 року у справі 686/31892/19.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, врегульовано статтями141, 142 ЦПК України.Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішення питання про розподілсудових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розміртаких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову,значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути нарепутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під часрозгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороноюявно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або запереченнястороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищенняпозивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодоврегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, наякій такі дії вчинялися. При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, часткове задоволення вимог первісного позову , керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд доходить до висновку про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених первісним позивачем в розмірі 13 000 грн ( 9 000 грн за супровід первісного позову та 4000 грн за подання відзиву на зустрічний позов - в тому числі пропорційно до задволених позовних вимог).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь позивачів підлягає сума судового збору, сплаченого при подачі позову, пропорційно до задволених позовних вимог.

За такого, на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 пілягає стягненню судовий збір у розмірі 3566,72 грн( 6955,20 - 908 (вимога немайнового характеру) - 678,20 за вимогу щодо поділу автомобіля УАЗ - 1802,28 грн за вимогу про поділ квартири); з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 449,13 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 259,263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РHOKПП НОМЕР_11 ) до ОСОБА_2 (РHOКПП НОМЕР_12 ) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна об`єктом спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного майна подружжя в натурі, стягнення компенсації та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_1 на автомобіль, марки SUZUKІ, модель ЛМNY 1.3, 2009 року випуску, реестраційний номер НОМЕР_2 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_1 на стіл комп`ютерний малий; кpісло-ліжко м`яке; крісло комп`ютерне;спальний гарнітур (ліжко, дві тумбочки, дві лампи, ортопедичнийматрац); шафа книжкова ; меблевий гарнітур з полицями та шафою для дрібниць та тумбоюпід телевізор; крісло м`яке з висувною підставкою для ніг; крісло м`яке; диван; шафа для одягу двосекційна з висувними скриньками;машина пральна "Зануссі"; холодильник "Самсунг"; мультиварка " Делонджі "; кухонний комбайн " Бош"; піч мікрохвильова "Вірпул ";телевізор "Самсунг", вартістю 8 000 грн; пилосос "Цептер" з аквафільтром; робот-пилосос Блюбот ХР; кішку породи Maine Coon , 18.08.2018 року народження , кличкаPLAVALAGOONA DIVA - всього на загальну суму 128 400 грн.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати право власності за ОСОБА_2 на наступне майно: шафа для одягу з полицями двосекційна; вішалка з полицею для взуття; кухонний гарнітур (стільниця, шафи для посуди, полиці навесні,декоративна шафа для газового котла); стіл обідній поворотний зі стійкою та корзиною для фруктів; машина посудомийна " Бош "; котел газовий "Демрад Калісто"; система очищення питноі води "Цептер Аквіна";варочна поверхня "Електролюкс" газова (4-х конфорочна); духова шафа електрична "Електролюкс"; ванна "Равак" з гідро-та аеромасажем;телевізор "Самсунг", вартістю 28 000 грн; кондиціонер "Тадіран"- всього на загальну смуу 128 900 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 компенсацію вартості частки у праві власності на автомобіль марки ЈЕEР, модель СHEROKEE, 2014 року випуску, реестраційний номер НОМЕР_3 , у розмірі 176 665 грн та різницю вартості рухомого майна у розмірі 250 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 компенсацію вартості частки у праві власності на автомобіль марки SUZUKI, модель ЛMNY 1.3, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у розмірі 98 348,91 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім єю без ресстрації шлюбу в перiод з 23 жовтня 2004 року по 29 грудня 2006 року - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 23/25 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 - відмовити.

У задоволенні вимог первісного позову ОСОБА_1 та вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку вартості автомобіля марки УАЗ, модель 3151 2, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 - відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку автомобіля марки Fiat Bravo 1.4, 2007 року випуску, червоного кольору, легковий, комбі-В, державний номер НОМЕР_4 , тип ТЗ (номер кузова, він) НОМЕР_5 , номер двигуна НОМЕР_7 - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3566,72 грн. та 13 000 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 449,13 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.