Постанова

від 23.11.2023 по справі 309/1444/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 309/1444/22

провадження № 61-11945св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року у складі судді Піцура Я. Я. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 червня 2023 року у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які фактично перебувають на утриманні та вихованні позивача. З моменту розірвання шлюбу, яке мало місце 05 грудня 2017 року (за рішенням суду), відповідач із сім`єю не проживає, участі у вихованні дітей не бере, не відвідує їх, не надає їм належної матеріальної допомоги. У відповідача постійно виникає заборгованість зі сплати аліментів. За твердженням позивача, відповідач умисно самоусунувся від виконання обов`язків щодо виховання і утримання своїх дітей, а також зловживає своїми батьківськими правами та недобросовісно використовує їх на шкоду інтересам дітей. ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від

06 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

суд вважає, що позивач не надала належні та допустимі докази на підтвердження факту свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до неповнолітніх дітей;

у висновку органу опіки та піклування вказано, що батько дітей ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, стверджуючи, що купує дітям одяг, а відвідувати їх не має можливості, оскільки протягом останніх 5-ти років постійно перебуває у Чеській Республіці. Тобто батько дітей ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, що свідчить про те, що він зацікавлений у збереженні зв`язку з дітьми, а, отже, не можна стверджувати про те, що змінити його поведінку у кращу сторону неможливо. Факт перебування відповідача у Чеській Республіці також визнається представником позивача та узгоджується з матеріалами справи, зокрема і тим, що діти народилися у Чеській Республіці, а також, що відносно відповідача правоохоронними органами Чеської Республіки у 2021 році було подано до суду обвинувальний акт;

невідвідування батьком дітей, у тому числі в навчальних закладах, пов`язане перш за все з постійним перебування відповідача за межами України, що не може бути розцінено як свідоме та винне ухилення відповідача від участі у вихованні дітей;

щодо наявності заборгованості відповідача по сплаті аліментів, то як визнано у позовній заяві, частина аліментів усе ж таки сплачується родичами відповідача. Водночас із матеріалів справи неможливо встановити, чи сплачена частково сума аліментів здійснена безпосередньо родичами відповідача чи за рахунок коштів, переданих ним їм, що також не дає достатніх підстав стверджувати про свідоме ухилення відповідача від утримання дітей;

позивач не доведела наявності виняткових обставин для можливості застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітніх дітей.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що з 2017 року ОСОБА_2 зовсім не цікавиться життям дітей, не бере участі у їх вихованні, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не виконує своїх обов`язків щодо утримання дітей, оскільки станом на 08 червня 2021 року має заборгованість за аліментами у розмірі 57 000,00 грн;

ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей. Суд вказав, що тимчасове перебування відповідача за кордоном і заборгованість зі сплати аліментів не є підтвердженням ухилення від виховання дітей відповідача і його винної поведінки. Суд першої інстанцій зазначив, що відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, вказує, що не втратив інтересу до дітей і має намір на відновлення відносин із ними, що свідчить про його зацікавленість у прийнятті участі в житті дітей;

колегія суддів погоджується із таким висновком і відхиляє довід апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд попередньої інстанції не врахував висновок Бедевлянської сільської ради від 21 червня 2022 року № 06/04-16 про доцільність позбавлення батьківських прав. При дослідженні цього висновку суд вказав, що він є недостатньо обґрунтованим, у ньому не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Цей висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Суд оцінив означений висновок у сукупності з іншими доказам і сам по собі він не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення відповідача батьківських прав;

аргументи апеляційної скарги, про те, що байдужа поведінка відповідача стосовно своїх дітей не є періодичною, ситуативною, а носить триваючий характер, що вказує на фактичне самоусунення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, є необґрунтованими.

Аргументи учасників

У серпні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при відмові у задоволенні позову суди не врахували підстав позову, зокрема того, що:

після розірвання шлюбу (коли дітям було 2 і 3 роки) відповідач відмовився надавати їм будь-яку допомогу та підтримувати їх. З указаного моменту (понад 6 років) відповідач жодного разу не відвідував дітей за місцем їх проживання, навчальні заклади, де навчалися і навчаються діти, загалом не цікавиться життям дітей, не телефонує, не пише листи чи повідомлення, у тому числі за допомогою електронних засобів зв`язку, месенджерів тощо;

син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю, хворіє дитячим аутизмом, про що відповідачу достовірно відомо, у зв`язку з чим потребує постійного лікування, застосування додаткових методів розвитку та навчання, періодичної реабілітації, на що відповідач не звертає жодної уваги, не проявляє зацікавленості щодо стану здоров`я дитини, його потреб;

відповідач систематично не виконує обов`язку щодо сплати аліментів, що зумовило виникнення заборгованості у розмірі 57 000,00 грн.

На переконання ОСОБА_1 , у сукупності вищевказані обставини беззаперечно вказують на те, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, про їх навчання, підготовку до самостійного життя, не утримує дітей матеріально, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування

дітей, особливо дитини з інвалідністю, взагалі не спілкується з дітьми, втратив інтерес до них, що є підставою для задоволення позову.

Висновок судів про те, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав, стверджуючи, що купує дітям одяг, а відвідувати їх не має можливості, оскільки протягом останніх 5 років постійно перебуває у Чеській Республіці, що свідчить про те, що він зацікавлений у збереженні зв`язку з дітьми, є безпідставним та не ґрунтується на жодному доказі, дослідженому судом. Саме по собі усне твердження відповідача у телефонній розмові з працівником органу опіки та піклування - служби у справах дітей Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області про своє заперечення щодо позбавлення батьківських прав у будь-якому разі не може вважатися доказом зацікавленості відповідача у збереженні зв`язку з дітьми.

Відповідач не довів існування поважних причин, які перешкоджали йому приїхати із Чеської Республіки до дітей протягом тривалого часу. Крім того, під час перебування позивача у Чеській Республіці відповідач відмовився від зустрічі з дітьми.

Суди попередніх інстанцій не врахували висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо дітей, в оскаржуваних рішеннях не наведено мотивів, з яких суди відхилили зазначений висновок як доказ у справі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження у касаційній скарзі зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18, від 17 травня 2023 року у справі № 607/2631/15-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що з 27 жовтня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2017 року (а. с. 5, 6).

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7-9, 31-33).

Після розірвання шлюбу, 02 лютого 2021 року, позивач уклала новий шлюб, її прізвище змінилося на « ОСОБА_5 » (а. с. 10, 11).

Позивач разом із дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12, 19), і неповнолітні діти перебувають на її утриманні (а. с. 20, 22).

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 січня 2020 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 1 500,00 грн щомісячно (а. с. 15, 16).

Згідно з довідкою Хустського РВ ДВС сукупний розмір заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті аліментів становить 57 000,00 грн (а. с. 17, 18).

Відповідно до довідки Бедевлянської сільської ради від 01 липня 2021 року № 538 ОСОБА_2 з дітьми не проживає, дітей не відвідує, участі у вихованні дітей не бере (а. с. 21).

Згідно з довідкою Тересвянського закладу дошкільної освіти «Веселка» від 02 липня 2021 року № 33 діти сторін відвідують указаний заклад із 02 вересня 2019 року (а. с. 24).

Відповідно до довідки Тересвянського закладу дошкільної освіти «Веселка» від 02 липня 2021 року № 34 протягом перебування дітей сторін у навчальному закладі батько їх не відвідував (а. с. 25).

Згідно з довідкою приватного навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів «Щасливе місто» від 28 вересня 2021 року № 69 ОСОБА_4 навчається у 1-«Б» класі цього закладу з вересня 2021 року. Дитину приводить до школи мама, батько жодного разу не приводив дитину та не був присутнім на жодному шкільному заході (а. с. 26).

Неповнолітній ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства з діагнозом: дитячий аутизм з якісним порушенням соціальної взаємодії, комунікації, порушеннями активності та уваги, недорозвитком мовлення, когнітивною недостатністю, ЗНМ І ст.(а. с. 27, 28).

Відповідно до висновку служби у справах дітей Бедевлянської сільської ради від 21 червня 2022 року позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним (а. с. 58-60). У цьому висновку також зазначено, що батька дітей ОСОБА_2 у телефонному режимі було повідомлено про засідання комісії і він заперечив проти позбавлення його батьківських прав, ствердивши, що купує одяг дітям, але бачитися з ними не може, бо 5 років без виїзду перебуває у Чехії.

Відносно відповідача правоохоронними органами Чеської Республіки у 2021 році було подано до суду обвинувальний акт за правопорушення «погроза під впливом речовин, що викликає звикання», «крадіжка», «пошкодження чужого майна»

(а. с. 29, 30).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що:

«ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б могли бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно доньки, позивачем не надано».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) вказано, що:

«позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі

№ 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що:

«заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 посилався на те, що позивач не надала доказів того, що він умисно ухилявся від своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки. Його колишня дружина не зверталася ні до суду, ні до нього щодо способів виконання ним обов`язку утримувати дитину. Після розлучення вони усно погодили з позивачем, що він буде проживати разом батьками, а вона разом з донькою. Крім того, ОСОБА_1 просила його не втручатися у духовний і емоційний стан розвитку доньки, оскільки вона проживає з іншим чоловіком, з яким домовилися створити сім`ю. Зазначав, що позивач отримувала аліменти на дитину від держави і він не вчиняв винних дій щодо неучасті у вихованні дитини.

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідача батьківських прав, суди попередніх інстанцій не врахували, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки, позивачем не надано.

За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав.

Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 522/9895/22 (провадження № 61-11777св23) вказано, що «Верховний Суд вже робив висновок з приводу того, що вимушене тимчасове перебування одного з батьків за кордоном унаслідок життєвих обставин (зокрема, запровадження карантинних заходів, уведення воєнного стану на території України) дійсно створює певні труднощі у налагодженні стосунків з дитиною, проте вказана обставина сама по собі не свідчить про ухилення батька від участі у вихованні та утриманні дитини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року в справі № 334/5153/18, провадження №61-586св23).

У справі, яка переглядається, встановивши, що позивачка не надала належних і допустимих доказів на підтвердження свідомого та винного нехтування батьком своїми обов`язками відносно дитини, прийнявши до уваги, що відповідач активно заперечує проти позбавлення батьківських прав і має інтерес щодо участі у вихованні сина, який не може бути повною мірою реалізований унаслідок його вимушеного перебування за кордоном, а також урахувавши, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою та крайнім заходом впливу на батьків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_5 .

Такий висновок апеляційного суду відповідає якнайкращим інтересам дитини з огляду на необхідність забезпечення її права на спілкування та збереження зв`язків з обома батьками».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, судами не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дітьми ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та брати участь у їх вихованні. Суди попередніх інстанцій з`ясували, що невідвідування батьком дітей, у тому числі в навчальних закладах, пов`язане перш за все з постійним його перебуванням за межами України, що не може бути розцінено як свідоме та винне ухилення відповідача від участі у вихованні дітей.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановив, що позивач не довела належними та допустимим доказами ухилення відповідача від виховання дітей та свідомого нехтування батьківськими обов`язками. Позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним і таким, що суперечить інтересам дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій факту наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 57 000,00 грн, що, на переконання позивача, свідчить про свідоме й систематичне невиконання батьківського обов`язку утримувати своїх дітей.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у справі № 522/9895/22 (провадження № 61-11777св23) зазначено, що «доводи касаційної скарги про ненадання відповідачем, який перебуває за кордоном, матеріальної допомоги на утримання дитини, колегія суддів не приймає, оскільки вказана обставина в силу положень статті 164 СК України не є підставою для позбавлення особи батьківських прав, адже сама по собі не свідчить про ухилення відповідачем від виконання обов`язків із виховання дитини».

За таких обставин наявність заборгованості у вищевказаному розмірі зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення позивача батьківських прав.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій належним чином не оцінили висновок служби у справах дітей Бедевлянської сільської ради від 21 червня 2022 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з висновком органу опіки та піклування Бедевлянської сільської ради від 21 червня 2022 року про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок має недоліки в його оформленні, є недостатньо обґрунтованим, не враховує пояснення та позицію батька дитини щодо його бажання приймати участь у вихованні синів. Суди вказали, що цей висновок не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, органом опіки та піклування не надано оцінки можливим причинам ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Суди оцінили висновок у сукупності з іншими доказам і правильно наголосили, що сам по собі він не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення відповідача батьківських прав.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 06 вересня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 22 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков