Ухвала

від 27.11.2023 по справі 922/2331/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 922/2331/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В.(головуючий), Бенедисюка І.М. та Колос І. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Біонік" (далі- Товариство)

на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2023 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023

за позовом Товариства

до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів рішення,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Септомакс",

ВСТАНОВИВ:

Товариство 23.10.2023 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі №922/2331/22 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 касаційну скаргу Товариства залишено без руху у зв`язку з тим, що до скарги не додано доказів про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також у скарзі не викладено чітких підстав касаційного оскарження судових рішень; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Товариство 16.11.2023 (через систему "Електронний суд") направило до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс), зазначає про те, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування, зокрема, частини першої та пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50, частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", викладених у постановах, які скаржник зазначає у заяві.

Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та абзацу п`ятого пункту 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р у подібних правовідносинах.

В частині сплати судового збору скаржник зазначає, що зобов`язання сплатити судовий збір за подання касаційної скарги на судові рішення у цій справі у встановленому ухвалою про залишення його скарги без руху розмірі як за декілька немайнових вимог є помилковим та вважає, що за подання цієї касаційної скарги потрібно сплачувати судовий збір у розмірі 200 % від суми яка була фактично сплачена скаржником до суду першої інстанції. При цьому Товариством до вказаної заяви додано квитанцію, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 8 160,00 грн, тобто у меншому, ніж зазначено в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху.

Розглянувши зазначені доводи скаржника, Суд відхиляє їх як необґрунтовані, оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсними пунктів (1, 3, 4, 6, 7, 9, 10, 12) резолютивної частини рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, тобто позовна заява містить декілька немайнових вимог, за подання яких до суду судовий збір вираховується з урахуванням, зокрема, приписів абзацу другого частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір", згідно з якими у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, про що й було зазначено в ухвалі Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що Товариством не усунуто недоліків поданої ним касаційної скарги, оскільки на порушення пункту 2 частини четвертої статті 290 цього Кодексу та вимог згаданої ухвали суду про залишення його касаційної скарги без руху не додано визначених вказаною ухвалою документів про сплату судового збору у встановленому розмірі, що є підставою для її повернення без розгляду як такої, що не відповідає вимогам процесуального закону щодо її змісту і форми.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Відповідно до частини п`ятої статті 292 ГПК України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що він не позбавлений права повторно звернутися з касаційною скаргою з дотриманням вимог статей 288, 290, 291 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Біонік" на рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 у справі № 922/2331/22 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос