Рішення

від 27.11.2023 по справі 160/18873/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 рокуСправа №160/18873/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа`до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000047/1 від 31.03.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з метою митного оформлення товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався, марка - BMW, модель ALPINA B5 4.4; номер кузова VIN - НОМЕР_1 » було подало митну декларацію №23UA110130005950V0 від 24.03.2023 разом із усіма документами, передбаченими ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару, яку заявлено за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000047/1. Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог законодавства України. Зауваження митного органу про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, є помилковими, оскільки в строки, передбачені ст.55 Митного кодексу України, були надані всi документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: платіжне доручення від 15.02.2023, рахунок № 0903 від 09.03.2023 року з уточненням; договiр-заявку вiд 09.03.2023 №09/03-2023 з уточненням; акт виконаних робіт вiд 20.03.2023 року №2 з уточненням; автотранспортну накладну від 16.03.2023 року. На підтвердження транспортних витрат було надано рахунок №0903 від 09.03.2023 року з уточненням; договiр-заявку від 09.03.2023 року №09/03-2023 з уточненням; акт виконаних робіт від 20.03.2023 року №2 з уточненням; автотранспортну накладну від 16.03.2023 року, заяву від 20.03.2023. Умовами договору-заявки №09/03-2023 (з уточненнями) вiд 09.03.2023 року було погоджено перевезення автомобіля BMW, Alpina B. VIN номером НОМЕР_2 за маршрутом м. Gostel (Нідерланди)-п/п Долгобичув/Угринів на суму 11921,19(300евро). Рахунком на оплату від 09.03.2023 №0903 (з уточненням), актом виконаних робіт від 20.03.2023 №2 (з уточненням) визначена вартість перевезення за маршрутом м.Gastel (Нідерланди)-п/п Долгобичув/Угринів 7 947,46грн. (200 євро), п/п Долгобичув/Угринiв - Днiпро 3973,73грн. (100 евро). Таким чином, відповідно до умов поставки Контракту перевізник забрав товар та здійснив перевезення до м. Дніпра. Вартість перевезення в себе також включає навантаження на транспортний засіб. При цьому, діюче законодавство не передбачає необхідності окремо передбачати вартість навантаження, якщо воно входить до транспортних витрат. Отже, надані транспортні документи надають у повній мірі можливість визначити понесені декларантом транспортні витрати та перевірити. Дані документи містять вичерпну числову інформацію щодо вартості товару, що й вимагається від декларанта. Крім того, митним органом не обґрунтовано застосування другорядного методу (резервного) визначення митної вартості. За викладених обставин, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.08.2023 адміністративний позов залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.

07.08.2023 представником позивача усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2023 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18873/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

30.08.2023 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару подана митна декларація № 23UA110130005950V3 від 24.03.2023. Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містять даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, до митного контролю надане платіжне доручення від 15.02.2023, однак надане платіжне доручення в іноземній валюті не містить ознак, необхідних для ідентифікації оплати ввезеного товару. Також декларантом до митного контролю не надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Крім того, до митного оформлення позивачем надано експертний висновок від 30.03.2023 № 10455/23-54, де експертом вказано вартість не розмитненого авто на рівні 12843,63 Євро. До матеріалів справи такий документ відсутній. Додатково відповідачем зауважено, що наданий декларантом висновок експерта визначив вартість даного автомобіля більшу за заявлену декларантом, що в свою чергу ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей. Враховуючи вкладене, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати додаткові документи. У відповідь на повідомлення декларантом повідомлено, що інших документів, в т.ч. передбачених ч.6 ст. 53 МКУ, в 10-денний термін надати можливості немає та надано прохання виписати рішення про коригування митної вартості. На запит митниці від 24.03.2023 №7.5-3/7.5-28-08-10-1631 Дніпропетровською торгово-промисловою палатою листом від 28.03.2023 №285/03-19F надано відповідь щодо виконаного маркетингового аналізу цін в системі інтернет (https://www.autoscout24.com) для визначення вартості транспортного засобу марки «BMW», моделі «ALPINA B5 4.4», 2005 року випуску, згідно з яким вартість вказаного КТЗ може бути 27884,50євро. Виходячи з наведене, митна вартість оцінюваного товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості 2 ґ) за резервним методом, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на висновку експерта від 30.03.2023 № 10455/23-54 та розрахована на рівні 28184,50 євро з урахуванням всіх складових. Також, відповідач звертає увагу, що позивач надав рахунок №1 від 09.02.2023 на суму 10000,00 євро та надано рахунок №1/03/2023 від 08.03.2023 (з уточненням) на суму 10500,00 євро. Однак, до митного оформлення було надано лише рахунок №1 від 09.02.2023 на суму 10000,00 євро на суму 10000,00 євро, який не зазначає жодних уточнень. Крім того, рахунок №1/03/2023 від 08.03.2023 (з уточненням) на суму 10500,00євро містить відомості щодо іншого транспортного засобу, оскільки зазначено іншу модель та VIN код. До митного органу декларантом надано висновок експерта №10455/23-54, відповідно до якого вартість не розмитненого авто дорівнює 12843,63євро. Наведено у сукупності свідчить, що документи надані до суду та до митного оформлення містять недостовірності та розбіжності у відомостях щодо числових значенням складових митної вартості, що викликає сумнів у їх достовірності. Щодо витрат понесених позивачем на правничу допомогу відповідач не погоджується з вимогою про стягнення коштів на суму 20000,00 грн. та зазначає, що згідно з ст.ст. ст. 132, 134 КАС України відсутні підстави для стягнення витрат на правничу допомогу. З огляду на викладене, вважає, що посадові особи митниці при прийнятті оспорюваного рішення діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

30.08.2023 відповідачем подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 у задоволенні клопотання Дніпровської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі відмовлено.

18.10.2023 представником позивача подано заяву про долучення до матеріалів справи доказів.

18.10.2023 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповіді на відзив позивачем не надано.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» зареєстроване 04.09.2012, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 38280966; основний вид діяльності за КВЕД: 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

09.02.2023 між компанією J.K. Cars BV akaClassicMaster, (Нідерланди) (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт б\н (а.с. 28-29) щодо продажу і купівлі наступного транспортного засобу (автомобіля): BMW, Alpina B5, VIN number НОМЕР_1 (п.2. Контракту).

Відповідно до п.3. Контракту вартість товару повинна бути сплачена в повному обсязі не пізніше моменту доставки Продавцем транспортного засобу Покупцеві, якщо не було узгоджено іншої домовленості щодо оплати та доставки. Оплата повинна бути здійснена готівкою в євро або банківськими платежами. Чеки не приймаються через складнощі адміністративних процедур та їх чуттєвості до шахрайства.

Загальна ціна продажу: 10.000 євро - без ПДВ.

Відповідно до п.5 цього Контракту покупець самостійно оглянув автомобіль в Classicmaster та обізнаний, що гарантія відсутня. Договір купівлі-продажу підписаний в Classicmaster, Argon 25/4751 XCOuelGastel.

Згідно із виставленим рахунком №1 від 09.02.2023 до Контракту від 09.02.2023на оплату автомобіля ВМW ALPINA B5VIN WAPB544005RH10119 на умовах поставки EXW вартістю 10000 євро (а.с.30).

24.03.2023 з метою митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» подано до Дніпровської митниці митну декларацію №23UA110130005950U0.

Так, згідно із ЕМД ІМ 40 ДЕ №23UA110130005950U3 її подано для здійснення митного оформлення товару:

«Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - BMW, модель ALPINA B5 4.4; номер кузова VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів - 4398см3; рiк виготовлення - 01.01.2005; колір синій».

У графах 22, 42 МД №23UA110130005950V3 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту у сумі 10 000,00 євро, умови поставки EXW NL Gastel(гр.20).

За митною декларацією ІМ 40 ДЕ №23UA110130005950U3 від 24.03.2023 товар імпортований Товариству з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» від відправника/експортера компанії J.K. Cars BV akaClassicMaster, (Нідерланди) на підставі наступних товаросупровідних документів: контракт № б/н від 09.02.2023; рахунок №1 від 09.02.2023; свіфт від 15.02.2023;свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 18.06.2020; заява б/н; довiдка №11367 вiд 20.03.2023; фото ТЗ 20.03.23, паспортний документ GA892834 вiд 16.08.2021, експертний висновок 62т23 від 21.03.2023, висновок експерта №10455/23-54 від 30.03.2023, доручення від 08.03.2023, паспортний документ GА892834 від 16.08.2021, договір про надання послуг митного брокера №09/03-2023 від 09.03.2023.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками), митним органом встановлено, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Декларанту сформовано електронне повідомлення (ідентифікатор 4f3cb316-089b-42a2-bfb8-e741dffce86a), відповідно до якого встановлено наступне:

1.За ЕМД від 24.03.2023 № 23UA110130005949U3 заявлено товар відповідно до зовнішньоекономічного контракту міжнародної купівлі-продажу від 09.02.2023 №б/н між компанією J.K. Cars BV akaClassicMaster, (Нідерланди) та покупцем ТОВ «Західна дистрибуційна мережа».

До митного оформлення надано платіжне доручення від 15.02.2023. Однак, надане платіжне доручення в іноземній валюті не містить ознак, необхідних для ідентифікації оплати ввезеного товару.

2.Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, при заповненні гр.20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення (від перевізника/експедитора/надавача послуг з перевезення) оцінюваних товарів до митного контролю не надано.

З огляду на викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, з урахуванням посередницького характеру угоди, відповідно до ч. 5 статті 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частин 2 - 3 статті 53 МКУ, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

-рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

-виписку з бухгалтерської документації;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

- митну декларацію країни відправлення.

На повідомлення митного органу (ідентифікатор 4f3cb316-089b-42a2-bfb8-e741dffce86a) декларантом повідомлено, що інших документів, в тому числі передбачених ч.6 ст. 53 Митного кодексу України, в 10-тиденний термін надати не має можливості.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності, розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів, що митна вартість задекларованого товару ґрунтується на дійсній вартості, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці, митним органом зроблено висновок, що заявлений декларантом метод визначення митної вартості не може бути застосованим.

У зв`язку із відсутністю у митного органу будь-якої інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу для визначення митної вартості товару було взято експертний висновок від 30.03.2023 №10455/23-54 (з урахуванням Методичних рекомендацій), наданий декларантом, де експертом вказано вартість не розмитненого автомобіля марки «BMWALPINA B5, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 » дорівнює 12843,63Євро.

Враховуючи викладене, з урахуванням задекларованої декларантом транспортної складової митна вартість товару розрахована на рівні 12843,63+300,00=28184,50Євро, митна вартість оцінюваного товару скоригована митним органом на другорядним методом визначення митної вартості 2-г) за резервним методом, про що прийнято рішення про коригування митної вартості від 31.03.2023 №UA110130/2023/000047/1.

Товар випущений у вільний обіг за МД №23UA110130006485U0 від 03.04.2023.

07.06.2023 позивач звернувся до Дніпровської митниці із листом (№ 07/06 від 07.06.2023), в якому просив скасування рішення про коригування митної вартості від 31.03.2023 №UA110130/2023/000047/1, долучивши: копію ЦМP №б/н вiд 16.03.2023, копію договору-заявки №09/23-2023 вiд 09.03.2023 з уточненням, копію рахунку на оплату № 0903 від 09.03.2023 з уточненням, копію акту виконаних робіт №2 вiд 20.03.2023.

Листом від 21.06.2023 № 7.5-1/7.5-15-02/8.19/3485 Дніпровською митницею повідомлено позивачу, що не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та скасуванні рішення про коригування митної вартості №UA110130/2023/000047/1 від 31.03.2023.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;3) ведення митної статистики;4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою означеної статті окреслено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина перша статті 55 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 Митного кодексу України).

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина перша статті 64 Митного кодексу України).

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачем 31.03.2023 прийнято рішення №UA110130/2023/000047/1 про коригування митної вартості товару (автомобіля BMW, модель ALPINA B5, VIN - НОМЕР_1 ) за МД №23UA110130005950U3 від 24.03.2023, заявленої позивачем за ціною договору.

У графах 22, 42 МД №23UA110130005950V3 заявлена митна вартість товару визначена у сумі 10 000,00 євро, умови поставки EXW NL Gastel (гр.20).

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-грезервного методу) стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах не підтверджено числові значення складових заявленої митної вартості, оскільки платіжний документ від 15.02.2023 на підтвердження оплати за товар неможливо ідентифікувати з ввезеним товаром, а понесені транспортні витрати документально не підтверджено, а також не надано документи на вимогу митного органу на їх підтвердження, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач зазначає про безпідставність витребування митним органом додаткових документів, оскільки надані до митного оформлення документи в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість.

Однак, такі доводи позивача не знайшли свого підтвердження, є необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, подають митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, зобов`язані подавати лише достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

При цьому, документами, що підтверджують заявлену митну вартість є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Як вбачається з матеріалів справи, що не спростовано позивачем, до митного оформлення разом із МД №23UA110130005950U3на підтвердження заявленої митної вартості був наданий контракт б/н від 09.02.2023, рахунок №1 від 09.02.2023, на підтвердження оплати за товару - платіжний документ (свіфт) від 15.02.2023, а на підтвердження транспортних витрат - заява ТОВ «Західна дистрибуційна мережа» про те, що транспортні витрати з Нідерландів м. Gastel до кордону України п/п Угринів/Долгобичув на доставку ТЗ марки BMW, модель ALPINA B5, номер кузова VIN - НОМЕР_1 склали 300євро.

Дослідивши такі документи, суд погоджується з відповідачем, з наданих до митного оформлення документів не вбачалось можливим підтвердження числових значень складових заявленої митної вартості.

Так, за умовами Контракту б/н від 09.02.2023 вартість товару повинна бути сплачена в повному обсязі не пізніше моменту доставки Продавцем транспортного засобу Покупцеві, якщо не було узгоджено іншої домовленості щодо оплати та доставки.

Згідно із платіжним документом (свіфт) від 15.02.2023 позивачем перераховано 10 000,00євро., з якого неможливо беззаперечно стверджувати, що він стосується саме оцінюваного товару, оскільки містить лише посилання на марку автівки «ВМW», та не містить інших реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару.

Інших платіжних документів на підтвердження оплати за авто матеріали справи не містять.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що до митного оформлення не було надано транспортні (перевізні) документи, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення (від перевізника/експедитора/надавача послуг з перевезення) оцінюваного товару, і такі обставини не спростовані позивачем.

Отже, відомості, зазначені ТОВ «Західна дистрибуційна мережа» у заяві (а.с.37) про те, що транспортні витрати з Нідерландів м. Gastel до кордону України п/п Угринів/Долгобичув на доставку ТЗ марки BMW, модель ALPINA B5, номер кузова VIN - НОМЕР_1 склали 300євро, не були підтверджені документально.

Проте, відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи викладене, на час митного контролю у митного органу були достатні причини для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, оскільки право митного органу на витребування додаткових документів виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Під час митного оформлення додаткових документів на вимогу митного органу позивачем не надано, транспортна складова не підтверджена.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд вважає, що у митного органу були правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення від 31.03.2023 № UA110130/2023/000047/1 та картки відмови.

Посилання представника позивача у позові про те, що на підтвердження транспортних витрат було надано автотранспортну накладну СМR №б/н вiд 16.03.2023, договір-заявку №09/23-2023 вiд 09.03.2023 з уточненням, рахунок № 0903 від 09.03.2023 з уточненням, акт виконаних робіт №2 вiд 20.03.2023, не враховують спірних відносин, оскільки такі документи були надані до митного органу лише з листом від 07.06.2023 №07/06, а відтак не засвідчують помилковості зауважень митного органу, що полягли в основу рішення про коригування митної вартості від 31.03.2023 №UA110130/2023/000047/1.

Крім того, позивачем не обґрунтовано неможливості їх надання до митного оформлення з огляду на дату формування цих документів, у разі їх фактичного існування на час виникнення спірних відносин.

Суд враховує, що відповідно до частини восьмої статті 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Однак, відомості у додатково наданих Договорі-заявці №09/23-2023 вiд 09.03.2023 з уточненням, рахунку на оплату № 0903 від 09.03.2023 року з уточненням, акті виконаних робіт №2 вiд 20.03.2023 не узгоджуються з відомостями у наданій до митного оформлення заяві ТОВ «Західна дистрибуційна мережа», відповідно до якої транспортні витрати з Нідерландів м. Gastel до кордону України п/п Угринів/Долгобичув на доставку ТЗ марки BMW, модель ALPINA B5, номер кузова VIN - НОМЕР_1 склали 300євро.

Так, відомості про вартість перевезення маршрутом м. Gastel м. Дніпро, наведені у Договорі-заявці від 09.03.2023 №09/03-2023 (з уточненням), які складають 300 євро (11921,19грн.) не обчислюються з урахуванням курсу Національного банку України станом на 09.03.2023 (1 євро = 38,5671грн.).

Також, відповідно до пункту 1 Договору-заявки від 09.03.2023 №09/03-2023 (з уточненням) оплата послуг виконавця здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі належним чином оформлених оригіналів товаросупровідних документів з відповідними відмітками про одержання вантажу, а також оригіналу рахунку та підписаного акту виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня підписання акта виконаних робіт.

Акт виконаних робі №2 складено та підписано 20.03.2023.

Отже, на дату складання та підписання акту виконаних робіт (20.03.2023), оплата за надані послуги на час митного оформлення вже мала бути здійснена.

Однак, доказів оплати за понесені транспортні витрати позивачем не було надано до митного органу, навіть з листом від 07.06.2023, а лише під час судового розгляду.

Сумнівним є також не надання позивачем до позовної заяви всіх документів, наданих до митного оформлення разом з МД№23UA110130005950V3, як-то висновку експерта від 30.03.2023 №10455/23-54, підготовленого за особистою заявою ТОВ «Західна дистрибуційна мережа» щодо проведення товарознавчого дослідження бувшого у використанні легкового автомобіля марки BMW ALPINA B5, 2005 р.в., кузов № НОМЕР_1 , що ввезений на митну територію України, з метою визначення його вартості, як бази оподаткування при розмитненні відповідно до представлених документів (інвойс-фактура №1 від 09.02.2023, угода купівлі-продажу (контракт) від 09.02.2023, сертифікату №3431023463912085, фото автомобіля в цифровому форматі.

Разом з цим, за змістом вказаного висновку експертавід 30.03.2023 №10455/23-54 вартість не розмитненого автомобіля марки «BMW ALPINA B5, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 », що ввезений на митну територію України дорівнює 509877,99грн., що згідно до офіційного курсу НБУ станом на 30.03.2023 (1 євро = 396989) дорівнює 12843,63Євро.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпровською митницею вчинялись дії щодо запиту у митних органів Республіки Польща та Королівства Нідерландів щодо адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при переміщенні через митний кордон автомобіля BMW ALPINA B5, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 на адресу ТОВ «Західна дистрибуційна мережа» (код ЄДРПОУ 38280966).

Згідно із листом від 04.08.2023 №9230/4-7.5-08-01-03 Департаментом міжнародної взаємодії Державної митної служби України отримано відповідь митних органів Королівства Нідерландів, згідно із якою (а.с.103-104) в ході перевірки, проведеної голландськими митними органами було встановлено, що договір купівлі-продажу, рахунок продажу та квитанції були знайдені в компанії J.K. Cars BV і вони показують, що автомобіль BMW ALPINA B5, № шасі НОМЕР_1 був проданий за 34500євро до ТОВ ТОВ «Західна дистрибуційна мережа»; рахунок продажу оплачений наступними платежами: 04.02.2023 у сумі 500євро з балансувальним рахунком PL15102010420000860205043825 від імені Alika-LSpolkaZOgraniczonaOpowiedzialnoscia; 16.02.2023 у сумі 10000євро з балансувальним рахунком НОМЕР_4 від імені ТОВ «Західна дистрибуційна мережа» та 16.02.2023 у сумі 24000євро з балансувальним рахунком PL15102010420000860205043825 від імені Alika-L Spolka Z OgraniczonaOpowiedzialnoscia; ці документи показують, що автомобіль проданий за 34500євро.

Тож, наведені обставини у сукупності з наданими суду доказами спростовують доводи, зазначені позивачем, про безпідставність та необґрунтованість висновків митного органу про непідтвердження заявленої митної вартості товару - автомобіля BMW, модель ALPINA B5, VINWAPB544005RH10119, за МД №23UA110130005950U3 від 24.03.2023.

Доводи позивача про те, що рішення №UA110130/2023/000047/1підлягає скасуванню, оскільки в ньому не обґрунтовано неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, безпідставні, що оскаржуваному зазначено, що за результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів (статті 58-63), та вказано, що у зв`язку із відсутністю у митного органу будь-якої іншої інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу джерелом для визначення митної вартості товару став експертний висновок від 30.03.2023 №10455/23-54 (з урахуванням Методичних рекомендацій), наданий декларантом до митного оформлення, згідно із яким вартість не розмитненого автомобіля марки «BMW ALPINA B5, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 », дорівнює 12843,63Євро, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64).

Такий підхід, на думку суду, не суперечить положенням частини першої статті 64 Митного кодексу України, за змістом яких митна вартість оцінюваних товарів за резервним методом визначається з використанням способів, які не суперечать законам України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування підстав неправомірності оспорюваного рішення.

З огляду на викладене, суд вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000047/1 від 31.03.2023відповідає вимогам чинного законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для його скасування, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» (код ЄДРПОУ 38280966, місцезнаходження: 49021, місто Дніпро, вул. Тернова, буд. 3Б) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43971371, місцезнаходження: Україна, 49038, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Ольги Княгині, будинок 22) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова