Постанова

від 01.04.2024 по справі 463/11252/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/11252/19 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/3776/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

з участю: представників ОСББ «Яблуня» Рішняка Ю.Ю., Янчака П.О., представника Львівської міської ради Кузь І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул. Харківській «Яблуня», Львівської міської ради про встановлення земельного сервітуту.

В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням уточнення позовних вимог, покликається на те, що є власником 11/20 частки будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Львівської міської ради від 20 червня 2019 року № 5225 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яка в подальшому на підставі договору оренди від 20 вересня 2019 року, укладеного між ним та Львівською міською радою, передана йому в оренду на десять років до 20 червня 2029 року. Стверджує, що прохід та проїзд гужовим та автомобільним транспортом до вищезазначених земельних ділянок можливий виключно зі сторони АДРЕСА_2 , де знаходиться земельна ділянка, яка перебуває у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 , яке не відреагувало на його письмову пропозицію щодо укладення договору про встановлення сервітуту з метою проїзду гужовим та автомобільним транспортом до його земельних ділянок через земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . Положення статті 401 ЦК України надають право власнику сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для забезпечення реалізації власних прав на користування земельною ділянкою, неможливість досягнути згоди з власником земельної ділянки щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо є підставою для встановлення сервітуту за рішенням суду. Згідно з висновком земельно-технічної експертизи наявна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0130 га кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 через земельну ділянку, яка знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 . Крім того, наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, яка розташована по АДРЕСА_1 через земельну ділянку, яка знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 та через земельну ділянку площею 0,0130га кадастровийномер 4610137200:06:002:0062.

З наведених підстав просить:

-встановити для ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , через земельну ділянку кадастровий номер 4610137200:06:002:0012 (площею 120,5 кв.м.), яка знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 (площею 55,6 кв.м.) та через земельну ділянку площею 0,0130 га кадастровий номер 4610137200:06:002:0062 (площею 130,0 кв.м.) згідно схеми влаштування сервітуту (зображення 6) наведеного у висновку експерта № 2891-Е від 13.04.2023 року;

-встановити для ОСОБА_1 до 20 червня 2029 року безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки площею 0,0130 га кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, яка розташована по АДРЕСА_1 , що належить на праві оренди ОСОБА_1 , через земельну ділянку, кадастровий номер 4610137200:06:002:0012 (площею 120,5 кв.м.), яка знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 (площею 55,6 кв.м.) згідно схемивлаштування сервітуту(зображення5)наведеного увисновку експерта№ 2891-Евід 13.04.2023року.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня», Львівської міської ради про встановлення земельного сервітуту відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «№ 13 на вул. Харківській «Яблуня» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,0 гривень (тридцять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт покликається на те, що згідно з планами земельних ділянок від 28 березня 2016 року та від 06 вересня 2018 року по АДРЕСА_2 проходять червоні лінії вулиці, яка виходить до земельної ділянки по АДРЕСА_1 , однак незважаючи на наявність червоних ліній, єдиний можливий заїзд, в тому числі і для спецтехніки, з АДРЕСА_2 , заблоковано воротами, які зачинені на ключ, доступ до якого частково мають мешканці будинку АДРЕСА_2 , що визнано в судовому засіданні відповідачем, однак залишено судом поза увагою. Положення статті 401 ЦК України надають право власнику сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для забезпечення реалізації власних прав на користування земельною ділянкою. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що за результатами проведеної в даній справі земельно-технічної експертизи надано висновок, згідно з яким наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим та автомобільним транспортом до земельних ділянок, що перебувають у користуванні ОСОБА_1 , через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться у власності Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку« АДРЕСА_2 ,та земліміста Львова,однак варіантивизначені експертомє єдиними,про щозазначено вмотивувальній частинівисновку експерта,тобто неможливіінші варіантипроїзду доналежних йомуземельних ділянок.Сужд не врахував, що встановлення земельногосервітуту йомунеобхідно дляпостійного повноцінноговикористання належнихйому земельнихділянок по АДРЕСА_1 ,а саме,вивезення садовогосміття,покошеної трави,листя,завезення саджанців,будівельних матеріалівдля відновленняогорожі таспорудження альтанки,проведення ремонтнихробіт убудинку тощо.Про необхідність можливого встановлення земельного сервітуту через землю комунальної власності Львівської міської ради йому стало відомо лише після проведення судової земельно-технічної експертизи, а відтак він не міг звернутися до Львівської міської ради з проханням про встановлення земельного сервітуту до звернення з позовом до суду. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, однак таке клопотання надійшло до суду після закінчення судового засідання, а відтак таке клопотання не могло розглядатися в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представників ОСББ «№13 на вул. Харківській «Яблуня» Рішняка Ю.Ю., ОСОБА_3 , представника Львівської міської ради Кузь І.І. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості користування належним йому на праві власності майном без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Судом першої інстанції втсанволено, що відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, копія якого долучена до матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , власником іншої частини житлового будинку є територіальна громада міста Львова, що підтверджується копією відповідного витягу, будинок розташований на земельній ділянці, площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049.

