Постанова

від 27.11.2023 по справі 484/1700/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

27.11.23

22-ц/812/1165/23

Єдиний унікальний номер судової справи: 484/1700/23

Провадження №22-ц/812/1165/23 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

27 листопада 2023 року м. Миколаїв справа № 484/1700/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Педашевських» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2023 року, ухвалене у складі головуючого судді Максютенко О.А., в приміщені цього ж суду того ж дня об 11 год. 55 хв., дата складання повного тесту рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Педашевських» про розірвання договору оренди землі,-

встановив:

28 березня 2023 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Кравчека О.С., звернувся з позовом до Фермерського господарства «Педашевських» (далі - ФГ «Педашевських») про розірвання договору оренди, який згодом уточнив підстави позову.

Позивач зазначав, що 01 серпня 2017 року між ним та ФГ «Педашевських» було укладено договір оренди належної йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-МК №021002 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7.31 га, кадастровий номер 4825400000:02:000:0653, примірник якого йому не було надано.

Відповідно до даних, які містяться в Державному реєстрі позивачу стало відомо, що оспорюваний договір було укладено на 49 років та орендна плата складає 3% від нормативно грошової оцінки 216051.15 грн. Протягом дії договору відповідач систематично порушував його умови в частині своєчасної сплати орендної плати.

Посилаючись на те, що відповідач протягом дії договору оренди не сплачував орендну плату, позивач просив розірвати договір оренди землі б/н від 01 серпня 2017 року, укладений між ним та ФГ «Педашевських» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:36544291 від 09 серпня 2017, номер запису про інше речове право:21799599) та стягнути витрати по сплаті судового збору.

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача адвокат Дигас О.П., заперечуючи проти позову вказувала, що 19 червня 2017 року позивач видав нотаріально-посвідчену довіреність громадянам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якою надав цим особам право одержувати орендну плату (в грошовій та натуральній формах) в строки та в розмірах, передбачених договором оренди землі. Відповідно до видаткових касових ордерів від: 03 січня 2018 року, 05 листопада 2019 року, 28 жовтня 2020 року, 08 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року, орендна плата була виплачена своєчасно і у повному обсязі ОСОБА_5 . Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором оренди виконав своєчасно і у повному обсязі, а тому вважав, що у задоволенні позову необхідно відмовити. Крім того, вважав, що не пред`явив вимоги про стягнення орендної плати позивач обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Просив стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 35 тис. грн.

16 травня 2023 року представник відповідача уточнив позовні вимоги.

Зазначав, що пункт 9 розділу «орендна плата» договору передбачає, що орендна плата встановлюється орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі 6 500 грн. В разі збільшення ринкової вартості сільськогосподарської продукції сума орендної плати буде збільшуватись. Відповідачем в договорі сам механізм перерахунку орендної плати в разі збільшення ринкової вартості сільськогосподарської продукції не розтлумачується, та будь-яких доповнень до оспорюваного договору з даного проводу також не додається.

Пунктом 10 розділу «орендна плата» договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Порушенням прав позивача його представник зазначав визначення фіксованої орендної плати 6500 грн без урахування індексу інфляції. Позивач розрахував недоплату відповідача за користування земельною ділянкою за період з 2017 по 2022 роки в сумі 3829.27 грн, тому представник позивача як на підставу розірвання договору оренди також посилається на систематичну недоплату орендної плати позивачу.

Крім того, зазначав, що згідно умов договору орендна плата за землю п.11 спірного договору вноситься з 01 серпня та не пізніше 31 грудня поточного року. Державна реєстрація договору проведена в серпні 2017 року, то плата за фактичне користування належною позивачу земельною ділянкою за поточний рік повинна була бути здійснена не пізніше 31 грудня 2017 року. Однак відповідачем не було надано видаткового касового ордеру за зазначений рік. Також посилався на те, що видаткові касові ордери виплати орендної плати не містять підпису отримувача, а тому, на його думку, вони заповнювалися поспіхом безпосередньо перед поданням до суду відзиву на позовну заяву. ОСОБА_5 є довіреною особою та родичем (дружиною) голови фермерського господарства, що свідчить про її зацікавленість в даній справі на стороні відповідача, та її показання не можуть братися до уваги як доказ сплати орендної плати та об`єктивно розцінюватися.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2023 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі б/н укладений 01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Педашевських» з кадастровим номером 4825400000:02:000:0653 площею 7.31 га, яка розташована в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36544291 від 09.08.2017 року, номер запису про інше речове право 21799599).

Стягнуто з ФГ «Педашевських» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 1095.07 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судом на підставі наявних доказів встановлено систематичне порушення відповідачем несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє сторону договору можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

При цьому суд виходив з того, що за довіреністю ОСОБА_5 орендну плату не отримувала, про що свідчить відсутність її підпису на вказаних ордерах. Доводи представника позивача про не нарахування індексу інфляції на суму орендної плати суд вважав слушними.

Крім того, суд зазначав, що відповідач не надав жодного доказу на підтвердження факту спроби сплатити орендну плату та факту ухилення представника позивача або самого позивача від отримання такої плати, зокрема, що орендодавцю було запропоновано, але він відмовилася від отримання орендних платежів.

В апеляційній скарзі ФГ «Педашевських», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просило його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача судові витрати у розмірі на правничу допомогу 35000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у період з 2018 по 2022 роки орендну плату за договором оренди землі, укладеним з ОСОБА_1 , отримувала ОСОБА_5 на підставі довіреності від 19 червня 2017 року, що підтверджується належними та допустимими доказами - видатковими касовими ордерами за відповідний період.

За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для припинення спірного договору оренди землі. Безпідставне розірвання договору оренди землі призведе до істотного та безпідставного порушення прав відповідача, як орендаря та підприємця, а також завдасть збитків його господарській діяльності.

Заявник звертав увагу на те, що будь-які недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

ОСОБА_5 було надано заяву, посвідчену приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л.М., якою вона підтвердила отримання орендної плати в повному обсязі.

Крім того, заявник звертав увагу, що позивач стверджуючи про порушення його прав у несплаті орендної плати за договором оренди, жодних вимог про відшкодування орендної плати не заявляв, а просив тільки розірвати договір, що, на його думку, свідчить про недобросовісні наміри позивача.

Позивач не надав суду доказів того, чи звертався до ОСОБА_5 за належною йому орендною платою, та судом це також не досліджувалось. Позивач з власної ініціативи уникав проведення з ним розрахунків з орендної плати та шукав засоби задля досягнення мети неправомірного припинення договірних відносин.

На думку заявника, скасування позивачем довіреності лише 15 березня 2023 року свідчить про обізнаність позивача про отримання належної йому орендної плати ОСОБА_5 .

В провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа № 484/2246/23 за позовом ОСОБА_1 до ФГ «Педашевських» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі. Отже позивач використовує діаметрально протилежні способи захисту аби завдати шкоди правам та інтересам відповідача всупереч встановленої заборони, яка передбачена статтею 13 ЦК України.

Крім того, заявник не погоджувався з думкою суду першої інстанції про те, що доводи представника позивача на неврахування індексу інфляції на суму орендної плати є слушними, оскільки за умовами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Кравченко О.С., посилаючись на те, що видаткові касові ордери були заповненні з явним порушенням норм чинного законодавства, письмові докази одержання орендної плати позивачем ненадані, а заява ОСОБА_5 подана безпідставно до суду апеляційної інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача адвокат Маншиліна К.О. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача адвокат Кравченко О.С. заперечував проти апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7.31 га, кадастровий номер 4825400000:02:000:0653, в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області.

01 серпня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ «Педашевських» в особі голови Педашевського Ю.Л. укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років (індексний номер:36544291 від 09 серпня 2017 року, номер запису про інше речове право:21799599)

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 216051.15 грн (п.5 договору).

За умовами пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у грошовій формі у розмірі 6500 грн. за згодою сторін. В разі збільшення ринкової вартості сільськогосподарської продукції сума орендної плати буде збільшуватись.

Пункт 10 передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Сторони узгодили, що орендна плата вноситься з 01 серпня та не пізніше 31 грудня поточного року.

Таким чином ФГ «Педашевських» зобов`язалось щорічно до 31 грудня поточного року проводити розрахунок по орендній платі.

19 червня 2017 року ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , якою уповноважив останніх на вчинення незалежно один від одного від його імені правочинів щодо розпорядження всіма належними йому земельними ділянками, в тому числі з правом отримувати орендну плату (в грошовій та натуральній формі) в строки та в розмірах, передбачених договором оренди землі, розписуватись за нього, а також виконувати всі інші юридично значимі дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством України. Довіреність видана з правом передоручення строком на 20 років до 19 червня 2037 року.

15 березня 2023 року довіреність посвідчена приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Ткаченко Н.В. від 19 червня 2017 року за реєстром № 558 скасована за заявою ОСОБА_1 .

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 21 березня 2023 року вбачається, що орендна плата ОСОБА_1 була нарахована та виплачена.

У підтвердження виплати орендної плати за договором у період з 2018 по 2022 роки відповідач послався на видаткові касові ордери: від 03 січня 2018 року на суму 6 500 грн, від 05 листопада 2019 року на суму 6 500 грн, від 28 жовтня 2020 року на суму 6 500 грн, від 08 жовтня 2021 року на суму 6500 грн, від 01 листопада 2022 року на суму 6500 грн.

За цими ордерами ОСОБА_4 , як головою господарства, головним бухгалтером та касиром, видано ОСОБА_5 на підставі довіреності від 19 червня 2017 року орендну плату. Ордери не містять підписів одержувача (а.с. 40-44).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У частині першій статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

За статтею 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України вказано таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що …[при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13 Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність].

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) суд дійшов висновку, що … [у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо)].

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати (пункт 25 договору оренди).

Відповідно до пункту 33 умовою розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду.

Належними доказами сплати коштів за оренду є: видатковий касовий ордер, виписаний орендарем та підписаний орендодавцем; видаткова накладна, підписана сторонами; довідка, видана податковою інспекцією, про наявність сплати коштів із земельного податку та оренди землі, оскільки вказані документи є платіжними і з них можливо встановити періоди нарахування (постанова Верховного Суду від 23 червня 2022 року в справі № 193/805/20).

В оцінці апеляційним судом обґрунтованості оскаржуваного судового рішення суд виходить з такого.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої та восьмої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Суд першої інстанції з дотриманням приписів статей 12, 89, 263 ЦПК України перевірив усі доводи сторін й надав належної правової оцінки поданим ними доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Порядок оформлення касових операцій визначено розділом ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 (далі - Положення).

Відповідно до п. 26 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями.

Згідно п. 27 Положення касир вимагає пред`явити паспорт або інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам установи/підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами). Одержувачі пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, та розписуються у відповідній графі документа.

Касир проводить видачу готівки тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості (п. 28 Положення).

Відповідно до пунктів 32,33 прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості заповнюються бухгалтером, прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі прибуткових і видаткових касових документів, який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Касир під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей зобов`язаний перевірити: 1) наявність і справжність на документах підписів, передбачених додатками 2 та 3 до цього Положення, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника установи/підприємства або осіб, які ним уповноважені; 2) правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; 3) наявність перелічених у документах додатків.

Касир повертає документи для оформлення в разі невиконання хоча б однієї із вимог, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 34 розділу III цього Положення.

Касові ордери або видаткові відомості після їх одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах проставляється відбиток штампа або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік). (п. 34 Положення).

Дійсно, надані відповідачем копії касових ордерів не відповідають вищевказаним вимогам Положення, оскільки не містять підпису одержувача коштів, реєстрацію в журналі реєстрації видаткових касових документів.

Вирішуючи спір та надаючи оцінку поданим сторонами доказам, суд першої інстанції виходив з того, що видаткові касові ордери: від 03 січня 2018 року, 05 листопада 2019 року, 28 жовтня 2020 року, 08 жовтня 2021 року, 01 листопада 2022 року, якими відповідач підтверджував виплату орендної плати ОСОБА_1 через його представника ОСОБА_5 на підставі договору оренди, є недопустимими доказами, оскільки не містять підпису представника ОСОБА_5 у відповідних графах.

Посилання апеляційної скарги на постанову Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі №389/1771/18 колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановленні судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, оскільки у зазначеній справі та у справі, яка переглядається, суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Врахувавши, що вказані ордери не містять підпису одержувача, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці докази не підтверджують виплати орендної плати позивачу за період з 2018 по 2022 роки. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що доказів реєстрації вказаних видаткових касових документів у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів відповідачем не надано.

Встановивши неправильність оформлення первинних документів, що застосовуються для оформлення видачі готівки з каси ФГ «Педашевських», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вимог позивача про неотримання орендної плати.

Зазначене свідчить, що відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором оренди від 01 серпня 2017 року, не здійснював виплату позивачу орендної плати за 2018-2022 роки, що свідчить про систематичність порушення ним умов договору, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для розірвання цього договору. Апеляційний суд погоджується з висновками суду про те, що виплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, систематичне невиконання якої є підставою для його розірвання, оскільки орендодавець значною мірою позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору оренди.

Колегія суддів судів вважає недоведеним відповідачем факт отримання орендної плати за користування земельною ділянкою представником за довіреністю ОСОБА_5 , оскільки саме касовий ордер є тим розрахунковим документом, який згідно із законодавством України підтверджує касову операцію із отримання готівкових коштів (пункт 3 Положення), отже, неналежно оформлений касовий ордер не може бути достовірним доказом здійснення такої касової операції.

Наведені норми права суд першої інстанції врахував та не допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону.

Апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на отримання ОСОБА_1 орендної плати через представника на підставі заяви ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року про отримання нею орендної плати, яка не подавалась до суду першої інстанції, а подана разом з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції (а.с. 166).

Прийняття цього доказу без зазначення причин неможливості подання його до суду першої інстанції є порушенням порядку подання доказів та меж розгляду справи судом апеляційної інстанції (статті 83, 367 ЦПК України), не відповідає засадам змагальності сторін, на яких здійснюється цивільне судочинство (стаття 12 ЦПК України).

Заява ОСОБА_5 від 25 серпня 2023 року про отримання нею вказаної орендної плати, яка не подавалась до суду першої інстанції, не приймається апеляційним судом, оскільки відповідач не навів поважних причин неможливості подання вказаної заяви до суду першої інстанції.

Посилання апеляційної скарги на порушення прав відповідача, як орендаря та підприємця, а також завдання збитків його господарській діяльності у разі розірвання договору оренди не заслуговують на увагу, оскільки відповідач міг і повинен був усвідомлювати, що у разі систематичної невиплати орендної плати негативним наслідком може бути розірвання договору оренди.

Недобросовісності позивача щодо звернення до суду з даним позовом судом не встановлено. Звернення позивача у травні 2023 року з позовом до ФГ «Педашевських» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації оспорюваного договору оренди землі, на думку колегії суддів, не можна вважати зловживанням ОСОБА_1 своїми правами у справі, яка переглядається апеляційним судом, оскільки звернення до суду з позовом про розірвання договору не позбавляє права позивача звернути до суду з іншим позовом щодо одного предмета позову.

Саме по собі скасування позивачем довіреності 15 березня 2023 року не свідчить про обізнаність позивача про отримання орендної плати ОСОБА_5 та є припущенням.

Умовами договору сторонами визначена орендна плата у формі фіксованої грошової суми у розмірі 6 500 грн. Пункт 10 передбачає, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Отже, посилання суду на те, що доводи представника позивача на неврахування індексу інфляції на суму орендної плати є слушними, є передчасними, оскільки не передбачені умовами оспорюваного договору, проте не спростовують правильності його остаточних висновків про наявність підстав для розірвання договору оренди.

З урахуванням вказаного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки ФГ «Педашевських» порушило умови спірного договору, а саме систематично не сплачувало орендну плату відповідно до договору.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду щодо його оцінки. Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ФГ «Педашевських» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Педашевських» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.