Рішення

від 31.10.2023 по справі 760/16890/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/16890/21

Провадження №2/760/3053/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

представника позивача - адвоката Косинської Л.В.,

представника відповідача - адвоката Цимбала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, про визнання протиправним та скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В :

25 червня 2021 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., в якій позивач просить

- визнати незаконними дії ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо подання документів для державної реєстрації права власності на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею: 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на нерухоме майно: квартиру, загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею: 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57498694 від 07.04.2021, 11:01:41; номер запису про право власності/довірчої власності: 41363753, а також

- стягнути з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1362 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) в особі керуючого філією «Залізничне відділення Промінвестбанку в м. Київ» ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1694, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати кредит в іноземній валюті у розмірі 65500 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11% річних зі строком дії до 24 жовтня 2016 року.

25 жовтня 2006 між банком та позивачем в забезпечення зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки №1695, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Сидоренком А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3019.

02 березня 2010 Солом`янським районним судом м. Києва (справа №2- 1508/11) було прийнято рішення, за яким позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 603408,08 грн та судові витрати.

17 травня 2021 року з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що право власності на квартиру загальною площею: 30,3 кв.м., житловою площею: 17,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі дубліката іпотечного договору №1695, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. 25 жовтня 2006 року.

Представники ТОВ «Кредитні Ініціативи» усно повідомили, що між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», був укладений договір відступлення прав вимоги. За зазначеним договором відступлення, відбулася передача права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «Кредитні інвестиції».

02 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ст. 356 КК України внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021105090001509. ОСОБА_1 визнано потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Позивач заперечує проти дій ТОВ «Кредитні ініціативи», вважає, що державна реєстрація права власності на квартиру є незаконною та такою, що проведена із порушенням встановлених чинним законодавством правил, виходячи з наступного.

Так, позивач посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено відповідачем під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» без згоди власника, площа квартири не перевищувала 140 кв.м., позивач використовував квартиру як місце свого постійного проживання.

Крім того, позивачу, у порушення вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» не направлялись жодні повідомлення про необхідність усунення порушення зобов`язань та про наслідки такого неусунення - звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за відповідачем права власності на предмет іпотеки. Обов`язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним тільки в разі, коли така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання такої вимоги. Таким чином, іпотекодержатель має довести не тільки факт надіслання, а також отримання вимоги.

Отже, відповідач ТОВ «Кредитні ініціативи», при подачі заяви про реєстрацію права власності серед необхідного комплекту документів повинно було разом із засвідченою копією вимоги про усунення порушень надати також докази направлення та отримання такої вимоги боржником/іпотекодавцем.

Проте він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від відповідача в розумінні ст. 35 Закону України «Про іпотеку», згоди на відчуження предмету іпотеки він також не надавав.

Крім того, у зв`язку з тим, що на момент проведення реєстраційних дій на квартиру було накладено арешт на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №22093651 від 20.20.2010 року, що є перешкодою для здійснення нотаріусом, як державним реєстратором реєстраційних дій, а відповідно нотаріусом було порушено п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 червня 2021 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків з моменту отримання ним копії ухвали.

11 жовтня 2021 року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовного провадження у справі, призначено перше судове засідання.

26 жовтня 2021 року до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог.

01 лютого 2023 року до суду надійшов відзив представника ТОВ «Кредитні ініціативи» - адвоката Проценка М.М., в якому, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

Представник відповідача зазначив, що 25 жовтня 2006 року між банком та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №1694, згідно пункту 2 якого банк зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 64500,00 дол. США, за користування кредитом встановлюється процентна ставка 11% річних, кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 24 жовтня 2016 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір №1695 від 25 жовтня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 3019, згідно умов якого позичальник передав в іпотеку Банку нерухоме майно - квартиру.

Пунктом 1.2 іпотечного договору зазначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_2 ; Характеристика Предмету іпотеки: квартира складається з однієї жилої кімнати, загальною площею - 30,30 кв.м., жила площа - 17,10 кв.м.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим Договором (згідно п.п.2.1. п.2 договору відступлення).

У підпункті 2.2. пункту 2 договору відступлення прав вимоги зазначено: внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставне майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Відтак, права вимоги за Кредитним договором №1694 від 25 жовтня 2006 року, що укладений з ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами перейшли до нового кредитора, а саме - до ТОВ «Кредитні ініціативи».

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №1694 від 25 жовтня 2006 року, що призвело до порушення прав ТОВ «Кредитні ініціативи, останній був змушений звернутися за захистом своїх порушених прав в позасудовому порядку до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З., шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , на підставі іпотечного застереження, яка виступала забезпеченням за кредитним договором №1694 від 25.10.2006 року.

25 березня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З. до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №41363753, яким зареєстровано право власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на іпотечну квартиру АДРЕСА_2 .

Представник відповідача вказав, що позивач вважає, що його права порушено державною реєстрацією права власності на нерухоме майно за ТОВ «Кредитні ініціативи» та внесенням записів за останнім про державну реєстрацію права власності, проте доказів належного виконання зобов`язань за укладеним кредитним договором та Іпотечним договором надано не було.

Щодо посилань позивача на порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» зазначає наступне.

Згідно п. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» (який діяв на момент реєстрації права власності) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна: або;

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

Пунктом 3.1.9 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя задовольняти свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому законом та розділом 5 цього Договору.

Згідно п. 5.2 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно цього договору в добровільному (позасудовому) порядку.

Пунктом 5.3 іпотечного договору передбачено, що задоволення вимог іпотекодержателя за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки може бути вчинене в позасудовому порядку, зокрема: передачі іпотекодавием у власність іпотекодержателю предмету іпотеки в рахунок виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором у порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». В даному випадку ией договір виступає правовстановлюючим документом та є правовою підставою для реєстраиії права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Згідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, допоки існує невиконане основне зобов 'язання, кредитор має право задовольняти свої вимоги коштом іпотечного майна в позасудовому порядку, в тому числі й шляхом набуття права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного іпотечного застереження.

Відтак, вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку у відповідності до умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору №1695 від 25 жовтня 2006 року

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року по справі №372/977/16 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року по справі № 645/5280/16-ц.

Також у відзиві зазначив, що позивач не довів, що предмет іпотеки - однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , є його єдиним житлом, оскільки установлено, що ОСОБА_1 на праві власності також належить нерухоме майно - будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

На спростування твердження позивача про те, що йому не надходило та він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від відповідача в розумінні ст. 35 Закону України «Про іпотеку», вказав, що 30 квітня 2020 року на адресу, зазначену в кредитному договорі та іпотечному договорі, позивачу надсилалось повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушення) вих. № 3028 від 28.04.2020 року, яким повідомлено про вимогу усунути порушення, а саме сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 28 квітня 2020 року загальна сума заборгованості становить 188 770,02 доларів США та в порядку ст. 35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено позивача, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», яка була проігнорована та повернулася відправнику ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Також 04 червня 2020 року на адресу зазначену в кредитному договорі та іпотечному договорі позивачу надсилалось повторне повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушення) вих. № 4759 від 30.06.2020 року, яка була проігнорована та повернулася відправнику ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

Зазначив, що твердження позивача про те, що ним не було надано згоду на відчуження предмету іпотеки є безпідставним, оскільки відповідно до іпотечного застереження, іпотекодавець прийнявши умови іпотечного договору та підписавши його надав беззаперечну згоду на задоволення вимог іпотекодержателя в порядку спи 37 Закону України «Про іпотеку», а саме: згідно абз.2 п.5.3 Іпотечного договору сторони свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень нього пункту, є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що на момент проведення реєстраційних дій на нерухоме майно було накладено арешт, що було перешкодою для здійснення нотаріусом, як державним реєстратором реєстраційних дій, а відповідно нотаріусом було порушено п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спростовується пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції що діяв на час реєстрації права власності), яким встановлено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після держави реєстрації іпотеки іпотекодавия до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за інотекодержателем.

20 березня 2023 року позивач подав відповідь на відзив, в якому вказав, що відповідач, зазначаючи про договір відступлення права вимогам, має довести наявність такого договору, перехід суми боргу від банку до ТОВ «Кредитні ініціативи» та розмір такого боргу. Крім того, надання відповідачем для реєстрації права власності дубліката іпотечного договору дає підстави вважати, що банк не передавав відповідачу як новому кредитору оригінал договору іпотеки, а відповідно і не відступав права за ним. Як вбачається з повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, які долучені відповідачем до матеріалів даної справи, сума боргу, яку відповідач вимагає з позивача, становить 188 770,02 долари США. При цьому, відповідно до рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 02.03.2010 у справі №2-1508/11 з позивача було стягнуто на користь банку грошові кошти у сумі 603408,08 грн та судові витрати. Таким чином, не зрозумілим є той факт, чому сума боргу з розміру 603 408,08 грн збільшилась до 188770,02 доларів США. А тому є всі підстави вважати, що відповідачем не доведена сума боргу позивача в розмірі 188 770,02 долари США.

Також вказав, що він не отримував кореспонденцію, яка йому направлялася, оскільки відповідач вигнав позивача з квартири, яку в подальшому відчужив на користь іншої фізичної особи. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач отримував відповідні повідомлення.

Площа спірної квартири не перевищує 140 кв. метрів, згоди на відчуження спірного майна позивач не надавав. Позивач використовував квартиру як місце свого постійного проживання. Відносно наявності у позивача іншого будинку у Вишгородському районі Київської області, загальною площею 16,4 кв м. зазначаю наступне, дана будівля не є придатною для проживання в ній та використовується виключно для збереження господарських приналежностей. Земля під даною побудовою не приватизована.

Ухвалою від 17 травня 2023 року у прийнятті заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог відмовлено, також було відмовлено у задоволенні клопотань про залучення співвідповідача ОСОБА_3 та про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Малого О.С.

Протокольними ухвалами від 31 жовтня 2023 року представнику позивача було відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів від 05 вересня 2023 року (на підставі ч.1 ст.84 ЦПК України) та у прийнятті доказів, які були додані до двох письмових пояснень від 05 вересня 2023 року (на підставі ч.8 ст.83 ЦПК України).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі. Також додала, що довідка, з якої вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , видана із старого реєстру. Натомість даний об?єкт нерухомості не перебуває у власності позивача, оскільки його було реалізовано в рамках виконавчого провадження №52451193 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь Кредитної спілки «Співдружність». Таким чином, на час переоформлення ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та була передана в іпотеку в забезпечення кредитних зобов`язань станом на 25 березня 2021 року була єдиним майном позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні вимог позивача, з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №1694, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 64500 доларів США, з встановленою процентною ставкою 11% річних та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ним - 24 жовтня 2016 року.

Також 25 жовтня 2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №1695, яким забезпечено належне виконання ОСОБА_1 вимог кредитного договору №1694 від 25 жовтня 2006 року, а також всіх додаткових угод, що укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов.

На забезпечення виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належне йому на праві власності майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Солом`янського районного суд м. Києва від 02 березня 2010 року було задоволено позов ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» заборгованість за кредитним договором №1694 від 25 жовтня 2006 року у розмірі 603408,08 грн та судові витрати.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає кредитний портфель та зобов`язується сплатити за нього первісному кредиторові грошову винагороду (ціну продажу) на умовах, визначених цим Договором (згідно п.п. 2.1. п. 2 Договору відступлення).

У підпункті 2.2. пункту 2 Договору відступлення прав вимоги зазначено: внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань, правом на звернення стягнення за зобов`язаннями позичальників на заставне майно, та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення. При цьому передача прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені в письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, укладених первісним кредитором з позичальниками, оформлюються окремим договором про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені у письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, які укладаються сторонами одночасно з підписанням Реєстру Позичальників. Такі договори про передачу прав вимоги за забезпеченнями, що випливають з договорів застави/поруки (якщо вони укладені в письмовій формі з нотаріальним посвідченням) та іпотечних договорів, будуть укладені сторонами в дату укладення цього Договору на тих самих умовах, що і цей Договір.

Крім того, 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ТОВ «Кредитні ініціативи» було підписано Додаток 1 Реєстр Позичальників до Договору про відступлення прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за №4649, в якому серед інших боржників також зазначено і зобов`язання за кредитним договором №1694 від 25.10.2006 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 , опис предмету застави та суми заборгованості у еквіваленті кредиту.

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, відповідно до якого сторони домовились, що у зв`язку з передачею (відступленням) кредитного портфелю за договором відступлення цедент, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію права, що передаються, та зобов`язується передати цесіонарію договори забезпечення, а цесіонарій приймає та набуває права, що передаються, та зобов`язується прийняти договори забезпечення. Цедент зобов`язується передати цесіонарію договори забезпечення у відповідності з договором відступлення.

Відтак, права вимоги за Кредитним договором №1694 від 25 жовтня 2006 року, що укладений з ОСОБА_1 , з усіма додатками та додатковими угодами перейшли до нового кредитора, а саме - до ТОВ «Кредитні ініціативи».

У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №1694 від 25.10.2006 року ТОВ «Кредитні Ініціативи», реалізуючи своє право іпотекодержателя, у позасудовому порядку звернуло стягнення на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

25 березня 2021 року на підставі дубліката іпотечного договору №1695, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренком А.В. 25 жовтня 2006 року за реєстровим №3019, право власності на вказану квартиру було зареєстровано за ТОВ «Кредитні Ініціативи», номер запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 41363753.

У подальшому 25 червня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу квартири №1842, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 25.06.2021 року, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_3 .

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає, що державна реєстрація права власності на квартиру за відповідачем є незаконною та такою, що проведена із порушенням вимог законодавства, а тому просить визнати незаконними дії ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо подання документів для державної реєстрації права власності на спірну квартиру, визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи» та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи».

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

У статті 16 ЦК України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.

Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Приписами частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» врегульовані питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 37 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на момент звернення з позовом).

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно в договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, від 29.05.2018 у справі № 369/238/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 520/7281/15-ц.

Звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» було проведено в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, а саме застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що містилося п.п.5.2., 5.3. іпотечного договору, згоду на яке надано позивачем шляхом підписання іпотечного договору у відповідній редакції.

25 жовтня 2006 року приватним нотаріусом було здійснено реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кредитні Ініціативи».

Отже, відповідач вчинив дії, спрямовані на набуття права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку на підставі іпотечного договору, укладеного з позивачем. Державний реєстратор у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV порядку здійснив реєстраційну дію (виконав визначену законом технічну функцію) щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно за відповідачем.

Державна реєстрація - офіційне визнання та підтвердження державою факту набуття права власності на майно.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом № 1952-IV.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV).

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).

У частині третій статті 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Тобто державна реєстрація права власності закріплена законом як елемент позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

У практиці Великої Палати закріпився принцип реєстраційного підтвердження речових прав на нерухоме майно (такий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц і в подальшому повторювався у практиці Верховного Суду). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13) та інші).

У поданих заявах по суті спору позивач посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено відповідачем під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» без згоди власника, площа квартири не перевищувала 140 кв.м., позивач використовував квартиру як місце свого постійного проживання, а будинок у Вишгородському районі Київської області, загальною площею 16,4 кв м. є непридатним для проживання в ньому та використовується виключно для збереження господарських приналежностей, земля під даною побудовою не приватизована.

Згідно п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» (який діяв на момент реєстрації права власності) протягом дії цього Закону:

1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного - договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту.

Відтак, вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів і іноземній валюті» розповсюджуються на примусову реалізацію майна, а стягнення на предмет іпотеки було звернуто у позасудовому порядку згідно умов іпотечного застереження, добровільно погодженого сторонами при укладенні іпотечного договору № 1695 від 25.10.2006 року.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2018 року по справі № 372/977/16 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року по справі № 645/5280/16-ц.

Отже, твердження позивача про те, що ним не було надано згоду на відчуження предмету іпотеки є безпідставним, оскільки іпотекодавець прийнявши умови іпотечного договору та підписавши його надав беззаперечну згоду на задоволення вимог іпотекодержателя в порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Разом з тим у встановлені ст.83 ЦПК України строки позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що спірна квартира використовувалася ним як місце постійного проживання та те, що у нього у власності не було іншого нерухомого житлового майна.

Натомість як вбачається з інформаційної довідки сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» №5002474196089 від 25.03.2021 року, що додана до відзиву представником відповідача, ОСОБА_1 належав на праві власності будинок за адресою АДРЕСА_3 , загальна площа -16,4 кв.м, житлова площа - 13,9 кв.м.

Також суд зауважує, що позивачем під час розгляду справи стороною позивача було зазначено суперечливі обставини щодо наявності (відсутності) у нього іншого нерухомого майна.

Так, у відповіді на відзив зазначено, що будинок у Вишгородському районі Київської області є непридатним для проживання у ньому та використовується виключно для збереження господарських приналежностей, а під час судового засідання 31 жовтня 2023 року представник позивача стверджувала, що він взагалі не перебуває у власності позивача, оскільки його було реалізовано в рамках виконавчого провадження №52451193 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів на користь Кредитної спілки «Співдружність».

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження таких обставин додано не було.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що спірна квартира на момент звернення стягнення на неї у позасудовому порядку використовувалася ним як місце постійного проживання, та при цьому у нього у власності не бууло іншого нерухомого житлового майна.

Також позивач у позовній заяві зазначає, що йому не надходило та він не отримував жодних повідомлень та письмових вимог від відповідача в розумінні ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до умов укладеного іпотечного договору передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону «Про іпотеку».

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (який діяв на час реєстрації права власності) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) засвідчена іпотеко держателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотеко держателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

- засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

- засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

- засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як встановлено судом 30 квітня 2020 року на адресу зазначену в кредитному договорі та іпотечному договорі позивачу надсилалось повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушення) вих. №3028 від 28.04.2020 року, яким повідомлено про вимогу усунути порушення, а саме сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 28.04.2020 року становить 188770,02 доларів США та в порядку ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено позивача, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», яка була проігнорована та повернулася відправнику ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

04 червня 2020 року на адресу зазначену в кредитному договорі та іпотечному договорі позивачу надсилалось повторне повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням (вимога про усунення порушення) вих. №4759 від 30.06.2020 року, яким повідомлено про вимогу усунути порушення, а саме сплатити борг за кредитним договором, розмір якого станом на 28.04.2020 року становить 188 770,02 доларів США та в порядку ст.35, 36 Закону України «Про іпотеку» попереджено позивача, що в разі невиконання цієї вимоги протягом тридцятиденного строку ТОВ «Кредитні ініціативи» має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку передбаченому ст.37 Закону України «Про іпотеку», яка була проігнорована та повернулася відправнику ТОВ «Кредитні ініціативи», у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19 зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення.

Що стосується посилання позивача на те, що нотаріусом було порушено п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки на момент проведення реєстраційних дій на нерухоме майно було накладено арешт, суд зазначає таке.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (в редакції що діяв на час реєстрації права власності), зазначено, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №916/5073/15 (провадження № 12-33зг18) без відступу від висновків Верховного Суду України підсумовано, що наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19, зокрема зазначено, що 03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» (далі - Закон №2478-VIII). Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону № 1952-IV доповнено пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону № 898-IV. Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відтак, суд не може погодитися із твердженням позивача про порушення нотаріусом п.6 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача.

А тому суд не вбачає підстав для визнання незаконними дій ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо подання документів для державної реєстрації права власності на спірну квартиру, визнання протиправними дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи» на квартиру, а також скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка З.З. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, суд зауважує, що після звернення стягнення на майно за ТОВ «Кредитні Ініціативи», 25 червня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу квартири №1842, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. 25.06.2021 року, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 було передано у власність ОСОБА_3 .

А тому суд звертає також увагу позивача, що Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 73, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц; пункти 84, 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).

Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21) зазначено, що з метою унеможливлення неодноразового відчуження спірного майна існує інститут забезпечення позову (глава 10 розділу І ГПК України). У подібних спорах вжиття відповідних заходів забезпечення позову може не допустити подальше відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

Проте, у даній справі позивач не подавав заяв про забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк З.З., про визнання протиправним та скасування державної реєстрації права власності необхідно відмовити.

Керуючись ст.10, 12, 89, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, про визнання протиправним та скасування державної реєстрації права власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи :

- позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_4 ;

- відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»</a>, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, ЄДРПОУ 35326253;

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Русанюк Золтан Золтанович, місце проживання АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова