Рішення

від 15.11.2023 по справі 906/256/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2023 р. м. Житомир Справа № 906/256/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К., довіреність №1668/10 від 12.07.2023;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "ЖИТОМИРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М Б З М 770"

про стягнення 1012307,74 грн

Процесуальні дії по справі.

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "М Б З М 770" про стягнення 1012307,74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.02.2019 по 31.10.2022.

Ухвалою суду від 21.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

03.03.2023 на поштову адресу суду на виконання вимог вказаної ухвали від позивача надійшов лист 02.03.2023/967/10 з додатками: копією типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; копіями актів введення в експлуатацію лічильника теплової енергії систем опалення; копіями роздруківок розподілу Гкал по будинковому лічильнику №902, а також доказами їх надіслання відповідачу і документами, які підтверджують повноваження представника позивача (а.с.82-131).

Ухвалою суду від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27.03.2023.

Підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися.

На адресу суду 26.04.2023 та 02.08.2023 від представника відповідача надійшли письмові пояснення від 26.04.2023 щодо заперечень по суті спору (а.с.150-153) та письмові пояснення (додаткові) від 02.08.2023 (а.с.203-207), згідно з якими останній просив відмовити у задоволенні позову.

24.05.2023 до суду від позивача надійшли пояснення №2457/10 від 23.05.2023 по суті спору з додатками (а.с.164-187).

Ухвалою суду від 04.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/256/23 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 15.11.2023.

Представник відповідача у засідання не з`явився, однак на електронну пошту суду надіслав клопотання про розгляд справи без його участі за вх.№18802 від 15.11.2023, у якому також зазначив, що заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні (а.с.221).

Оскільки явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви в судовому засіданні відсутні, в матеріалах справи достатньо необхідних для встановлення обставин і вирішення спору по суті доказів, суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, відповідно до ст.202 ГПК України.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх повністю.

У засіданні 15.11.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що між ним як надавачем/виконавцем та відповідачем як споживачем існують фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку на нежитлове вбудоване приміщення в буд.47 по вул.Довженка в м.Житомир, яке належить відповідачу на праві власності, норм чинного законодавства (ст.11 ЦК України) та договору про надання послуг. У період з 01.02.2019 по 31.10.2022 за відповідачем утворилась заборгованість за спожиті послуги у розмірі 1012307,74 грн; нарахування проводились згідно показників будинкового приладу обліку теплової енергії пропорційно опалювальній площі опалювального приміщення (а.с.1-7, 82-84).

Відповідач у своїх письмових поясненнях від 26.04.2023, 02.08.2023 підтвердив, що має у власності нежитлове вбудоване приміщення в будинку №47 по вул.Довженка в м.Житомирі, яке використовується як офісне та надається у подальшу оренду юридичним особам і фізичним особам-підприємцям. Разом із цим відповідач заперечив факт отримання ним протягом періоду з 01.02.2019 по 31.10.2022 послуги з постачання теплової енергії від позивача, оскільки приміщення протягом всього часу експлуатації та перебування у власності відповідача опалювалося електричними приладами, теплова енергія не використовувалася як спосіб опалення. Відповідач вказав на відсутність доказів того, що теплова енергія постачалася відповідачу і ним приймалася, а також доказів відкриття особового рахунку на нежитлове вбудоване приміщення в будинку №47 по вул.Довженка в м.Житомир, доказів звернення відповідача до позивача із заявою та пакетом документів для відкриття такого рахунку. Тобто відповідач стверджує, що не вчиняв жодних дій, які вказували б на надання виконавцю підписаної заяви-приєднання. Окрім того, відповідач не сплачував рахунки та не отримував послуги, отже будь-які дії, які свідчили б про бажання укласти договір з позивачем відсутні. Окремо відповідач звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів направлення йому рахунків на оплату теплової енергії, оскільки ті, що додані до позовної заяви, хоч і адресовані ТОВ «М Б З М 770», однак містять адресу, яка відповідачу не належить, та посилання на договір №2095П та №2095 від 01.02.2019 як підставу надання рахунку, який до матеріалів справи не долучено (а.с.150-152, 203-205).

Позивач зі свого боку надав пояснення 23.05.2023/2457/10, у яких зазначив, що факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується показниками будинкового лічильника №902 по вул.Довженка, 47 в м.Житомирі та актами обстеження належного відповідачу приміщення від 08.05.2023 та 23.11.2022; опалювальні прилади не демонтовано, видимі розриви ліній теплопостачання в приміщеннях ТОВ «М Б З М 770» відсутні; відповідач не надавав позивачу відповідні документи про відключення нежитлового приміщення, зокрема рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення, складений за участю представника виконавця послуг. Окрім того, позивач вказав про наявність усієї необхідної інформації та правових підстав для відкриття особового рахунку на відповідача без його заяви; зазначив, що копії рахунків за спірний період, розрахунок заборгованості та акти виконаних робіт направлялися на адресу відповідача як додатки до претензій від 23.07.2020 та 28.11.2022; також відповідачу неодноразово надсилалися два примірники проєкту договору на постачання теплової енергії, однак відповідач не повернув підписаний ним примірник та не складав протокол розбіжностей як підтвердження наявних заперечень щодо умов договору, і навіть попри те, відсутність письмового договору про надання послуг централізованого опалення при умові їх фактичного споживання не звільняє відповідача від обов`язку оплати спожитих послуг, а на період надання послуг в опалювальному сезоні 2021-2022 рр. між сторонами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с.164-169).

Відповідач у своїх поясненнях від 02.08.2023 вказав на те, що надані позивачем акти від 08.05.2023, 23.11.2022 не є належними доказами у даній справі, оскільки складені представниками позивача за відсутності представника ТОВ «М Б З М 770», без входження у приміщення відповідача, а отже виникають сумніви з приводу встановлених ними фактів. Відповідач вказав, що проєкт договору, претензії від позивача не отримував; з проєкту договору №2095 від 01.02.2019 вбачається, що директором ТОВ «М Б З М 770» є Рубінов Олександр Борисович, хоча насправді директором є Іващенко Артем Володимирович. З огляду на викладене та враховуючи попередні пояснення, відповідач заперечив факт отримання ним послуги з постачання теплової енергії від позивача за спірний період, а відтак просив відмовити у задоволенні позову (а.с.203-205).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №З15853030 від 23.11.2022), нежитлове вбудоване приміщення в будинку №47 по вул.Довженка в м.Житомир загальною площею 698,1 кв.м. належить ТОВ «М Б З М 770» на праві приватної власності з 05.04.2007 (а.с.19-21).

На підставі вказаної інформації з лютого 2019 року в КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради відкрито особовий рахунок № 2095П на відповідача.

Згідно пояснень позивача (а.с.167-168) та матеріалів справи, КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради надсилало на адресу відповідача із супровідним листом від 19.04.2019 №1844/6 та повторно із супровідним листом від 23.07.2020 №1788/6 два примірники договору на постачання теплової енергії від 01.02.2019 для підписання (а.с.177-187), однак відповідач такий не підписав і не повернув, протокол розбіжностей на підтвердження наявних заперечень щодо окремих умов договору не складав. На період надання послуг з постачання теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 рр. між сторонами вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VIII, та розміщений на офіційному вебсайті КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради www.tke.org.ua 01.10.2021 (а.с.85-91).

За даними позивача за період з лютого 2019 року по жовтень 2022 року ТОВ «М Б З М 770» використовувало теплову енергію від мережі централізованого теплопостачання, про що свідчать акти введення в експлуатацію лічильника теплової енергії системи опалення від 16.11.2018, 04.10.2019, 05.10.2020 та акти перевірки лічильника теплової енергії системи опалення від 09.09.2021, 19.09.2022, підписані представником КП «ЖТКЕ», інженером теплової інспекції і представником теплової енергії головним інженером ТОВ КК «Коменерго-Житомир» (а.с.92-96), та роздруківки розподілу Гкал по будинковому лічильнику №902 вул.Довженка, 47 (а.с.97-125).

Також до справи долучено акт від 23.11.2022, складений та підписаний представниками КП «ЖТКЕ», про те, що при перевірці було виявлено, що ТОВ «М Б З М 770», яке розташовано на першому поверсі житлового будинку по вул.Довженка, 47, отримує послуги з централізованого теплопостачання у повному обсязі; лінії теплопостачання, опалювальні прилади в наявності; централізоване опалення надається (а.с.170).

Згідно акта-обстеження опалювальних площ приміщення за адресою вул.Довженка, 47 від 08.05.2023, підписаного представниками позивача та представником надавача послуг з утримання будинку ТОВ КК «Коменерго-Житомир», опалювальні прилади не демонтовано, видимі розриви ліній теплопостачання в приміщеннях ТОВ «М Б З М 770» відсутні; теплопостачання під час опалювального сезону на приміщення надавалось; будь-які роботи по демонтажу ліній теплопостачання в підвальному приміщенні житлового будинку по вул.Довженка, 47 не проводились, опалення на приміщення ТОВ «М Б З М 770» не відключалось (а.с.171).

Отже, за розрахунком позивача, у період з 01.02.2019 по 31.10.2022 за відповідачем утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 1012307,74 грн (а.с.17-18), нарахування проводилось згідно показників будинкового приладу обліку теплової енергії, який встановлений на будинку за адресою: м.Житомир, вул.Довженка, 47, пропорційно опалювальній площі опалювального приміщення.

За спірний період позивачем застосовувались тарифи на постачання теплової енергії, затверджені рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради, а саме:

рішенням №1400 від 19.12.2018 - 1351,14 грн/Гкал (без ПДВ) (п.1.2) (а.с.54-55);

рішенням №1475 від 23.12.2019 - 1279,88 грн/Гкал (безз ПДВ) (п.1.2) (а.с.56-57);

рішенням №1439 від 02.12.2020 - 1309,70 грн/Гкал (без ПДВ) (п.1.2) (а.с.58-59);

рішенням №1568 від 30.12.2020 - 1419,59 грн/Гкал (без ПДВ) (п.1.2), а також 1547,43 грн/Гкал (без ПДВ) (п.4.2) (а.с.60-63);

рішенням №1175 від 08.10.2021 - 3877,35 грн/Гкал (без ПДВ) (пп.1.2.1 п.1.2) (а.с.65-71);

рішенням №1288 від 04.11.2021 - 6456,73 грн/Гкал (з ПДВ) (п.п.3.2.1 п.3.2) (а.с.64).

До справи також долучено рахунки, виставлені ТОВ «М Б З М 770» на оплату вартості спожитої теплової енергії за спірний період (а.с.22-53).

Відповідач наголосив, що у рахунках на оплату (а.с.22-40) міститься посилання на договір №2095 від 01.02.2019 та зазначено адресу ТОВ «М Б З М 770»: м.Житомир, вул.Довженка, б.47, кв.119, а у рахунках за жовтень 2021 року - жовтень 2022 року (а.с.41-53) міститься посилання на договір №2095П і зазначено адресу ТОВ «М Б З М 770»: м.Житомир, вул.Довженка, буд.№47, оф.№1.

Позивач повідомив, що 24.07.2020 та 29.11.2022 на адресу відповідача направлялися претензії від 23.07.2020 №1787/6 та №2739/10 від 28.11.2022 щодо погашення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, серед додатків до яких були, зокрема, рахунки на оплату за спірний період та розрахунки заборгованості. У якості доказів надіслання цих претензій надано описи вкладення, поштові накладні та копії фіскальних чеків (а.с.11-16, 172-176), однак відповідачем претензії залишено без відповіді та задоволення.

Відповідач отримання проєкту договору про постачання теплової енергії та вказаних претензій з додатками від позивача заперечив.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1012307,74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.02.2019 по 31.10.2022 в судовому порядку.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з приписами п.1 ч.2, ч.3 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За ч.1 ст.509 ЦКУкраїни, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

До 01.05.2019 підприємства теплопостачання надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№1875-IV від 24.06.2004) (далі - Закон №1875-IV) та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630).

Закон №1875-IV втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) (далі - Закон (№2189-VIII), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст.1 Закону №1875-IV, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (ч. ст.13 Закону №1875-IV).

Відповідно до ст.1 Закону №2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За ст.5 Закону №2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 20 Закону №1875-IV визначено права та обов`язки споживача, зокрема, право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п.1 ч.1); обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.п.1, 5 ч.3).

І статтею 7 Закону №2189-VIII визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 ч.3).

При цьому ст.19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У п.п.29, 36, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198), визначено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше. Теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором. Споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору.

Плата за житлово-комунальні послуги, згідно з ч.ч.1, 2 ст.32 Закону №1875-I, нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п.18 Правил№630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Разом із тим, за ч.ч.1, 4 ст.9 Закону №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Статтею 21 Закону №2189-VIII встановлено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом (ч.1). Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (ч.3). Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.5). Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7).

Згідно з п.31, 32, 34-37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830), вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

З позовної заяви вбачається, що у період з 01.02.2019 по 31.10.2022 позивач надав відповідачу послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії.

Суд встановив, що з 01.02.2019 по 01.11.2021 відповідного договору на постачання теплової енергії між сторонами укладено не було.

Однак, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Відтак власник в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна, у тому числі й щодо сплати комунальних послуг. Отже до відносин, які склалися між сторонами у вищевказаний період, слід застосовувати загальні положення про зобов`язання згідно Цивільного кодексу України.

У подальшому, як свідчать матеріали справи, 01.10.2021 на офіційному вебсайті КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради www.tke.org.ua було опубліковано договір на постачання теплової енергії для юридичних осіб, розташованих в житлових будинках, який відповідає Типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022), (далі - Типовий договір) (а.с.85-91).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1 Типового договору).

Частиною 5 ст.13 Закону №2189-VIII та абз.4 п.13 Правил №830 передбачено, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розмішується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (абз.6 п.13 Правил №830, п.4 Типового договору).

Згідно з п.5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідно до ДК 021:2015:09320000-8 відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п.10 Типового договору).

За п.11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі - Методика розподілу).

Пунктом 27 Типового договору передбачено, що зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

За умовами п.33 Типового договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця www.tke.org.ua.

Згідно з п.34 Типового договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця з www.tke.org.ua.

Відповідно до п.п. 35, 36, 37 Типового договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктами 54, 55 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Суд встановив, що протягом 30 днів з дня опублікування позивачем Типового індивідуального договору відповідач про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду з умовами цього договору позивача не повідомив, втім споживав надану останнім теплову енергію, що підтверджується матеріалами справи (а.с.92-125, 170-171).

З огляду на викладене, відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії, положення якого відповідають Типовому договору, і такий вважається укладений між сторонами 02.11.2021. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Твердження відповідача про те, що приміщення протягом всього часу експлуатації та перебування у власності відповідача опалювалося електричними приладами, теплова енергія не використовувалася як спосіб опалення не спростовує факту постачання до приміщення, що є власністю відповідача, теплової енергії.

Також суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на неотримання рахунків та зазначення у них недостовірної інформації щодо адреси ТОВ « М Б З М 770» та договорів, виходячи з того, що оплата за отриману послугу не пов`язана з отриманням рахунку, наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов`язку сплатити платежі згідно умов та порядку виконання зобов`язань, визначених законом або договором.

Більше того, з матеріалів справи слідує, що на юридичну адресу відповідача надсилалися претензії від 23.07.2020 №1787/6, від 28.11.2022№2739/10 з доданими до них рахунками, актами виконаних робіт та розрахунками заборгованості (а.с.11-16, 172-176).

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що зазначення номеру офісу чи квартири в рахунках мало на меті виділити ТОВ «М Б З М 770» від інших споживачів у цьому будинку і не має суттєвого значення.

Окрім того, п.п.24, 25 Правил №630 визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

У пп.12 п.42 Правил №830 також закріплено право споживача відключитися від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26 липня 2019 р. №169.

При цьому відповідач під час розгляду справи не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання нежитлового приміщення, вбудованого в будинку №47 по вул.Довженка в м.Житомир, що належить йому на праві власності, а відтак зобов`язаний відшкодувати вартість спожитої теплової енергії. Відповідач також не спростував зазначених в рахунках відомостей щодо обсягів отриманої теплової енергії та розміру нарахуваного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.ст.76, 77, 86 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд у постанові від 11.01.2023 у справі №924/1234/21 вказав, що із внесенням 17.10.2019 змін до , його ст.79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з уведенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №923/875/19, від 16.07.2021 у справі №916/2620/20, від 16.09.2021 у справі №910/12930/18).

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки (а.с.17-18), суд вважає їх вірними, а вимоги щодо стягнення з відповідача 1012307,74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії обґрунтованими.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін досліджена і вищенаведених висновків суду не спростовує.

Станом на дату розгляду справи доказів сплати відповідачем боргу суду не надано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін проти України").

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М Б З М 770" (вул.Довженка, буд.47, м.Житомир, Житомирська обл., 10002, код ЄДРПОУ 34855078) на користь Комунального підприємство "ЖИТОМИРТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" Житомирської міської ради (вул.Київська, буд.48, м.Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 35343771) 1012307,74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та 15184,62 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.11.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (ЄСІТС);

3 - відповідачу (рек.) + sergey.kasyanchuk.big@gmail.com;