Рішення

від 23.11.2023 по справі 463/11252/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/11252/19

Провадження № 2/463/59/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідачів - Янчака П.О.,

Кузь І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня», Львівської міської ради про встановлення земельного сервітуту,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, який у встановленому законом порядку уточнив та в кінцевому просить ухвалити рішення, яким встановити для нього постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду гужовим та автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що розташована по АДРЕСА_1 та належить йому на праві власності, через земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, площею 120,5 кв.м., що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 , площею 55,6 кв.м. та через земельну ділянку, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, площею 130 кв.м., згідно схеми влаштування сервітуту (зображення 6), наведеного у висновку експерта № 2891-Е від 13.04.2023 року.

Крім того, просить встановити для нього до 20.06.2029 року безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду гужовим та автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 та належить йому на праві оренди, через земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, площею 120,5 кв.м., що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 , площею 55,6 кв.м., згідно схеми влаштування сервітуту (зображення 5), наведеного у висновку експерта № 2891-Е від 13.04.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є власником 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім того, він є власником земельної ділянки, площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, за адресою: АДРЕСА_1 , а також на строк до 20.06.2029 року на підставі відповідного договору оренди користується земельною ділянкою, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Повноцінне володіння і користування цими земельними ділянками, а саме прохід і проїзд гужовим та автомобільним транспортом можливе виключно через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, що належить ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» та через землі міста Львова. Він звертався до ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» з відповідною пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, проте відповіді не отримав. З огляду на це, просить встановити сервітут на підставі рішення суду згідно висновку експерта № 2891-Е від 13.04.2023 року. Для доступу до земельної ділянки, що належить йому на праві приватної власності просить встановити постійний і безоплатний сервітут, а для доступу до земельної ділянки, якою користується на підставі договору оренди - безоплатний сервітут терміном до 20.06.2029 року.

Відповідач ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» не погодився та в особі повноважного представника подав відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Зазначає, що на адресу ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» не надходили пропозиції позивача щодо укладення договору про встановлення земельного сервітут, внаслідок чого останній не вправі вимагати встановлення земельного сервітут за рішенням суду. Позивачу належить лише частина будинку АДРЕСА_1 , інша частина цього будинку належить територіальній громаді міста Львова і внаслідок цього він також не вправі вимагати встановлення земельного сервітуту. Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що нормальне використання земельних ділянок неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, при тому, що запропонований позивачем земельний сервітут є надмірно та невиправдано обтяжливим, оскільки проїзд гужовим та автомобільним транспортом через частину земельної ділянки ОСББ «№13 на вул.Харківській «Яблуня» може призвести до пошкодження будинку АДРЕСА_2 , і сама земельна ділянка перебуває у незадовільному стані. Окремо звертає увагу на те, що до земельної ділянки позивача наявний безперешкодний прохід та проїзд з вулиці загального користування, що також виключає необхідність встановлення земельного сервітуту. Просить у задоволенні позову відмовити.

Правом на подання відповіді на такий відзив позивач не скористався.

Відповідач Львівська міська рада також подала відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Зазначає, що позивач не звертався до Львівської міської ради з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, що є обов`язковою умовою перед поданням відповідного позову. Крім того, до житлового будинку позивача наявний безперешкодний прохід та проїзд з вулиці загального користування і у позовній заяві позивач не вказав, з якою метою намагається встановити земельний сервітут, що в сукупності характеризує позовні вимоги як недоведені. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на даний відзив позивач навів аргументи, аналогічні мотивам позову та крім цього вказує, що встановлення земельного сервітуту необхідно йому для можливості повноцінного використання вказаних земельних ділянок за цільовим призначенням, зокрема, вивіз садового сміття, вивезення старої землі та завезення нової, завезення саджанців дерев та їх посадка, завезення будівельних матеріалів для відновлення чи ремонту огорожі навколо земельних ділянок, а також спорудження альтанки, можливості завезення будівельного риштування для проведення ремонтних робіт фасаду будинку з внутрішньої сторони тощо. Окремо звертає увагу на те, що про факт необхідності встановлення можливого сервітуту він дізнався після надходження висновку судової експертизи і звертаючись з даним позовом допускав можливість порушення прав Львівської міської ради, внаслідок чого залучив її третьою особою. Вже під час розгляду справи у суді, а саме 12.06.2023 року, він звернувся до Львівської міської ради з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, проте таке звернення залишилось без розгляду.

Правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідач Львівська міська рада не скористалась.

Позовна заява поступила до суду 27.12.2019 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 30.12.2019 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

В подальшому, за відповідним клопотанням позивача, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.12.2020 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яких попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку за ст.ст.384, 385 КК України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

У зв`язку з відсутністю необхідних документів, експертизу не проведено, а експерт направив на адресу суду відповідне повідомлення про неможливість надання висновку від 16.06.2022 року.

Як наслідок, ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28.06.2022 року, провадження у справі поновлено.

Після цього представник позивача повторно заявив клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 10.08.2022 року, таке клопотання задоволено та призначено у справі судову земельно-технічну експертизу. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, яких попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку за ст.ст.384, 385 КК України. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2891-Е від 13.04.2023 року, надійшов на адресу суду 18.04.2023 року, після чого ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 19.04.2023 року провадження у справі поновлено.

З урахування встановлених у висновку експерта обставин, 08.05.2023 року представник позивача подав суду заяву про уточнення позовних вимог та викладення їх в кінцевій редакції.

З огляду на зазначені вище обставини та складність справи, суд перейшов до її розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, про що постановив відповідну ухвалу від 08.05.2023 року.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року, яка постановлена без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, суд прийняв подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, змінивши тим самим за клопотанням позивача статус Львівської міської ради з третьої особи на відповідача.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Справа слухалась у відкритому судовому засіданні, а сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Перед тим як розпочати розгляд справи по суті суд провів підготовче засідання, в межах якого були виконані завдання підготовчого провадження. Крім того, суд розглянув абсолютно усі клопотання учасників справи, попередньо надавши можливість протилежній стороні висловитись з приводу таких клопотань.

Підготовче провадження закрито ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 15.06.2023 року. Справа призначена до судового розгляду по суті.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь-яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України, вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні під час виступу з вступним словом позовні вимоги підтримали. Дали пояснення, аналогічні мотивам позову та просять такий задовольнити.

Представники відповідачів під час виступу із вступним словом проти обґрунтованості позову заперечили з підстав, викладених у їхніх відзивах. Просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.6), позивачу на праві приватної власності належить 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Власником іншої частини житлового будинку є територіальна громада міста Львова, що стверджується копією відповідного витягу (т.2 а.с.185-187).

Будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049.

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1 а.с.7), позивачу також належить на праві приватної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056. Земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Також, відповідно до договору оренди землі від 20.09.2019 року (т.1 а.с.14-17), позивач користується земельною ділянкою, площею 0,0130 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:06:002:0062. Земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку. Термін оренди до 20.06.2029 року.

В свою чергу, відповідачу ОСББ «Яблуня» належить земельна ділянка, площею 0,1442 га за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.139).

Всі ці земельні ділянки знаходяться поряд. Вулиця Вишенського є паралельною вулиці Харківській. Графічне зображення таких земельних ділянок відображено у збірному кадастровому плані земельної ділянки (т.2 а.с.117 (оригінал), 134 (копія), земельні ділянки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № 4 та № 5).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 2891-Е від 13.04.2023 року (т.2 а.с.131-147), відсутня технічна можливість встановлення земельного сервітуту через (на) земельну ділянку, що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до житлового будинку АДРЕСА_3 , який фактично розташований на земельній ділянці, площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Наявний тільки один безперешкодний прохід та проїзд гужовим автомобільним транспортом до житлового будинку АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме з АДРЕСА_4 .

До земельної ділянки, площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 наявний прохід:

- з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 , через житловий будинок АДРЕСА_3 , що розташований на земельній ділянці, площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- з АДРЕСА_2 ) через земельну ділянку, площею 0,1442 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, що належить на праві власності ОСББ «Яблуня», землі міста Львова (в тому числі через земельну ділянку для дитячого майданчика, розташованого над підземною будівлею - бомбосховищем) або через земельну ділянку, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що належить на праві оренди ОСОБА_1 .

Наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 , землі міста та через земельну ділянку, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що належить на праві оренди ОСОБА_1 . Схематичне відображення запропонованого варіанту наведено у висновку експерта від 13.04.2023 року № 2891-Е (т.2 а.с.139зв, зображення 6).

Наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві оренди ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 . Схематичне відображення запропонованого варіанту наведено у висновку експерта від 13.04.2023 року № 2891-Е (т.2 а.с.139, зображення 5).

Відсутня технічна можливість встановлення земельного сервітуту через (на) будь-яку іншу земельну ділянку, для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до житлового будинку АДРЕСА_3 та земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що розташовані по АДРЕСА_1 , належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , а також для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві оренди ОСОБА_1 .

Згідно долученого до матеріалів справи листа від 12.06.2019 року (т.1 а.с.11), позивач звертався до ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту. До матеріалів справи також долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» (т.1 а.с.12). Як зазначає позивач, таке поштове відправлення стосується пропозиції укладення договору про встановлення земельного сервітуту, проте, відповідач заперечує отримання цієї пропозиції.

Також, під час розгляду справи після уточнення позовних вимог, а саме 02.06.2023 року позивач направив пропозицію щодо укладення земельного сервітуту відповідачу Львівській міській раді (т.3 а.с.12-13). Дані про результати розгляду цієї пропозиції відсутні.

З метою встановлення земельного сервітуту на підставі рішення суду позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 297/363/18 (постанова від 13.03.2023) закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду не має підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 року у справі № 686/18456/18, від 12.04.2022 року у справі № 306/612/20, від 01.02.2023 року у справі № 345/4572/20.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, у справі яка розглядається позивач не надав достатньо доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Зокрема слід розуміти, що за змістом позовних вимог мова йде про встановлення земельного сервітуту саме для надання доступу до земельних ділянок, а не для надання доступу до житлового будинку і лише одна з цих земельних ділянок перебуває у власності позивача.

Самі земельні ділянки призначенні для будівництва і обслуговування житлового будинку, проте як це встановлено судовою експертизою, і проти чого не заперечують сторони, до житлового будинку АДРЕСА_1 наявний безперешкодний прохід та проїзд гужовим автомобільним транспортом з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 .

Крім того, судовою експертизою встановлено і сторони цього не оспорюють, що безперешкодний прохід до цих земельних ділянок існує як з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 ) через житловий будинок АДРЕСА_3 , так і через земельні ділянки відповідачів і по суті, встановлення земельного сервітуту стосується не стільки для надання можливості проходу, скільки для надання можливості проїзду гужовим і автомобільним транспортом через земельні ділянки відповідачів.

Однак, немає жодних доказів щодо того, що повноцінне використання земельних ділянок за цільовим призначенням, яким є обслуговування житлового будинку, неможливе без встановлення земельного сервітуту у виді права проїзду через земельні ділянки відповідачів, тоді як наведені позивачем у відповіді на відзив аргументи про мету встановлення земельних сервітутів є непереконливими і мають скоріш разовий або ж сезонний характер, а не постійний.

Так ніщо не свідчить про те, що вивіз садового сміття, завезення саджанців дерев, будівельних матеріалів, будівельного риштування неможливо здійснити з вулиці загального користування ( АДРЕСА_3 . Спорудження ж альтанки на земельній ділянці взагалі не пов`язане з обслуговуванням житлового будинку, а вивіз старої землі та завезення нової, має разовий характер та взагалі не підтверджено, чи існує необхідність у проведенні цих робіт і чи будуть вони проводитись та в якому обсязі.

Так само, немає жодного доказу про необхідність проведення ремонтних робіт фасаду будинку і що саме позивач буде їх проводити, оскільки власником 9/11 частин будинку АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Львова, про що суд уже вказав вище.

Згідно збірного кадастрового плану земельної ділянки (т.2 а.с.134), земельна ділянка, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 і яка використовується позивачем на підставі договору оренди хоч і призначена для обслуговування житлового будинку, проте прилягає не до житлового будинку АДРЕСА_1 , а до земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. Відповідно, вона знаходиться на значній відстані від самого будинку, що ставить під сумнів необхідність встановлення земельного сервітуту з правом проходу та проїзду до цієї земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять взагалі жодного доказу про використання її саме для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Зрештою не слід забувати, що матеріали справи не містять достатніх доказів того, що позивач вчиняв дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін. Надана ним копія повідомлення про вручення поштового відправлення, з огляду на позицію відповідача і відсутність інших доказів, сама по собі не підтверджує направлення відповідачу ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» пропозиції щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, а відповідачу Львівській міській раді така пропозиція взагалі була направлена під час розгляду справи.

Таким чином, вказана у висновку судової земельно-технічної експертизи технічна можливість встановлення земельних сервітутів аж ніяк не підтверджує необхідності їх встановлення і тому, суд знаходить позовні вимоги недоведеними та в їх задоволенні відмовляє у повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати в силу вимог пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню.

Крім того, згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Правила розподілу судових витрат закріплені у ст.141 ЦПК України.

Так, за змістом частини третьої цієї статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У справі яка розглядається представник відповідача ОСББ «№13 на вул.Харківській «Яблуня» просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 51750,0 гривень.

Вирішуючи заяву про стягнення з позивача на користь відповідача ОСББ «№13 на вул.Харківській «Яблуня» витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

За своєю юридичною природою, договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, зміст якого розкривається главою 63 ЦК України і за загальним правилом, перед його укладенням сторони користуються свободою розсуду щодо визначенні його умов, однак з врахуванням, серед іншого, вимог розумності та справедливості (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Як встановлено судом, представником відповідача ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» 22.11.2023 року подано суду заяву про стягнення судових витрат, копія якої скерована позивачу.

Сторона позивача у судовому засіданні жодних заперечень щодо витрат на правову допомогу не висловила.

Як встановлено судом, між відповідачем ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» та адвокатом Янчаком П.О. укладено договір про надання правової допомоги № 105-МВ від 07.03.2023 року.

Відповідно до п.4.1. Договору, гонорар адвоката оплачується у відповідності до виконаних доручень клієнта з розрахунку 1500,0 гривень за годину наданих послуг/виконаних доручень.

Згідно з п.4.2. Договору при підписанні цього договору клієнт сплачує аванс у розмірі 30000,0 гривень за надані в подальшому послуги/виконані доручення.

Як вбачається з акту наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 105-МВ від 26.10.2023 року, правова допомога полягала у підготовці та направлення адвокатського запиту № 10/03/2023-1 (тривалість 1,5 години); підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (тривалість 1 година); ознайомлення з матеріалами справи (тривалість 3 години); огляд земельної ділянки (тривалість 2 години); підготовка та направлення письмових пояснень (тривалість 5,5 годин); підготовка та направлення відзиву на позовну заяву (тривалість 4 години); участь у судових засіданнях (тривалість 17,5 годин). Загальна сума наданих юридичних послуг складає 51750,0 гривень.

Згідно квитанцій від 08.03.2023 року, 10.11.2023 року вбачається, що ОСББ «Яблуня» здійснило оплату на користь адвоката Янчака П.О. за надання правової допомоги у сумі 51750,0 гривень.

Суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, відтак навіть фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий.

У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При цьому, суд вважає, що критерій реальності адвокатських послуг та критерій розумності їхнього розміру представником відповідача не дотриманий в повній мірі.

Так, варто зазначити, що дійсно зазначений представником відповідача час участі у судових засіданнях (17,5 годин), не відповідає реально витраченому часу, оскільки загальна тривалість судових засідань становить приблизно 7 годин.

Крім того, подані письмові пояснення та відзив на позовну заяву є майже аналогічними за своїм змістом та не потребувало затрат часу в сукупності 9,5 годин.

Разом з тим, участь представника відповідача 27.04.2023 року під час проведення огляду земельної ділянки не стосується розгляду справи судом.

Аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд вважає, що розмір гонорару у сумі 51750,0 гривень є необґрунтованим та явно завищеним.

Як наслідок, з врахуванням таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність, суд вважає, що понесені відповідачем Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» витрати на професійну правничу допомогу слід зменшити до суми 30000,0 гривень, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг.

Керуючись ст.ст.10, 18, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 доОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«№ 13на вул.Харківській«Яблуня»,Львівської міськоїради провстановлення земельногосервітуту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,0 гривень (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня», місцезнаходження: 79010, м.Львів, вул.Харківська,13, код ЄДРПОУ 32328310.

Відповідач: Львівська міська рада, місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896.

Повний текст судового рішення складено - 27 листопада 2023 року.

Суддя Грицко Р.Р.