Постанова

від 18.03.2024 по справі 906/256/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2024 року Справа № 906/256/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі № 906/256/23 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770"

про стягнення 1 012 307, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" (вул. Довженка, буд.47, м. Житомир, Житомирська обл., 10002, код ЄДРПОУ 34855078) на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (вул. Київська, буд. 48, м. Житомир, Житомирська обл., 10014, код ЄДРПОУ 35343771) 1012307,74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та 15184,62 грн судового збору.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити строк для подання апеляційної скарги; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23 скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; вирішити питання розподілу судових витрат.

Апелянт зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів

надання позивачем та отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії.

Вказує, що нежитлове вбудоване приміщення протягом всього часу експлуатації та перебування у власності відповідача опалювалося електричними приладами. Теплова енергія не використовувалася відповідачем, як спосіб опалення приміщень. Докази того, що теплова енергія постачалася відповідачу та ним приймалася - відсутні.

Листом №906/256/23/8232/23 від 14 грудня 2023 витребувано з Господарського суду Житомирської області матеріали справи №906/256/23. 26 грудня 2023 року матеріали справи №906/256/23 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/256/23 у складі: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А., суддя Грязнов В.В.

Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/974 від 27.12.2023, у зв`язку перебуванням головуючої судді Миханюк М.В. та судді Саврія В.А. у відпустці, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 19, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/256/23.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/256/23 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі № 906/256/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

08.01.2024 у справі №906/256/23 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "01" березня 2024 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.

Запропоновано позивачу у строк до 17.02.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" ЄСІТС (а.с. 28, т.2).

21.02.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 30-37, т. 2).

01.03.2024 до початку судового засідання на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з тим, що адвокат С. Касянчук приймає участь в слідчих діях з клієнтом (підозрюваним) у кримінальному провадженні № 12022060000000031 за ч. 3, 4, ст. 190, ч. 3, 4 ст. 354 КК України в СУ ГУНП в Житомирській області, які відбудуться 01.03.2024 з 10:00 год.

Представник позивача в судове засідання 01.03.2024 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "18" березня 2024 р. об 12:00 год у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №1.

18.03.2024 до початку судового засідання на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з тим, що адвокат С. Касянчук прийматиме участь в слідчих діях з клієнтом (підозрюваним) у кримінальному провадженні №12022060410000148 від 02.03.2024 в ВП№1 ЖРУП ГУНП в Житомирській області, які відбудуться 18.03.2024 з 16:00 год. На підтвердження вказаних обставин долучає копію повістки про виклик.

В судове засідання 18.03.2024 представник позивача повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи таке.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявником клопотання не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без його участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка №З15853030 від 23.11.2022), нежитлове вбудоване приміщення в будинку №47 по вул. Довженка в м.Житомир загальною площею 698,1 кв.м. належить ТОВ "МБЗМ 770" на праві приватної власності з 05.04.2007 (а.с.19-21).

З лютого 2019 року в КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради відкрито особовий рахунок №2095П на відповідача.

КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради надсилало на адресу відповідача із супровідним листом від 19.04.2019 №1844/6 та повторно із супровідним листом від 23.07.2020 №1788/6 два примірники договору на постачання теплової енергії від 01.02.2019 для підписання (а.с.177-187), однак відповідач договір не підписав і не повернув, протокол розбіжностей на підтвердження наявних заперечень щодо окремих умов договору не складав.

На період надання послуг з постачання теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 рр. між сторонами вважається укладеним типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII, та розміщений на офіційному вебсайті КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради www.tke.org.ua 01.10.2021 (а.с.85-91).

За період з лютого 2019 року по жовтень 2022 року ТОВ "МБЗМ 770" використовувало теплову енергію від мережі централізованого теплопостачання, про що свідчать акти введення в експлуатацію лічильника теплової енергії системи опалення від 16.11.2018, 04.10.2019, 05.10.2020 та акти перевірки лічильника теплової енергії системи опалення від 09.09.2021, 19.09.2022, підписані представником КП "ЖТКЕ", інженером теплової інспекції і головним інженером ТОВ КК "Комунерго-Житомир" (а.с.92-96), та роздруківки розподілу Гкал по будинковому лічильнику №902 вул. Довженка, 47 (а.с.97-125).

Згідно акту від 23.11.2022, складеного та підписаного представниками КП "ЖТКЕ" при перевірці було виявлено, що ТОВ "МБЗМ 770", яке розташоване на першому поверсі житлового будинку по вул. Довженка, 47, отримує послуги з централізованого теплопостачання у повному обсязі; лінії теплопостачання, опалювальні прилади в наявності; централізоване опалення надається (а.с.170).

Згідно акта-обстеження опалювальних площ приміщення за адресою вул. Довженка, 47 від 08.05.2023, підписаного представниками позивача та представником надавача послуг з утримання будинку ТОВ КК "Коменерго-Житомир", опалювальні прилади не демонтовано, видимі розриви ліній теплопостачання в приміщеннях ТОВ "МБЗМ 770" відсутні; теплопостачання під час опалювального сезону на приміщення надавалось; будь-які роботи по демонтажу ліній теплопостачання в підвальному приміщенні житлового будинку по вул. Довженка, 47 не проводились, опалення на приміщення ТОВ "МБЗМ 770" не відключалось (а.с.171).

За розрахунком позивача у період з 01.02.2019 по 31.10.2022 за відповідачем утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії у розмірі 1 012 307, 74 грн (а.с.17-18), нарахування проводилось згідно показників будинкового приладу обліку теплової енергії, який встановлений на будинку за адресою: м. Житомир, вул. Довженка, 47, пропорційно площі опалювального приміщення.

За спірний період позивачем застосовано тарифи на постачання теплової енергії, затверджені рішеннями виконавчого комітету Житомирської міської ради, а саме:

рішенням №1400 від 19.12.2018 - 1351,14 грн/Гкал (без ПДВ) (п.1.2) (а.с.54-55);

рішенням №1475 від 23.12.2019 - 1279,88 грн/Гкал (безз ПДВ) (п.1.2) (а.с.56-57);

рішенням №1439 від 02.12.2020 - 1309,70 грн/Гкал (без ПДВ) (п.1.2) (а.с.58-59);

рішенням №1568 від 30.12.2020 - 1419,59 грн/Гкал (без ПДВ) (п.1.2), а також 1547,43 грн/Гкал (без ПДВ) (п.4.2) (а.с.60-63);

рішенням №1175 від 08.10.2021 - 3877,35 грн/Гкал (без ПДВ) (пп.1.2.1 п.1.2) (а.с.65-71);

рішенням №1288 від 04.11.2021 - 6456,73 грн/Гкал (з ПДВ) (п.п.3.2.1 п.3.2) (а.с.64).

До справи також долучені рахунки, виставлені ТОВ "МБЗМ 770" на оплату вартості спожитої теплової енергії за спірний період (а.с.22-53).

Відповідач наголосив, що у рахунках на оплату (а.с.22-40) міститься посилання на договір №2095 від 01.02.2019 та зазначено адресу ТОВ "МБЗМ 770": м. Житомир, вул. Довженка, б.47, кв.119, а у рахунках за жовтень 2021 року жовтень 2022 року (а.с.41-53) міститься посилання на договір №2095П і зазначено адресу ТОВ "МБЗМ 770": м. Житомир, вул. Довженка, буд.№47, оф.№1.

24.07.2020 та 29.11.2022 на адресу відповідача направлялися претензії від 23.07.2020 №1787/6 та №2739/10 від 28.11.2022 щодо погашення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, серед додатків до яких були, зокрема, рахунки на оплату за спірний період та розрахунки заборгованості. У якості доказів надіслання цих претензій надано описи вкладення, поштові накладні та копії фіскальних чеків (а.с.11-16, 172-176), однак відповідачем претензії залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач отримання проєкту договору про постачання теплової енергії та вказаних претензій з додатками від позивача заперечив.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 1 012 307, 74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.02.2019 по 31.10.2022.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 1 012 307, 74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та 151 84, 62 грн судового збору.

Місцевий господарський суд вказав, що твердження відповідача про те, що приміщення протягом всього часу експлуатації та перебування у власності відповідача опалювалося електричними приладами, теплова енергія не використовувалася як спосіб опалення не спростовують факту постачання до приміщення, що є власністю відповідача, теплової енергії.

Також суд першої інстанції відхилив як необґрунтовані посилання відповідача на неотримання рахунків та зазначення у них недостовірної інформації щодо адреси ТОВ "МБЗМ 770" та договорів, виходячи з того, що оплата за отриману послугу не пов`язана з отриманням рахунку, наявність або відсутність рахунків не звільняє відповідача від обов`язку сплатити платежі згідно умов та порядку виконання зобов`язань, визначених законом або договором. Також вказав, що станом на дату розгляду справи доказів сплати відповідачем боргу суду не надано.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі №906/256/23 та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегією суддів враховується, що до 01.05.2019 підприємства теплопостачання надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (№1875-IV від 24.06.2004) (далі Закон №1875-IV) та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі Правила №630).

Закон №1875-IV втратив чинність 01.05.2019 на підставі нового Закону "Про житлово-комунальні послуги" (№2189-VIII від 09.11.2017) (далі Закон (№2189-VIII), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону №1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо) (ч. ст.13 Закону №1875-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону №2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За ст. 5 Закону №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 20 Закону №1875-IV визначено права та обов`язки споживача, зокрема, право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (п.1 ч.1); обов`язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п.п.1, 5 ч.3).

Статтею 7 Закону №2189-VIII визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 ч.3).

При цьому ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" також передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У п.п. 29, 36, 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі - Правила №1198) визначено, що теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше. Теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором. Споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору.

Плата за житлово-комунальні послуги, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону №1875-IV нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з п. 18 Правил №630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Разом із тим, за ч.ч. 1, 4 ст. 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону. Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Статтею 21 Закону №2189-VIII встановлено, що одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом (ч.1). Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством (ч.3). Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (ч.5). Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (ч.7).

Згідно з п.31, 32, 34-37 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (далі - Правила №830), вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії. Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. Рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання". Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним як надавачем/виконавцем та відповідачем як споживачем існують фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення, постачання теплової енергії на підставі відкритого особового рахунку на нежитлове вбудоване приміщення в буд. АДРЕСА_1 , яке належить відповідачу на праві власності, норм чинного законодавства та договору про надання послуг.

Відповідач у своїх письмових поясненнях підтвердив, що має у власності нежитлове вбудоване приміщення в будинку АДРЕСА_1 , яке використовується як офісне та надається у подальшу оренду юридичним особам і фізичним особам-підприємцям.

Разом із цим відповідач заперечив факт отримання ним протягом періоду з 01.02.2019 по 31.10.2022 послуги з постачання теплової енергії від позивача, оскільки приміщення протягом всього часу експлуатації та перебування у власності відповідача опалювалося електричними приладами, теплова енергія не використовувалася як спосіб опалення.

Відповідач вказав на відсутність доказів того, що теплова енергія постачалася відповідачу і ним приймалася, а також доказів відкриття особового рахунку на нежитлове вбудоване приміщення в будинку АДРЕСА_1 , доказів звернення відповідача до позивача із заявою та пакетом документів для відкриття такого рахунку.

Тобто відповідач стверджує, що не вчиняв жодних дій, які вказували б на надання виконавцю підписаної заяви-приєднання.

Окремо відповідач звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів направлення йому рахунків на оплату теплової енергії, оскільки ті, що додані до позовної заяви, хоч і адресовані ТОВ "МБЗМ 770", однак містять адресу, яка відповідачу не належить, та посилання на договір №2095П від 01.02.2019 як підставу надання рахунку, який до матеріалів справи не долучено (а.с.150-152, 203-205).

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача зазначає, що факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується показниками будинкового лічильника №902 по вул. Довженка, 47 в м. Житомир та актами обстеження належного відповідачу приміщення від 23.11.2022 та 08.05.2023, де відображено, що опалювальні прилади не демонтовано, видимі розриви ліній теплопостачання в приміщеннях ТОВ "МБЗМ 770" відсутні; вказує, що відповідач не надавав позивачу відповідні документи про відключення нежитлового приміщення, зокрема рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення, складений за участю представника виконавця послуг.

Окрім того, позивач вказав про наявність усієї необхідної інформації та правових підстав для відкриття особового рахунку на відповідача без його заяви; зазначив, що копії рахунків за спірний період, розрахунок заборгованості та акти виконаних робіт направлялися на адресу відповідача як додатки до претензій від 23.07.2020 та 28.11.2022; також відповідачу неодноразово надсилалися два примірники проєкту договору на постачання теплової енергії, однак відповідач не повернув підписаний ним примірник та не складав протокол розбіжностей як підтвердження наявних заперечень щодо умов договору, і навіть попри відсутність письмового договору про надання послуг централізованого опалення при умові їх фактичного споживання не звільняє відповідача від обов`язку оплачувати спожиті послуги, а на період надання послуг в опалювальному сезоні 2021-2022 рр. між сторонами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (а.с.164-169).

Апелянт, в свою чергу, вказує на те, що надані позивачем акти від 23.11.2022, 08.05.2023 не є належними доказами у даній справі, оскільки складені представниками позивача за відсутності представника ТОВ "МБЗМ 770", без входження у приміщення відповідача, а отже виникають сумніви з приводу встановлених ними фактів. Відповідач вказав, що проєкт договору, претензії від позивача не отримував; з проєкту договору №2095П від 01.02.2019 вбачається, що директором ТОВ "МБЗМ 770" є Рубінов Олександр Борисович, хоча насправді директором є ОСОБА_1 . З огляду на викладене та враховуючи попередні пояснення, відповідач заперечив факт отримання ним послуги з постачання теплової енергії від позивача за спірний період, а відтак просив відмовити у задоволенні позову (а.с.203-205).

З позовної заяви вбачається, що у період з 01.02.2019 по 31.10.2022 позивач надав відповідачу послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії.

Колегією суддів встановлено, що в період з 01.02.2019 по 01.11.2021 відповідного договору на постачання теплової енергії між сторонами укладено не було.

Однак, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Вказана позиція є усталеною та викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу відповідача 19.04.2019 були направлені два екземпляри проекту договору на постачання теплової енергії № 2095 супровідним листом № 1844 /6 від 19.04.2019.

24.07.2020 на адресу відповідача повторно були направлені два екземпляри проекту договору на постачання теплової енергії № 2095П супровідним листом № 1788/6 від 23.07.2020.

Відповідно до частин 1-5 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі, якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Однак, відповідач не повернув на адресу позивача підписаний екземпляр договору та не складав протокол розбіжностей, як підтвердження наявних заперечень щодо умов договору.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 року № 1875-1V передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 року № 2189-VIII визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 5,6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-ІV).

Колегія суддів звертає увагу, що 01.10.2021 на офіційному веб-сайті КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради www.tke.org.ua було опубліковано договір на постачання теплової енергії для юридичних осіб, розташованих в житлових будинках, який відповідає Типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженому постановою КМУ від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 №1022), (далі Типовий договір) (а.с.85-91).

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п.1 Типового договору).

Частиною 5 ст.13 Закону №2189-VIII та абз.4 п.13 Правил №830 передбачено, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розмішується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги (абз.6 п.13 Правил №830, п.4 Типового договору).

Згідно з п. 5 Типового договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідно до ДК 021:2015:09320000-8 відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п.10 Типового договору).

За п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. №315 (далі Методика розподілу).

Пунктом 27 Типового договору передбачено, що зняття виконавцем показань вузлів обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії за допомогою систем дистанційного зняття показань може здійснюватися без присутності споживача або його представника.

За умовами п. 33 Типового договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця www.tke.org.ua.

Згідно з п. 34 Типового договору, вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця з www.tke.org.ua.

Відповідно до п.п. 35, 36, 37 Типового договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Пунктами 54, 55 Типового договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Колегією суддів встановлено, що протягом 30 днів з дня опублікування позивачем Типового індивідуального договору відповідач про свою відмову укласти договір на постачання теплової енергії чи про свою незгоду з умовами цього договору позивача не повідомив, втім споживав надану останнім теплову енергію, що підтверджується матеріалами справи (а.с.92-125, 170-171).

Таким чином, відповідач вважається таким, що прийняв пропозицію позивача щодо укладення договору на постачання теплової енергії, положення якого відповідають Типовому договору, і такий вважається укладений між сторонами 02.11.2021.

Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Доводи апелянта про те, що останній не користувався послугою з постачання теплової енергії спростовуються наступним.

Так, колегія суддів звертає увагу, що факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії підтверджується показниками будинкового лічильника № 902 по вулиці Довженка, 47 в місті Житомир, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні роздруківки розподілу Гкал по будинковому лічильнику та акти перевірки лічильника теплової енергії системи опалення.

Крім того, згідно актів обстеження від 23.11.2022 та 08.05.2023 належного відповідачу приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Довженка, 47 інспекцією підприємства та представником балансоутримувача будинку підтверджено, що відповідач отримує послуги з постачання теплової енергії. Опалювальні прилади не демонтовано, видимі розриви ліній теплопостачання в приміщеннях ТОВ "МБЗМ 770" відсутні.

Згідно порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169 (далі - Порядок) встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України "Про житлово-комунальні послуги" не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.

Відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.

Згідно з п. 6 розділу 3 Порядку комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів.

Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП здійснюється виконавцем робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання або постачання гарячої води чи іншим залученим власником суб`єктом господарювання, які у випадках, передбачених законодавством, мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт із монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання (п. 9 розділу 3 Порядку).

Після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 3) - по одному примірнику для власника, представника виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представника виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також для іншого суб`єкта господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).

Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення).

Враховуючи вищенаведене, єдиною підставою для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії є рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення складений за участю представника виконавця послуг.

Однак, як встановлено судом, відповідач не надавав позивачу документи про відключення нежитлового приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Довженка, 47 від централізованого опалення.

Щодо правових підстав відкриття особового рахунку на відповідача, то колегією суддів враховується, що за адресою: місто Житомир, вулиця Довженка, 47 з лютого 2019 року відкрито особовий рахунок № 2095П на відповідача на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме з 05 квітня 2007 року відповідач є власником нежитлового вбудованого приміщення за вказаною вище адресою загальною площею 698,1 кв.м.

Особовий рахунок є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства. Особовий рахунок абонента - це дані про нарахування за послуги, оплату споживача, дані щодо опалювальної площі приміщення, тарифи та ін..

Таким чином у позивача наявна вся інформація та правові підстави для відкриття особового рахунку на відповідача без його заяви.

Також, на адресу відповідача 24.07.2020 була направлена претензія № 1787/6 від 23.07.2020 щодо погашення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії на загальну суму 197 887,43 грн. за період з лютого 2019 року по квітень 2020 року, однак відповідачем претензія залишена баз відповіді та задоволення. В додатках до претензії направлялися копії рахунків за відповідний період, розрахунок заборгованості, акти виконаних робіт.

Окрім того, колегією суддів приймається до уваги, що на адресу відповідача 29.11.2022 була направлена претензія № 2739/10 від 28.11.2022 щодо погашення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії на загальну суму 1 012 307,74 грн., однак відповідачем претензія залишена баз відповіді та задоволення.

В додатках до претензії направлялися копії рахунків за спірний період, розрахунок заборгованості, копія акта від 23.11.2022.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки колегія суддів вважає їх вірними, а вимоги щодо стягнення з відповідача 1 012 307, 74 грн заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, обґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБЗМ 770" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.11.2023 у справі № 906/256/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, окрім випадків, визначених ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №906/256/23 повернути доГосподарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "26" березня 2024 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.