Ухвала

від 27.11.2023 по справі 22/237

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

27 листопада 2023 року м. Харків Справа №22/237

Східний апеляційний господарський суд у складі судді:

суддя Гетьман Р.А.

розглянувши матеріали апеляційної Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх.№2519П від 22.11.2023) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №22/237 (м. Полтава, суддя Тимощенко О.М., повний текст ухвали складено 09.11.2023),

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про видачу дублікату наказу від 11.07.2005 про примусове виконання рішення та про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання (вх.№12877 від 10.10.2023) по справі №22/237

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільховатське», м. Полтава,

про стягнення 2 527,42 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа №22/237 за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Кобеляцькому районі до Акціонерного товариства «Вільховатське» про стягнення стягнення 2 527,42 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.06.2005 у справі №22/237 позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Акціонерного товариства «Вільховатське»

- на користь Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі 2 527,42 грн боргу;

- в доход Державного бюджету України на рахунок ВДК у м. Полтава №31111095600002 в УДК у Полтавській області, МФО 831019, код ЗКПО 23809520, код платежу 22090200 державне мито в сумі 102,00 грн;

- на користь ДП «Судовий інформаційний центр» (м. Київ, вул. Липська, 18/5) р/р НОМЕР_1 у ВАТ «Банк Універсальний» м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370 - 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання вказаного рішення 11.07.2005 року видано наказ про примусове виконання.

Згідно акту Господарського суду Полтавської області «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» №4 від 03.03.2014 року, матеріали справи №22/237 знищено у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання. В архіві суду відсутній оригінали позовної заяви та рішення Господарського суду Полтавської області від 30.06.2005 у справі №22/237.

Ухвалою суду від 14.09.2023 задоволено заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про заміну сторін у справі №22/237. Замінено сторін у справі №22/237 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі до АТ «Вільховатське» про стягнення 2 527,42 грн боргу, а саме:

- позивача (стягувача) - Управління Пенсійного Фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області (вул. Жовтнева, 1А, м. Кобеляки, Полтавська область, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22534593) на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13967927),

- відповідача (боржника) - Акціонерне товариство «Вільховатське» (с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03771181) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільховатське» (с.Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03771181).

10.10.2023 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшла заява про видачу дублікату наказу про примусове виконання рішення, в якій він також просив поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання (вх.№12877 від 10.10.2023 року).

Заява обґрунтована тим, що виконавчий документ по справі №22/237 було передано для стягнення заборгованості до Державної виконавчої служби у Кобеляцькому районі, якою було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №1109173). В подальшому розпочато процедуру ліквідації підприємства АТ «Вільховатське», а 19.03.2007 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий документ направлено ліквідатору. На момент звернення управління до виконавчої служби із заявою щодо відкриття виконавчого провадження у справі №22/237 строк пред`явлення даного виконавчого листа пропущено не було.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.09.2023 (вх.№12877 від 10.10.2023 року) про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №22/237 відмовлено повністю; копії ухвали направити учасникам справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з ухвалою суду не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить відстрочити сплату судового збору до прийняття судового рішення по справі №22/237; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 по справі №22/237 скасувати; постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про видачу дублікату та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу у справі №22/237 в повному обсязі.

У тексті апеляційної скарги скаржник просить відстрочити сплату судового збору до прийняття судового рішення по справі №22/237.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення її без руху, враховуючи таке.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на день подання скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», встановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн.

Отже, розмір судового збору, який мав сплатити скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, становить 2684,00 грн. Однак доказів відповідного до суду не надав.

Натомість, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що апелянт - бюджетна установа; ч.2 ст. 79 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Скаржник зазначає, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, що відповідає гарантуванню принципу рівності. На думку апелянта, сплата судового збору за подання заяв, скарг вважається складовою доступу до правосуддя. Останній, у свою чергу, є елементом права особи на судовий захист, гарантованого Конституцією.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення підпунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення підпункту 3 частини першої статті 8 Закону «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Близька за змістом правова позиція щодо застосування положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» викладена в постанові Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №912/3514/20 та в ухвалах Верховного Суду від 11.06.2021 у справі №906/979/20, від 21.12.2021 у справі №913/104/21, від 20.07.2022 у справі 4/30.

З аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18.

Отже, єдиною підставою за якою суд має право (однак не зобов`язаний) відстрочити чи розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від його сплати є врахування судом майнового стану заявника.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Натомість, визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від поданих доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 липня 2018 року у справі №686/114/16-ц, положення Закону України «Про судовий збір» не містять вичерпного й чітко визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи; у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Тобто, підтвердження рівня майнового стану сторони має бути повним та всестороннім, для чого особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна обґрунтувати та підтвердити свої доводи відповідними доказами, які б відображали усі аспекти майнової неспроможності сплатити передбачений законом розмір судового збору.

Водночас, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження факту неспроможності сплати судового збору.

Крім того, скаржник не надав будь-яких доказів, які б свідчили про вжиття останнім всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду апеляційної скарги.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, яке визначено Господарським процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд наголошує, що звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи, підтвердженим належними доказами.

Оскільки до поданого клопотання заявником не надано належних доказів фінансової неспроможності сплати судового збору, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору, що, як наслідок, є недоліком апеляційної скарги та потребує усунення шляхом надання апелянтом суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі - 2684,00 грн.

Відповідно частини 2 статті 260 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суддя-доповідач дійшов висновку, що відповідно до статті 260 Господарського процесуального кодексу України зазначене є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням 10-денного строку з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних вище недоліків, а саме, апелянт повинен докази сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вх.№2519П від 22.11.2023) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.10.2023 у справі №22/237 залишити без руху.

2.Встановити апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги.

3.Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи з використанням програми «Електронний суд». Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/

4.Повідомити апелянта, що заява про усунення недоліків повинна надійти до суду апеляційної інстанції не пізніше п`ятого дня з наступного дня після закінчення десятиденного строку на усунення недоліків.

5.Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.

6.Звернути увагу скаржника, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875

Суддя Р.А. Гетьман