Постанова

від 22.11.2023 по справі 632/1196/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 632/1196/19 Головуючий суддя І інстанції Библів С. В.

Провадження № 22-ц/818/1586/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: спори щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючогоЯцини В.Б.

суддів колегіїБурлака І.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконфенцзв`язку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023року,у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в:

01 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в якому просила визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасувати державну реєстрацію.

Свої позовнівимогипозивачкаобґрунтувала тим,що вона є власником земельної ділянки площею 5,8282 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6324584500:07:000:0041, що знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

15.01.2014 року вона уклала щодо вказаної земельної ділянки з ПП «Титан» в особі директора ОСОБА_1 договір оренди на строк 15 років.

23.05.2017 року на прохання ОСОБА_1 , як фізичній особі, вона видала довіреність на представлення її інтересів з питань, пов`язаних з укладанням, підписанням, реєстрацією, розірванням договорів щодо належної їй земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк І.В. за реєстровим номером № 1261.

22.12.2018 року вказану довіреність вона скасувала в повному обсязі, про що свідчить її заява нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О., реєстровий номер № 3503. Копія цієї заяви вона направила рекомендованим листом ОСОБА_1 , яку 14.01.2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_3 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580.

09.04.2019 року ОСОБА_1 запропонував їй підписати додаткову угоду про припинення договору оренди земельної ділянки від 15.01.2019 року.

22.04.2019 року вона від державного реєстратора Первомайської районної державної адміністрації Харківської області дізналася, що 10.04.2019 року ОСОБА_1 діючи від її імені за довіреністю, яка була скасована, уклав з ОСОБА_3 договір про встановлення права користування належною їй земельною ділянкою (емфітевзису), кадастровий номер 6324584500:07:000:0041. Про укладення вказаної угоди їй нічого до цього було не відомо, умов її вона не знала і ніяких грошових коштів за це вона не отримувала.

Тому, враховуючи те, що договір емфітевзису був укладений від її імені ОСОБА_4 по вже не існуючій довіреності, вважає, що відповідно до ст. 215 ЦК України може ставити питання перед судом про визнання даного договору недійсним з підстав відсутності у неї волевиявлення та волі до укладення цього договору відповідно до п.3 ч.1 ст. 203 ЦК України, а як наслідок, просити скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб емфітевзису від 10.04.2019 року, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0041, загальною площею 5,8282 га, строк дії договору 50 років.

Скасовано у Державному реєстрі прав похідне від права власності право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), здійсненого на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб емфітевзису від 10.04.2019 року, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0041, загальною площею 5,8282 га, строк дії договору 50 років, номер запису про інше речове право: 31155402, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46445303 від 12.04.2019 року.

Стягнуто з відповідачів на користь позивачки судовий збір в сумі 1536,80 грн., з кожного по 768,40 грн.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати, та у задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована тим, що в при реєстрації договору емфітевзису державним реєстратором були перевірені відомості про державну реєстрацію обтяжень і вона їх не виявила.

Посилання ОСОБА_2 на те, що жодних грошових коштів за умовами договору емфітевзису вона не отримувала, спростовується її розпискою за якою вона отримала 200000 грн та п.5 договору емфітевзису від 10.04.2019 року з посиланням на вказану обставину.

Вказує, що він виконав вимоги закону, погодив зі ОСОБА_2 розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.01.2014 року, та укладання договору емфітевзису з ОСОБА_3 , доказом чого служать надані ОСОБА_2 копії угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.01.2014 року від 10.04.2019 року, акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.03.2019 року, підписаних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та завірена нею копія договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 10.04.2017 року, укладена з ОСОБА_3 .

Зауважує, що з листа приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Харківської області від 15.12.2020 року №323/01-16 ОСОБА_5 , в архіві якої знаходиться довіреність ОСОБА_2 від 23.05.2017 року за р.№1261, зареєстрована в реєстрі за №3503 якою уповноважила ОСОБА_1 укладати не тільки договори оренди належної їй земельної ділянки, а й договору емфітевзису вбачається, що ОСОБА_2 не зверталась до неї, або іншого нотаріуса із заявою про внесення змін до цієї довіреності, або її припинення.

Таким чином, ОСОБА_2 своєю заявою від 22.12.2018 року посвідчену приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Степанчуком Н.О. повідомила ОСОБА_1 як свого представника щодо скасування тільки його права укладати та підписувати договори оренди належної їй земельної ділянки.

Вказує, що за текстом заяви ОСОБА_2 не скасувала інших прав і обов`язків ОСОБА_6 доказом чого служить те, що в наступному між ними була досягнута угода на укладення договору про встановлення права користування її земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб з ОСОБА_3 замість договору оренди земельної ділянки з ПП «Титан».

Вважає, що ОСОБА_2 своєю заявою від 22.12.2018 року, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Степанчуком Н.О. повідомила ОСОБА_1 , як свого представника щодо скасування тільки його права укладати та підписувати договори оренди належної їй земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну каргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Вказує, що твердження апелянта про те, що довіреність була скасована частково не ґрунтується на законі, оскільки чинним законодавством не передбачено часткове скасування довіреності і у витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей нотаріус Степанчук Н.О. беззастережно вніс відомості про її повне скасування.

Зауважує, що судом була встановлено його вина проте вирок відносно нього відсутній.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представниці, розглянула справу за відсутності позивачки, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, яка не з`явилися у судове засідання, що відповідно дост. 372 ЦПК Українине перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 375 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.

Задовольняючи позовнівимоги суд першоїінстанції зазначив,що позивачкаскасуваладовіреністьвидану ОСОБА_1 ще22.12.2018року,про що свідчить її нотаріально заява, посвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О., реєстровий номер № 3503 (а.с.26). Копію цієї заяви ОСОБА_2 направила рекомендованим листом ОСОБА_1 , яку 14.01.2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_3 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580 (а.с.26-28).

Отже, заяву про скасування довіреності ОСОБА_2 направила ОСОБА_1 вчасно, відповідачка ОСОБА_3 , яка отримала рекомендований лист за свого чоловіка ОСОБА_1 , достеменно знала про скасування довіреності, а відповідач ОСОБА_1 міг довідатись від дружини чи з Єдиного реєстру довіреностей про це. Тому договір, укладений між відповідачами після втрати ОСОБА_1 повноважень діяти від імені позивачки порушує вказану норми ст.ст. 203, 215 ЦК України щодо загальних умов дійсності правочину внаслідок відсутності волі у позивачки на його укладення.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на часткове скасування довіреності ОСОБА_2 не знайшло свого належного підтвердження у судовому засіданні. Так, у своїй заяві про скасування довіреності ОСОБА_2 лише коротко вказала про що довіреність з посиланням на її дату, нотаріуса, що її посвідчив, та реєстраційний номер. Чинним законодавством не передбачено часткове скасування довіреності і у Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей нотаріус Степанчук Н.О. беззастережно вніс відомості про її повне скасування.

Інші доводи сторони відповідача ОСОБА_1 щодо незаконності вимог позивачки, яка таким чином намагається уникнути повернення грошового боргу, - не спростовують висновки суду про недійсність спірного договору.

Наведені апелянтом аргументи щодо забезпечення за рахунок земельної ділянки обов`язку позивачки повернути йому грошовий борг належними і допустимим у таких випадках письмовими доказами не підтверджені.

Таким чином, є обґрунтованими та неспростовуваними апелянтом висновки суду, що в момент укладення договору емфітевзису при вже скасованій довіреності у позивачки ОСОБА_2 відповідно до п.3 ч.1 ст. 203 ЦК України не було вільного волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі. Тому, у суду першої інстанції були законні підстави задовольнити позовні вимоги відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України та визнати оспорюваний договір емфітевзису недійсним і скасувати його державну реєстрацію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до частин 1-5статті 203ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положеньст.215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судовим розглядомвстановлено,що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,8282 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6324584500:07:000:0041, що знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області (а.с.22).

23.05.2017 року ОСОБА_2 ОСОБА_1 , як фізичній особі, вона видала довіреність на представлення її інтересів з питань, пов`язаних з укладанням, підписанням, реєстрацією, розірванням договорів оренди, емфітевзису щодо належної їй земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк І.В. за реєстровим номером № 1261 (а.с.25).

10.04.2019 року ОСОБА_1 , діючи від імені ОСОБА_2 за довіреністю, уклав з ОСОБА_3 , співвідповідачкою у справі, договір про встановлення права користування належною ОСОБА_2 земельною ділянкою (емфітевзису), кадастровий номер 6324584500:07:000:0041. Строк дії договору 49 років (а.с.29-30). Договір емфітевзису був зареєстрований 10.04.2019 року в Первомайській районній державній адміністрації Харківської області.

Позивачкаскасувала довіреність,видану ОСОБА_1 ще 22.12.2018року,про що свідчить її нотаріально посвідчена заява приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О., реєстровий номер № 3503 (т.1 а.с.26).

Копію цієї заяви ОСОБА_2 направила рекомендованим листом ОСОБА_1 , яку 14.01.2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_3 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580 ( т.1 а.с.26-28).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, у якій йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним устатті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є самостійним різновидом виду речового права на чуже майно (п.3 ч.1ст.395 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі встановлених судом першої інстанції обставин, та наданих сторонами доказів, колегія суддів доходить висновку, що спірний договір дійсно був укладено без вільного волевиявлення позивача та не відповідала її внутрішній волі.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що довіреність була скасована частково, спростовується наявними у справі доказами, а саме витягом з реєстру довіреностей та заявою про скасування довіреності.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга відповідно до ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В. Бурлака.

Ю.М. Мальований.