Рішення

від 16.11.2023 по справі 909/173/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/173/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Оліфіренко О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури

вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019

в інтересах держави в особі комісії з припинення Департаменту будівництва,

житлово комунального господарства, містобудування та архітектури

Івано-Франківської обласної державної адміністрації

вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004

до відповідача: Приватного підприємства "Стимул-М"

вул. Перенівська, 23, м. Рогатин, Івано-Франківська область, 77001

про стягнення 88 735,00 грн.

За участю:

від прокуратури: Журавльова Н. Є.;

від позивача: Жирун Р. М.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі комісії з припинення Департаменту будівництва, житлово комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "Стимул-М" про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням розмірі 88 735,00 грн.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив підтримала в повному обсязі та просила суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що шкода заподіяна державі внаслідок отриманих коштів з місцевого бюджету є наслідком винних дій директора Приватного підприємства "Стимул-М" ОСОБА_2 що підтверджується, зокрема, ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022 у справі № 349/925/19 та висновком експерта № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019 зробленого у кримінальному провадженні. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 23, статті 131-1 Конституції України, 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 257, 261, 265, 526, 527, 901, 902, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України. Вважає, що ухвала суду від 22.12.2022 має преюдиційне значення у справі, а тому доводи викладені в ухвалі не потребують додаткового доказування, а висновок експертного дослідження № 023/04-2019 від 06.06.2019 є не точним, не категоричним та не узгоджується із іншими доказами наявними у матеріалах справи.

Представник позивача позовні вимоги викладені прокурором підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. У відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив зазначено, що прокурор помилкового вважає ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022 у справі № 349/925/19 доказом невиконання робіт на об`єкті, оскільки зі змісту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_2 не визнав свою вину та не підтвердив факт невиконання Приватним підприємством "Стимул-М" робіт на об`єкті на суму 88 735,00 грн. Експертиза оформлена висновком експерта № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019, який міститься у кримінальному провадженні проводилася без участі (без присутності) на об`єкті представників підрядника Приватного підприємство "Стимул-М" та замовника Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури. Вважає, що вказаним експертним висновком неточно відображено фактичний стан виконання робіт на об`єкті. Зазначені невідповідності підтверджуються також експертним висновком № 023/04-2019 експертного дослідження від 06.06.2019. Окрім того, із цього висновку також вбачається, що відповідачем виконано робіт більше ніж передбачено договором, проектно-кошторисною документацією та зазначено в акті виконаних робіт, який підписано позивачем без будь-яких зауважень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 16.11.2017 між Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА (далі - замовник) та Приватним підприємством "Стимул-М" (далі - підрядник) було укладено договір за № 388 на виконання підрядних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області" (далі - договір).

Відповідно до умов договору Приватне підприємство "Стимул-М", як підрядник зобов`язалось виконати будівельні роботи відповідно до договірної ціни, а замовник Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА зобов`язалось прийняти та оплатити виконані будівельні роботи.

Пунктом 8 договору визначено, що його ціна визначається на основі локального кошторису є приблизною і складає 743 030,00 грн.

На замовника покладено обов`язок здійснювати технічний нагляд протягом усього періоду будівництва об`єкта у порядку встановленому законодавством (п. 15 договору).

Відповідно до пункту 3.7.8 "Положення про Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної адміністрації", затвердженого розпорядженням обласної державної адміністрації від 03.03.2017 № 104, 21.11.17 директор Департаменту будівництва, житлово-комунального містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА ОСОБА_4 підписав та видав наказ № 359-п "Про призначення відповідального за здійснення технічного нагляду за будівництвом", відповідно до якого відповідальним за здійснення технічного нагляду за будівництвом на об`єкті "Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Жовчів, Рогатинського району Івано-Франківської області" призначено заступника начальника відділу реалізації державної політики у будівельній галузі та здійснення технічного нагляду Управління капітального будівництва ОСОБА_3

Згідно пункту 17 договору підрядник зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації.

До договору долучено локальний кошторис з розрахунком договірної ціни № 1-02-1-1, складений у поточних цінах, станом на 28.02.2017, який підписаний замовником Департаментом будівництва, житлово-комунального містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА в особі директора ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Стимул-М" в особі ОСОБА_2

20.11.2017 Головним управлінням казначейської служби в Івано-Франківській області на підставі платіжного доручення № 12967 від 17.11.2017 замовником робіт було перераховано авансовий платіж в сумі 222 900,00 грн.

19.12.2017 ОСОБА_2 особисто підписав зазначений акт, завірив його відтиском печатки Приватного підприємства "Стимул-М" та подав документ до управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА для підпису заступнику начальника відділу реалізації державної політики у будівельній галузі та здійснення технічного нагляду ОСОБА_3

У свою чергу ОСОБА_3 підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року та подав його на затвердження директору Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА ОСОБА_4

Головним управлінням державної казначейської служби в Івано-Франківській області на підставі платіжного доручення № 13542 від 20.12.2017 було перераховано 520 130,00 грн, як оплату за виконані роботи по договору № 388 від 16.11.2017.

В провадженні Рогатинського районного суду Івано-Франківської області перебувало кримінальне провадження № 12018090210000306 про обвинувачення ОСОБА_2 ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (справа № 349/925/19).

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської від 22.12.2022 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України та провадження щодо нього закрито. Цією ж ухвалою цивільний позов процесуального керівника у кримінальному провадженні залишено без розгляду.

Відповідно до рішення Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 11.11.2019 прийнято рішення щодо припинення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА в результаті її ліквідації та створено Комісію з ліквідації.

В матеріалах справи наявні три висновки експертів, які зроблені до відкриття провадження у справі № 909/173/23 та містять суперечливі формулювання. На вирішення всім експертам по трьох експертизах було поставлено аналогічні питання: - чи відповідають фактичні об`єми та вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту Капітальний ремонт даху Жовківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у с. Жовчів Рогатинського району за період з 16.11.2017 по 31.12.2017 даним актів приймання виконаних підрядних робіт?; - якщо не відповідають, то яка сума невідповідності?

- у висновку експерта № СЕ-19/109/30-6БТ/19 від 20.03.2019 зазначено, що фактичні об`єми та вартість виконаних будівельних робіт не відповідають даним актів приймання виконаних підрядних робіт. Вартість невиконаних робіт становить 29 660,77 грн;

- у висновку експерта № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019 зазначено, що фактичні об`єми та вартість виконаних будівельних робіт не відповідають даним актів приймання виконаних підрядних робіт. Вартість будівельних робіт, виконаних не в повному обсязі, які можливо встановити шляхом проведення огляду без застосування руйнівних методів становить 109 652,00 грн;

- у висновку експертного дослідження № 023/04-2019 від 06.06.2019 зазначено, що загалом вартість виконаних робіт не перевищує ринкову і могла б становити 756 963,00 грн. Точну суму невідповідності вартості виконаних будівельних робіт згідно акту, фактичним об`ємам і фактичній вартості визначити неможливо.

З огляду на те, що результати висновків експертиз, поданих прокурором та відповідачем суттєво різняться, з метою виключення неоднозначності зазначених вище висновків, з метою усунення розбіжностей, викладених у вказаних висновках, які стосуються одних і тих самих фактичних даних, для з`ясування причин розбіжностей у висновках, суд за власною ініціативою призначив комісійну експертизу, проведення, якої доручив Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України (ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023). На вирішення судовим експертам поставлено питання: яка фактична вартість виконаних будівельних робіт по об`єкту "Капітальний ремонт даху Жовківської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області" за період з 16.11.2017 по 31.12.2017 та відповідність зафіксованій вартості у довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2017 року (КБ-3) та акті приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року (КБ-2в)?

Судові експерти Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України клопотали про надання додаткових документів та відомостей - належним чином оформлених, пронумерованих, сформованих пооб`єктно та в хронологічному порядку, а саме: - проектну документацію з капітального ремонту дахів Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ст. в с. Жовчів Рогатинського р-ну, Івано-Франківської обл. в повному обсязі; - журнали авторського та технічного нагляду, журнали ведення робіт, акти проміжного приймання окремих видів робіт, акти на закриття прихованих робіт та іншу виконавчу документацію по об`єкту в повному обсязі; - електронну версію (формат ИБД (.bdcu)) кошторисної документації по об`єкту яка підлягає дослідженню у повному обсязі; - відомості про те чи проводились в період з 19.12.2017 по теперішній час будь-які ремонтні роботи дахів І-го і ІІ-го корпусів Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ст., а в разі проведення таких робіт надати їх повний перелік (обсяги) та вартість.

З огляду на те, що представником позивача повідомлено про неможливість надання витребуваних документів та відомостей необхідних для проведення експертизи, оскільки усі документи по об`єкту "Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Жовчів, Рогатинського р-ну, Івано-Франківської обл." знищено за строками зберігання, що підтверджується актом про вилучення до знищення справ та документів за 2014-2019 роки, що не підлягають зберіганню, суд в клопотанні про надання додаткових документів та відомостей відмовив (ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.2023).

21.08.2023 до Господарського суду Івано-Франківської області надійшло повідомлення судових експертів про неможливість надання висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи, оскільки наявні в матеріалах господарської справи докази не дають можливості провести експертизу у зв`язку з недостатністю кількістю документів та відомостей без наявності яких виконання даної експертизи є технічно неможливим.

З огляду на наявність у матеріалах справи трьох висновків судових експертів та повідомлення судових експертів про неможливість надання висновку судової комісійної будівельно-технічної експертизи, суд в порядку ч. 5 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України викликав у судове засідання всіх експертів для надання усних пояснень щодо виконаних ними висновків, відповідей на питання суду та учасників справи.

В судовому засіданні експерти надали пояснення щодо виконаних висновків та зазначили, що документи про які клопотали судові експерти по комплексній експертизі є необхідними для проведення експертиз, водночас усі експертизи проведено без них.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України покладено на відповідача.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022, якою закрито провадження, підтверджується вина відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, водночас не підтверджується заподіяння інтересам держави в особі позивача шкоди саме в сумі 88 735,00 грн.

При цьому, закриття провадження у кримінальній справі у зв`язку із спливом строків давності відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, підставою такого звільнення може бути настання певної події, в тому числі закінчення строків давності. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час розгляду справи повинен переконатися що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення віл кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України, і тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному Кримінальному процесуальному кодексу України порядку відповідне судове рішення.

Звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

При цьому, закриття кримінального провадження можливе лише за наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститеся в законі.

Водночас, нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування

Враховуючи вищевикладене, протиправність поведінки відповідача підтверджено ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, водночас не доведено суму шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача.

Стосовно твердження прокурора про преюдиційність ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022 щодо суми шкоди 88 735,00 грн у даній справі суд зазначає, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Оціночні судження суду не можуть братися до уваги як преюдиційні обставини, а тому преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки судом певних обставин. Отже, зазначення суми шкоди 88 735,00 грн в описовій частині ухвали не свідчать про наявність підстав для застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурором документально не підтверджено перед судом належними та допустимими доказами в розумінні статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України стягнення шкоди саме в сумі 88 735,00 грн. За таких доказів суд не може самостійно визначити розмір шкоди та прийти до однозначного рішення щодо такого, як цього вимагають процесуальні норми закону.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії" навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України").

Водночас вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.

Виходячи з аналізу вище викладеного та правових норм, визначених Господарським процесуальним кодексом України, Конституцією України, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального, процесуального права та фактичними обставинами справи, достовірно встановленими судом, і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.

Отже, стягнення шкоди в сумі 88 735,00 грн не підтверджена матеріалами справи, а тому не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами, встановленими п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тому прокурором при зверненні з даним позовом до суду судовий збір не сплачено.

Враховуючи зазначені приписи Закону України "Про судовий збір" та відмову в позові, розподіл між сторонами судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

в позові Керівника Івано-Франківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі комісії з припинення Департаменту будівництва, житлово комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації до відповідача Приватного підприємства "Стимул-М" про стягнення 88 735,00 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.11.2023.

Суддя С. М. Кобецька