Рішення

від 21.11.2023 по справі 910/17047/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2023Справа № 910/17047/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a>;

про розподіл судових витрат.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a>;

про захист прав інтелектуальної власності.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Рябий І.П.

Представники:

Від позивача: не з`явилися;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/17047/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> про захист прав інтелектуальної власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a> задоволено повністю, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> припинити порушення прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a> на корисну модель за патентом України №135455, зареєстрованим у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі від 25.06.2019; заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> використовувати корисну модель "Підсумок відкритий під магазин для набоїв" за патентом України № 135455, зареєстрованим у Державному реєстрі патентів України на корисні моделі від 25.06.2019; стягнуто судовий збір.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 зі справи рішення суду першої інстанції скасовано повністю, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Постановою Верховного Суду від 11.05.2023 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a> задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2022, додаткове рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 зі справи № 910/17047/20 скасовано, а справу № 910/17047/20 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023, справа № 910/17047/20 передана для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 вирішено прийняти справу № 910/17047/20 до свого провадження суддею Мандриченком О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a> залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

03.11.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 910/17047/20, яким стягнути суму судових витрат, які відповідач поніс в зв`язку із розглядом справи № 910/17047/20, що складається із витрат на проведення двох експертиз у сфері інтелектуальної власності, що становить 54 131,32 грн і 11 472,00 грн, та витрати на правову (професійну правничу) допомогу, що становить 56 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> призначено на 21.11.2023.

У судове засідання 21.11.2023 представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат без участі представників сторін.

Розглянувши у судовому засіданні 21.11.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Частина 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (пункти 1, 2 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Частини 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В свою чергу, частини 8, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлюють, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд зазначає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з наведеної норми вбачається, що у разі залишення позову без розгляду, тільки відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи і тільки у тому разі, коли позов залишено судом без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд, у своїй постанові від 29.07.2021 у справі № 922/2017/17, зазначив, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому- із закриттям провадження у справі. Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Тобто, судом має бути встановлено необґрунтованість дій позивача, внаслідок вчинення яких виникають підстави для залишення позову без розгляду і у зв`язку з чим суд і залишає відповідний позов без розгляду.

У постанові від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19 Верховний Суд зазначив, що стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Аналіз статей 129, 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20).

Суд вказує, що статтею 226 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду.

Так, зокрема, пункт 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачає наступну підставу для залишення позову без розгляду: позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Здійснивши системний аналіз положень Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що в разі встановлення необґрунтованості дій позивача, суд залишає відповідний позов без розгляду саме на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України і у зв`язку з цим у відповідача виникає право на подання до суду заяви про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, як уже зазначалося судом, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Таким чином, Господарським процесуальним кодексом України передбачено право позивача подати заяву про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті.

Саме у зв`язку з подачею Товариством з обмеженою відповідальністю "Велмет" заяви про залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження, судом і було залишено без розгляду вказаний позов саме на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, а не у зв`язку з необґрунтованими діями Товариства з обмеженою відповідальністю "Велмет"</a>.

Суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

В свою чергу суд враховує, що Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Водночас обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, заявнику слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте, судом не встановлено, а заявником не доведено необґрунтованість дій позивача.

Тобто, вказане не свідчить про необґрунтованість дій позивача та необґрунтованість позовних вимог та не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача виник спір у даній справі. Поряд з тим, аналіз обставин розгляду цієї справи свідчить про добросовісність користування позивачем наданими йому процесуальними правами та відсутність з його сторони зловживань щодо них.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Балістика"</a> про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат відмовити повністю.

Додаткове судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 27.11.2023.

Суддя О.В. Мандриченко