Постанова

від 27.11.2023 по справі 639/8467/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/8467/19 Номер провадження 22-ц/814/1076/23Головуючий у 1-й інстанції Рубіжний С.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі Чемерис А.К.

учасники справи:

представник позивача адвокат Рябініна К.О.

представник відповідача адвокат Плугатирьова Н.В.

переглянув усудовому засіданнів м.Полтава цивільнусправу заапеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Рябініної Катерини Олександрівни

на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 серпня 2021 року, ухвалене суддею Рубіжним С.О., повний текст рішення складено дата не вказана

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

29листопада 2019року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися досуду зпозовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, в якому просили суд усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 гаражемліт.«Р» та ОСОБА_2 -магістраллю низького тиску шляхом знесення кухні-бані-сараю літ. «Н», розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185958411 від 23.10.2019 року, та земельна ділянка площею 0,0989 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0029, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6304444362017 від 12.06.2017 року, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2018 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти за вказаною адресою. ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «Б-2» із надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185959006 від 23.10.2019 року. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0986 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0030, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306952292019 від 08.01.2019 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти. 54/100 частин сусіднього житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно №169030561 від 03.06.2019 року. Також, ОСОБА_3 фактично користується частиною земельної ділянки за цією ж адресою, яка межує із земельними ділянками позивачів. На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , розташований гараж-сарай, 1992 року побудови, позначений літ. «Р», який за замовленням позивача у жовтні 2019 року був обстежений працівниками ТОВ «Будматеріали постач» та складено технічний звіт, відповідно до якого встановлено, що «будівлю розташовано на межі ділянки по лінії забудови відповідно до п.5.10 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP». Гараж літ. «Р» розташований на місці гаража літ.«Ж», збудованого у 1975 році. Під частиною гаражу нижче умовної відм. о.ооо розташовано погріб літ. «Г». Відповідно до розділу 4 «Результати технічного обстеження» спеціалістом встановлено, що «...Покрівля виконана з азбестоцементних листів. Внаслідок того, що на сусідній ділянці до гаража виконана прибудова без розриву та скат покрівлі сусідньої будівлі орієнтовано по напрямку до гаражу- виникає сніговий «мішок», що призводить протічок стикового вузла та до прискореного зносу покрівлі та прилеглих конструкцій обох будівель. Покрівля з азбестоцементних листів має пошкодження та протікання та може бути віднесена до 3 категорії, стан якої характеризується як незадовільний». «Також відмічено, що на даний момент магістраль газу низького тиску, що змонтовано по стіні гаражу до якої прибудовано будівлю на сусідній ділянці - недоступна для обслуговування та експлуатації, для встановлення або заміни інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, а також для ліквідації та відвернення можливих аварій (див. Фото 5)». «Прибудова сусідньої будівлі виконана з порушенням вимог до протипожежного розриву відповідно до п. 15.2.2 ДБН Б. 2. 2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також з порушенням вимог до мінімальної відстані 1 м. від межі ділянки відповідно до п. 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що ускладнює догляд та здійснення поточного ремонту існуючого гаража літ. «Р». Відповідач порушив правила забудови населених пунктів, а саме ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції від 18.07.2001 року. Розташована будівля - літня кухня-баня-сарай літ. «Н». примикає до гаражу літ. «Р», що належить ОСОБА_1 . Відповідачем ОСОБА_3 не додержана встановлена абзацем з п. 3.25* ДБН 360-92 відстань не менше 1,0 м. від його кухні-бані сараю літ. «Н», 2005 року побудови, до гаражу літ. «Р», 1992 року побудови, який належить ОСОБА_1 . Зазначає, що згідно листа Департаменту ДАБІ у Харківській області від 05.07.2019 року за вих.№1020-5434 в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вищевказаною адресою. Аналогічна інформація була надана Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради у листі від 21.08.2019 року за вих. №2053/0/250-19. Окрім того, Витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно №169030561 від 03.06.2019 року містить додаткові відомості про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , самочинно побудовано літ. «а5» (приміщення №3-7, 3-8, 3-9) - прибудова; літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай. Таким чином, кухня-баня-сарай літ. «Н» збудована ОСОБА_3 самочинно, без отримання відповідних дозвільних документів, отже є незаконною. Майно, що належить ОСОБА_1 - гараж літ. «Р» руйнується внаслідок занадто щільної прибудови до нього кухні-бані-сараю літ. «Н», яка збудована відповідачем. Для підтримання гараж літ. «Р» в задовільному технічному стані потрібні додаткові заходи, які потребують фінансових витрат. Окрім того, внаслідок вказаної вище щільної прибудови кухні-бані-сараю літ. «Н», інший позивач ОСОБА_2 позбавлений доступу до частини своєї газової магістралі, яка проходить вздовж гаражу літ. «Р». Одночасно, ОСОБА_2 не може надати доступ обслуговуючій організації для здійснення технічного обстеження або, при необхідності, ремонту газопроводу.

Рішенням Жовтневого районногосуду м.Харкова від04червня 2021року узадоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва - відмовлено.

Рішення судупершої інстанціїмотивоване тим,що для задоволення позову про знесення самочинно збудованого нерухомого майна необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. В обґрунтовування позову позивачі посилаються лише на технічний звіт, при цьому не надано доказів, що до звернення до суду вживалися усі заходи, передбачені законодавством для усунення порушень. Доводи позивачів, що перебудова споруди відповідача неможлива, також не підтверджено жодним доказом. Також суду не надано будь-яких доказів звернення до газопостачальної організації щодо виявлених порушень, здійснення обстеження газопроводу, встановлення порушень та осіб, внаслідок дій яких виникли порушення, вжиття заходів для їх усунення. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами не наведено достатніх підстав для задоволення позову про знесення самочинного будівництва, тому відсутні підстави для задоволення позову.

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Рябініна К.О. просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції, що нібито позивачами обрано неправильний спосіб захисту, а саме пред`явлено позов про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення смочинного будівництва, то цей висновок повністю суперечить вимогам діючого законодавства та судовій практиці. Також вказує, що стосується питання порушеного права та законних інтересів позивачів, за захистом якого вони були змушені звернутися до суду, то порушення прав позивача ОСОБА_1 як співвласника домоволодіння АДРЕСА_1 полягає у відсутності можливості обслуговувати та безпечно користуватися своїм майном гаражем-сараєм літ. «Р», 1992 року побудови, що підтверджуєтьмя наданим технічним звітом, у зв`язку з чим порушуються її права та законні інтереси. Позивач ОСОБА_2 як співвласник домоволодіння АДРЕСА_1 у зв`язку з наявністю самочинно побудової будівлі відповідача не має можливості обслуговувати магістраль низького тиску, у зв`язку з чим виникає великий ризик настання негативним наслідків для життя та здоворов`я позивача та членів його родини. Крім цього, відповідачем порушено протипожежні вимоги при самочинному будівництві літньої кухні-бані-сараю літ. «Н». Щодо причинно наслідкового зв`язку у діях відповідача шляхом самочинного будівництва літньої кухні-бані-сараю літ. «Н», які призводять до порушення прав та законних інтересів позивачів, то у даному випадку у відповідача відсутнє будь-яке право на земельну ділянку АДРЕСА_2 , що не заперечується ним. При цьому посилається на вимоги ч. 1 ст. 376 ЦК України щодо самочинного будівництва. Щодо обраного способу захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача знести побудову, то на неї відсутня проектна документація, відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт, отже, ця споруда вважається самочинною, у позивачів відсутні інші способи поновлення порушеного права. При цьому посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.07.2018 року у справі №653/1096/16-ц, в якій зазначено про реалізацію способу захисту порушеного права шляхом пред`явлення негаторного позову. Також на правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №725/5630/15. Також зазначає те, що при розгляді справи у суді першої інстанції були встановлені фактичні обставинт, які чітко підтверджують факт порушення відповідачем прав позивачів, але суд прийняв рішення про відмову у позові, позбавив позивачів єдиного ефективного способу захисту порушених прав. Рішення суду має безліч описок, безпідставних висновків, які не підтверджуютьмя жодними доказами.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 19.10.2021 року до Харківського апеляційного суду, відповідач ОСОБА_3 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (т.3 а.с. 73-78).

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Рябініна К.О. просить задовольнити апеляційнускаргу,задовольнити апеляційнускаргу,задовольнити клопотанняпро призначенняу справісудової будівельно-технічноїекспертизи,рішення судускасувати,ухвалити новерішення прозадоволення позовнихвимог уповному обсязі,стягнути звідповідача накористь позивачівпонесені судовівитрати.(т.3а.с.122-127).

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 22.09.2021 року у даній цивільній справі відкрито апеляційне провадження (т.3 а.с. 56).

Ухвалою Харківськогоапеляційного судувід 23.09.2021року данацивільна справа призначенадо апеляційногорозгляду на23.11.2021року о10-40год.,з повідомленнямучасників справи(т.3а.с.59).

Ухвалою Харківськогоапеляційного судувід 21.12.2021року провадженняу справізупинено дозалучення доучасті усправі правонаступників ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.3а.с.133).

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 04.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (т.3 а.с. 139).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.08.2022 року справа прийнята до провадження, провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.3 а.с. 140).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.05.2023 року відновлено провадження у справі, залучено до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а саме ОСОБА_4 ,справапризначена до апеляційного розгляду на 20.09.2023 року о 10-40 год., з повідомленням учасників справи (т.3 а.с. 159).

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,0989 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0029, що підтверджується що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185958411 від 23.10.2019 року, Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6304444362017 від 12.06.2017 року, Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01.02.2018 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 7-10,15).

ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок літ. «Б-2» з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №185959006 від 23.10.2019 року (т.1 а.с. 11,12,13,14).

Зазначене домоволодіння ОСОБА_2 розташоване на земельній ділянці площею 0,0986 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0030, що підтверджується Витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6306952292019 від 08.01.2019 року та графічними матеріалами з публічної кадастрової карти.

На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , розташований гараж-сарай, літ. «Р», який збудований в 1992 році на межі із земельною ділянкою, якою користується відповідач.

54/100 частин сусіднього житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_3 на підставі укладеного договору дарування між ним та ОСОБА_5 від 21.07.1995 року, що підтверджується Витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно №169030561 від 03.06.2019 року (т.1 а.с. 27, 69-70).

Згідно копії договору дарування, будинок з надвірними будівлями знаходиться на земельній ділянці 1820 кв.м., складається з будинку літ. «А-1» з прибудовою та надвірні будівлі 4 сараї літ. «Б,Г,Д,В», 2 льохи літ. «З,И», огорожа №1-6, водопровід №3 (т.1 а.с. 27-30, 69-70).

У суді першої інстанції представник відповідача зазначив, що сараї літ. «Б,В,Г» були знесені відповідачем, оскільки потребували капітального ремонту та у 2005 році зі згоди ОСОБА_2 було на цьому ж місці побудовано споруду - літню кухню-баню-сарай літ. «Н».

Сторонами зазначено, що споруди гараж-сарай, літ. «Р», який належить позивачу ОСОБА_1 , та літня кухню-баню-сарай літ. «Н», яка збудована ОСОБА_3 , знаходяться впритул один до одного на межі земельних ділянок, внаслідок чого виник спір між сторонами щодо законності забудов та реалізації прав власності.

Також, як зазначено ОСОБА_2 , по межі земельних ділянок проходить газопровід, доступ до якого неможливий внаслідок порушення відповідачем норм забудови.

На підтвердження своїх доводів щодо порушення відповідачем їх прав та норм забудови, позивачем надано технічний звіт про обстеження стану будівельних конструкцій гараж-сарай, літ. «Р», складений у 2019 році ТОВ «Будматеріали постач» (т.1 а.с. 19-26).

У звіті в розділі технічної характеристики зазначено, що споруду літ. «Р» розташовано на межі ділянки по лінії забудови відповідно до п.5.10 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP. Згідно результату обстеження, встановлено - «покрівля виконана з азбестоцементних листів Внаслідок того, що на сусідній ділянці до гаража виконана прибудова без розриву та скат покрівлі сусідньої будівлі орієнтовано по напрямку до гаражу, виникає сніговий «мішок», що призводить протічок стикового вузла та до прискореного зносу покрівлі та прилеглих конструкцій обох будівель». «Покрівля з азбестоцементних листів має пошкодження та протікання та може бути віднесена до 3 категорії, стан якої характеризується як незадовільний». «Також необхідно відмітити, що на даний момент магістраль газу низького тиску, що змонтовано по стіні гаражу, до якої прибудовано будівлю на сусідній ділянці, недоступна для обслуговування та експлуатації, для встановлення або заміни інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, а також для ліквідації та відвернення можливих аварій (див. фото 5)» (арк. 9-10 Технічного звіту). «Прибудова сусідньої будівлі виконана з порушенням вимог до протипожежного розриву відповідно до п. 15.2.2 ДБН Б. 2. 2-12:2019 «Планування та забудова територій», а також з порушенням вимог до мінімальної відстані 1 м. від межі ділянки відповідно до п. 6.1.41 ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», що ускладнює догляд та здійснення поточного ремонту існуючого гаража літ. «Р».

Також, у розділі 5 «Технічні висновки» експерт зазначив наступне: «...За наведеними вище результатами технічного обстеження технічний стан несучих і огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі літера «Р» за адресою: АДРЕСА_1 , загалом можна віднести до 2 категорії і характеризувати як задовільний за умови виконання наведених нижче рекомендацій. Для приведення будівлі до нормального експлуатаційного стану слід виконати наступні роботи:

Виконати заміну покриття покрівлі для усунення протікань.

Виконати зміни вузла примикання з влаштуванням водозбірного лотка та виконання організованого водовідведення з даної ділянки покрівлі.

Рекомендується розглянути можливість влаштування електропрогріву водозбірного лотка для запобігання виникнення снігового мішка та покращення експлуатаційних якостей будівлі.

Виконати розшивку тріщини та зачеканку її ремонтними розчинами.

Виконати ремонт зовнішнього оздоблення фасаду.

Виконати ремонт відмостки та влаштування ухилу від будівлі не менше 2%.

Рекомендується розглянути можливість перенесення магістралі газу низького тиску для забезпечення її безперешкодного обслуговування (відновлення антикорозійного покриття та т.і.)».

Також, як зазначено сторонами, у судах перебували та перебувають справи щодо захисту прав власності.

Так, у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала справа №2-3045/07 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Харківської міської ради про визнання права власності. За наслідком розгляду справи, рішенням апеляційного суду Харківської області від 18.06.2014 року в задоволені позову відмовлено (т.1 а.с. 79-81).

Як встановлено рішенням суду, технічний паспорт на вказане домоволодіння, виданий 06.11.2006 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», за період після 1990 року на земельній ділянці за вказаною адресою було побудовано: до домоволодіння літ. А-1: прибудову літ. а2, ганок літ. а3 та а4, а також житловий будинок літ. Б-2 площею 166, 6 кв.м. з тамбуром б площею 3, 5 кв.м., балконами б1 та б2 загальною площею 5 кв.м., гараж - сарай літ. Р, гараж літ. С, сарай літ. Ш, більярд літ. Т, тамбур літ. О, душ з вбиральнею літ. П, вбиральню літ. Н, навіс літ. У, сарай літ. Ч, басейн літ. Щ, зливні ями №7 та 8.

Згідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 04.02.1992 року № 8-16 було прийнято в експлуатацію житловий будинок літ. Б-2 житловою площею 100,5 кв.м., загальною площею 139,5 кв.м., сарай-гараж літ. Л розміром 13,85 х 5,5 м. та закріплено переуступку земельної ділянки площею 107,2 кв.м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_2 .

Вказані обставини справи та вимоги норм матеріального права свідчать про те, що при зверненні позивача у суд з зазначеним позовом зазначеним рішенням виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова було прийнято в експлуатацію тільки літ. Б-2 житловою площею 100,5 кв.м., загальною площею 139,5 кв.м., сарай-гараж літ. Л розміром 13,85 х 5,5 м., тоді як позивач просив визнати за ним право власності житловий будинок літ. Б-2 житловою площею 139,5 кв.м., загальною площею 266,8 кв.м., яка перевищує площу житлового будинку, який було прийнято в експлуатацію, а також сарай літ. Ч, гараж літ. С, більярдну літ. Т, тамбур літ. О та в порядку перерозподілу ідеальних часток визнати за ним право власності на 78/100 частин, а за відповідачем ОСОБА_1 - на 2/100 частин, як вказаних будівель, так і прибудову літ. а2, ганок літ. а3 та а4, гараж - сарай літ. Р, гараж літ. С, сарай літ Ш, більярд літ. Т, тамбур літ. О, душ з вбиральнею літ. П, вбиральню літ. Н, навіс літ. У, сарай літ. Ч, басейн літ. Щ, зливні ями №7 та 8, при цьому, не надавши доказів того, що вказані об`єкти як новостворене майно у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію, як і доказів того, що ці об`єкти будівництва були побудовані ним за наявності відповідних дозволів, проектів, а також відповідають санітарним та будівельним нормам і правилам та не порушують прав інших осіб.

Рішення суду апеляційної інстанції набрало законної сили.

Також, у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебувала справа №639/9780/15-ц. За наслідком розгляду справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.08.2016 року (з урахуванням ухвал Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.12.2016 року про виправлення описок) позов ОСОБА_2 задоволено. Припинено право спільної часткової власності на домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Виділено в натурі ОСОБА_2 відповідно до 78/100 частин та визнано право власності на: житловий будинок літ. «Б-2», що складається з приміщень: коридор №3-1 площею 3,3 кв.м., коридор №3-2 площею 23,9 кв.м., житлова кімната №3-3 площею 15,9 кв.м., житлова кімната №3-4 площею 30,0 кв.м., ванна №3-5 площею 6,3 кв.м., вбиральня №3-6 площею 2,0 кв.м., котельня №3-7 площею 9,7 кв.м., коридор №3-8 площею 21,3 кв.м, кухня №3-9 площею 15,6 кв.м. - по 1-му поверсі площею 128,0 кв.м., житловою площею 45,9 кв.м.; коридор №3-10 площею 25,8 кв.м., житлова кімната №3-11 площею 35,4 кв.м., житлова кімната №3-12 площею 20,1 кв.м., санвузол №3-13 площею 4,6 кв.м., комора №3-14 площею 12,0 кв.м., житлова кімната №3-15 площею 17,6 кв.м., житлова кімната №3-16 площею 20,5 кв.м., тамбур №1 площею 2,8 кв.м. - по 2-му поверсі 138,8 кв.м., житловою площею 93,6 кв.м., всього по літ. «Б-2» загальною площею 266,8 кв.м., житловою площею 139,5 кв.м. та господарських будівель і споруд: літ. «Щ» - басейн, №8 - зливна яма, №1- огорожа, №2 - ворота, які розташовані на земельній ділянці, площею 910 кв.м., виділено в окреме домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено порядок користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до фактичного користування у рівних частинах від загальної площі земельної ділянки по 910,00 кв.м. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Виділено в натурі ОСОБА_1 відповідно до 22/100 частин та визнано право власності на: житловий будинок літ. «А-1», що складається з приміщень: тамбуру №ІІ площею 2,0 кв.м., комора №ІІІ площею 0,9 кв.м., коридор №1-1 площею 10,9 кв.м., кухні №1-2 площею 12,7 кв.м., житлової кімнати №1-3 площею 7,5 кв.м., санвузол №1-4 площею 5,7 кв.м., житлова кімната №1-5 площею 13,7 кв.м., житлова кімната №1-7 площею 8,6 кв.м., житлова кімната №1-8 площею 8,8 кв.м., коридор №1 площею 4,7 кв.м.,коридор №2-1 площею 7,7 кв.м., кухня №2-2 площею 8,1 кв.м., кухня №2-2 площею 8,1 кв.м., ванна №2-3 площею 3,1 кв.м., житлова кімната №2-5 площею 13,5 кв.м., вбиральня №2-7 площею 1,8 кв.м., коридор №2-8 площею 3,5 кв.м., житлова кімната №2-9 площею 9,9 кв.м., загальною площею 123,1 кв.м., житловою площею 62,0 кв.м. та господарських будівель і споруд, а саме: літ. «О» - тамбур, літ. «Г» та «Л» - погріб, літ. «Р» та «С» - гараж, літ. «К» - літня кухня, літ. «к» - вхід в літню кухню, літ. «Ш» та «Ч» - сараї, літ. «Т» - більярдна, літ. «П» - душ-вбиральня, літ. «Н» - вбиральня, літ. «У» - навіс, №4 - дворовий водопровід, №5-6 - огорожа, №7 - зливна яма, І - вимощення, які розташовані на земельній ділянці, площею 910,00 кв.м., залишено за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення суду було зареєстровано право власності на домоволодіння за позивачами (т.1 а.с. 7,11).

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

Остаточно, за наслідком розгляду справи постановою Харківського апеляційного суду від 10.09.2019 року апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.08.2016 року, ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.12.2016 року, ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.12.2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про виділення в натурі частки нерухомого майна із спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Харківська міська рада, про виділення в натурі частки нерухомого майна із спільної часткової власності - закрито.

Як встановлено постановою суду, надані ОСОБА_3 копії податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018 року, 28.05.2016 року, 24.06.2014 року, 08.05.2013 року про сплату земельного податку не є належними та достатніми доказами наявності у нього права користування земельною ділянкою, яке було б порушено оскаржуваним судовим рішенням. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо того, що саме за рахунок належної йому частини земельної ділянки площею 107,0 кв.м. зроблена переуступка на користь домоволодіння АДРЕСА_1 , однак, до участі у справі він залучений не був, чим порушено його права, позбавлено можливості заявити зустрічний позов про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного. Матеріали справи свідчать про те, що рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів у Харківській області від 21.01.1992 року №7-38, яким закріплено переуступку земельної ділянки площею 107 кв.м. за рахунок домоволодіння АДРЕСА_2 , на користь домоволодіння АДРЕСА_1 , прийнято за згодою попереднього власника домоволодіння, та ОСОБА_3 не є суб`єктом цих правовідносин, оскільки набув право власності на 54/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , лише у 1995 році.

Вказане рішення виконкому оскаржувалося ОСОБА_3 до суду, однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2015 року у справі №639/1871/13-а за позовом ОСОБА_3 до Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування провадження у справі - закрито.

Тобто, зазначене рішення на час розгляду справи є чинним, крім того, вичерпало свою дію після його прийняття, та інших доказів, які б свідчили про порушення прав ОСОБА_3 рішенням суду про визначення порядку користування земельною ділянкою, яка обслуговує домоволодіння позивача та відповідача, та виділ в натурі частин з такого домоволодіння, не надано.

Також судом першої інстанції встановлено, що у провадженні суду першої інстанції знаходиться позов ОСОБА_3 до позивача та відповідача про поновлення порушеного права користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити певні дії, про визнання рішення Харківської міської ради щодо приватизації земельної ділянки відповідачем незаконним та його скасування та позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, які, як зазначила, в своїх письмових запереченнях представник ОСОБА_3 , не розглянуто.

Доводи ОСОБА_3 про те, що переуступка частини земельної ділянки фактично складає 131 кв.м., тоді як рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів Харківської області від 04.02.1992 року закріплено переуступку ділянки площею 107,2 кв.м., тобто, ОСОБА_2 користується належними йому 23,8 кв.м. земельної ділянки без його дозволу, не підтверджуються належними доказами, як і не надано доказів наявності у ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою відповідного розміру та його порушення сторонами. Не вбачається і цього із висновку судової будівельно - технічної експертизи від 17.04.2012 року, яку проведено в іншій справі, та на яку посилається ОСОБА_3 .

