Постанова

від 14.11.2023 по справі 301/1529/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 301/1529/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 листопада 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Фазикош Г.В., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі), на рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 серпня 2018 року у складі судді Золотаря М.М., у справі за позовом ОСОБА_3 до Сілецької сільської ради Іршавського району, третя особа інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася в Іршавський районний суд з позовом до Сілецької сільської ради Іршавського району, де третя особа інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серійний номер НОМЕР_1 , яке було видано 11.03.2015 року Реєстраційною службою Іршавського районного управління юстиції, позивачці належить земельна ділянка площею 0,2281 га, кадастровий номер - 2121987000:05:001:0041, яка розташована в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій.

Згідно чинного порядку будівельних робіт позивачка подала Декларацію про початок виконання будівельних робіт до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, яка була зареєстрована 15.02.2017 року за № 315083170462372 щодо будівництва станції технічного обслуговування на території Сілецької сільської ради за межами населеного пункту контур 619, Іршавський район, Закарпатська область. Проектна документація зазначеного об`єкту будівництва розроблена гол. архітектором Лендєл С.Ю. Філія ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» в Тернопільській області 29.12.2016 року видала позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва за № 7-043-16 КЧ/ЗК. Розташування станції тех. обслуговування погоджено відповідними службами управлінням Держкомзему у Іршавському районі, Іршавським районним відділом управління державної служби із надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, відділом архітектури та містобудування Іршавської районної державної адміністрації. На будівництво станції технічного обслуговування ОСОБА_3 були отримані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.12.2016 року за № 37, погоджені головним архітектором Іршавського району Штумф В.Ф.

На земельній ділянці площею 0,2281 га, розташованій в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, позивачка збудувала об`єкт нерухомого майна - громадський будинок-станцію технічного обслуговування. Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Іршавське бюро технічної інвентаризації», до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: контур № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району, входять основні будівлі СТО, навіси та вимощення, загальна площа об`єкту нерухомого майна 571,7 кв. м.

Цільове призначення земельної ділянки площею 0,2281 га, розташованої в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, відповідає цільовому призначенню побудованої на ній будівлі.

На даний час будівництво СТО повністю завершене, однак ОСОБА_3 не може зареєструвати своє право власності на об`єкт нерухомості в зв`язку з чим вимушена звернути до суду.

Висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним ТОВ «Ріалті-О», встановлена ринкова вартість об`єкту нерухомого майна - СТО, розташованого за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, с. Сільце, вул. без назви (за межами населеного пункту, контур 619) 451345, яка складає 451345,00 гривень.

За вказаних обставин позивач просила визнати за нею, ОСОБА_3 , право власності на станцію технічного обслуговування, позначену на схемі літерами «А-А//», що розташована за адресою: територія Сілецької сільської ради за межами населеного пункту, контур 619, б/н, Іршавського району, Закарпатської області.

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 серпня 2018 року заявлений позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на станцію технічного обслуговування, позначену на схемі літерами «А-А//», що розташована за адресою: територія Сілецької сільської ради за межами населеного пункту, контур 619, б/н, Іршавського району, Закарпатської області.

ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення суду першої інстанції та ухвалити у даній справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки від 26.02.2021 року за №444, посвідченого приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу Рацин В.Ф., придбав у попереднього власника ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер 2121987000:02:001:0001, площею 1,5 га для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з розташованим на земельній ділянці незакінченого будівництвом адмінбудинку. Суд першої інстанції не залучав ОСОБА_5 , як попереднього власника суміжної земельної ділянки на час її розгляду судом, до участі в справі в якості сторони. Також з оскаржуваного рішення суду слідує, що ОСОБА_5 не надавав ОСОБА_3 жодних погоджень на спірне будівництво і такі обставини судом взагалі не встановлювалися. ОСОБА_1 , як новий власник земельної ділянки кадастровий номер 2121987000:02:001:0001, площею 1.5 га. неодноразово, в тому числі і при її придбанні, спілкувався з ОСОБА_3 щодо належного їй будівництва, однак, отримав запевнення в тому, що в неї є всі необхідні містобудівні документи і межі купленої ним ділянки нею не порушені. У жовтні 2022 року він звернувся із замовленням до сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_6 про винесення меж належної йому земельної ділянки в натурі (на місцевості). За наслідками проведених робіт безпосередньо на ділянці, йому стало відомо про самовільне захоплення позивачкою по справі частини придбаної ним земельної ділянки, а саме,частина земельної ділянки площею 0.0164 га (164 м.кв.) забудована власником (користувачем) суміжної земельної ділянки площею 0,2281 га кадастровий номер - 2121987000:05:001:0041, що полягає в заступі будівлі ОСОБА_3 , що розташована на даній ділянці. У висновку експерта від 20.12.2022 за № 0040/2022 зазначено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, які належать ОСОБА_1 , порушені, що полягає в їх забудові суміжним землевласником/землекористувачем на загальну площу - 0.0097 га. Площа земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, що належить ОСОБА_1 та перебуває у користуванні суміжного землевласника/землекористувача становить 0.1147 га. користування полягає у її частковій забудові площею 0.0097 га (див питання №1) засипці щебенем та влаштуванні навісу (площею 0,0039га). З врахуванням наведеного, оскаржуваним рішенням суду позивачка узаконила об`єкт нерухомого майна, який частково побудовано на належній йому земельній ділянці, що порушує його право власності на неї, а тому даним рішенням суду, вирішено питання про його права, свободи, інтереси, що дає йому право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ст. 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення або оспорювання саме її прав (ст.4 ч.1, ст.19 ЦПК України), зазначене стосується як права на позов, так і права на апеляцію.

Згідно із ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Матеріалми справи установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серійний номер НОМЕР_1 , яке було видано 11.03.2015 року Реєстраційною службою Іршавського районного управління юстиції, позивачці належить земельна ділянка площею 0,2281 га, кадастровий номер - 2121987000:05:001:0041, яка розташована в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, що стверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Позивачка подала Декларацію про початок виконання будівельних робіт до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, яка була зареєстрована 15.02.2017 року за № 315083170462372 щодо будівництва станції технічного обслуговування на території Сілецької сільської ради за межами населеного пункту контур 619, Іршавський район, Закарпатська область. Проектна документація зазначеного об`єкту будівництва розроблена гол. архітектором Лендєл С.Ю. Філія ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» в Тернопільській області 29.12.2016 року видала позитивний експертний звіт щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійності та довговічності об`єкту будівництва за № 7-043-16 КЧ/ЗК. Розташування станції тех. обслуговування погоджено відповідними службами управлінням Держкомзему у Іршавському районі, Іршавським районним відділом управління державної служби із надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, відділом архітектури та містобудування Іршавської районної державної адміністрації. На будівництво станції технічного обслуговування ОСОБА_3 були отримані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 06.12.2016 року за № 37, погоджені головним архітектором Іршавського району Штумф В.Ф. (а. с. 14-19).

На земельній ділянці площею 0,2281 га, розташованій в контурі № НОМЕР_2 на території Сілецької сільської ради Іршавського району Закарпатської області, позивачка збудувала об`єкт нерухомого майна - громадський будинок-станцію технічного обслуговування, до складу будівель і споруд входять основні будівлі СТО, навіси та вимощення, загальна площа об`єкту нерухомого майна 571,7 кв. м., будівництво якого завершено.

Висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним ТОВ «Ріалті-О», встановлена ринкова вартість об`єкту нерухомого майна - СТО, розташованого за адресою: Закарпатська область, Іршавський район, с. Сільце, вул. без назви (за межами населеного пункту, контур 619) 451345, яка складає 451345,00 гривень .

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Із змісту статті випливає, що для того, щоб будівництво не було самочинним, необхідною є наявність таких вимог: земельна ділянка повинна бути відведена для зведення житлового будинку, будівлі, споруди або іншого нерухомого майна; повинен бути належним чином оформлений дозвіл на забудову або належно затверджений проект; при забудові не були здійснені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно із ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбаченихст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5ст. 376 ЦК України).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина першастатті15 ЦК України, частина першастатті 4 ЦПК України).

Звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право (пункт 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва»). Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 по справі № 760/21223/17-ц зазначає, що вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

В матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували, що позивач зверталася до компетентних державних органів про прийняття самочинно побудованої будівлі до експлуатації і вказане питання було предметом розгляду даних органів, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Матеріалами справи доведено, що відповідно до договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки від 26.02.2021 за № 444, посвідченого приватним нотаріусом Іршавського РНО Рацин В.Ф., ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер 2121987000:02:001:0001, площею 1.5 га цільове призначення 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з розташованим на земельній ділянці незакінченого будівництвом адмінбудинку.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуваним рішенням суду позивачка узаконила об`єкт нерухомого майна, який частково побудовано на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, що порушує його право власності на неї, а тому, даним рішенням суду вирішено питання про його права, свободи, інтереси.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апелянта, оскільки вони доведені належними та допустимими доказами.

Апелянтом надано висновок судового експерта Павлич О.В. від 20.12.2022 за № 0040/2022, яким підтверджено, що межі земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, яка належить ОСОБА_1 , порушені, що полягає в їх забудові суміжним землевласником/землекористувачем на загальну площу - 0,0097 га. Площа земельної ділянки за кадастровим номером 2121987000:02:001:0001, що належить ОСОБА_1 та перебуває у користуванні суміжного землевласника/землекористувача становить 0,1147 га., користування полягає у її частковій забудові площею 0.0097 га (див питання №1) засипні щебенем та влаштуванні навісу (площею 0.0039га). Даний висновок не спростовано.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було залучено до участі в розгляді справи ОСОБА_5 (якому на момент ухвалення рішення суду належала суміжна земельна ділянка), а на даний час належить ОСОБА_1 , та не враховано, що позивачкою, як суміжним землекористувачем, забудовано частину належної на даний час ОСОБА_1 земельну ділянку, та помилково вказано, що будівництво вищевказаного об`єкту нерухомого майна відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним та протипожежним нормам, і не порушує права інших осіб, та передчасно задоволено заявлений позов.

Суд першої інстанції також залишив поза увагою, що у спірних правовідносинах належним відповідачем має бути і орган державного архітектурно-будівельного контролю, що здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, оскільки рішення про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва стосується прав, інтересів та (або) обов`язків і даного органу.

За наведених обставин суд першої інстанції неправомірно визнав за позивачем право власності на станцію технічного обслуговування, позначену на схемі літерами «А-А//», що розташована за адресою: територія Сілецької сільської ради за межами населеного пункту, контур 619, б/н, Іршавського району, Закарпатської області, перебравши на себе всі функції органів, що уповноважені на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, нагляду та оформлення права власності на нерухоме майно, та прийняв рішення з порушенням прав, інтересів та (або) обов`язків апелянта , що є неприпустимим.

Відповідно до п.4 ч.3. ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Оскільки справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб`єктному складу, в апеляційного суду відсутні повноваження щодо залучення до розгляду справи співвідповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, а відтак виходячи з повноважень апеляційного суду, рішення суду першої інстанції згідно п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 6770,17 гривень, який підлягає стягненню з позивача на користь апелянта .

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей141, 367, 374, 376, 381, 382, 384ЦПК України, апеляційнийсуд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 (особа, яка не брала участі у справі), задовольнити.

Рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 20 серпня 2018 року скасувати, ухваливши у справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до Сілецької сільської ради Іршавського району, третя особа інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 судові витрати у розмірі 6770,17 гривень, судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 24 листопада 2023 року.

Головуючий:

Судді: