Ухвала

від 27.11.2023 по справі 183/8230/13-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10226/23 Справа № 183/8230/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

УХВАЛА

27 листопада 2023 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Космачевської Т.В.,

суддів: Канурної О.Д., Халаджи О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смагін Віталій Георгійович, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року в цивільній справі номер 183/8230/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лана Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено.

Із вказаним рішенням не погодилась відповідачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В.Г., подала апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року цивільна справа №183/8230/13-ц витребувана з суду першої інстанції.

20 листопада 2023 року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження за вказаною вище апеляційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

В апеляційній скарзі відповідачкою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В.Г., заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року. В клопотанні зазначенно, що відповідачка ОСОБА_1 не знала про розгляд справи №183/8230/12, жодних повідомлень або документів по ній не отримувала.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У ч. 3 ст. 354 ЦПК України зазначено, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій ст. 358 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2014 року у відкритому судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення та складено повне судове рішення.

Апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 03 листопада 2023 року, тобто із порушенням строку на апеляційне оскарження, що встановлений ч. 1 ст. 354 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд виходить з наступного.

05 жовтня 2017 року відповідачкою ОСОБА_4 було оскаржено рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отриманого відповідачкою ОСОБА_1 28 жовтня 2017 року (а.с. 119) остання була повідомлена про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 на зазначене вище рішення.

Також відповідачка ОСОБА_1 була обізнана про розгляд заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, яка була розглянута 23 січня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманого відповідачкою ОСОБА_1 25 січня 2020 року (а.с. 209).

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У розумінні норм процесуального права України особа визначивши свої права, реалізує їх за своїм розсудом та розпорядження своїми правами являється одним із основоположних принципів судочинства.

Однак право на доступ до суду не є абсолютним, воно може підлягати законним обмеженням, внаслідок дії закону, зокрема норм процесуального права.

Також, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком цієї особи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (§ 35 рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Alimentaria Sanders S. A. v. Spain», заява № 11681/85).

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява №236/03).

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (п. п. 33, 34 рішення ЄСПЛ від 20 червня 2011 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.

Враховуючи викладеневище, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі відповідачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смагін В.Г., про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року, не заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для відкриття апеляційного провадження не вбачається.

Також слід зазначити, що принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Отже, застосування апеляційним судом процесуальних обмежень при апеляційному оскарженні рішення суду першої інстанції від 29 травня 2014 року відповідає принципу юридичної визначеності та не може вважатись відмовою у доступі до правосуддя.

Керуючись статтями 358, 381 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смагін Віталій Георгійович, на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: