Ухвала

від 23.11.2023 по справі 2/1519/7026/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2/1519/7026/11

Номер провадження № 6/521/666/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Бобуйок І.А.,

секретаря судового засідання Несвіти Ю.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по цивільній справі № 2/1519/7026/11, боржниця: ОСОБА_1 , стягувач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», -

УСТАНОВИВ:

22.11.2023року приватнийвиконавець виконавчогоокругу Одеськоїобласті КолечкоДмитра Миколайовича звернувсяв судз поданням,у якомупросив суд: тимчасово обмежити громадянина України, ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов?язань, покладених на нього рішенням Малиновським районного суду м. Одеси по справі №2/1519/7026/11, що набрало законної сили 05.02.2014 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

23.11.2023 року у судове засідання з`явився приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, просив подання задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали подання, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича перебуває виконавче провадження № 66274977 із виконання виконавчого листа №2/1519/7026/11 виданого 19.11.2014 року Малиновським районним судом м. Одеси, яким встановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитом у розмірі 18 321,99 доларів США, що еквівалентно 146 291 грн. 93 коп.

26.07.2021 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 27.07.2021 року, за вих. №4787 за адресами, вказаними у виконавчому у документі.

Згідно із вказаними постановами боржника було зобов?язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника.

Факт обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження підтверджується відміткою на повідомленні №68004 0291541 0 про вручення (03.08.2021 року) та відміткою на постанові про відкриття виконавчого провадження про її отримання під власний підпис 07.10.2021 року.

У день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.

Незважаючи на те, що вказані постанови були надіслані до 34 банківських установ, станом на сьогодні, тільки вдалось виявити та списати кошти із рахунку АТ КБ «Приват Банк» у розмірі 5405,22 грн. Кошти на рахунках боржника в інших банківських установах відсутні.

У ході перевірки майнового стану боржника було виявлено земельну ділянку, площею 0,051 га за адресою: АДРЕСА_1 частину будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

29.09.2021 року приватним виконавцем було проведено опис земельної ділянки, площею 0,051 га за адресою: АДРЕСА_4 , та складено відповідну постанову.

09.10.2023 року приватним виконавцем було проведено опис 1/2 частини будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та складено відповідну постанову.

Слід зазначити, що ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» були введені певні обмеження щодо примусової реалізації майна. Від так, згідно із п. 52 розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України «Про іпотеку» У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та примщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об?єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов?язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов?язань та/або зменшення розміру процентів, штрафних санкцій.

Таким чином, станом на сьогодні, законом встановлена заборона щодо примусової реалізації земельної ділянки, площею 0,051 га за адресою: АДРЕСА_4 , що була передана в іпотеку 17.09.2007 ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є стягувач у даному виконавчому провадженні.

Разом з цим, в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані неповнолітні особи: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що підтверджується відомостями про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні/ будинку Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 04.08.2021 року за вих. №1014 B/01-40.

Приватним виконавцем надсилалась та залишались під час опису вимога від 24.09.2021 №№66274977, 26.11.2021 року №66274977, 18.09.2023 року №66274977, згідно із якою боржника зобов?язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно, але законні вимоги приватного виконавця, що були перелічені вище, досі не виконанні.

У зв`язку з тим, що боржник в супереч положенням п. 3 ч. 5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» так і не надав декларацію про його доходи та майно, хоча отримав постанову про відкриття виконавчого провадження під власний підпис 07.10.2021 року, 18.09.2023 року приватним виконавцем було направлено запит до Центру надання адміністративних послуг Татарбунарської міської ради для встановлення кількості осіб (з зазначенням року народження, дати реєстрації, ступенем родинного зв?язку) зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 та чи зареєстровані за вказаною адресою неповнолітні діти. Станом на сьогодні відповідь відсутня.

У відповідності до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особу у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов?язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов?язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно із ч. 1 ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов?язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 27 Конституції України, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Суд завертає увагу, що наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. В наданих приватним виконавцем матеріалах відсутні докази того, що боржник ухиляється від виконання зобов`язання, а сам по собі мораторій на реалізацію майна у ході виконання рішення у зв`язку із військовим станом не є перешкодою, зі сторони боржника, у виконанні рішення суду.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положення ч. 2ст.10ЦПК України,наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

На думку суду особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Отже, до суду не було надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржниця може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань та доказів, які б свідчили, що боржниця ухиляється від виконання рішення суду, а тому суд вважає недоцільним обмежувати ОСОБА_1 в її праві виїзду за межі України.

Також, суд зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України № 64/2022введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжувався Указами Президента Українивід 14 березня 2022 року № 133,від 18 квітня 2022 року № 259,від 18 травня 2022 року № 341,від 12 серпня 2022 року № 573,від 7 листопада 2022 року № 757,від 6 лютого 2023 року № 58,від 01 травня 2023 року № 254, від 26 липня 2023 року № 451,від 18.08.2023року № 451.8 листопада2023року, Верховна Рада Україна продовжила строк дії воєнного стану з 16 листопада на 90 діб, тобто до 13 лютого 2024 року.

У відповідності до ч. 1ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що в державі запроваджений воєнний стан та заборона у виїзді за кордон буде унеможливлювати для заявниці тимчасовий виїзд з території України для уникнення небезпеки для життя та здоров`я та пошуку роботи, яка б дозволила забезпечити безперебійне виконання рішення суду та подальше погашення боргу. В умовах воєнного стану в Україні, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України може створити загрозу життю та здоров`ю громадянки України ОСОБА_1 , що є неприпустимим, оскільки рішення судів повинні враховувати надзвичайний стан у якому опинилися громадяни України та вживати заходи для забезпечення безпеки громадян.

Відтак, суд вважає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 порушує її основоположні права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця не підлягає задоволенню.

Також, Закон Українивід 21.01.1994року «Пропорядок виїздуз Україниі в`їздув Українугромадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Зазначеним Законом не передбачено за ухвалою суду тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника до виконання рішення суду.

За результатами розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, яке розглядається в порядку Цивільного Процесуального кодексу України, судом виноситься ухвала. При цьому, порядок тимчасового обмеження у праві виїзду, за межі України регулюється Законом України«Про порядоквиїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», відповідно до якого не передбачено обмеження в праві виїзду за межі України за ухвалою суду.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги вимоги нормативно-правового акту № 3857-XII від 21.01.1994 року Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд не знаходить підстав для задоволення подання.

Керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст. ст. 263, 354, 441 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника по цивільній справі № 2/1519/7026/11, боржниця: ОСОБА_1 , стягувач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2023 року.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.