Постанова

від 26.03.2024 по справі 160/18873/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 березня 2024 року м. Дніпросправа № 160/18873/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року (головуючий суддя Бухтіярова М.М.)

у справі №160/18873/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» звернулось до суду з позовом до Дніпровської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2023/000047/1 від 31.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення товару «Автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався, марка - BMW, модель ALPINA B5 4.4; номер кузова VIN - НОМЕР_1 » позивач подав митну декларацію №23UA110130005950V0 від 24.03.2023 з документами, передбаченими ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару, яку заявлено за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МК України. Позивач вважає, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000047/1 є необґрунтованим, оскільки зауваження митного органу про те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, є помилковими, оскільки в строки, передбачені ст.55 МК України, були надані всі документи, що підтверджують митну вартість товару, а тому числі, вартість перевезення, що включає в себе також навантаження на транспортний засіб. Надані митному органу документи надають у повній мірі можливість визначити та перевірити понесені декларантом транспортні витрати.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд за встановлених у справі обставин погодився з відповідачем, що з наданих до митного оформлення документів не вбачалось можливим підтвердження числових значень складових митної вартості.

Суд виходив з того, що за умовами контракту б/н від 09.02.2023 вартість товару повинна бути сплачена в повному обсязі не пізніше моменту доставки Продавцем транспортного засобу Покупцеві, якщо не було узгоджено іншої домовленості щодо оплати та доставки. Згідно із платіжним документом (свіфт) від 15.02.2023 позивачем перераховано 10 000,00 євро, з якого неможливо беззаперечно стверджувати, що він стосується саме оцінюваного товару, оскільки містить лише посилання на марку автівки «ВМW», та не містить інших реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Інших платіжних документів на підтвердження оплати за авто матеріали справи не містять.

Крім того, суд зазначив, що до митного оформлення не було надано транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення (від перевізника/експедитора/надавача послуг з перевезення) оцінюваного товару, і такі обставини не спростовані позивачем. Відомості, зазначені ТОВ «Західна дистрибуційна мережа» у заяві про те, що транспортні витрати з Нідерландів м. Gastel до кордону України п/п Угринів/Долгобичув на доставку ТЗ марки BMW, модель ALPINA B5, номер кузова VIN - НОМЕР_1 склали 300 євро, не були підтверджені документально.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Скаржник наполягає, що подані митному органу документи, а саме: контракт, рахунок No1 від 09.02.2023, свіфт, цмр, у повній мірі дають можливість визначити, за який саме товар було здійснено платіж та який товар було доставлено покупцю.

Відповідно до умов поставки Контракту EXW перевізник забрав товар та здійснив перевезення до м. Дніпра. На підтвердження транспортних витрат в розмірі 300 євро позивачем надано: рахунок №0903 від 09.03.2023 з уточненням; договір-заявку від 09.03.2023 №09/03-2023 з уточненням; акт виконаних робіт від 20.03.2023 №2 з уточненням; автотранспортну накладну від 16.03.2023, заяву від 20.03.2023. Надані транспортні документи надають у повній мірі можливість визначити понесені декларантом транспортні витрати та перевірити, що при митному оформленні їх не було занижено. Також транспортними документами, що надані до митного оформлення, не передбачався перерахунок транспортних витрат у розмір 300 евро в національну валюту із застосуванням курсу НБУ.

Стосовно встановлених судом першої інстанції обставин з приводу отриманої митницею інформації з Королівства Нідерландів, що автомобіль BMW, Alpina B, VIN number НОМЕР_1 було продано за 34000 євро позивач зазначає, що лист №NL23DZF00871282WZ з Королівства Нідерландів та додані до нього документи не є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують придбання авто за іншою ціною, ніж заявлено при митному оформленні, оскільки не легалізовані та не мають офіційного перекладу.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, подали додаткові письмові пояснення з приводу інформації в листі Королівства Нідерландів №NL23DZF00871282WZ, зазначивши, що вона не стосується придбаного позивачем транспортного засобу, отже не впливає на ціну товару. Доказів того, що наданий під час митного оформлення товару договір купівлі-продажу, укладений позивачем з компанією J.s. Cars BV aka Classikmaster (Нідерланди) від 09.02.2023, з зазначенням ціни 10 000 євро, є підробленим, одержаним незаконним шляхом, або таким, що містить неправдиві відомості, митним органом не надано.

Представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, відповідно до поданого суду письмового відзиву на апеляційну скаргу просять залишити рішення суду першої інстанції як законе та обґрунтоване.

У відповідь на відзив відповідача на апеляційну скаргу представник позивача подав заяву, згідно якої зауважує з посиланням на документи, надані позивачем Дніпровській митниці, що зазначені відповідачем розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 09.02.2023 між компанією J.K. Cars BV akaClassicMaster, Нідерланди, (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» (покупець) укладений зовнішньоекономічний контракт б\н, предметом якого продаж і купівля транспортного засобу (автомобіля): BMW, Alpina B5, VIN number НОМЕР_1 (п.2. Контракту).

Відповідно до п.3 Контракту вартість товару повинна бути сплачена в повному обсязі не пізніше моменту доставки Продавцем транспортного засобу Покупцеві, якщо не було узгоджено іншої домовленості щодо оплати та доставки. Оплата повинна бути здійснена готівкою в євро або банківськими платежами. Чеки не приймаються через складнощі адміністративних процедур та їх чуттєвості до шахрайства.

Загальна ціна продажу: 10000 євро - без ПДВ.

Відповідно до п.5 цього Контракту покупець самостійно оглянув автомобіль в Classicmaster та обізнаний, що гарантія відсутня. Договір купівлі-продажу підписаний в Classicmaster, Argon 25, 4751 XC Oud Gastel.

Продавцем J.K. Cars BV akaClassicMaster, Нідерланди, виставлений рахунок № 1 від 09.02.2023 до Контракту від 09.02.2023 на оплату автомобіля ВМW ALPINA B6 VIN НОМЕР_1 на умовах поставки EXW Argon 25, 4751 XC Oud Gastel, Нідерланди, на суму 10000 євро (а.с.30).

15.02.2023 позивачем сплачено компанії J.K. Cars BV akaClassicMaster, Нідерланди, суму 10000,00 євро, про що свідчить платіжний документ Swift від 15.02.2023 про переказ коштів за контрактом купівлі-продажу автомобіля ВМW від 09.02.2023 (а.с.32).

24.03.2023 з метою митного оформлення товару: автомобіль легковий, для перевезення людей, що використовувався: марка - BMW, модель ALPINA B5 4.4; номер кузова VIN - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий; робочий об`єм циліндрів 4398 см3; рiк виготовлення - 01.01.2005; колір синій, позивач подав до Дніпровської митниці митну декларацію №23UA110130005950U3, в якій митна вартість товару визначена позивачем за основним методом - за ціною контракту, умови поставки EXW NL Gastel.

На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації, в тому числі:

контракт № б/н від 09.02.2023;

рахунок №1 від 09.02.2023;

свіфт від 15.02.2023;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 3431023463912085 вiд 18.06.2020;

заява б/н;

довiдка №11367 вiд 20.03.2023;

фото ТЗ 20.03.23,

паспортний документ GA892834 вiд 16.08.2021,

експертний висновок 63т23 від 21.03.2023,

висновок експерта №10455/23-54 від 30.03.2023,

доручення від 08.03.2023,

договір про надання послуг митного брокера №09/03-2023 від 09.03.2023.

За результатами перевірки документів та відомостей, доданих до митної декларації, із урахуванням положень ст.337 МК України, митним органом встановлено, що документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (п.3 ст.53 МК України), а саме:

1. до митного оформлення надано платіжне доручення від 15.02.2023 в іноземній валюті, яке не містить ознак, необхідних для ідентифікації оплати ввезеного товару (ч.2 ст.53 МК України, п.2.2 Положення про порядок виконання банками документів про переказ, примусове списання та арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216).

2. Правилами заповнення ДМВ, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, при заповненні гр.20 ДМВ зазначено: для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення (від перевізника/експедитора/надавача послуг з перевезення) оцінюваних товарів до митного контролю не надано.

З огляду на викладене, з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, з урахуванням посередницького характеру угоди, відповідно до ч. 5 статті 54 МК України, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням частин 2 - 3 статті 53 МК України, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; -рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -виписку з бухгалтерської документації; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - митну декларацію країни відправлення.

На повідомлення митного органу декларантом повідомлено, що інших документів, в тому числі передбачених ч.6 ст. 53 Митного кодексу України, в 10-тиденний термін надати не має можливості.

Враховуючи виявлені у ході перевірки невідповідності, розбіжності у документах та відомостях, наданих до митного контролю, відсутність у документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів, що митна вартість задекларованого товару ґрунтується на дійсній вартості, про що зазначено у ході проведення консультації шляхом направлення електронних повідомлень митниці, митним органом зроблено висновок, що заявлений декларантом метод визначення митної вартості не може бути застосованим.

У зв`язку із відсутністю у митного органу будь-якої інформації щодо вартості оцінюваного транспортного засобу для визначення митної вартості товару було взято експертний висновок від 30.03.2023 №10455/23-54 (з урахуванням Методичних рекомендацій), наданий декларантом, де експертом вказано вартість не розмитненого автомобіля марки «BMWALPINA B5, 2005 року випуску, кузов № НОМЕР_1 » дорівнює 12843,63 Євро.

Враховуючи викладене, з урахуванням задекларованої декларантом транспортної складової митна вартість товару розрахована на рівні 12843,63+300,00= 28184,50 Євро, митна вартість оцінюваного товару визначена із застосуванням методу визначення митної вартості товару 2 ґ (резервний метод) відповідно до ст. 64 МК України, про що прийнято рішення про коригування митної вартості від 31.03.2023 №UA110130/2023/000047/1.

Товар випущений у вільний обіг за МД №23UA110130006485U0 від 03.04.2023.

07.06.2023 позивач звернувся до Дніпровської митниці із листом (№ 07/06 від 07.06.2023), в якому просив скасування рішення про коригування митної вартості від 31.03.2023 №UA110130/2023/000047/1, долучивши: копію ЦМP №б/н вiд 16.03.2023, копію договору-заявки №09/23-2023 вiд 09.03.2023 з уточненням, копію рахунку на оплату № 0903 від 09.03.2023 з уточненням, копію акту виконаних робіт №2 вiд 20.03.2023.

Листом від 21.06.2023 № 7.5-1/7.5-15-02/8.19/3485 Дніпровською митницею повідомлено позивача, що не має підстав у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару та скасуванні рішення про коригування митної вартості №UA110130/2023/000047/1 від 31.03.2023.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.

За правилами ч.6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Виходячи з аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суть повноважень митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів полягає у перевірці правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які значаться у документах, що відповідно до статті 53 МК України підтверджують цю митну вартість.

Тобто виявлені митним органом розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Згідно з пп.1-4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені правові норми в їх сукупності свідчать, що для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за визначеним декларантом методом, у спірному випадку за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 МК України.

Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

При цьому, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 МК України, яка, як вказано вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

За визначенням, наведеним у статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.58 глави 9 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 МК України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 МК України).

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Отже митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.

Як встановлено судом, в спірному випадку декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару митному органу подані документи, передбачені п. 2, 3, 4 ч.2 ст. 53 МК України, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 09.02.2023 купівлі-продажу автомобіля BMW, Alpina B, VIN number НОМЕР_1 , в якому зазначена вартість товару 10 000 євро. На цю ж суму продавцем виставлений рахунок в іноземній валюті №1 від 09.02.20203 на 10000 євро, який оплачений позивачем у повному обсязі згідно свіфта 15.02.2023.

Означені документи підтверджують, що поставка товару, задекларованого у митній декларації, здійснювалася відповідно до контракту від 09.02.2023 на підставі оплаченого позивачем рахунку №1 від 09.02.20203, за яким можливо ідентифікувати товар та в якому визначена договірна ціна.

Суть та зміст цих документів дає підстави для висновку, що вони містять відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за обумовлений контрактом товар.

З приводу твердження митного органу, що всупереч вимог п.2.2 Положення про порядок виконання банками документів про переказ, примусове списання та арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, платіжне доручення в іноземній валюті від 15.02.2023 не містить ознак, необхідних для ідентифікації оплати ввезеного товару, а саме: не містить посилання на рахунок-фактуру, а вказано лише контракт, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до вказаного вище Положення № 216 в редакції, що діяла на час перерахування позивачем коштів в іноземній валюті 15.02.2023, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такий обов`язковий реквізит як призначення платежу (пп.10 п.14 Положення № 216).

За правилами 15 Положення № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Дослідивши платіжне доручення в іноземній валюті від 15.02.2023, суд апеляційної інстанції встановив, що в цьому платіжному дорученні міститься інформація про здійснений платіж, а саме: оплата за контрактом купівлі-продажу автомобіля BMW від 09.02.2023, що у повній мірі дає можливість визначити, за який автомобіль здійснено оплату, і тим самим спростовує доводи митного органу про недостатність інформації для ідентифікації оплати ввезеного товару.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі і банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, у випадку, якщо рахунок сплачено.

При цьому, чинним законодавством України не встановлено обов`язку здійснювати посилання в платіжному документі на рахунок. Тому, сама по собі відсутність у вказаному платіжному документі посилання на рахунок, за умови наявності вказівки на контракт та товар, який оплачується, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.

Отже, враховуючи також аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, суд апеляційної інстанції вважає, що надані митному органу документи є достатнім для підтвердження митної вартості товару, а наведені відповідачем обставини щодо змісту платіжного доручення від 15.02.2023 не свідчать про неможливість його врахування при визначенні митної вартості пред`явленого позивачем для митного оформлення товару.

Стосовно доводів відповідача про не підтвердження декларантом витрат на транспортування в розмірі 300 євро, суд встановив, що декларантом надано митному органу: рахунок №0903 від 09.03.2023 з уточненням; договір-заявку від 09.03.2023 №09/03-2023 з уточненням; акт виконаних робіт від 20.03.2023 №2 з уточненням; автотранспортну накладну від 16.03.2023, заяву від 20.03.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару здійснювалась на умовах поставки EXW Argon 25, 4751 XC Oud Gastel, Нідерланди.

Згідно Інкотермс 2010 умови поставки «Ex Works» («Франко завод»), скорочено EXW, означають, що продавець здійснює постачання, коли він надає товар у розпорядження покупця у своїх приміщеннях чи іншому погодженому місці (тобто підприємстві, складі і т.д.). Продавцю необов`язково здійснювати навантаження товару на будь-який транспортний засіб, він також зобов`язаний виконувати формальності, необхідні вивезення, якщо такі застосовуються. Сторонам настійно рекомендується найчіткіше визначити пункт у наведеному місці постачання, а також те, що до цього пункту витрати та ризики лежать на продавці. Покупець несе всі витрати та ризики, пов`язані з прийняттям товару у погодженому пункті (якщо такий вказаний) у поіменованому місці постачання. EXW покладає на продавця мінімальні обов`язки. Продавець не має перед покупцем обов`язку з навантаження товару.

В спірному випадку позивачем (замовник) з ФОП ОСОБА_1 укладений договір-заявка №09/03-2023 від 09.03.2023 про виконання перевезення вантажу автомобільними засобами (автовоз) - автомобіля BMW, Alpina B, VIN number НОМЕР_1 , за маршрутом м. Gastel (Нідерланди)-п/п Долгобичув/Угринів.

Обумовлена договором-заявкою №09/03-2023 від 09.03.2023 загальна вартість перевезення складає 300 євро (еквівалент у гривнях 11921,19 грн.).

Отже, згідно договору-заявки №09/03-2023 (з уточненнями) від 09.03.2023 застосовано комерційний курс 39,7373 грн за 1 євро, а не курс НБУ.

Рахунком на оплату від 09.03.2023 №0903 (з уточненням), актом виконаних робіт від 20.03.2023 №2 (з уточненням) визначена вартість перевезення за маршрутом м. Gastel (Нідерланди)-п/п Долгобичув/Угринів 7 947,46 грн (200 євро), п/п Долгобичув/ Угринів -Дніпро 3 973,73 грн (100 євро), що в повній мірі відповідає умовам вказаного вище договору-заявки.

Таким чином, надані транспортні документи надають у повній мірі можливість визначити понесені декларантом транспортні витрати та перевірити їх числове значення.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.

В той же час, згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Посилаючись на вказані Правила, відповідач мотивує свої висновки про не надання позивачем транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією було надано лише заяву, в якій зазначено, що транспортні витрати на доставку ТЗ склали -300 євро, автомобіль заїхав на лафету своїм ходом.

З цього приводу, за встановлених у справі обставин, виходячи з наведених правових норм, суд апеляційної інстанції вважає, що подана декларантом митному органу заява від 20.03.2023 про транспортні витрати в сукупності з іншими, зазначеними вище документами, які були подані митному органу 07.06.2023 порядку ч.8 ст.55 МК України, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Суд апеляційної інстанції при цьому враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що подані декларантом митному органу документи є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат на перевезення товару.

Щодо направлення митним органом запитів до митних органів Республіки Польща та Королівства Нідерланди з приводу вартості імпортованого позивачем товару і отриманого листа відповіді з Королівства Нідерландів №NL23DZF00871282WZ з доданими до нього документами, в якому зазначено, що автомобіль BMW, Alpina B, VIN number НОМЕР_1 , було продано за 34 500 євро, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані обставини не покладались в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2023/000047/1 від 31.03.2023.

Крім того, за результатами дослідження листа з Королівства Нідерландів №NL23DZF00871282WZ та доданих до нього документів суд апеляційної інстанції погоджується з позивачем, що вони не можуть бути прийняті як такі, що не підтверджують їх зв`язок з взаємовідносинами, що склались між позивачем та компанією J.K. Cars BV akaClassicMaster, (Нідерланди) в межах укладеного контракту купівлі-продажу автомобіля від 09.02.2023. Докази внесення змін до контракту купівлі-продажу від 09.02.2023, зокрема, в частині визначення вартості товару автомобіля BMW, Alpina B, VIN number НОМЕР_1 , в матеріалах справи відсутні, сторонами не подані, як не подано доказів, що наданий під час митного оформлення договір купівлі-продажу від 09.02.2023 із зазначенням ціни 10000 євро, рахунок від 09.02.2023 про сплату 10000 євро є підробленим, одержаним незаконним шляхом, або таким, що містить неправдиві відомості.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, вважає за необхідне зазначити, що митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подані митному органу документи містили достатню інформацію щодо митної вартості товару і не мали будь-яких розбіжностей, що давало митному органу можливість перевірки числового значення заявленої митної вартості товару.

Наведені відповідачем доводи не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості отриманого ним товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування першого методу, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості товарів.

Суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми права, зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна дистрибуційна мережа» задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2023 року у справі №160/18873/23 скасувати, прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці від 31.03.2023 №UA110130/2023/000047/1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяІ.Ю. Добродняк

суддяН.А. Бишевська

суддяЯ.В. Семененко