Рішення

від 07.11.2023 по справі 757/53170/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53170/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Звонарьова В.О.,

справа № 757/53170/21-ц

сторони:

позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

відповідач: ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство «Портос»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Портос» про стягнення заборгованості за надані послуги,

представник позивача Лівочка М.О.

представник відповідача ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернулося з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за спожиті послуги теплової енергії, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є споживачем вказаних послуг, однак не виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих їй послуг, у зв`язку з чим за нею наявна заборгованість по оплаті спожитих послуг теплової енергії за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 у розмірі 84 295 грн. 59 коп.

Крім того, посилаючись на норми ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь інфляційну складову боргу - 14 667 грн. 43 коп., 3% річних - 6 956 грн. 12 коп., а також відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 р. у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження, копії якої направлені учасникам справи.

29.12.2021 відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить справу розглядати за правилами загального позовного провадження та відмовити у задоволенні позову, також розглянути питання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, та витребувати у позивача оригінали документів.

Заочним рішенням суду від 22 листопада 2022 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 послуги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги теплової енергії у розмірі 84 295 грн. 59 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 14 667 грн. 43 коп. та 3% річних у розмірі 6 956 грн. 12 коп. та 2 270 грн. сплаченого судового збору.

У січні 2023 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2023 року скасовано заочне рішення від 22 листопада 2022 року у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 22 серпня 2023 року, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство «Портос».

18 липня 2023 року від директора ПП «Портос» (третьої особи) Логвиненко Н.Я. надійшов відзив, який за своєю суттю є письмовими поясненнями третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, в якому зазначила, що ПП «Портос» набуло право власності на нежитлове приміщення № 61 (літера А) заг. площею 187,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу приміщення 25.03.2003 року, за реєстровим № 1434, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна 26.11.2003 року, записаного у реєстрову книгу № д10п-122 за реєстровим № 3115п та належним чином виконувало свої обов`язки за договором з КП «Введенське Подільского району м. Києва» та регулярно сплачувало нарахування за спожиті комунальні послуги. 15 грудня 2014 року ПП «Портос» передав (продав) у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення, за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення, реєстровий № 1740, що підтверджується витягом № 30993174, номер запису про право власності: 8076535. 17.12.2014 року між ПП «Портос» в особі директора Логвіненко Н.Я. та ОСОБА_1 було укладено договір оренди приміщення № 17122014 від 17.12.2014 року строком дії до 16.11.2017 р, строк якого за згодою сторін було продовжено до 17.08.2019 р. Тому вважає, що позов необґрунтований, оскільки має розглядатись за правилами господарського судочинства, а також до вимог про стягнення суми основної заборгованості за період з 17.12.2014 року по 30.04.2015 року та з 01.10.2015 р по 01.01.2018 слід застосувати строки позовної давності. Зазначив про розгляд справи без участі третьої особи (т. 2 а.с. 3-9).

03 серпня 2023 року від представника позивача Лівочки М.О. надійшли заперечення на письмові пояснення третьої особи (т. 2 а.с. 60-61), відповідно до яких позивачем не пропущено строк позовної давності відповідно до укладеного договору та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину, спірний період у даній справі лише з січня 2018 року по квітень 2018 року (включно), а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

29 серпня 2023 року від третьої особи надійшла заява про застосування строків позовної давності за період заборгованості з 17.12.2014 року по 01.01.2018 року (том 2 а.с. 87-88).

23 вересня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача, відповідно до яких позивачем до матеріалів справи долучено облікові картки за лютий 2018 року, які містять помилкові розрахунки, а тому просила витребувати розрахунки з обсягами фактично спожитої відповідачем теплової енергії у лютому 2018 році (т. 2 а.с. 93-98).

У судовому засіданні представник позивача Лівочка М.О. підтримав позов в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач та її представник ОСОБА_5 заперечили проти позову, просили суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Неодноразово не адресу суду надходили заяви про розгляд справи у відсутність третьої особи.

Тому, суд розглянув справу у відсутність третьої особи, оскільки у справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - Новий Кредитор/Позивач) було укладено Договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг теплової енергії.

Відповідно до пункту 1673 Додатку № 1 до Договору цесії позивач набув право вимоги за заборгованістю за спожиту до 01.05.2018 до ОСОБА_1 теплову енергію за Договором № 210045-0501 у розмірі 84 295 грн. 59 коп.

Згідно з п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 Договору цесії, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші (без виключень та обмежень).

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги теплової енергії, а також прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Відповідно до акту № 23 приймання-передачі фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК «БІТеК» та ПК «Уніван-Термал», ПАТ «Київенерго» передало позивачу програмний комплекс «Уніван-Термінал», до якого здійснювалось ПАТ «Київенерго» внесення даних щодо обліку, нарахування та спожиту теплову енергію за Договором № 210045-0501.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 15.12.2014 ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 187,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 10-14).

30.11.2017 між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_1 укладено договір про постачання теплової енергії № 210045-0501 та відповідно до п 8.1. він «набуває чинності з 15.12.2014 року, та діє до «15» квітня 2018 року (т. 1 а.с. 16-18).

Вказаний договір був підписаний відповідачем та такий факт не заперечувався під час судового розгляду.

Таким чином, ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання щодо оплати теплової енергії з 15 грудня 2014 року (зокрема, і за ПП «Портос») та відповідно до даного договору кінцевим строком виконання зобов`язань відповідача є «15» квітня 2018 року.

Пункт 8.1 договору про постачання теплової енергії № 210045-0501 та сам договір у судовому порядку недійсними не визнавалась, про що зазначено сторонами під час розгляду справи.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під чає дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 ЦК України (строк позовної давності), продовжуються на строк дії такого карантину. Починаючи з 12 березня 2020 року і по 30 червня 2023 року на території України встановлено і діяв карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (COVID -19).

Таким чином, у даному випадку строк позовної давності не може бути застосований до нарахувань, які знаходяться в періоді з січня 2018 року по квітень 2018 року (включно), оскільки трирічний строк позовної давності по даним зобов`язанням не сплив так, як позовна заява подана в межах продовжених строків позовної давності - у жовтні 2021 року.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пред`явленої позовної заяви, відповідач не здійснювала оплату за отриману теплову енергію, в результаті чого за період з січня 2018 року по квітень 2018 року включно утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання Договору цесії становила 84 295,59 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до договору про постачання теплової енергії № 210045-0501 відповідач, як сторона договору погодилась на його умови, що підтверджується її підписом, однак його умови не виконала, внаслідок чого і утворилась заборгованість за надані, розрахунки якої позивача відповідачем не спростовуються.

Таким чином, стороною позивача доведено обставини, на які посилається у позовній заяві, а стороною відповідача вони не спростовані.

Перевіривши наведений представником позивача розрахунок заборгованості, з урахуванням принципу диспозитивності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за період з 01.01.2018 по 30.04.2018 по оплаті спожитих послуг теплової енергії у розмірі 84 295 грн. 59 коп., інфляційної складової боргу у розмірі 14 667 грн. 43 коп. та 3% річних у розмірі 6 956 грн. 12 коп. (т. 1 а.с. 15, 4), підлягає задоволенню у повному обсязі.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано даних, що свідчать про сплату заборгованості у добровільному порядку та не надано контррозрахунок на спростування розрахунку позивача.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, строк позовної давності не пропущено, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 270,00 грн. відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 509, 526, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , третя особа Приватне підприємство «Портос» про стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані послуги теплової енергії у розмірі 84 295 грн. 59 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 14 667 грн. 43 коп. та 3% річних у розмірі 6 956 грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 2 270 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»: 01001, м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

третя особа Приватне підприємство «Портос»: м. Київ, вул. Електротехнічна 74, код ЄДРПОУ 31457578.

Суддя О.В. Батрин