Ухвала

від 23.11.2023 по справі 185/6564/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 185/6564/15-ц

провадження № 61-15752ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталія Євгенівна,

боржник - ОСОБА_1 ,

стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

вирішуючи питання відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, постановлену колегією суддів у складі Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Приватний виконавець виконавчого округу Донецької області Матвійчук Н. Є. (далі - приватний виконавець, Матвійчук Н. Є.) у 2023 році звернулася до суду із заявою, у якій просила видати їй замість втраченого оригіналу через бойові дії на території м. Маріуполя Донецької області дублікат виконавчого листа № 185/6564/15-ц, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором від 19 липня 2011 року № 300404027419018, яка станом на 06 квітня 2015 року склала: за тілом кредиту - 8 251, 28 грн, відсотками - 145, 72 грн, комісію - 4 563, 00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою від 26 квітня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області повернув приватному виконавцю заяву про видачу дубліката виконавчого листа без розгляду.

Виконавець Матвійчук Н. Є. , не погодившись з цією ухвалою суду першої інстанції, у липні 2023 року звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 26 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу Матвійчук Н. Є. , надав заявнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги з метою сплати судового збору та наведення поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Матвійчук Н. Є. на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 26 жовтня 2023 року подала клопотання, в якому просила відкрити апеляційне провадження без сплати судового збору, оскільки вона не є учасником справи, тож не є суб`єктом справляння судового збору. Заявник зазначила, що суд необґрунтовано відмовив їй у поновлені процесуального строку для звернення із апеляційною скаргою.

Ухвалою від 30 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця Матвійчук Н. Є.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги не виконані, недоліки апеляційної скарги заявник не усунула.

Також апеляційний суд зазначив, що у зв`язку з тим, що заявником не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та підстав для його поновлення, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити у відповідності до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Приватний виконавець 05 листопада 2023 року із застосуванням системи «Електронний суд» направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що приватний виконавець не є учасником справи, не є суб`єктом справляння судового збору.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про звільнення її від сплати судового збору, проігнорував доводи про те, що приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності, який не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з таких підстав.

Право, застосоване судом

Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення Верховний Суд встановив, що касаційна скарга Матвійчук Н. Є. є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності.

Такий висновок Верховний Суд зробив з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні

особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Розміри ставок судового збору регламентовано статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено пільги щодо сплати судового збору.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Згідно з правилами процесуального закону подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції має відбуватися з дотриманням певних умов.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За правилом пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина п`ята статті 356 ЦПК України).

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку потрібно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ці приписи застосовуються також під час вирішення процесуальних питань щодо відкриття касаційного провадження за поданою скаргою.

У цьому судовому провадженні приватний виконавець Матвійчук Н. Є. оскаржила в апеляційному порядку ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року про повернення без розгляду заяви приватного виконавця про видачу дубліката виконавчого листа.

Ухвалою від 26 жовтня 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу приватного виконавця на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року та визначив заявнику строк для сплати судового збору.

Верховний Суд визнав, що суд апеляційної інстанції підставно і з урахуванням вимог процесуального закону зобов`язав приватного виконавця Матвійчук Н. Є. сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги із встановлення строку для виконання такої вимоги та розміру відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір».

Матвійчук Н. Є. на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху подала до цього суду клопотання про відкриття апеляційного провадження та здійснення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на доводи, що є аналогічними тим, які викладені нею в апеляційній скарзі, зокрема що вона не є учасником справи, відповідно не є суб`єктом справляння судового збору.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши наведені норми процесуального права та Закону України «Про судовий збір», ухвалою від 30 жовтня 2023 року визнав невиконаною ухвалу від 26 квітня 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху та відмовив Матвійчук Н. Є. у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2023 року.

З урахуванням наведеного, приписів частин першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд зробив висновок про те, що за певних умов суд може звільнити від сплати судового збору саме сторону у справі.

Такий висновок відповідає правовим умовиводам, сформульованим у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 225/2213/20

(провадження № 61-7398сво23).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

Оскільки в цій справі приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не діє в особистих інтересах, а є суб`єктом, який здійснює виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що заявник не є особою, яка належить до категорії тих, стосовно яких законодавцем запроваджені пільги щодо сплати судового збору, тому підстав для звільнення її від сплати судового збору немає.

Враховуючи, що приватний виконавець Матвійчук Н. Є. не діє в особистих інтересах, а є суб`єктом, який здійснює виконання судового рішення, тож не є особою, яка належить до категорії осіб, стосовно яких законодавцем встановлені пільги щодо сплати судового збору, тому підстав для звільнення її від сплати судового збору немає.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2023 року у справі № 2/267/840/13 (провадження № 61-8206св23), в якій стягнуто із заявника касаційної скарги судовий збір за подання касаційної скарги, який відстрочено ухвалою від 12 червня 2023 року до ухвалення рішення у справі.

Наведені правові висновки узгоджуються також з висновками Верховного Суду, викладених в ухвалах від 31 травня 2023 року у справі № 235/190/17 (провадження № 61-7274ск23), від 12 червня 2023 року у справі № 2/267/840/13 (провадження № 61-8206ск23), від 28 червня 2023 року у справі № 185/6564/15-ц (провадження № 61-9443ск23), від 03 липня 2023 року у справі № 263/9257/14-ц (провадження № 61-9158ск23), від 24 липня 2023 року у справі № 255/13352/13-ц (провадження № 61-10693ск23), від 01 серпня 2023 року у справі № 235/6422/19 (провадження № 61-11356ск23) та інших.

Судова практика, сформована Верховним Судом, щодо того, що у такій категорії справ приватний виконавець не є стороною у справі й не діє в особистих інтересах, тому не існує правових підстав для звільнення її від сплати судового збору, є сталою.

Отже, обґрунтованим є висновок апеляційного суду про те, що у спірних правовідносинах приватний виконавець за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції зобов`язаний сплатити судовий збір, визначений законом, а отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують.

Матвійчук Н. Є. не усунула недоліки апеляційної скарги, незважаючи на те, що копію ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2023 року отримала та ознайомилася із вимогами суду апеляційної інстанції.

Також Верховний Суд наголошує, що доводів про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку із не наведенням поважних причин пропуску такого, касаційна скарга не містить, а тому ухвала Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року в частині відмови у поновленні строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції не підлягає перегляду.

Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суд дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Врахувавши наведене, Верховний Суд дійшов переконання, що суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що недоліки апеляційної скарги заявником не усунуто, наявні передбачені частиною третьою статті 185 ЦПК України підстави для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала.

Загальні висновки

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція); якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (§ 42 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Пономарьов проти України» № 3236/03).

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд визнає підставним висновок, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга Матвійчук Н. Є. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 1 частини першої, частиною другою статті 389, пунктом 1 частини другої, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Матвійчук Наталії Євгенівни на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі за заявою про приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Матвійчук Наталії Євгеніївни про видачу дубліката виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак