Рішення

від 16.11.2023 по справі 918/841/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2023 р. м. РівнеСправа № 918/841/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Рівненської міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради

про зобов`язання передати майно у комунальну власність

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

Представники в судове засідання не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Рівненська міська рада звернулась до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про зобов`язання передати майно у комунальну власність.

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 12.09.2023.

06.09.2023 на адресу суду від представника Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради надійшли пояснення щодо позовної заяви та клопотання щодо проведення підготовчого засідання без його участі.

Ухвалою суду від 12.09.2023 підготовче засідання відкладено на 03.10.2023.

Ухвалою суду від 03.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 17.10.2023.

Ухвалою суду від 17.10.2023 розгляд справи по суті відкладено на 02.11.2023.

02.11.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказів. Зокрема, представником в обгрунтування клопотання про поновлення процесуального строку зазначено, що уклав договір про надання правничої допомоги та представлення інтересів відповідача в даній справі лише 13.10.2023, тобто після закриття підготовчого засідання та призначення даної справи до судового розгляду. Окрім того, просить долучити до матеріалів справи копію Договору дарування від 07.04.2023, та вказує, що ТОВ "Житлобуд-6" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки будівля гуртожитку по вулиці Віденська 10 йому не належить.

Ухвалою суду від 02.11.2023 розгляд справи по суті відкладено на 16.11.2023.

Представник позивача в судове засідання 16.11.2023 не з`явився, однак 14.11.2023 на адресу суду від останнього надійшла заява щодо проведення судового засідання без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання 16.11.2023 також не з`явився, однак 16.11.2023 до суду надійшла заява щодо проведення судового засідання без його участі.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.2023 також не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів та долучення до матеріалів справи копію Договору дарування від 07.04.2023, встановив наступне.

За приписами ч. 1, ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Обґрунтовуючи необхідність подання доказу представник відповідача зазначає, що уклав договір про надання правничої допомоги та представлення інтересів відповідача в даній справі лише 13.10.2023, тобто після закриття підготовчого засідання та призначення даної справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, представник відповідача просить поновити строк на подання доказу та долучити до матеріалів справи, оскільки останній має вагомий вплив на справу.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що слід задоволити клопотання представника відповідача, поновити строк для подання доказу та приєднати його до матеріалів справи.

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 16.11.2023 обов`язковою не визнавалася.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на виконання Державної програми приватизації майна державних підприємств, наказом Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Рівненській області (далі - РВ ФДМУ в Рівненській області) від 23.07.1993 №210 "Про затвердження переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу працівниками підприємств", затверджено перелік об`єктів, які перебувають у загальнодержавній власності і підлягають викупу працівниками підприємств (додаток №1 до наказу). Пунктом 3 цього додатку передбачено приватизацію Державного підприємства "Житлобуд-6" (а.с. 9).

Наказом РВ ФДМУ в Рівненській області № 267 від 27.08.1993 "Про затвердження акту оцінки цілісних майнових комплексів державних підприємств "Новатор", "Дільниця малої механізації", "Житлобуд-6", затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу ДП "Житлобуд-6". У відомості розрахунку відновної вартості цілісного майнового комплексу зазначено вартість гуртожитку по вул. Відінська, 10. (а.с. 10-12).

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу державного майна, укладеного 21.09.1993 між РВ ФДМУ в Рівненській області та ДП "Житлобуд- 6" (а.с. 13-19), товариством покупців підприємства придбано цілісний майновий комплекс, у складі якого і будівлю гуртожитку по вул. Відінська, 10 у м. Рівному.

На базі придбаного майнового комплексу ДП "Житлобуд-6" утворено Акціонерне товариство закритого типу "Житлобуд-6" (далі - АТЗТ "Житлобуд-6"). Згодом АТЗТ "Житлобуд-6" та TOB "BMI І К" об`єднали своє майно та створили ТОВ "Житлобуд-В".

Майновий внесок АТЗТ "Житлобуд-6" до статутного фонду ТОВ "Житлобуд-В" складався із 2-го, 3-го, 5-го та частини четвертого поверху будинку спірного гуртожитку, які належали йому на праві колективної власності (99,05% у статутному фонді).

Загальними зборами учасників ТОВ "Житлобуд-В" 07.11.2005 вирішено взяти участь у створенні господарського товариства "Бізнес-центр "Рівне" та передати до статутного фонду останнього 2-й, 3-й, 5-й та 1/2 четвертого поверху спірного гуртожитку.

У подальшому ТОВ "Бізнес-центр "Рівне" за договором купівлі-продажу від 03.03.2006 (а.с. 21) відчужило для ТОВ "Житлобуд-6" 96/100 частини будівлі гуртожитку.

Згідно висновку про технічний стан об`єкта нерухомого майна №195-ю від 28.11.2019 (а.с. 22), наданого КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", ТзОВ "Житлобуд-6" належить 57/100 частини будівлі гуртожитку загальною площею 2475, 91 кв.м., що складається із 95 житлових кімнат та приміщень загального користування, а саме:

- житлові кімнати ІІ-го поверху: № 81, №№ 83-86, № 90, №92, № 94, №№99-101, №112, №113, №№ 115-117, № 120, № 124, №№ 126-130;

- житлові кімнати ІІІ-го поверху: № 137, №142, №145, №№148-152, №№155-158, № 170, №176, № 178, №№ 181-185;

- житлові кімнати ІV-го поверху: № №192-197, №201, №№ 230-233, №№235-240;

- житлові кімнати V-го поверху № 246, №№ 249-251, №№ 254-256, №№ 259-261, №№ 264-267, №№ 274-277, №№ 279-292, №№ 294-295.

На виконання рішення Рівненської міської ради від 25.04.2019 №5761 "Про надання згоди на безоплатне прийняття в комунальну власність територіальної громади міста Рівного частини будівлі гуртожитку на вул. Відінській, 10 у місті Рівному" (а.с. 23) Рівненською міською радою 23.05.2019 за вих. №08-827 направлено ТзОВ "Житлобуд-6" лист про передачу безоплатно у комунальну власність частини будівлі гуртожитку на вул. Відінська 10. (а.с. 24).

Листом від 21.06.2019 №01 (а.с. 25) відповідач надав відповідь з відмовою передати спірний гуртожиток у комунальну власність, мотивуючи тим, що його було придбано по цивільно-правовому договору від 03.03.2006, а тому, положення ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" на гуртожиток не поширюються.

Позивач вказує, що сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" поширюється на майно державної форми власності (гуртожитки), які були передані безоплатно у колективну власність в ході пільгової приватизації у 1992-1993 роках, подібно до того, як сфера дії Закону поширюється на гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб.

З огляду на зазначене та з урахуванням статусу спірного гуртожитку, як державного майна, набутого відповідачем в ході приватизації у 1993 році, на нього не поширюється загальний виняток згідно з частиною 4 статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", а отже, на нього в цілому поширюється дія зазначеного Закону.

Спірний гуртожиток не був включений до статутного фонду (капіталу) відповідача під час приватизації, як об`єкт, який був переданий у власність відповідачу безоплатно, з урахуванням існуючих на той час пільг приватизаційного законодавства для колективу орендарів державного підприємства.

За правовим статусом спірний об`єкт державного майна було приватизовано таким способом, який не передбачав його обов`язкового включення у статутний фонд (капітал), не змінює загального правила, передбаченого частиною 4 статті 1 Закону №500-VI про те, що дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, які до 01.12.1991 перебували у приватній чи колективній власності юридичних осіб, оскільки правопопередником відповідача у справі було підприємство державної форми власності. Спірний гуртожиток не перебував у колективній чи приватній власності до 01.12.1991.

Таким чином, позивач вказує, що сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", зокрема, положення частин 3-4 статті 1 поширюється на спірний гуртожиток.

Частина 3 ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" встановлює, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, за відсутності згоди власника гуртожитку передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі за рішенням суду.

Таким чином, Рівненська міська рада звернулась з позовом щоб ініціювати передачу приміщення гуртожитку у власність територіальних громад з метою забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитків в порядку передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" в редакції Закону України №2482-ХІІ від 19.06.1992, чинній на час приватизації попередника відповідача у 1993 році, який не передбачав включення гуртожитків (кімнат у гуртожитках) до житлового фонду України, тому чинне на той час приватизаційне законодавство дозволяло приватизацію гуртожитків у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, зокрема передбачало можливість безоплатної передачі гуртожитку, як соціально-побутового об`єкта, у власність приватизованого підприємства відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції 06.03.1993, чинній на час приватизації попередника відповідача.

У той же час представником відповідача долучено до матеріалів справи копію Договору дарування від 07.04.2023 (а.с. 85-86), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Коломис О.В., за реєстровим номером 363 та копію Витягу з Державного реєстру речових прав, індексний номер 328448689. Даним договором встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6" подарувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр" 552/1000 частини будівлі гуртожитку, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 10. Вказані в цьому договорі 552/1000 частки будівлі гуртожитку складаються з 92 житлових кімнат та приміщень загального користування, що є предметом у справі №918/841/23.

Таким чином відповідач стверджує, що ТОВ "Житлобуд-6" є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки будівля гуртожитку по вулиці Віденська 10 йому не належить.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 15544356101 від 16.11.2023 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр" зареєстровано право власності на 552/1000 частки будівлі гуртожитку за адресою: Рівненська область, Рівненський район, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 10.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до приписів статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до положень статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така правова позиція викладена в постанові від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц, від 11.09.2019 у справі №910/7122/17).

Отже, судом встановлено, що на момент розгляду цієї справи об`єкт нерухомості, яке позивач просить передати у комунальну власність територіальній громаді міста Рівного не перебуває у власності відповідача, право власності на це майно 07.04.2023 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар`єр", що унеможливлює задоволення судом такої вимоги як зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6" передати у власність об`єкт нерухомого майна.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи, об`єкт нерухомого майна не перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобуд-6", доказів іншого позивачем суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання передати майно у комунальну власність не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 ГПК України, обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно із ч. 4 ст. 129 ГПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27 листопада 2023 року.

Суддя А.М. Горплюк