Рішення

від 14.11.2023 по справі 904/1611/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 904/1611/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Атаманенко А.В. розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного підприємства «Комерційна фірма «Ексбуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»

про визнання недійсним пунктів договору та стягнення 354644,11 грн

за участі представників:

від позивача - Софіщенко В.А. (уповноважений представник);

від відповідача - Філіпчук Н.М. (уповноважений представник);

- Мазаєва С.О. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Комерційна фірма «Ексбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про визнання недійсним пунктів договору та стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до березня 2022 року (до початку збройної агресії Росії проти України, внаслідок якої позивач фактично припинив свою господарську діяльність), на виконання укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 здійснювалась оплата лізингових платежів на суму 638128,40 грн, з яких платежі з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі 354644,11 грн. В червні 2022 року позивачем отримано повідомлення від відповідача про розірвання (відмову) від укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 та в подальшому предмет лізингу був вилучений у позивача. На підставі викладеного, позивач просить суд визнати недійсними п.2.2., п.6.6.4., п.6.7. Загальних умов Договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 та стягнути з відповідача грошові кошти, які компенсують частину вартості предмета лізингу у розмірі 354644,11 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що оскільки позивачем не повністю було сплачено вартість предмету лізингу, а лист №1901 від 21.06.2022 про розірвання Договору та витребування предмету лізингу було надіслано позивачу внаслідок порушення ПП «Комерційна фірма «Ексбуд» зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати платежів, то у відповідача не виникло зобов`язання передати предмет лізингу у власність позивача, так само як і повернути сплачені платежі. Також, відповідач зазначив, що факт порушення позивачем умов Договору та наявність заборгованості встановлено у рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі №904/4325/22. Крім того, відповідач вказав, що оскаржувані пункти Договору не можуть бути визнані недійсними, оскільки не суперечать вимогам Закону.

Ухвалою від 18.04.2023 Господарським судом Дніпропетровської області відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 постановлено передати справу №904/1611/23 за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 прийнято справу №904/1611/22 до провадження.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (далі - Лізингодавець) та Приватним підприємством «Комерційна фірма «Ексбуд» (далі - Лізингоодержувач) було укладено Договір №200715-3/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (далі - Договір) відповідно до умов якого Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення Договору наведені в Додатку «Специцфікація», а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти Предмет лізингу та оплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору. По закінченню строку лізингу, до Лізингоодержувача переходить право власності на Предмет лізину згідно умов цього Договору (за виключенням випадків, передбачених Договором та/або Законодавством). (п.1.1. Загальних умов Договору)

Строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених у Додатку «Граф сплати лізингових платежів» до Договору (далі - Графік) та починається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі Предмета Лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року. (п.1.2. Загальних умов Договору)

Відповідно до п.2.2. Загальних умов Договору усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов?язаний здійснювати у Число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього Договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Предмета лізингу (з врахуванням корегування, вказаного в п. 2.5., 2.6. Загальних умов); винагороду (комісію) Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7.- 2.9., 3.5. Загальних умов (далі - «Винагорода»). При цьому Сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором і, у сукупності, є платою за користування Предметом лізингу.

Приймання Лізингоодержувачем Предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання Акту. Підписання Лізингоодержувачем Акту підтверджує в т.ч. належну якість, комплектність, справність Предмета лізингу і відповідність Предмета лізингу вимогам Лізингоодержувача та умовам Договору. 3 моменту підписання Сторонами Акту до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов?язані з користуванням та володінням Предметом лізингу (в тому числі ризики, випадкового знищення чи пошкодження Предмета Лізингу, ризики, пов?язані 3 відшкодуванням збитків та шкоди, завданої _ третім особам внаслідок користування Предметом лізингу). З моменту підписання Акту, Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами за його використання, відшкодовує у повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну внаслідок експлуатації Предмета лізингу. Ризик невідповідності Предмета лізингу цілям використання цього Предмета лізингу несе Лізингоодержувач. Лізингодавець залишає у себе один комплект ключів від Предмета лізингу та зберігає його протягом всього строку дії Договору (якщо Предмет лізингу - транспортний засіб). (п.3.4. Загальних умов Договору)

Сторони погодили, що Лізингодавець має право односторонньому порядку змінити умови цього Договору, зокрема, якщо Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому Договорі. (п.6.1.1. Загальних умов Договору)

Відповідно до п.6.6.4 Загальних умов Договору вилучення Предмета лізингу, припинення або розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених Договором. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови Лізингодавця від цього Договору (розірвання Договору), Лізингоодержувач, на відповідну вимогу Лізингодавця, зобов?язаний буде протягом строку встановленому у повідомлені до відмову Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) сплатити Лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені Договором, а також передбачені Договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від Договору (його розірвання) і вилучення Предмета лізингу та направлення відповідного повідомлення Лізингоодержувачу, право Лізингоодержувача набути право власності на Предмет лізингу на умовах цього Договору припиняється.

Згідно з п.6.7. Загальних умов Договору у випадку вилучення Предмета лізингу, припинення або розірвання Договору, з причин зазначених у даному Договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Пунктом 4 Спеціальних умов Договору визначено, зокрема, предмет лізингу (найменування) - автомобіль Toyota Camry; загальна вартість предмета лізингу з ПДВ - 729000 грн.

Строк лізингу становить 48 місяців. (п.5. Спеціальних умов Договору)

Сторонами на виконання умов Договору 29.07.2020 було складено та підписано Акт прийому-передачі Предмета лізингу в користування, відповідно до якого ТОВ «Бест Лізинг» передало Предмет лізингу, а ПП «Комерційна фірма «Ексбуд» прийняло вказаний Предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у період з 15.07.2020 по 04.03.2022 здійснювалась сплата лізингових платежів позивачу, яка складається із відшкодування вартості майна та комісії лізингодавця, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням.

Листом від 21.06.2022 №1901 відповідач повідомив позивача про розірвання (відмову від) Договору у зв`язку із порушенням позивачем умов Договору в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, а прострочення такого зобов`язання становить більше 30 днів. Також у вказаному листі, відповідач вимагав повернути йому предмет лізингу за визначеною адресою з усіма документами та комплектами.

Відповідно ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Факт порушення позивачем взятих на себе зобов`язань зі сплати лізингових платежів та наявність такої заборгованості за спірним Договором встановлено у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2023 у справі №904/4325/22, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.07.2023, за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Суд зазначає, що правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу, який є змішаним договором та поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину (його частини) недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Законодавство України кваліфікує лізинг як специфічний різновид оренди, де право власності переходить до лізингодавця в кінці строку.

Частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України передбачено, що внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, до правовідносин лізингу застосування означених загальних положень законодавства про договорі купівлі-продажу є недоцільним. Оскільки вартість предмету лізингу лізингодавець сплачує щомісячно, то до окремих частин договору фінансового лізингу можливо застосувати лише умови про договір купівлю-продаж в розстрочку.

Згідно ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, наявність укладеного між сторонами договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договори, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач беззастережно схвалив та прийняв умови договору до виконання, та у подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема, шляхом визначення та прийняття предмету лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено договором.

Проаналізувавши умови договору суд вважає, що такий договір відповідає чинному законодавству.

Таким чином, за висновками суду при укладанні договору не було порушено приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, такий правочин відповідає вимогам чинного законодавства, у подальшому виконання умов договору було схвалено позивачем, шляхом його підписання, прийняття відповідних прав та зобов`язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації.

Свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у ст. 3 Цивільного кодексу України. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Визнання недійсним правочину чи його частини, що стосується обов`язків лізингоодержувача, порядку розрахунків та сплати лізингових платежів, та змін їх правової природи після настання обумовлених обставин впливатиме на права та обов`язки лізингодавця, правову визначеність інституту лізингу та матиме наслідком виникнення такого стану коли правовідносини фактично будуть змінені без будь-якого наміру та нового волевиявлення їх сторін.

Сторони укладаючи договір керувались вимогами закону та покладались на зроблені заяви та дії, які свідчили про згоду лізингоодержувача на отримання предмета лізингу у лізингове користування та його подальшу експлуатацію на умовах, передбачених договором.

Тобто договір був укладений сторонами внаслідок повного розуміння правової природи правовідносин та вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

Отже, заявлена позовна вимога про визнання недійсними п.2.2., п.6.6.4., п.6.7. Загальних умов Договору фінансового лізингу №200715-3/ФЛ-Ю-А від 15.07.2020 суперечить принципу добросовісності, як основи доктрини заборони суперечливої поведінки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання вищевказаних пунктів договору недійсними.

Окрім того, оскільки підстави для визнання недійсними пунктів договору відсутні, то й вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, які компенсують частину вартості предмета лізингу у розмірі 354644,11 грн, яка фактично є похідною, також не підлягає задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 197 ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 24.11.2023

Суддя Я.В. Маринченко