Постанова

від 20.05.2024 по справі 909/173/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2024 р. м. Львів Справа №909/173/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

Головуючий суддя І.Б. Малех

СуддіВ.М.Гриців

Б.Д.Плотніцький

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури від 18.12.2023 №15-1111ВИХ-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/3864/23 від 21.12.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року (суддя Кобецька С.М., повний текст рішення складено 27.11.2023, м. Івано-Франківськ)

у справі № 909/173/23

за позовом: керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі: комісії з припинення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Приватного підприємства «Стимул-М», м. Рогатин Івано-Франківської області

про стягнення 88735,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2023 року на розгляд Господарського суду Івано-Франківської області поступила позовна заява керівника Івано-Франківської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: комісії з припинення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Приватного підприємства «Стимул-М» про стягнення 88735,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем заподіяно державі шкоду, внаслідок отриманих коштів з місцевого бюджету за здійснення підрядних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області», які не були виконані в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022 у справі № 349/925/19 та висновком експерта № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019, зробленого у кримінальному провадженні. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 23, статті 131-1 Конституції України, 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 257, 261, 265, 526, 527, 901, 902, 1166, 1192 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України. Вважає, що ухвала суду від 22.12.2022 має преюдиційне значення у справі, а тому доводи викладені в ухвалі не потребують додаткового доказування, а висновок експертного дослідження № 023/04-2019 від 06.06.2019 є не точним, не категоричним та не узгоджується із іншими доказами наявними у матеріалах справи.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року у справі № 909/173/23 в позові відмовлено, з тих підстав, що прокурором документально не підтверджено перед судом належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76 та 77 Господарського процесуального кодексу України стягнення шкоди саме в сумі 88735,00 грн. За таких обставин суд не може самостійно визначити розмір шкоди та прийти до однозначного рішення, щодо такого, як цього вимагають процесуальні норми закону.

Суд встановив, що протиправність поведінки відповідача підтверджено ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, водночас не доведено суму шкоди, яка підлягає до стягнення з відповідача, так як у справі наявні три висновки експертного дослідження, які між собою є різними, а повторна експертиза не може бути проведена через знищення за строками зберігання.

В частині доводів прокурора про преюдиційність ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022, щодо суми шкоди 88735,00 грн у даній справі, судом відхилено з тих підстав, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом та знайшли відображення в мотивувальній частині судового акта. Оціночні судження суду не можуть братися до уваги, як преюдиційні обставини, а тому преюдиційні факти слід відрізняти від оцінки судом певних обставин. Отже, зазначення суми шкоди 88735,00 грн в описовій частині ухвали не свідчать про наявність підстав для застосування частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, скаржник, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задоволити.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

1)помилковим є висновок суду, щодо не доведення належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України стягнення шкоди саме в сумі 88735,00 грн так, як у справі містяться 3 висновки експертів, які між собою різняться;

2) стверджує, що у матеріалах справи є лише 2 висновки судових будівельно-технічних експертиз, які відповідають вимогам ст. 98 ГПК України та не суперечать один одному, а навпаки підтверджують невідповідність фактичних об`ємів та вартості виконаних будівельних робіт даним акту приймання підрядних робіт;

3)щодо третього висновку судового експерта зазначає, що такий не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України та не може вважатись належним та допустимим доказом так, як не містить відомість про попередження експерта про кримінальну відповідальність за відомо не правдивий висновок, відповідно до ст. 384 КК України та відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 384 КК України;

4)щодо розбіжності у двох висновках, які є належними доказами скаржник зазначив, що перший висновок експерта № СЕ-19/109/30-6БТ/19 від 20.03.2019 є неповним через неповноту наданих експерту документів, а тому прокурором за основу взято наступний висновок, який проведений із додатково поданими документами та є повним та об`єктивним;

Позивачем комісією з припинення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній повністю погоджується із твердженнями, викладеними в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідачем ПП «Стимул-М», у відзиві на апеляційну скаргу заперечено доводи апеляційної скарги з тих підстав, що ухвала Рогатинського районного суду від 22.12.2022 у справі № 349/925/19 не має преюдиціального значення так, як директора ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а тому місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги ухвалу районного суду. Також покликається на висновок експерта Максимчишина А.Д., яким встановлено більшу вартість виконаних робіт та зазначено про виконані роботи, які не були зазначені в актах виконаних робіт.

Крім того, відповідач стверджує, що апелянт в апеляційній скарзі заявляє про те, що суду при вирішенні справи слід було взяти повний висновок експерта, однак, на думку відповідача такі твердження є неприпустимими, так як слід було надати оцінку всім висновкам експертів.

Також у відзиві відповідач просить застосувати строк позовної давності. оскільки вважає, що прокурор звернувся поза трьохрічного строку, так як жодних позовів починаючи з грудня 2017 до березня 2023 (понад п`ять років) не було. Просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2024 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Б.Д.Плотніцький) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Івано-Франківської обласної прокуратури та ухвалено апеляційну скаргу розглядати без виклику сторін.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі № 909/173/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 08.01.2024, яка надіслана на електронну адресу сторін, відомості яких містяться в матеріалах справи.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, відзивами на неї, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, апеляційну скаргу задоволити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/173/23 від 16.11.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, 16.11.2017 Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА (далі замовник, позивач у справі) було укладено з Приватним підприємством «Стимул-М» (далі підрядник, відповідач у справі) договір за № 388 на виконання підрядних робіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, позивач доручає, а відповідач забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконати роботи по об`єкту «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області» (надалі об`єкт).

Пунктом 8 договору визначено, що його ціна визначається на основі локального кошторису є приблизною і складає 743030,00 грн.

На замовника покладено обов`язок здійснювати технічний нагляд протягом усього періоду будівництва об`єкта у порядку встановленому законодавством (п. 15 договору).

Згідно пункту 17 договору підрядник зобов`язаний виконати з використанням власних ресурсів та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації.

До договору долучено локальний кошторис з розрахунком договірної ціни № 1-02-1-1, складений у поточних цінах, станом на 28.02.2017, який підписаний замовником Департаментом будівництва, житлово-комунального містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА в особі директора Іваніва Н.І. та Приватним підприємством «Стимул-М» в особі Мороза В.М.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.7.8 «Положення про Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної адміністрації», затвердженого розпорядженням обласної державної адміністрації від 03.03.2017 № 104, 21.11.17 директор Департаменту будівництва, житлово-комунального містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Іванів Н.І. підписав та видав наказ № 359-п «Про призначення відповідального за здійснення технічного нагляду за будівництвом», відповідно до якого відповідальним за здійснення технічного нагляду за будівництвом на об`єкті «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів с. Жовчів, Рогатинського району Івано-Франківської області» призначено заступника начальника відділу реалізації державної політики у будівельній галузі та здійснення технічного нагляду Управління капітального будівництва Лукача І.В.

20.11.2017 Головним управлінням казначейської служби в Івано-Франківській області на підставі платіжного доручення № 12967 від 17.11.2017 замовником робіт було перераховано авансовий платіж в сумі 222900,00 грн.

19.12.2017 ОСОБА_1 особисто підписав зазначений акт, завірив його відтиском печатки Приватного підприємства «Стимул-М» та подав документ до управління капітального будівництва Івано-Франківської ОДА для підпису заступнику начальника відділу реалізації державної політики у будівельній галузі та здійснення технічного нагляду Лукачу І.В.

У свою чергу ОСОБА_2 підписав акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року та подав його на затвердження директору Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА Іваніву Н.І.

Головним управлінням державної казначейської служби в Івано-Франківській області на підставі платіжного доручення № 13542 від 20.12.2017 було перераховано наступні 520130,00 грн, як оплату за виконані роботи по договору № 388 від 16.11.2017.

11.11.2019 рішенням Івано-Франківської обласної державної адміністрації було прийнято рішення щодо припинення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА в результаті її ліквідації та створено Комісію з ліквідації.

Разом з тим, як вбачається з доданих до позовної заяви документів, в провадженні Рогатинського районного суду Івано-Франківської області перебувало кримінальне провадження № 12018090210000306 про обвинувачення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (справа № 349/925/19).

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської від 22.12.2022 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності кримінальної відповідальності, передбачених ст. 49 Кримінального кодексу України та провадження, щодо нього закрито. Цією ж ухвалою цивільний позов процесуального керівника у кримінальному провадженні залишено без розгляду.

Як вбачається з ухвали Рогатинського районного суду Івано-Франківської та доданих до справи документів, під час кримінального провадження було здійснено ряд експертиз для встановлення суми завданих збитків, а саме: у висновку експерта № СЕ-19/109/30-6БТ/19 від 20.03.2019 зазначено, що фактичні об`єми та вартість виконаних будівельних робіт не відповідають даним актів приймання виконаних підрядних робіт. Вартість невиконаних робіт становить 29660,77 грн, який як зазначає прокурор був не повний, а тому було проведено більш детальну експертизу, та висновком експерта № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019 зазначено, що фактичні об`єми та вартість виконаних будівельних робіт не відповідають даним актів приймання виконаних підрядних робіт. Вартість будівельних робіт, виконаних не в повному обсязі, які можливо встановити, шляхом проведення огляду без застосування руйнівних методів становить 109652,00 грн.

У зв`язку із вищенаведеними обставинними, прокурор звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з відповідними позовними вимогами про стягнення 88735,00 грн.

Окрім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта № 023/04-2019 від 06.06.2019, в якому зазначено, що загалом вартість виконаних робіт не перевищує ринкову і могла б становити 756963,00 грн. Точну суму невідповідності вартості виконаних будівельних робіт, згідно акту, фактичним об`ємам і фактичній вартості визначити неможливо.

Також суд першої інстанції з огляду на те, що результати висновків експертиз, поданих прокурором та відповідачем суттєво різняться, з метою виключення неоднозначності зазначених вище висновків, з метою усунення розбіжностей, викладених у вказаних висновках, які стосуються одних і тих самих фактичних даних, для з`ясування причин розбіжностей у висновках, призначив за власною ініціативою комісійну експертизу, проведення, якої доручив Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України (ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023), однак, така експертиза не була проведена через неможливість подати виконати вимоги судового експерта, щодо подачі певних документів, які були знищені за строками зберігання, що підтверджується актом про вилучення до знищення справ та документів за 2014-2019 роки, що не підлягають зберіганню.

Отже, підставою даного позову є стягнення з відповідача заподіяної державі шкоди внаслідок отриманих коштів з місцевого бюджету за здійснення підрядних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області», які не були виконані в повному обсязі, що підтверджується, зокрема, ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022 у справі № 349/925/19 та висновком експерта № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019 зробленого у кримінальному провадженні. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 23, статті 131-1 Конституції України, 23 Закону України «Про прокуратуру», також ст. ст. 257, 261, 265, 526, 527, 901, 902, 1166, 1192 ЦК України.

Відповідно предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом розгляду даної справи, є матеріально-правова вимога прокурора в особі позивача до відповідача про відшкодування шкоди заподіяної державі, внаслідок отриманих коштів з місцевого бюджету за здійснення підрядних робіт по об`єкту «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області», які не були виконані в повному обсязі.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України покладено на відповідача.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Відсутність хоча б одного з наведених складових елементів шкоди виключає склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, настання юридичної відповідальності.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією і негативними наслідками. Обов`язок доказування розподіляється таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022, якою закрито провадження, підтверджується вина відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, водночас не підтверджується заподіяння інтересам держави в особі позивача шкоди саме в сумі 88 735,00 грн.

При цьому, закриття провадження у кримінальній справі у зв`язку із спливом строків давності відноситься до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, підставою такого звільнення може бути настання певної події, в тому числі закінчення строків давності. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення віл кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України, і тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному Кримінальному процесуальному кодексу України порядку відповідне судове рішення.

Звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа припиняється з нереабілітуючих для особи підстав.

При цьому, закриття кримінального провадження можливе лише за наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний перелік яких міститься в законі.

Водночас, нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування

Враховуючи вищевикладене, місцевим господарським судом вірно зазначено, що протиправність поведінки відповідача підтверджено ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 22.12.2022, а також наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою.

Однак, щодо розміру завданих збитків місцевий господарський суд дійшов до хибного висновку, що прокурором не доведено її розмір, виходячи з наступних обставин, а саме:

По-перше, в матеріалах справи наявний висновок експерта № СЕ-19/109/30-6БТ/19 від 20.03.2019 (експерт Івано-Франківського НДЕКЦ Зельманович Н.В.), який був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384,385 КК України за завідомо неправдивий висновок та була проведена на підставі постанови про призначення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12018090210000306, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру посадових розслідувань 12.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, однак, як зазначає прокурор та вбачається із самого висновку, даний висновок є неповним, а тому було проведено ще додаткову експертизу.

По друге, з висновку судової будівельно-технічної експертизи № 625/691/692/19-28 від 24.04.2019, яка проведена судовими експертами Івано-Франківського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, судові експерти Кулаченко С.Г. та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку були попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384,385 КК України за завідомо неправдивий висновок.

Дана експертиза проведена на підставі постанови про призначення судової будівельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 12018090210000306, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру посадових розслідувань 12.12.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Разом з тим, дослідження проводилось неруйнівним методом, шляхом проведення візуального огляду, фотофіксацією та контрольними обмірами об`єкту дослідження - капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ст. у с. Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області, з наступним визначенням обсягів та вартості виконаних робіт, співставлення результатів з проєктно-кошторисною та виконавчою документацією.

В ході проведення дослідження експертами були встановлені фактичний перелік та об`єми виконаних робіт ПП «Стимул-М» на об`єкті «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-Ш ст., у с. Жовчів Рогатинського районуй за період з 16.11.2017 по 31.12.2017, згідно якого директор приватного підприємства Мороз В.М., завищив обсяг виконаних робіт на загальну суму 88735 грн, а саме: улаштування крокв та мауерлатів, внісши відомості про об`єм виконаних робіт 10,5 м3, що призвело до завищення їх вартості на суму 39569 грн; теплоізоляція покриттів та перекриттів виробами з волокнистих і зернистих матеріалів, насухо, внісши завідомо неправдиві відомості про об`єм виконаних робіт 38,55 м3, що призвело до завищення їх вартості на суму 15227 грн; монтаж теплоізоляційних плит із мінеральної вати на синтетичному зв`язувальному, марки «М75», внісши завідомо неправдиві відомості про об`єм виконаних робіт 39,321 м3, що призвело до завищення їх вартості на суму 33939 грн.

Слід зазначити, що зазначеним висновком експерта вартість робіт, виконаних не в повному становить 109652,00 грн, однак, сума недовиконаних робіт з нанесення механізованим способом покриті з вогнезахисного матеріалу БІОФЛЕЙМ у розмірі 20917,00 грн, обвинуваченому ОСОБА_1 у вину не входила, оскільки вказані роботи фактично виконувала субпідрядна спеціалізована організація.

Таким чином проведеним експертним дослідження підтверджена сума збитків в сумі 88735,00 грн (109652 грн - 20917 грн).

Щодо наявності розбіжності між вищенаведеними судовими будівельно-технічними експертизами, слід зазначити, що висновок Експерта № СЕ-19/109/30-6БТ/19 від 20.03.2019, що проведений судовим експертом Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України не можна вважати повним, тому прокурором даний висновок не покладено в основу пред`явлення обвинувачення директору ПП «Стимул М» Морозу В.М., з наступних підстав.

Так, в розділі експертизи «На вирішення судової експертизи поставлені питання»: (аркуш 2 експертизи) зазначено, що експертом в порядку ст. 69 КПК України скеровано клопотання слідчому про огляд об`єкта та надання додаткових документів для її проведення, зокрема накладних на будівельні матеріали на об`єкт «Капітальний ремонт даху Жовчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, у селі Жовчів Рогатинського району Івано-Франківської області» та інших. Слідчим у кримінальному провадженій листом від 13.02.2019 № 1198/108/49-2019 повідомлено експерта, що затребувані матеріали будуть надані у максимально стислі терміни після їхнього долучення до матеріалів кримінального провадження у порядку, встановленому КПК України.

Вказана експертиза завершена 20.03.2019 на основі наявних матеріалів без оцінки додаткових доказів (слідчим не надано необхідні документи у визначений експертом строк).

Документи, в тому числі й ті, які затребував попередній експерт, були надані експертам Івано-Франківського відділення КНДІСЕ Кулаченко С.Г. та Аббасовій J1.I., чий висновок слід вважати більш повним та об`єктивним.

За таких обставин, прокурором доведено факт заподіяння збитків на всю суму позовних вимог, тобто 88735 грн.

Вказана сума, встановлена досудовим слідством та підтверджується ухвалою Рогатинського районного суду від 22.12.2022.

Окрім вищенаведеного висновку будівельно-технічної експертизи, завищення обсягу виконаних робіт на заявлену суму 88735 грн підтверджується іншими письмовими доказами, які надані суду: договірною документацією; проєктно-кошторисною документацією; виконавчою документацією (акти виконаних робіт - форма КБ-2в, довідками про вартість виконаних робіт - форма КБ-3), платіжними дорученнями та іншими документами.

Щодо висновку експерта Максимчина А.Д. № 023/04-2019 від 06.06.2019, судова колегія не приймає до уваги, так як останній не відповідає вимогам ст. 98 ГПК України, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом у справі, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» № 4038-Х1І від 25.02.1994 судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Зокрема, ч. 7 ст. 98 ГПК України передбачено, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи, судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладений на нього обов`язків.

Відповідно до абзацу 10 частини 2 пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України.

В той же час у висновку № 023/04-2019 експертного дослідження, проведеного судовим експертом Максимчином А.Д., відомості про попередження його про кримінальну відповідальність відсутні.

Отже, законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівки на те, що останній обізнаний про відповідальність та наслідки за надання неправдивого висновку.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду у справі № 904/684/18 (постанова від 04.11.2020).

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» кримінальна відповідальність судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку є однією з гарантій незалежності судового експерта та правильності його висновку.

Згідно з положеннями ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» до проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками державних експертних установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому ним Законом.

Висновок експертного дослідження № 023/04-2019 по своїй формі не відповідає вимогам вказаного Закону та Інструкції.

Так, висновок виконаний на бланку, в якому зазначено, що Максимчин А.Д. є суб`єктом оціночної діяльності, сертифікат № 328/18 від 07.05.2018, виданий Фондом державного майна України, а не атестованим судовим експертом, що суперечить Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 3505/5 від 12.12.2011 (далі - Інструкція).

Так у п. 14 розділу III Інструкції зазначено, що Підсумковий документ, а також клопотання судового експерта оформлюються на бланку судового експерта, що не працює у державній спеціалізованій експертній установі (далі - бланк судового експерта), зразок та опис якого наведено у додатку 4 до цієї Інструкції. Вказаний бланк додатку № 4 до Інструкції не відповідає.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що матеріалами справи та прокурором доведено розмір заподіяної державі збитків в сумі 88735,00 грн, натомість відповідачем неспростовно такі висновки, в розумінні статей 76, 77 ГПК України.

Щодо заявленої у відзиві на апеляційну скаргу заяви про застосування строку позовної давності судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Відповідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

За загальним правилом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Так, 11.03.2020 у зв`язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020. В подальшому дію карантину неодноразово було продовжено та постановою КМУ № 651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24:00 30.06.2023.

Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Верховний Суд у постанові від 07.09.2022 у справі № 679/1136/21 вказав на те, що у пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

З наведеного вище слідує, що на час дії установленого на території України карантину строк, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, було продовжено.

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан в подальшому продовжувався Указами Президента України та він діє до даного часу.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За цих обставин, суд приходить до висновку, що позивач звернувся з вимогою про стягнення шкоди у межах позовної давності.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та її об`єктивним наслідком - заподіяною шкодою, оскільки у спорах про відшкодування шкоди вина відповідача презюмується, тому саме відповідач мав довести відсутність його вини у заподіянні шкоди.

Відповідачем не доведено відсутність вини та не спростовано суму шкоди, а також не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

На підставі викладеного вище в сукупності, судова колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а наведені апелянтом доводи спростовують обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, а тому рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 у даній справі слід скасувати, апеляційну скаргу задоволити.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), де вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частиною 1 статті 277 ГПК України зазначено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

В даному випадку суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, так як розмір завданих збитків прокурором та позивачем є доведеним.

Отже, апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури від 18.12.2023 №15-1111ВИХ-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/3864/23 від 21.12.2023) слід задоволити, рішення Господарського суд Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року у справі № 909/173/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури від 18.12.2023 №15-1111ВИХ-23 (вх. № апеляційного суду 01-05/3864/23 від 21.12.2023) задоволити.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року у справі № 909/173/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

3.Стягнути з Приватного підприємства «Стимул-М» (77001, Івано-Франківська обл., м. Рогатин, вул. Перенівська, 23, код ЄДРПОУ 34158700) на користь держави в особі Комісії з припинення Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21, код ЄДРПОУ 38163425) шкоду, заподіяну злочином, у сумі 88735,00 грн (р/р UA 828201720343130001000082773, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код отримувача 38163425).

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

5.Матеріали справи № 909/173/23 повернути Господарському суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М.Гриців

СуддяБ.Д.Плотніцький