Постанова суду набрала законної сили.

Таким чином, встановлено, що гараж літ. «Р» був побудований у 1992 році, як зазначено позивачем, на місці гаража літ. «Ж», побудованого у 1975 році. Проте, як у даній справі, так і у справі №2-3045/07 позивачами не доведено, що об`єкт як новостворене майно у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію, як і доказів того, що ці об`єкти будівництва були побудовані за наявності відповідних дозволів, проектів, а також відповідають санітарним та будівельним нормам і правилам та не порушують прав інших осіб.

Як на дотримання забудови гаражу літ. «Р», позивач посилається на те, що він збудований відповідно до п.5.10 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP», відповідно до якого у містах і селищах міського типу на присадибних гараж може бути прибудований до сараю або будинку, або у вигляді окремої будівлі розміщений по лінії забудови, а також винесено за межі садиби. При цьому згідно п.5.13 РСН 341-86 «Планування та забудова районів індивідуального житлового будівництва в населених пунктах Україської PCP» розміщення житлових будинків, господарських дворів і будівель, дворових убиралень та інших приміщень, а також садів на сусідніх ділянках обов`язково повинно відповідати санітарним і протипожежним вимогам.

При цьому також встановлено, у ОСОБА_1 виникло право власності на гараж літ. «Р» на підставі рішення суду, як власник майна має право на його захист.

Як встановлено, відповідач збудував споруду літ. «Н» - літню кухню-баню-сарай у 2005 році на місці знесення старої будівлі. Сторонами визнається, що споруди збудовані впритул на межі земельних ділянок. Заперечуючи проти позову, відповідачем також не доведено, що об`єкт як новостворене майно у встановленому законом порядку було прийнято в експлуатацію, як і доказів того, що ці об`єкти будівництва були побудовані за наявності відповідних дозволів, проектів, а також відповідають санітарним та будівельним нормам і правилам та не порушують прав інших осіб.

На час забудови споруди літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай у 2005 році діяли ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» в редакції від 18.07.2001 року.

Пунктом 3.25 ДБН 360-92 визначено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Пунктом 3.25а* визначено, що відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Таким чином, споруда літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай є самочинною та на час забудови відповідачем не дотримано будівельних норм.

При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох, зазначених у частині першій статті 376 ЦК України, ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №520/17520/14-ц (провадження № 61-12893св18).

З урахуванням змісту статті 376ЦК України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення самочинною забудовою.

У постанові Верховного Суді від 31.05.2021 року у справі № 320/1889/17-ц висловлено правовий висновок про те, що за змістом частини сьомої статті 376ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. З урахуванням змісту вище наведеної правової норми в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391ЦК України вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі №653/104/19(провадження № 61-18648св20), зокрема, відповідно до вимог частини сьомої статті 376ЦК України для задоволення позову у цій категорії справ (про знесення самочинно збудованого нерухомого майна) необхідна наявність таких фактів, як неможливість перебудови об`єкта або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови; у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Європейський суд з прав людини у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (№ 46577/15) від 21.04.2016 року підтвердив, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно з Законом України"Прорегулювання містобудівноїдіяльності" основним завданням орган державного архітектурно-будівельного контролю є виконання дозвільних реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Крім того, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та приймання в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти.

Щодо доводів позивача ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва з підстав наявності перешкод у доступі до газопроводу для його обслуговування та недопущення аварій, суд першої інстанції зазначив наступне.

Постановою Національноїкомісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг30.09.2015року №2494 затверджено Кодекс газорозподільних систем, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за №1379/27824, дія якого поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а саме комплекс робіт, що виконується на підставі результатів технічного огляду або технічного обстеження газорозподільних систем, з метою забезпечення її подальшого безаварійного експлуатування шляхом проведення технічного обслуговування, поточного або капітального ремонтів.

У разі виникнення аварійної ситуації Оператор ГРМ зобов`язаний вжити необхідних заходів, спрямованих на відновлення належної роботи газорозподільної системи - пункт 4 глави 1 розділу III Кодексу

Як на підставу позовних вимог, позивач ОСОБА_2 посилається на договір з газопостачання від 03.01.2013 року. При цьому як зазначено ним, газопровід проходить вздовж гаражу «Р», до якого на суміжній ділянці збудовано споруду «Н».

При цьому, на надано будь-яких доказів звернення до газопостачальної організації щодо виявлених порушень, здійснення обстеження газопроводу, встановлення порушень та осіб, внаслідок дій яких виникли порушення, вжиття заходів для їх усунення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Предметом даного спору є усунення перешкоди у користуванні ОСОБА_1 гаражемліт.«Р» та ОСОБА_2 -магістраллю низького тиску шляхом знесення кухні-бані-сараю літ. «Н», розташованих на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до частин четвертої, п`ятої, шостої, сьомої статті 376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_8 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , є співвласником сусіднього домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , розташований гараж-сарай, літ. «Р», який збудований у 1992 році на межі із земельною ділянкою, якою користується відповідач.

На земельній ділянці АДРЕСА_2 , якою користується відповідач ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , розташована спірна споруда літня кухня-баня-сарай літ. «Н».

Судом першої інстанції встановлено, що споруди гараж-сарай літ. «Р», який розташований на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 , та літня кухня-баня-сарай літ. «Н», яка збудована ОСОБА_3 , знаходяться впритул один до одного на межі земельних ділянок, внаслідок чого виник спір між сторонами щодо законності забудов та реалізації прав власності.

Крім цього, по межі земельних ділянок проходить газопровід, ОСОБА_2 , доступ до якого, як зазначає позивач ОСОБА_2 , є неможливим внаслідок порушення відповідачем Капустіним норм забудови.

Як правильно встановив суд першої інстанції і це підтверджується матеріалами справи, спірна споруда літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай, яку просять знести позивачі у порядку усунення перешкод у користуванні ОСОБА_1 гаражем літ. «Р» та ОСОБА_2 у користуванні магістраллю низького тиску, є самочинною.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується матеріалами даної цивільної справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.08.2016 року у справі №639/9780/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада, про виділення в натурі частки нерухомого майна із спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, виділено в натурі ОСОБА_1 , зокрема, сарай-гараж літ. «Р» (т.1 а.с. 122-133).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на позов відповідач ОСОБА_3 вказує, що гараж-сарай літ. «Р», який розташований на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 , був побудовний у 1992 році до того, як ОСОБА_3 став власником частини домоволодіння АДРЕСА_2 згідно договору дарування від 01.07.1995 року. Частина гаража на той час вже була побудована на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2 внаслідок самовільного зайняття того ж року частини земельної ділянки АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим змінилася конфігурація межі між цими земельними ділянками з прямої лінії на викривлену у бік домоволодіння АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 65).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи №04 від 17.04.2012 року, проведеного ТОВ «Міський центр експертиз» (у цивільній справі №2-1034/2011 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про розподіл земельної ділянки) вбачається, що визначити порядоккористування земельноюділянкою міжспіввласниками по АДРЕСА_3 ,неможливо до з`ясування обставин переуступки частини земельної ділянки домоволодінню АДРЕСА_4 не заперечував проти переуступки, за рахунок земельної ділянки якого зі співвласників зроблено переуступку) та встановлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 у відповідності дорішення виконкомуЖовтневої районноїради народнихдепутатів №18-16від 04.02.1992року.

У дослідницькій частині цього висновку вказано, що конфігурація та площа земельної ділянки по АДРЕСА_3 , змінилася і складає згідно геодезичної зйомки 2 671 кв.м. Зміна в площі земельної ділянки №56 сталися через уступку частини площі земельної ділянки суміжним домоволодінням та самочинне захоплення частини площі земельних ділянок суміжних домоволодінь. Переуступка частини площі земельної ділянки № НОМЕР_1 суміжним домоволодінням по АДРЕСА_5 , та по АДРЕСА_6 , складає 132 кв.м., в т.ч.: - домоволодінню по АДРЕСА_6 площею 1 кв.м. (по тильній межі); - домоволоінню по АДРЕСА_5 , - площею 131 кв.м. (по праві межі). Відомості про те, коли та чому сталася зазначена переуступка домоволодінню АДРЕСА_1 , в матеріалах інвентаризаційної справи на домоволоіння по АДРЕСА_3 , відсутня (т.1 а.с. 75-76).

По справі вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2012 року у справі №2-1034/2011 позов ОСОБА_7 ло ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою було частково задоволено (т.1 а.с.117-118), але рішенням апеляційного суду Харківської області від 30.10.2012 року рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.2012 року скасоване, відмовлено ОСОБА_7 у задоволенні позову про визначення порядку користування земельною ділянкою з підстав того, що ухвалене судом першої інстанції рішення не може бути правильним, оскільки суд невстановив точногорозміру земельноїділянки,яка,у встановленомузаконом порядку,була наданасторонам (т.1 а.с.119-121).

Зміна меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 і земельних ділянок суміжних домоволодінь станом на 2011 рік значиться на схемі (т.1 а.с. 78).

На цій схемі земельна ділянка, що є переуступкою домоволодінню АДРЕСА_1 , площею 131 кв.м., значиться темним кольором, вона проходить по межі земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , її ширина у місці будівництва споруди літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай (яка належить відповідачу ОСОБА_3 ) та гаража літ. «Р» (який належить позивачу ОСОБА_1 ) становить від 0,75 м. до 0,91 м.

Із технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що гаража літ. «Р» розташований саме на межі суміжної земельної ділянки № НОМЕР_1 (т.1 а.с. 15 зворот).

Зі схеми зміни меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 і земельних ділянок суміжних домоволодінь станом на 2011 рік вбачається, що споруда літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай розташована від колишньої межі на відстані від 0,75 м. до 0,91 м. (т.1 а.с. 78).

На час ухвалення рішення суду, яке є предметом даного апеляційного перегляду, по справі не вбачається, що питання щодо точного розміру земельної ділянки АДРЕСА_2 є вирішеним, що встановлена межа між домоволодіннями АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 у відповідності до рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів №18-16 від 04.02.1992 року, як про це вказано у висновку судової будівельно-технічної експертизи №04 від 17.04.2012 року, проведеному ТОВ «Міський центр експертиз» (у цивільній справі №2-1034/2011.

Крім цього, у суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Плугатирьова Н.В. пояснила, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа №639/7283/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Харківської міської ради про скасування рішення, поновлення порушеного права користування земельною ділянкою, зобов`язання вчинити певні дії та за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, яка до цього часу не розглянута по суті.

Отже, на час ухвалення рішення у справі від 04.08.2021 року, яка є предметом апеляційного перегляду, у суді з 2016 року перебуває на розгляді інша цивільна справа з приводу користування цими ж сторонами суміжними земельними ділянками АДРЕСА_1 та №56, від вирішення якої залежить питання визначення дійсної межі між земельними ділянками, а також дотримання власниками споруд - споруди літ. «Н» - літня кухня-баня-сарай (яка належить відповідачу ОСОБА_3 ) та гаража літ. «Р» (який належить позивачу ОСОБА_1 ) будівельних норм при їх будівництві щодо дотримання ними відстані від межі земельних ділянок.

Як правильно встановив суд першої інстанції, позивачами не доведено, що до звернення до суду ними та відповідними органами вживалися усі заходи, передбачені законодавством України, щодо реагування на ці порушення та притягнення винної особи до відповідальності, оскільки вимоги про знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи. При цьому, колегія суддів звертає увагу на не вирішене питання щодо переуступки домоволодінню АДРЕСА_1 земельної ділянки площею 131 кв.м., яка згідно схеми (т.1 а.с. 78) знаходиться саме на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду першої інстанції, що нібито позивачами обрано неправильний спосіб захисту, а саме пред`явлено позов про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення смочинного будівництва, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції не зазначав на неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

Доводи апеляційної скарги про те, що питання порушених прав та законних інтересів позивачів, за захистом яких вони були змушені звернутися до суду, що порушення прав позивача ОСОБА_1 як співвласника домоволодіння АДРЕСА_1 полягає у відсутності можливості обслуговувати та безпечно користуватися своїм майном гаражем-сараєм літ. «Р», 1992 року побудови, що підтверджується наданим технічним звітом, а позивач ОСОБА_2 як співвласник домоволодіння АДРЕСА_1 у зв`язку з наявністю самочинно побудованої будівлі відповідача не має можливості обслуговувати магістраль низького тиску, у зв`язку з чим виникає великий ризик настання негативним наслідків для життя та здоворов`я позивача та членів його родини, то ці обставини були досліджені судом першої інстанції достатньо повно і всебічно, проте, як правильно вказав суд першої інстанції, позивачами не надано доказів про те, що вживалися усі заходи, передбачені законодавством України, щодо реагування на ці порушення та притягнення винної особи до відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем порушено протипожежні вимоги при самочинному будівництві літньої кухні-бані-сараю літ. «Н», що дії відповідача шляхом самочинного будівництва літньої кухні-бані-сараю літ. «Н», які призводять до порушення прав та законних інтересів позивачів, і що у даному випадку у відповідача відсутнє будь-яке право на земельну ділянку АДРЕСА_2 , що не заперечується ним, то ці доводи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на вище викладені обставини щодо не встановлення точного розмірі земельної ділянки №56.

Доводи апеляційної скарги про те, що на прибудову відповідача відсутня проектна документація, відсутній дозвіл на виконання будівешльних робіт, що ця споруда вважається самочинною, що у позивачів відсутні інші способи поновлення порушеного права, то ці доводи не заслуговують на увагу з вище вказаних підстав.

У висновку ВеликоїПалати ВерховногоСуду, щовикладений упостанові від04.07.2018року усправі №653/1096/16-ц,на якийв апеляційнійскарзі посилаєтьсяпредставник позивачів,то фактичніобставини справине єподібними,оскільки у справі№653/1096/16-ц сформовано висновок для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики у спорах про виселення та вказано, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2028 року у справі №725/5630/15, на який в апеляційній скарзі посилається представник позивачів, зазначено, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. Суд першої інстанції при вирішенні спору взяв цей висновок до уваги, оцінив встановлені фактичні обставини справи та прийшов до висновку про відмову у позові, навівши мотиви свого висновку.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розглядуцивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Рябініної Катерини Олександрівни - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Харкова від 04серпня 2021року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 листопада 2023 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов