Постанова

від 14.03.2024 по справі 442/5797/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/5797/22 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/208/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2024 року м.Львів

Справа № 442/5797/22

Провадження № 22-ц/811/208/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув апеляційнускаргуОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області,ухвалене ум.Дрогобичі 16листопада 2023року ускладі судді Грицай М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ТзОВ «Експерт оцінка плюс», ОСОБА_5 , з участю третьої особи: Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області, про визнання недійними договорів комісії і купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння,-

встановив:

14 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ТзОВ «Експерт оцінка плюс», ОСОБА_5 , з участю третьої особи: Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області про визнання недійними договорів комісії і купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування його з незаконного володіння. В обґрунтування позову посилається на те, що 28 липня 2011 року придбав у ОСОБА_5 автомобіль за 14 600 доларів США. Вказує, що після цього ОСОБА_5 передав свідоцтво про реєстрацію автомобіля та посвідчену в цей день приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Петрів В.Я. довіреність, зареєстровану в реєстрі за №1526, видану на нього (позивача), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , згідно з якою вказані особи вправі вчиняти від імені ОСОБА_5 правочини (в тому числі продажу, обміну, позички, здачі в оренду) щодо вказаного транспортного засобу. Він (позивач) не звертав увагу на термін дії довіреності (до 28 липня 2016 року). Стверджує, що не реєстрував право власності на автомобіль, оскільки у автомобілі, після його придбання (28 липня 2011 року) завжди знаходилися довіреність та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, яких було достатньо для правомірного володіння і користування таким. ОСОБА_5 повідомив, що після закінчення терміну дії довіреності за необхідності ним буде видана повторна довіреність на його (позивача) ім?я на новий термін. Вказує, що шлюб між ним та ОСОБА_8 розірвано. Після розірвання шлюбу згаданий автомобіль не був предметом поділу майна подружжя, який проведено в судовому порядку, оскільки він ( ОСОБА_1 ) вирішив залишити автомобіль у тимчасовому користуванні колишньої дружини та сина - ОСОБА_4 за умови можливості користуватися цим автомобілем також ним (позивачем), зятем і дочкою. З 2018 року він (позивач) перестав проживати у будинку АДРЕСА_1 , де проживають ОСОБА_8 та ОСОБА_4 З 2018 по 2021 роки він (позивач) за необхідності, користувався автомобілем для власних потреб. Зазначає, що 21 липня 2022 року від працівників Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області дізнався, що власником спірного автомобіля є ОСОБА_4 , який 16 квітня 2019 року на підставі договору комісії №7281/19/006833 та договору купівлі-продажу №7281/19/006833 здійснив державну реєстрацію права власності. Згідно вказаних договорів, продавцем автомобіля є ОСОБА_5 , від імені якого на підставі договору комісії виступало ТзОВ «Експертна оцінка плюс». Вказує, що відповідач не сплачував кошти за придбання автомобіля. Такі кошти 28 липня 2011 року сплатив ОСОБА_5 він (позивач), що підтверджується поясненнями ОСОБА_9 .. Фактично автомобіль з 28 липня 2011 року по 16 квітня 2019 року та в наступному часі перебував у його правомірному користуванні і не вибував з його володіння. Станом на 16 квітня 2019 року транспортний засіб не був у володінні та користуванні ОСОБА_5 . При укладенні договору купівлі-продажу відповідач повідомив ОСОБА_5 неправдиві відомості щодо вчинення оспорюваного договору з його (позивача) відома. Просить позов задовольнити.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що він придбав автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель Т4, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 за 14 800 доларів США, по довіреності, виданій на нього (позивача), сина, дочку та зятя. Розписка про передачу коштів у нього відсутня, проте, такі передавалися ОСОБА_5 також у присутності його зятя. Вказує, що вони з ОСОБА_5 мали намір укласти договір купівлі-продажу цього транспортного засобу. ОСОБА_5 надав техпаспорт та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чого було достатньо для користування спірним рухомим майном. Зазначає, що документи знаходилися у машині, всі члени сім`ї користувалися нею. Після завершення дії довіреності, автомобіль не переоформили. Перешкод для оформлення за ним права власності на транспортний засіб не було. У 2022 році він ще користувався автомобілем, проте, його зупинили працівники поліції та повідомили про заяву сина щодо крадіжки автомобіля.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що відповідно до довіреності від 28 липня 2011 року, зареєстрованої в реєстрі за №1526, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , кожен з яких діє самостійно і незалежно один від одного, вчиняти від його імені правочини (в тому числі продати, обміняти, позичити, здати в оренду) щодо належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , виданого Дрогобицьким ВРЕР ДАІ при ГУМВС України у Львівській області 3 серпня 2010 року, автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель Т4, випуску 2002 року, шасі (кузов, рама, коляска)№ НОМЕР_3 , тип Т3 «фургон малотонажний - В», колір - синій, державний реєстраційний № НОМЕР_4 . Довіреність дійсна до 28 липня 2016 року з правом передоручення повноважень третій особі. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Петрів В.Я.

Згідно з договором комісії №7281/19/006833 від 16 квітня 2019 року ТОВ «Експерт оцінка плюс» (комісіонер) та ОСОБА_5 (комітент) уклали договір комісії, згідно з яким комісіонер зобов?язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу, який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до п. 189.3 ст. 189 ПК України: марки «VOLKSWAGEN Transporter», номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво по реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , зареєстрований за власником ОСОБА_5 (комітентом договором комісії) 26 лютого 2014 року за ціною, не нижче узгодженої сторонами, а саме: 10 000 грн. (пункт 1.1. договору комісії).

Відповідно до п. 1.2 договору належним виконанням комісіонером своїх обов?язків за цим договором вважається вчинення комісіонером правочину - укладення договору (купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зазначені обов?язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним правочином.

Згідно із пунктом 1.3. договору комісії за виконання комісіонером його безпосередніх обов?язків за цим договором комітент зобов?язується сплатити комісіонеру комісійну плату у розмірі 50 грн. у строк до 3 робочих днів.

Відповідно до п. 1.6 договір, відповідно до якого комісіонер продає третім особам ТЗ, не підлягає узгодженню та візуванню комітентом.

Згідно із п.п. 2.1.1, 2.1.3, 2.1.4 договору комісії комісіонер за цим договором бере на себе наступні обов?язки: вивчати ринок з метою пошуку покупця, який бажає придбати ТЗ на умовах, визначених у цьому договорі, укласти від свого імені договір купівлі-продажу з покупцем на придбання останнім Т3; не пізніше 3 робочих днів з моменту одержання від покупця відповідних коштів, як оплати за відчуження Т3, виплатити комітенту належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать комісіонеру як комісійна плата, прибуткового податку та компенсації додаткових витрат комісіонера (зберігання та перепродажна підготовка Т3), якщо такі виникли та були погоджені комітентом на виконання цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору закінчується з моменту належного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов?язань за цим договором.

Згідно акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, на підставі договору комісії №7281/19/006833 від 16 квітня 2019 року комісією проведено огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер марки «VOLKSWAGEN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого висновок про технічний стан транспортного засобу або його складової частини, є наступним: технічно-справний, відсоток зносу - 55%, ціна продажу - 10 000 грн., розмір комісійної винагороди - 50 грн., сума кошів для виплати комітенту - 10 000 грн.

З договору купівлі-продажу транспортного засобу від 16 квітня 2019 року вбачається, що суб?єкт господарювання, який здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, укладеного з власником транспортного засобу, та перебуває на обліку в ГСЦ МВС з ресстраційний номером №7281 від 19 жовтня 2015 року, - ТОВ «Експерт Оцінка Плюс», який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року та на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії №7281/19/006833 від 16 квітня 2019 року (продавець) в особі відповідального ОСОБА_10 , уповноваженої наказом (дорученням), та ОСОБА_4 (покупець), уклали договір, згідно з яким продавець зобов?язується передати у власність покупцеві вказаний транспортний засіб 26 лютого 2014 року (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.

Згідно п. 2.2. покупець набуває права власності на транспортний засіб з моменту підписання сторонами даного договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору за домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000 грн.

Згідно із п. 5.1 договору купівлі-продажу покупець зобов?язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, оплатити продавцю ціну з транспортного засобу, зазначену у договорі, в порядку та на визначених цим договором умовах, прийняти транспортний засіб.

Відповідно до п. 6.1 покупець зобов?язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати транспортний засіб.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання згідно п. 9.1 цього договору.

Згідно акту №7281/19/006833 від 16 квітня 2019 року, де зазначено відомості про суб?єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами, - ТОВ «Експерт Оцінка Плюс», власника транспортного засобу - ОСОБА_5 , покупця - ОСОБА_4 , та відомості про транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN», номерний знак НОМЕР_1 , датою набуття покупцем права власності на транспортний засіб є 16 квітня 2019 року, та зазначено висновок, що ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу відповідають номерам, зазначеним в товарно-супровідній документації на транспортний засіб.

Згідно квитанцій від 16 квітня 2019 року ОСОБА_5 сплатив 500 грн. податку на доходи фізичних осіб та 150 грн. військового збору.

Згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області (філія ГСЦ) вбачається, що 26 лютого 2014 року ОСОБА_5 здійснив перереєстрацію вказаного транспортного засобу, при видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 , а 16 квітня 2019 року ОСОБА_4 здійснив перереєстрацію на нового власника за договором купівлі-продажу, СХН 199557.

З листа Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області від 11 серпня 2022 року вбачається, що 21 липня 2022 року до Дрогобицького РВП ГУНІ у Львівській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , заявник - ОСОБА_8 повідомила, що ОСОБА_1 буксирував автомобіль «VOLKSWAGEN» Т4, синього кольору, ВС6300CE, автомобіль зарестрований на ОСОБА_4 . Повідомлення зареєстровано в ІТС ІНП Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 21 липня 2022 року №7027 та розглянуте згідно Закону України «Про звернення громадян». 9 серпня 2022 року сектором дізнання Дрогобицького РВП ГУНП У Львівській області дані матеріали долучено до ЄРДР №42022142190000071 від 4 серпня 2022 року за ст. 356 КК України.

З листа ТСЦ МВС №4642 від 22 серпня 2022 року вбачається, що відповідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, з 16 квітня 2019 року по теперішній час, транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу №7281/19/006833 від 16 квітня 2019 року, укладеного у ТОВ «Експерт Оцінка Плюс».

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_11 про вартість майна від 19 серпня 2022 року №48, вартість автомобіля «VOLKSWAGEN» T4 1.9 TD, тип: фургон малотонажний - В, з об?ємом двигуна 1896 см3 (50 кВт / 68 к.с.), тип двигуна - дизель, який був в експлуатації, 2002 року випуску, з середньостатистичним пробігом 609900 км, згідно офіційного періодичного додатку до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів «Бюлетеня автотоварознавця» №l24, виданого Інформаційно-обчислювальним центром союзу експертів України, станом на 19 серпня 2022 року становить: 259 700 грн. Курс НБУ станом на 19 серпня 2022 року: 1 долар = 36,5686 грн.

Оскаржуване рішення мотивоване наступним.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно із пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Згідно із ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-688цс15, видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

Позивачем не надано суду доказів передачі власних коштів за спірний транспортний засіб та не підтверджено набуття ним права власності на вказаний автомобіль. Володілець не набув права власності на спірний автомобіль на підставі усних домовленостей про його купівлю-продаж з ОСОБА_5 за довіреністю.

Довіреність припинила свою дію у 2016 році - після закінчення строку, на який вона видана, чим позбавлено позивача права подальшого використання автомобілем на законних підставах.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.ч.1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_5 не заперечив факт підписання ним спірних договорів, що були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивачу було відомо про завершення дії довіреності у 2016 році та припинення права користування вказаним автомобілем, що надалі перебував у власності ОСОБА_5 .

При зверненні до суду з позовом про визнання недійсним правочину позивач, який не є стороною такого правочину, має довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Встановлено, що позивач не є стороною договору купівлі-продажу та договору комісії, жодних законних прав у разі встановлення недійсності правочинів і застосування наслідків їх недійсності у нього не виникне. Він після завершення дії довіреності не вчиняв дій, спрямованих на оформлення передачі йому спірного транспортного засобу у власність.

Реституція, як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України), застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що приводить до бажаних правових результатів, наслідків, що дають найбільший ефект для відновлення порушеного права.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та відповідати природі правових відносин між сторонами спору.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно із постановою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 148/2112/19, недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу /набуття /зміни /встановлення/припинення прав взагалі).

Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, який не заборонений законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 2 лютого 2021 у справі № 925/642/19, порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваних договорів припинилася дія довіреності, що вказує на відсутність порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу ОСОБА_1 .

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для цього захисту.

Договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 за загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей.

Згідно із постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 квітня 2023 року у справі №911/1278/20 положеннями ч. 1 ст. 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу.

Судом встановлено, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації транспортного засобу та витребування майна з чужого незаконного володіння.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові.

Окрім того, колегія суддів зазначає, питання про витребування майна з чужого володіння може порушувати лише власник такого майна. Позивач не є власником спірного автомобіля.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим обставинам справи. Судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування оскаржуваного рішення суду не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_12 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 19 березня 2024 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк