Рішення

від 16.11.2023 по справі 442/5797/22

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5797/22

Провадження №2/442/191/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої- судді Грицай М.М.,

з участю секретаря Антоненко В.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Сисина С.В.,

представника відповідача адвоката Зубрицької О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Експерт оцінка плюс», ОСОБА_3 , третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області, про визнання недійними договорів комісії і купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТзОВ «Експерт оцінка плюс», ОСОБА_3 , третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області, про визнання недійними договорів комісії і купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння.

Зазначає, що він 28.07.2011 придбав у ОСОБА_3 автомобіль за власні кошти в сумі 14600 доларів США, згідно досягнутої між ними домовленості. Після чого, ОСОБА_3 передав свідоцтво про реєстрацію автомобіля та посвідчену в цей день приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Петрів В.Я. довіреність, зареєстровану в реєстрі за №1526, видану на ім`я позивача, а також на ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , згідно з якою вказані особи вправі вчиняти від імені ОСОБА_3 правочини (в тому числі продати, обміняти, позичити, здати в оренду) щодо вказаного транспортного засобу. Не звертав увагу на термін дії довіреності, що була дійсна до 28.07.2016, не реєстрував право власності на автомобіль, оскільки у автомобілі, після його придбання, 28.07.2011 завжди знаходилися довіреність та свідоцтво про ресстрацію транспортного засобу, яких було достатньо для правомірного володіння і користування таким. ОСОБА_3 повідомив, що після закінчення терміну дії довіреності за необхідності ним буде видана повторна довіреність на його ім?я на новий термін.

Згідно рішення суду шлюб між ним та ОСОБА_6 розірвано. Після розірвання шлюбу згаданий автомобіль не включали у список майна для судового розподілу, оскільки він вирішив залишити такий у тимчасове користування колишній дружині та сину ОСОБА_7 , за умови користування даним автомобілем ним, зятем і дочкою. З 2018 року він перестав проживати у будинку АДРЕСА_1 , де проживають колишня дружина і син ОСОБА_7 . Після розірвання вказаного шлюбу з 2018 по 2021 роки він за необхідності, маючи ключ від автомобіля, у будь-який час користувався ним для власних потреб, після чого автомобіль повертав назад за адресою проживання колишньої дружини. 21.07.2022 від працівників Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області дізнався, що власником вищезгаданого автомобіля є його син - ОСОБА_2 , який 16.04.2022 на підставі договору комісії №7281/19/006833 та договору купівлі-продажу №7281/19/006833 здійснив державну реєстрацію права власності. Згідно вказаних договорів, продавцем автомобіля є ОСОБА_3 , від імені якого на підставі договору комісії виступало ТзОВ «Експертна оцінка плюс». На момент підписання 16.04.2019 договору купівлі-продажу транспортного засобу відповідач не оплатив жодних коштів за придбання автомобіля. Враховуючи, що за придбання спірного транспортного засобу він 28.07.2011 сплатив ОСОБА_3 власні кошти, що також підтверджується поясненнями ОСОБА_8 , фактично автомобіль з 28.07.2011 по 16.04.2019 та в подальшому перебував у його правомірному користуванні і не вибував з його володіння, станом на 16.04.2019 транспортний засіб не був у володінні та користуванні ОСОБА_3 , зважаючи на те, що при укладенні договору купівлі-продажу відповідач повідомив ОСОБА_3 неправдиві відомості щодо вчинення оспорюваного договору з його відома, просить суд визнати недійними договори комісії і купівлі-продажу транспортного засобу, скасувати державну реєстрації права власності на транспортний засіб за ОСОБА_2 , здійснену 16.04.2019, та витребувати автомобіль з незаконного володіння ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, де вказав, що позиція позивача з того приводу, що останній є власником спірного автомобіля, оскільки такий придбав у ОСОБА_3 за 14600 доларів США на підставі довіреності, нотаріально посвідченої 28.07.2011, зареєстрованої в реєстрі №1526, є помилковою з огляду на таке. Довіреність на транспортний засіб видана особам, зокрема й позивачу на вчинення від імені ОСОБА_3 правочинів (в тому числі продати, обміняти, позичити, здати в оренду) щодо належного ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію Т3 серії НОМЕР_1 , виданого Дрогобицьким ВРЕР ДПІ при ГУМВС України у Львівській області 03.08.2010, автомобіля марки «VOLKSWAGEN», н.з. НОМЕР_2 . Видача довіреності на володіння, користування та розпордження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. Передача особі оригіналу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу в силу правил, визначених Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 №1200, також не є підставою для того, щоб вважати позивача власником спірного автомобіля. У матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження обставини щодо оплати позивачем 28.07.2011 ОСОБА_3 особистих коштів у сумі 14600 доларів США, внаслідок досягнутої домовленості про купівлю спірного транспортного засобу. Факт передачі коштів за договором купівлі-продажу транспортного засобу не може бути підтверджений показаннями свідків, зокрема поясненнями дружини власника автомобіля ОСОБА_3 - ОСОБА_8 від 09.09.2022. Оскільки позивач не є власником спірного транспортного засобу і внаслідок відсутності порушених прав, як власника такого засобу, останній не може звертатися із позовом про визнання недійсними договорів комісії і купівлі-продажу транспортного засобу з підстав, передбачених ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, а також ставити питання про скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння. Позивачу і не належить право вимоги за віндикаційною вимогою, оскільки він не є власнком спірного транспортного засобу, його право не порушено, а відтак жодне його право на автомобіль не відновиться. Довіреність видана строком до 28.07.2016; з вказаного часу позивач не мав правових підстав користуватися спірним автомобілем. Крім того, спірні договори укладено у 2019 році і про цю обставину позивачу було відомо у 2019 році, оскільки правових підстав для користування спірним автомобілем у позивача вже не було і він не міг ним користуватися. Вважає, що право на позов могло виникнути у позивача у квітні 2019 року, яке, у випадку його порушення, він міг захистити виключно до квітня 2022 року, тобто, в межах загального строку позовної давності.

Зважаючи на вищенаведене, просить суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та застосувати до вимог позивача наслідки спливу строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 подав відзив про визнання позовних вимог, в якому вказав, що з 28.07.2011 фактичним власником спірного автомобіля вважає ОСОБА_1 , який оплатив йому гроші за вказане майно, при отриманні грошей була присутня його дружина - ОСОБА_8 . У квітні 2019 року зателефонував ОСОБА_2 , вказав, що термін дії довіреності на автомобіль закінчився, а тому його батько просив оформити право власності на автомобіль на сина у реєстраційному органі. Богдан приїхав на зустріч на автомобілі «Volkswagen», 2002 року випуску, н.з. НОМЕР_2 , мав із собою оригінал довіреності, свідоцтво про рсєстрацію транспортного засобу, а тому він погодився на пропозицію ОСОБА_7 і разом з ним 16.04.2019 поїхав до приміщення МРЕВ у місті Дрогобичі. Не заперечив той факт, що підписав договір комісії від 16.04.2019, згідно з яким він уповноважив ТзОВ «Експерт Оцінка Плюс» оформити документи щодо зняття з обліку цього транспортного засобу і переофомлення його на ОСОБА_2 . Того ж дня ОСОБА_2 передав йому оригінали договорів комісії, купівлі-продажу транспортного засобу, актів огляду і технічного стану транспортного засобу, а також оригінали квитанцій, з яких вбачалося, що ОСОБА_3 сплатив 500 грн і 150 грн податку на доходи і військового збору, банківські послуги, проте, фактично їх сплатив ОСОБА_2 . Від ОСОБА_2 та від ТЗОВ «Експерт Оцінка Плюс» жодних коштів за оформлення права власності на спірний автомобіль за ОСОБА_2 не отримував. Вказані документи підписані ним на прохання ОСОБА_2 .

Від третьої особи - Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ) надійшли пояснення, згідно з якими 16.04.2019 в ТСЦ №4642 проведено операцію «Перереєстрація ТЗ на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ) ТСЦ4642» транспортного засобу "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", 2002 року випуску, номер кузова (шасі) НОМЕР_3 , колір - синій, д.н.3. НОМЕР_2 , на ОСОБА_2 , що відбувалась відповідно до абзацу 7 пункту 8 Порядку, відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного в торговій організації. Даний договір купівлі-продажу укладено відповідно до Постанови КМ України №1200 "Порядок здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери". Представник третьої особи щодо прийняття рішення у даній справі покладається на думку суду.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити.

Згідно показань позивача ОСОБА_1 , допитаного у судовому засіданні як свідка, він придбав за власні кошти в сумі 14800 доларів США автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель Т4, 2002 року випуску, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , по довіреності, виданій на нього, сина, дочку та зятя. Розписка про передачу коштів у нього відсутня, проте, такі передавалися ОСОБА_3 також у присутності його зятя. У подальшому вони з ОСОБА_3 мали намір укласти договір купівлі-продажу згаданого транспортного засобу. Останній надав техпаспорт та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чого було достатньо для користування спірним рухомим майном. Документи знаходилися у машині, всі члени сім`ї користувалися нею. Після завершення дії довіреності, траснспортний засіб не переоформили. Перешкод для оформлення за ним права власності на транспортний засіб не було. У 2022 році він ще користувався автомобілем, проте, його зупинили працівники поліції та повідомили про заяву сина щодо крадіжки автомобіля.

Представник позивача - адвокат Сисин С.В. у судовому засіданні також підтримав позовні вимоги, зважаючи на те, що спірне рухоме майно було придбане позивачем за власні кошти. Вказав, що доведена та обставина, що автомобіль на час укладення спірних договорів фактично перебував у позивача, а не у ОСОБА_3 , гроші за наслідками укладення договору купівлі-продажу ніхто не отримував. Вважає, що наявні всі підстави для застосування ст. ст. 215, 216 ЦК України. У випадку визнання договорів недійсними, застосовується реституція. Зважаючи на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задоволити позов у повному обсязі.

Представник відповідача - адвокат Зубрицька О.М. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки спірний автомобіль належав ОСОБА_3 , який видав довіреність на визначене коло осіб. У подальшому він уклав договір комісії, що підписаний ним особисто та засвідчує його воловиявлення, та комісіонером. Після укладення договору купівлі-продажу між відповідачем та комісіонером, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем. Оплачено податок та військовий збір. Договори були спрямовані на реальне настання наслідків. Відсутні будь-які докази, що позивач на час укладення спірних договорів мав право користування транспортним засобом, так як довіреність припинила дію у 2016 році, а також відсутні докази, що сторони правочинів діяли у спосіб, що суперечить ст. 215 ЦК України. Крім того, з показань допитаних свідків вбачається, що їм невідомо про ціну транспортного засобу чи про будь-які домовленості між позивачем та ОСОБА_3 . Вважає, що суд може не приймати відзив ОСОБА_3 про визнання позову, якщо таке суперечить закону. Також вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Відповідач ОСОБА_3 , представники відповідача ТзОВ «Експерт оцінка плюс» та третьої особи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області в судове засідання не з?явилися. Відповідач ОСОБА_3 у відзиві вказав про розгляд справи у його відсутності, оскільки він перебуває за кордоном.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до довіреності від 28.07.2011, що зареєстрована в реєстрі за №1526, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , кожен з яких діє самостійно і незалежно один від одного, вчиняти від його імені правочини (в тому числі продати, обміняти, позичити, здати в оренду) щодо належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_4 , виданого Дрогобицьким ВРЕР ДАІ при ГУМВС України у Львівській області 03.08.2010, автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель Т4, випуску 2002 року, шасі (кузов, рама, коляска)№ НОМЕР_5 , тип Т3 «фургон малотонажний - В», колір - синій, реєстраційний № НОМЕР_6 . Довіреність дійсна до 28.07.2016 з правом передоручення повноважень третій особі. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Петрів В.Я.

Згідно з договором комісії №7281/19/006833 від 16.04.2019, ТОВ «Експерт оцінка плюс» (надалі - комісіонер), від імені якого діє ОСОБА_9 , з одного боку, та ОСОБА_3 (надалі - комітент), з другого боку, уклали договір комісії, згідно з яким комісіонер зобов?язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів що продажу транспортного засобу, який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України: марки «VOLKSWAGEN Transporter», номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , зареєстрований за власником ОСОБА_3 (комітентом договором комісії) 26.02.2014 за ціною, не нижче узгодженої сторонами, а саме: 10000 гривень (пункт 1.1. договору комісії).

Відповідно до п. 1.2 договору належним виконанням комісіонером своїх обов?язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину - укладення договору (купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначені обов?язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином.

Згідно з пунктом 1.3. договору комісії, за виконання комісіонером його безпосередніх обов?язків за цим договором комітент зобов?язується сплатити комісіонеру комісійну плату у розмірі 50 грн у строк до 3 робочих днів.

Відповідно до п. 1.6, договір, відповідно до якого комісіонер продає третім особам ТЗ, не підлягає узгодженню та візуванню комітентом.

За змістом підпунктів 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4 договору комісії, комісіонер за цим договором бере на себе наступні обов?язки: вивчати ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати ТЗ на умовах, визначених у цьому договорі, укласти від свого імені договір купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім Т3; не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження Т3, виплатити комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать комісіонеру як комісійна плата, прибуткового податку та компенсації додаткових витрат комісіонера (зберігання та перепродажна підготовка Т3), якщо такі виникли та були погоджені комітентом на виконання цього договору.

Пунктами 6.1 встановлено, що згаданий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору закінчується з моменту належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов?язань за цим договором.

Відповідно до акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7281/19/006833 від 16.04.2019 на підставі договору комісії №7281/19/006833 від 16.04.2019 комісія комісіонера: ОСОБА_9 , а також члени комісії: ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , а також комітент ОСОБА_3 провели огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_2 , згідно якого висновок про технічний стан транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер є наступним: технічно-справний, відсоток зносу - 55%, ціна продажу - 10000 грн, розмір комісйної винагороди - 50 грн, сума кошів для виплати комітенту - 10000 грн.

З договору купівлі-продажу транспортного засобу №7281/19/006833 від 16.04.2019 встановлено, що суб?єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС з ресстраційний номером №7281 від 19.10.2015 - ТОВ «Експерт Оцінка Плюс», який є комісіонером та діє у відповідності до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №7281/19/006833 від 16.04.2019 (надалі - продавець) в особі відповідального ОСОБА_9 , уповноважена наказом (дорученням), з однієї сторони, та ОСОБА_2 - покупець, з другої сторони, уклали договір, згідно з яким продавець зобов?язується передати у власність покунцеві транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) 26.02.2014 (пункт 1.1. договору).

За змістом пункту 2.1. договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

Пункт 2.2. вказує, що покупець набуває права власності на транспортний засіб з моменту підисання сторонами даного договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору, за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10000 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору купівлі-продажу, покупець зобов?язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, оплатити продавцю ціну з транспортного засобу, зазначену у договорі, в порядку та на визначених цим договором умовах, прийняти транспортний засіб.

Згідно з п. 6.1, покупець зобов?язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати транспортний засіб.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання згідно п. 9.1 такого.

Згідно акту №7281/19/006833 від 16.04.2019, де зазначено відомості про суб?єкта господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами - ТОВ «Експерт Оцінка Плюс», власника транспортного засобу - ОСОБА_3 , покупця - ОСОБА_2 , та відомості про транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_2 , датою набуття покупцем права власності на транспортний засіб є 16.04.2019, та зазначено висновок, що ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу відповідають номерам, зазначеним в товарно-супровідній документації на транспортний засіб.

Згідно квитанцій від 16.04.2019, ОСОБА_3 сплатив 500 грн податку на доходи фізичних осіб та 150 грн військового збору.

Згідно долученої Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ) інформації вбачається, зокрема, що 26.02.2014 ОСОБА_3 здійснив перереєстрацію транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_2 , при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 , а 16.04.2019 ОСОБА_2 здійснив перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу, СХН 199557.

Як вбачається з листа Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області від 11.08.2022, на адвокатський запит адвоката С.Сисина повідомлено, що 21.07.2022 о 10:36 до Дрогобицького РВП ГУНІ у Львівській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 21.07.2022 о 10:31 за адресою: АДРЕСА_1 , заявниця - громадянка ОСОБА_6 повідомила, що колишній чоловік ОСОБА_1 буксирував автомобіль «VOLKSWAGEN» Т4, синього кольору, ВС6300CE, автомобіль зарестрований на сина - громадянина ОСОБА_2 . Дане повідомлення зареєстровано в ІТС ІНП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 21.07.2022 №7027 та розглянуте згідно Закону України «Про зверення громадян». 09.08.2022 сектором дізнання Дрогобицького РВП ГУНП У Львівській області дані матеріали долучено до ЄРДР №42022142190000071 від 04.08.2022 за ст. 356 КК України.

Згідно листа ТСЦ МВС №4642 від 22.08.2022, на запит адвоката С.Сисина надано інформацію, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, володільцем якого є Міністерство внутрішніх справ, станом на 23.08.2022, з 16.04.2019 по теперішній час, транспортний засіб марки "VOLKSWAGEN TRANSPORTER", 2002 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу №7281/19/006833 від 16.04.2019, укладеного у ТОВ "Експерт Оцінка Плюс».

Відповідно до довідки суб?єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_10 про вартість майна від 19.08.2022 за №48, вартість автомобіля «VOLKSWAGEN» T4 1.9 TD, тип: фургон малотонажний - В, з об?ємом двигуна 1896 см3 (50 кВт / 68 к.с.), тип двигуна - дизель, який був в експлуатації, 2002 року випуску, з середньостатистичним пробігом 609900 км, згідно офіційного періодичного додатку до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів «Бюлетеня автотоварознавця" №l24, виданого Інформаційно-обчислювальним центром союзу експертів України, станом на 19.08.2022 становить: 259700 грн. Курс НБУ станом на 19.08.2022 року - 1 USD = 36,5686 грн.

Згідно наданих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_8 , яка є дружиною ОСОБА_3 , вони з чоловіком у 2011 році продали спірний автомобіль ОСОБА_1 , за що отримали від нього гроші. Проте, розписка про отримання коштів від ОСОБА_1 у неї відсутня. Додатково зазначила, що вони були присутні у нотаріуса для складення довіреності. Пізніше вона дізналася від чоловіка, що останній переоформив автомобіль ОСОБА_2 , від якого грошей не отримував, так як такі були раніше надані його батьком. При переоформленні права власності на автомобіль за ОСОБА_2 вона не була присутня. Додатково зазначила, що її чоловік у лютому 2022 року виїхав за кордон.

Згідно наданих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_11 , яка є дружиною позивача, останній більше п?яти років користувався спірним автомобілем для робочих потреб та повертав його назад своїм рідним, такий стояв за домовленістю у його колишньої дружини в с. Летня. Вказала, що з 2002 року працює у ОСОБА_1 та їй було відомо, що він був власником спірного транспортного засобу. Спірним рухомим майном ще користувалися дочка, син та зять позивача. Їй невідома інформація про вартість автомобіля.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_12 , яка працює продавцем у магазині позивача з 2004 року, ОСОБА_1 та його зять привозили товар на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN» з 2011 по 2022 роки. Син ОСОБА_7 зрідка користувався вказаним транспортним засобом.

Як вбачається з наданих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_13 , яка працювала продавцем у магазині позивача до 2019 року, ОСОБА_1 привозив автомбілем марки «VOLKSWAGEN» товар у магазин «Княжик». Вказаним транспортом користував також зять позивача. ОСОБА_1 зазначав, що він є власником автомобіля. Щодо переданих позивачем коштів за придбання транспортного засобу їй невідомо.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо позовної вимоги про визнання договорів купівлі-продажу та комісії транспортного засобу недійсними суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 244ЦК України,довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до статті 655ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 16.12.2015 в справі №6-688цс15.

Посилання позивача на передачу ним власних коштів за спірний транспортний засіб, як на підставу набуття ним права власності на нього, що також не підтверджено належними доказами, є помилковим. Володілець не набув права власності на спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про його купівлю-продаж з ОСОБА_3 за довіреністю.

Довіреність припинила свою дію у 2016 році після закінчення строку, на який вона видана, що позбавила позивача права подальшого використання авто на законних підставах.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою-третьою та п`ятою статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_3 не заперечив факт підписання ним спірних договорів, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Посилання позивача та ОСОБА_3 про укладення договорів під впливом обману теж не заслуговують на увагу, оскільки вказаним особам було відомо про завершення дії довіреності у 2016 році, а як наслідок, і припинення права користування у ОСОБА_1 згаданим авто, що перебувало у власності ОСОБА_3 .

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18).

При зверненні до суду з позовом про визнання недійсним правочину позивач, який не є стороною такого правочину, має довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивач не є стороною договору купівлі-продажу та договору комісії, жодних законних прав у разі встановлення недійсності правочинів і застосування наслідків їх недійсності у нього не виникне.

Позивач, внаслідок власного недбальства, не вчинив будь-яких активних дій після завершення дії довіреністі, що були б спрямовані на оформлення передачі йому спірного транспортного засобу.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Статтею 13 Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що приводить до бажаних правових результатів, наслідків, що дають найбільший ефект для відновлення порушеного права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати природі правових відносин між сторонами спору.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі), постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення спірних договорів припинилася дія довіреності, що вказує на відсутність порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування транспортного засобу слід звернути увагу на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19).

Договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334ЦК Українизастосовуються до нерухомих речей. (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження №61-474св23).

У пункті 7.13 постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від05квітня 2023року усправі №911/1278/20(провадження № 12-33гс22) вказано, що: "положеннями частини першої статті 334ЦК Українищодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу".

З матеріалів справи вбачається, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Виходячи з вищенаведеного, із заявлених позовних вимог і обґрунтування позову, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, в тому числі показання свідків, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Також Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно ст.141 ЦПК України, судові виграти, пов`язані з розглядом справи, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 158, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Експерт оцінка плюс», ОСОБА_3 , третя особа - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області, про визнання недійними договорів комісії і купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2023.

Суддя Грицай М.М.