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачу також належить на праві приватної власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, земельна ділянка призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Крім того, відповідно до договору оренди землі від 20.09.2019 року, позивач користується земельною ділянкою, площею 0,0130 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку, термін оренди до 20.06.2029 року.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачу ОСББ «№13 на вул. Харківській «Яблуня» належить земельна ділянка, площею 0,1442 га за адресою: АДРЕСА_2 , що стверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку.

Зі збірного кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що згадані земельні ділянки № НОМЕР_1 , № 2, № 4 та АДРЕСА_3 .

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи № 2891-Е від 13.04.2023 року:

1) відсутня технічна можливість встановлення земельного сервітуту через (на) земельну ділянку, що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до житлового будинку АДРЕСА_1 , який фактично розташований на земельній ділянці, площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049, що належить на праві власності ОСОБА_1

Наявний тільки один безперешкодний прохід та проїзд гужовим автомобільним транспортом до житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 .

До земельної ділянки, площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 наявний прохід:

- з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 , через житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці, площею 0,0234 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0049, що належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- з вулиці загального користування ( АДРЕСА_2 ) через земельну ділянку, площею 0,1442 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0012, що належить на праві власності ОСББ «Яблуня», землі міста Львова (в тому числі через земельну ділянку для дитячого майданчика, розташованого над підземною будівлею - бомбосховищем) або через земельну ділянку, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що належить на праві оренди ОСОБА_1 .

Наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0141 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0056, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 , землі міста та через земельну ділянку, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що належить на праві оренди ОСОБА_1 . Схематичне відображення запропонованого варіанту наведено у висновку експерта від 13.04.2023 року № 2891-Е (т.2 а.с.139зв, зображення 6).

2) наявна технічна можливість встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві оренди ОСОБА_1 , через земельну ділянку, що знаходиться у власності Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 . Схематичне відображення запропонованого варіанту наведено у висновку експерта від 13.04.2023 року № 2891-Е (т.2 а.с.139, зображення 5).

3) відсутня технічна можливість встановлення земельного сервітуту через (на) будь-яку іншу земельну ділянку, для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до житлового будинку АДРЕСА_5 , належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , а також для проходу та проїзду гужовим і автомобільним транспортом до земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 , належить на праві оренди ОСОБА_1 .

З долученого до матеріалів справи листа від 12.06.2019 року вбачається, що позивач звертався до ОСББ «№ 13на вул.Харківській «Яблуня» з пропозицією щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, до матеріалів справи також долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу ОСББ «№ 13 на вул. Харківській «Яблуня».

Також, під час розгляду справи судом першої інстанції після уточнення позовних вимог, а саме 02.06.2023 року, позивач направив пропозицію щодо укладення земельного сервітуту відповідачу Львівській міській раді, інформація про результат розгляду цієї пропозиції відсутня.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно з частинами першою, третьою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Як роз`яснив судам Пленум Верховного Суду України у пункті 22-2 постанови від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 297/363/18 (постанова від 13.03.2023) закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду не має підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 року у справі № 686/18456/18, від 12.04.2022 року у справі № 306/612/20, від 01.02.2023 року у справі № 345/4572/20.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який відмовляючи у задоволенні позову, вірно зазначив, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження неможливості користування належним йому на праві власності майном без обтяження сервітутом земельних ділянок, належних ОСББ «Яблуня» та Львівській міській раді, неможливості задоволення потреб позивача іншим способом.

Цільове призначення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, і як встановлено судом першої інстанції з пояснень сторін та висновку експерта, до житлового будинку АДРЕСА_1 наявнийбезперешкодний прохід та проїзд гужовим автомобільним транспортом з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 ).

Аналізуючи зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що позивач просить встановити земельний сервітут саме для надання доступу, а саме проїзду, до земельних ділянок, а не для надання доступу до житлового будинку, для його обслуговування.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував те, що судовою експертизою встановлено і сторони цього не оспорюють, що безперешкодний прохід до земельних ділянок існує якз вулиці загального користування ( АДРЕСА_1 , так і через земельні ділянки відповідачів і по суті, встановлення земельного сервітуту стосується не стільки для надання можливості проходу, скільки для надання можливості проїзду гужовим і автомобільним транспортом через земельні ділянки відповідачів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вірно врахував відсутність доказів на підтвердження тієї обставини, що повноцінне використання земельних ділянок за цільовим призначенням, яким є обслуговування житлового будинку, неможливе без встановлення земельного сервітуту у виді права проїзду через земельні ділянки відповідачів.

Доводи апелянта про необхідність встановлення земельних сервітутів для нормального використання земельних ділянок, враховуючи їх цільове призначення, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки такі не доводять неможливість користуватися земельними ділянками з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку без обтяження сервітутом земельних ділянок, належних на праві власності ОСББ «№13 на вулиці Харківській «Яблуня» та Львівській міській раді.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вивіз садового сміття, завезення саджанців дерев, будівельних матеріалів, будівельного риштування неможливо здійснити з вулиці загального користування ( АДРЕСА_4 ), де розтащований житловий будинок АДРЕСА_1 , на надав доказів необхідності встановлення земельного сервітуту у зв`язку з неможливістю проведення ремонтних робіт фасаду будинку без встановлення земельного сервітуту.

Суд вірно зазначив, що спорудження альтанки на земельній ділянці взагалі не пов`язане з обслуговуванням житлового будинку, а вивіз старої землі та завезення нової, має разовий характер та взагалі не підтверджено, чи існує необхідність у проведенні цих робіт і чи будуть вони проводитись та в якому обсязі, і чи для цього є необхідність використання транспорту.

Згідно збірного кадастрового плану земельної ділянки земельна ділянка, площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062, що розташована по АДРЕСА_1 і яка використовується позивачем на підставі договору оренди, хоч і призначена для обслуговування житлового будинку, проте прилягає не до житлового будинку АДРЕСА_1 , а до земельної ділянки, на якій розташований цей будинок. У зв`язку з цим суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки земельна ділянка площею 0,0130 га, кадастровий номер 4610137200:06:002:0062 знаходиться на значній відстані від самого будинку, то це ставить під сумнів необхідність встановлення земельного сервітуту з правом проходу та проїзду до цієї земельної ділянки, оскільки матеріали справи не містять доказів необхідності використання її саме для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана у висновку судової земельно-технічної експертизи технічна можливість встановлення земельного сервітуту не є достатньою та обов`язковою підставою для встановлення земельного сервітуту, оскільки така не підтверджує необхідності його встановлення, необхідність встановлення земельного сервітуту позивач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не довів належними та допустимими доказами, як і не довів неможливості користування земельними ділянками з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та житловим будинком АДРЕСА_1 без встановлення земельного сервітуту.

Крім цього, неврахування висновків земельно - технічної експертизи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, так як суд першої інстанції дав оцінку усім поданим сторонами доказам, а висновок експерта є лише одним із доказів та оцінюється в сукупності з іншими доказами (статті 89,110 ЦПК України).

Як на одну із підстав для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд покликався на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів того, що позивачвчиняв дії щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін, що є обов`язковою умовою для вирішення питання про встановлення сервітуту в судовому порядку, надана ним копія повідомлення про вручення поштового відправлення, з огляду на позицію відповідача і відсутність інших доказів, сама по собі не підтверджує направлення відповідачу ОСББ «№ 13 на вул.Харківській «Яблуня» саме пропозиції щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, а іншому з відповідачів Львівській міській раді така пропозиція була направлена під час розгляду справи.

Оскільки закон вимагає від позивача надання доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, і при цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь яким іншим способом, а суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач не довів належними та допустими доказами тієї обставини, що він не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом, окрім як встановленням права земельного сервітуту на проїзд та прохід через земельні ділянки відповідачів, правильними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини справи та правильні висновки суду першої інстанції.

Оскількиапеляційна скарга ОСОБА_1 не міститьдоводів щодовитрат напрофесійну правничудопомогу,стягнутих судомпершої інстанціїна користьвідповідачів,то зврахуванням положеньчастини 1статті 367ЦПК України,відповідно доякої судперевіряє законністьта обґрунтованістьрішення судупершої інтсанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги,законність таобґрунтованість рішеннясуду вцій частинісудом апеляційноїінстанції неперевіряється.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК Українипередбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Личаківськогорайонного судум.Львова від23листопада 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 11.04.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк