Постанова

від 12.06.2024 по справі 632/1196/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

справа № 632/1196/19

провадження № 61-18238св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Гудими Д. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області в складі судді Библів С. В. від 06 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Мальованого Ю. М. від 22 листопада 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому просила визнати договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) недійсним та скасувати державну реєстрацію.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,8282 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6324584500:07:000:0041, що знаходиться в територіальних межах Лозівського району Харківської області. 15 січня 2014 року вона уклала щодо вказаної земельної ділянки з ПП «Титан» в особі директора ОСОБА_3 договір оренди на строк 15 років. 23 травня 2017 року на прохання ОСОБА_3 , як фізичній особі, вона видала довіреність на представлення її інтересів з питань, пов`язаних з укладанням, підписанням, реєстрацією, розірванням договорів щодо належної їй земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк І. В. за реєстраційним номером № 1261. 22 грудня 2018 року вказану довіреність вона скасувала в повному обсязі, про що свідчить її заява нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н. О., реєстровий номер № 3503. Копію цієї заяви вона направила рекомендованим листом ОСОБА_3 , яку 14 січня 2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_2 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580.

09 квітня 2019 року ОСОБА_3 запропонував їй підписати додаткову угоду про припинення договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2019 року.

22 квітня 2019 року вона від державного реєстратора Первомайської районної державної адміністрації Харківської області дізналася, що 10 квітня 2019 року ОСОБА_3 діючи від її імені за довіреністю, яка була скасована, уклав з ОСОБА_2 договір про встановлення права користування належною їй земельною ділянкою (емфітевзису), кадастровий номер 6324584500:07:000:0041. Про укладення вказаної угоди їй нічого до цього було не відомо, умов її вона не знала і ніяких грошових коштів за це вона не отримувала.

Тому, враховуючи те, що договір емфітевзису був укладений від її імені ОСОБА_4 по вже не існуючій довіреності, вважає, що відповідно до статті 215 ЦК України може ставити питання перед судом про визнання даного договору недійсним з підстав відсутності у неї волевиявлення та волі до укладення цього договору відповідно до пункту 3 частини першої статті 203 ЦК України, а як наслідок просить скасувати його державну реєстрацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023 року позов задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб емфітевзису від 10 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0041, загальною площею 5,8282 га, строк дії договору 50 років. Скасовано у Державному реєстрі прав похідне від права власності право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), здійсненого на підставі договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб емфітевзису від 10 квітня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 та знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області, кадастровий номер 6324584500:07:000:0041, загальною площею 5,8282 га, строк дії договору 50 років, номер запису про інше речове право: 31155402, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46445303 від 12 квітня 2019 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка скасувала довіреність видану ОСОБА_3 ще 22 грудня 2018 року, про що свідчить її заява, посвідчена приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н. О., реєстровий номер № 3503. Копію цієї заяви ОСОБА_1 направила рекомендованим листом ОСОБА_3 , яку 14 січня 2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_2 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580.

Отже, заяву про скасування довіреності ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 вчасно, відповідачка ОСОБА_2 , яка отримала рекомендований лист за свого чоловіка ОСОБА_3 , достеменно знала про скасування довіреності, а відповідач ОСОБА_3 міг довідатися від дружини чи з Єдиного реєстру довіреностей про це. Тому договір, укладений між відповідачами після втрати ОСОБА_3 повноважень діяти від імені позивачки порушує норми статей 203, 215 ЦК України щодо загальних умов дійсності правочину внаслідок відсутності волі у позивачки на його укладення.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скарг ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в момент укладення договору емфітевзису при вже скасованій довіреності у позивачки ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 203 ЦК України не було вільного волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі. Тому, у суду першої інстанції були законні підстави задовольнити позовні вимоги відповідно до частини першої, третьої статті 215 ЦК України та визнати оспорюваний договір емфітвзису недійсним і скасувати його державну реєстрацію

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_3 19 грудня 2023 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 07 березня 2024 року подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачка своєї згоди на укладення договору емфітевзису відповідача не надавала, довіреність НМО 4974473, посвідчена 23 травня 2017 року приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Харківської області Вовк І. В. і зареєстрована в реєстрі за № 1261 на ім`я ОСОБА_3 22 грудня 2018 року була скасована про що складена письмова нотаріально посвідчена заява, в якій позивачка повідомила про це ОСОБА_3 . Твердження ОСОБА_3 про те, що довіреність скасована частково - не ґрунтується на законі. Чинним законодавством не передбачено часткове скасування довіреності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 632/1196/19 та витребувано цивільну справу з Первомайського міськрайонного суду Харківської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,8282 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 6324584500:07:000:0041, що знаходиться в територіальних межах Киселівського старостинського округу Олексіївської сільської ради Лозівського району Харківської області.

23 травня 2017 року ОСОБА_1 видала ОСОБА_3 , як фізичній особі, довіреність на представлення її інтересів з питань, пов`язаних з укладанням, підписанням, реєстрацією, розірванням договорів оренди, емфітевзису щодо належної їй земельної ділянки, посвідчену приватним нотаріусом Первомайського нотаріального округу Харківської області Вовк І. В. за реєстровим номером № 1261.

22 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчука Н. О. із заявою про припинення довіреності від 23 травня 2017 року, на підставі якої в Єдиному реєстрі довіреностей було здійснено реєстрацію припинення дії довіреності 22 грудня 2018 року.

Зміст заяви ОСОБА_1 про скасування вищезазначеної довіреності свідчить про те, що позивачка просила скасувати довіреність від 23 травня 2017 року, видану на ім`я ОСОБА_3 на укладення договорів оренди зазначеної вище земельної ділянки.

10 квітня 2019 року ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_1 за довіреністю, уклав з ОСОБА_2 , співвідповідачкою у справі, договір про встановлення права користування належною ОСОБА_1 земельною ділянкою (емфітевзису), кадастровий номер 6324584500:07:000:0041. Строк дії договору 49 років. Договір емфітевзису був зареєстрований 10 квітня 2019 року в Первомайській районній державній адміністрації Харківської області.

Копію цієї заяви ОСОБА_1 направила рекомендованим листом ОСОБА_3 , яку 14 січня 2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі ОСОБА_2 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами першою, третьою статті 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (частина перша, третя статті 238 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтями 248-249 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється, зокрема, і у разі скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність. Особа, яка видала довіреність, може в будь-який час скасувати довіреність. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника. Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка скасувала довіреність, видану ОСОБА_3 , ще 22 грудня 2018 року, про що свідчить її нотаріально посвідчена заява приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О., реєстровий номер № 3503. Копію цієї заяви ОСОБА_1 направила рекомендованим листом ОСОБА_3 , яку 14 січня 2019 року отримала його дружина, співвідповідачка у справі, ОСОБА_2 , про що свідчить копія рекомендованого поштового відправлення № 6412100031580.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що заяву про скасування довіреності ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 вчасно, відповідачка ОСОБА_2 , яка отримала рекомендований лист за свого чоловіка ОСОБА_3 , достеменно знала про скасування довіреності, а тому така довіреність не зберігає для неї чинність як сторони договору емфітевзису, відповідно до частини третьої статті 249 ЦК України.

Посилання відповідача ОСОБА_3 на неврахування судами попередніх інстанцій, що позивачкою було частково скасовано довіреність і тільки щодо укладення договору оренди не заслуговує на увагу, оскільки законом (стаття 249 ЦК України) не передбачене часткове скасування довіреності.

Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_3 не навів переконливих доводів, яким чином оскаржувані судові рішення про визнання недійсним договір емфітевзису, який укладений ним від імені ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , порушують його права та інтереси, за умови, що ОСОБА_2 , не оскаржила судові рішення, тобто погодилася з судовими рішеннями в частині позовних вимог до неї про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування реєстрації, також касаційна скарга ОСОБА_3 не містять доводів щодо незгоди з судовими рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що в момент укладення договору емфітевзису при вже скасованій довіреності у позивачки ОСОБА_1 відповідно до пункту 3 частини першої статті 203 ЦК України не було вільного волевиявлення, яке б відповідало її внутрішній волі. На час укладення договору емфітевзису відповідачка знала про припинення довіреності, тому в даному випадку права та обов`язки для позивачки щодо відповідачки, які виникли внаслідок вчинення оспорюваного договору, не зберігаються. За наведених підстав касаційний суд погоджується із висновками суддів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України та про визнання оспорюваного договору емфітевзису недійсним та скасування реєстрації.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 червня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Д. А. Гудима А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун