Рішення

від 13.11.2023 по справі 915/745/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 року Справа № 915/745/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

за участю сторін:

від позивача (представник позивача) - в судове засідання не з`явився,

від відповідача (представник відповідача) - в судове засідання не з`явився,

від 3-ї особи (представник 3-ї особи) - в судове засідання не з`явився,

прокурор - Бескровна І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури (пров.Костенка, 2, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500)

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": voznes@myk.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі

Дорошівської сільської ради, вул.Миру, 65, с.Дорошівка, Миколаївська область, 56670,

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": dorosh.vlada@ukr.net

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАТТОР", с.Шевченко, Вознесенський район, Миколаївська область, 56553,

представник відповідача, адвокат Босонченко Олена Миколаївна

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": ІНФОРМАЦІЯ_1

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр-т Миру, 34, м.Миколаїв, 54034,

електронна пошта зазначена в системі "Електронний суд": mykolaiv@lang.gov.ua

про: витребування земельної ділянки

Керівник Вознесенської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області в інтересах держави в особі Дорошівської сільської ради з позовною заявою №53-3553ВИХ-23 від 08.05.2023 в якій просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАТТОР" земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

Позов мотивований наступним:

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2019 №7093/0/14-19-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого державним реєстратором 30.09.2019 здійснено відповідний запис про реєстрацію права власності.

Проте, ОСОБА_1 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, тобто вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Таким чином, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області є незаконний.

У подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2019 відчужив право власності на вказану земельну ділянку на користь ТОВ "АВІАТТОР", що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки на даний час володільцем спірної земельної ділянки є ТОВ "АВІАТТОР", тому, на думку прокурора, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки у ТОВ "АВІАТТОР".

Разом з позовною заявою прокурором подано суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (у тому числі, у разі зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладання договорів, вчинення інших правочинів щодо неї);

- заборони ТОВ "АВІАТТОР" (ЄДРПОУ 32178635) вчиняти із земельною ділянкою з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2023, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.07.20023, у задоволенні заяви №53-3550ВИХ-23 від 08.05.2023 Керівника Вознесенської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою суду від 22.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22 червня 2023 року.

У зв`язку з перебуванням судді Семенчук Н.О. у відпустці, підготовче засідання у справі №915/745/23 призначене на "22" червня 2023 року о 10 год. 00 хв. - не відбулось.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№8240/23 від 23.06.2023) в якому проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування зазначає, що керівник Вознесенської окружної прокуратури не наділений повноваженнями на представництво держави в особі Дорошівської сільської ради у даній справі та подана ним позовна заява має бути залишена без розгляду відповідно до положень п.2 ч.1 ст.226 ГПК України. Зазначає, що представляти інтереси держави в суді має Дорошівська сільська рада і лише у випадку незаконної бездіяльності Дорошівської сільської ради щодо захисту інтересів держави або здійснення такого захисту неналежним чином, прокурор Вознесенської окружної прокуратури набуде права на представлення інтересів держави в особі Дорошівської сільської ради. Вказує, що прокурором неправильного визначено відповідачем у справі ТОВ «АВІАТТОР» та надано неправильного правового статусу у справі ОСОБА_1 та Головному управлінню Держгеокадастру у Миколаївській області. Вважає, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області має бути відповідачем у цій справі, адже винесення неправомірного наказу сприяло порушенню ОСОБА_1 інтересів держави та завдання шкоди добросовісному набувачу ТОВ «АВІАТТОР» у розмірі вартості земельної ділянки, визначеної договором купівлі-продажу. Вказує, що витребування майна, набутого ТОВ «АВІАТТОР» на правових підставах, є прямим порушенням гарантованого Конституцією права власності та захисту права власності. Враховуючи, що саме держава, в особі її уповноважених органів, не лише допустила створення спірної ситуації, а фактично сприяла таким діям, то, з метою забезпечення балансу гарантованих державою прав власності, саме на державу, в особі її уповноважених органів, має бути покладена функція відновлення порушених/оспорюваних прав відповідача ТОВ «АВІАТТОР» на земельну ділянку: або шляхом підтвердження права власності ТОВ «АВІАТТОР» на спірну ділянку та притягнення до відповідальності осіб, які допустили та/або вчинили порушення або шляхом забезпечення компенсації ТОВ «АВІАТТОР» грошових коштів, сплачених за придбану земельну ділянку, якщо рішенням суду буде встановлено порушення ОСОБА_1 законодавства. Також, відповідач у відзиві заявив про застосування строків позовної давності, оскільки прокурором пропущено строк позовної давності, вказаний строк має обчислюватися з моменту набуття ОСОБА_1 права на реєстрацію права власності на земельну ділянку та/або з дати реєстрації такого права в державному реєстрі, тобто з дати видачі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області 25.09.2019 або з дати реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 03.12.2019 (т.1 а.с.80-98).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання призначено на "01" серпня 2023 року.

Прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№8971/23 від 10.07.2023) в якій зазначає, що у позовній заяві прокурором обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави в особі Дорошівської сільської ради. З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді 17.02.2022 та 16.02.2023 Вознесенською окружною прокуратурою на адресу Дорошівської сільської ради направлено запити, в якому повідомлено про порушення вимог земельного законодавства з боку Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, під час отримання у власність та користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та необхідність вжиття заходів щодо усунення порушень земельного законодавства. Дорошівська сільська рада у листі від 23.02.2022 № 410-02-11 повідомила про відсутність підстав щодо звернення до суду та зазначила, що сільська рада не заперечує проти вжиття таких заходів реагування представницького характеру Вознесенською окружного прокуратурою. Також, у своєму листі від 22.02.2023 Дорошівська сільська рада повторно повідомила, що не зверталась з позовом до суду щодо усунення порушень вимог законодавства під час незаконного виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Разом з тим, Дорошівська сільська рада не заперечує щодо представництва Вознесенською окружною прокуратурою інтересів держави у суді. Зазначає, що прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявні порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду, що відповідно дає прокурору право у відповідності до ст.23 Закону України «Про прокуратуру» на звернення до суду для захисту та відновлення порушених інтересів держави внаслідок бездіяльності уповноваженого органу. Зазначає, що прокурором у позовній заяві відповідачем визначено ТОВ «АВІАТТОР» з огляду на те, що ТОВ «АВІАТТОР» є останнім набувачем спірної земельної ділянки, що узгоджується з правовою позицією визначеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 148) відповідно до якої, власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Вважає,що прокурором у даній справі вірно визначено суб`єктний склад учасників, а тому твердження представника відповідача щодо невірного визначення суб`єктного складу учасників провадження та необхідність їх зміни є безпідставними. Вказує, що прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права, з огляду на те, що для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав, при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Висновки представника відповідача з вказаного питання є такими, що не ґрунтуються на положеннях закону та сталій судовій практиці з вказаних питань, а тому є безпідставними. Зазначає, що ГУ ДГК у Миколаївській області, видаючи наказ щодо передачі у власність спірної земельної ділянки, в порушення вимог законодавства, діяло не в інтересах держави, тож спірна земельна ділянка вибула з володіння держави не з її волі іншим шляхом. Повторне безоплатне надання ГУ ДГК у Миколаївській області громадянину земельної ділянки для аналогічних потреб понад встановлену Земельним кодексом України норму не може оцінюватися як воля держави. Отже, вибуття спірної земельної ділянки відбулось поза волею держави як її власника. Також, вказує, що окружною прокуратурою не пропущено загальний строк позовної давності при зверненні з даним позовом. Вважає, що доводи представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними та необґрунтованими, а позовну заяву прокурора такою, що підлягає задоволенню (т.1 а.с.123-144).

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№9426/23 від 17.07.2023) в яких вважає, що надана прокурором відповідь на відзив не спростовує доводів, наведених відповідачем у відзиві, а тому заявлені прокурором позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими з підстав викладених у запереченнях (т.1 а.с.147-153).

Відповідач засобами електронного зв`язку надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки подана прокурором позовна заява не містить жодного обґрунтування необхідності представлення інтересів держави в особі Дорошівської сільської ради

У підготовчому засіданні 01.08.2023 судом повторно перевірено позовну заяву №53-3553ВИХ-23 від 08.05.2023 на додержання вимог викладених у ст.162, ст.164, ст.172 Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.ст.162,164, 172 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою суду від 01.08.2023 позовну заяву №53-3553ВИХ-23 від 08.05.2023 Керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дорошівської сільської ради залишено без руху.

Від прокурора до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області на виконання ухвали суду від 01.08.2023 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 14.08.2023 продовжено розгляд справи №915/745/23 у загальному позовному провадженні. Повідомлено учасників справи, що підготовче засідання відбудеться 26 вересня 2023 року та ухвалено розглянути справу №915/745/23 поза межами строку, встановленого ст.177, 195 ГПК України, у розумний строк.

Прокурор надав до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№11645/23 від 06.09.2023) в яких зазначає, що з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді 17.02.2022 та 16.02.2023 Вознесенською окружною прокуратурою на адресу Дорошівської сільської ради направлено запити, в яких повідомлено про порушення вимог земельного законодавства з боку Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, під час отримання у власність та користування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та необхідність вжиття заходів щодо усунення порушень земельного законодавства. Дорошівська сільська рада у листі від 23.02.2022 №410-02-11 повідомила про відсутність підстав щодо звернення до суду та зазначила, що сільська рада не заперечує проти вжиття таких заходів реагування представницького характеру Вознесенською окружною прокуратурою. Також, у своєму листі від 22.02.2023 Дорошівська сільська рада повторно повідомила, що не зверталась з позовом до суду щодо усунення порушень вимог законодавства під час незаконного виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Дорошівська сільська рада не заперечує щодо представництва Вознесенською прокуратурою інтересів держави у суді. Зазначає, що прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявність порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем чітко повідомлено про відсутність наміру самостійно звертатись за захистом порушених інтересів держави до суду. Вказує, що прокурором до подачі позову до суду 03.05.2023 направлено на адресу Дорошівської сільської ради повідомлення про пред`явлення позову, тобто виконано вимоги передбачені ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначає, що доводи представниками відповідача є безпідставними, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Відповідач засобами електронного зв`язку надав до суду пояснення (вх.№12616/23 від 26.09.2023) в яких просить суд задовольнити клопотання про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

У підготовчому засіданні 26.09.2023 оголошено перерву до 05 жовтня 2023 року.

Відповідач надав до суду пояснення (вх.№13085/23 від 04.10.2023) та клопотання про витребування доказів (вх.№13087/23) в яких просить суд витребувати у Національного бюро України інформацію щодо стадії розгляду кримінального провадження №52019000000000856 від 01.10.2019 та №42019111200000606 від 09.09.2019. Витребувати у Державного бюро розслідувань інформацію щодо стадії розгляду кримінального провадження №62019100000000977 від 26.07.2019. Витребувати у Національного бюро України та Державного бюро розслідувань інформацію чи розслідується у межах цих проваджень дії Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо видачі наказу від 25.09.2019 №7093/14-19-СГ.

Також, відповідач надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№13086/23 від 04.10.2023) в якому просить суд зупинити провадження у справі №915/745/23 до вирішення питання у порядку кримінального судочинства за кримінальними провадженнями №52019000000000856 від 01.10.2019, №42019111200000606 від 09.09.2019, №62019100000000977 стосовно наявності/відсутності в діях посадових осіб ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області ознак правопорушень під час видання наказу від 25.09.2019 №7093/14-19-СГ.

Ухвалою суду від 05.10.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 12 жовтня 2023 року.

Прокурор через систему «Електронний суд» надав заперечення на клопотання про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

Відповідач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення по справі (вх.№13322/23 від 10.10.2023) (т.2 а.с.65-68).

Ухвалою суду від 12.10.2023, яку занесено до протоколу судового засідання, суд ухвалив відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.4 ст.53 ГПК України.

В підготовчому засіданні 12.10.2023 представник відповідача підтримав клопотання про витребування доказів та просив суд його задовольнити.

Прокурор проти вказаного клопотання заперечив та просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши клопотання відповідача про витребування доказів, заслухавши представника відповідача та заперечення прокурора, суд ухвалив відмовити в його задоволенні, оскільки клопотання про витребування певного доказу/доказів відповідачем, відповідно норм ГПК України, подається до суду разом з відзивом на позовну заяву, в даному випадку строк для подання такого клопотання відповідачем пропущено. Норми кодексу передбачають можливість поновлення строку на подання такого клопотання за умови обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, проте відповідач не наводить будь-яких причин пропуску строку на подання зазначеного клопотання.

Представник відповідача в підготовчому засіданні 12.10.2023 просить суд не розглядати клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.10.2023, занесену до протоколу судового засідання, у відповідності до ст.177, 182, 185 ГПК України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 листопада 2023 року.

Дорошівська сільська рада, надала до суду заяву в якій просить розгляд справи провести без участі представника Дорошівської сільської ради.

Представник відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 подав до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області заяву, в якій просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га з земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (т.1 а.с.18).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2019 №7093/0/14-19-СГбуло затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000га, в тому числі пасовищ площею 2,0000га (кадастровий номер 4822085400:10:000:0708) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (т.1 а.с.17).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.05.2023, державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області на підставі наказу №7093/0/14-19-СГ від 25.09.2019 ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, 30.09.2019 за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 (т.1 а.с.22-24).

У подальшому, 03.12.2019 між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАТТОР» (покупець) було укладено договір купівлі - продажу, у відповідності до умов кого продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність (купує) земельну ділянку зазначену у п.1.2 цього Договору, яка є предметом цього договору та сплачує за неї обговорену грошову суму. Земельна ділянка, що відчужується за цим договором, призначена для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га, у межах згідно з планом земельної ділянки, кадастровий номер: 4822085400:10:000:0708, розташована за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, Щербанівська сільська рада. Експлуатація земельних угідь: пасовища -2,00 га (п.1.1-1.3 Договору купівлі-продажу).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.05.2023, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області, 03.12.2019 за Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАТТОР», зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,0 га з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 (т.1 а.с.22-24).

Водночас, 30 липня 2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-5127/15-19-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 1,9999 га (кадастровий номер 3222485900:03:006:5448) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території с.Чайки Петропавлісько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (т.1 а.с.19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2023, державним реєстратором на підставі наказу №10-5127/15-19-СГ від 30.07.2019 ГУ Держгеокадастру у Київській області, 02.08.2019 за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3222485900:03:006:5448 (т.1 а.с.25-28).

Як вбачається з листа №410-02-11 від 23.02.2022 Дорошівська сільська рада надала відповідь Вознесенській окружній прокуратурі на лист №53-1159ВИХ-22 від 17.02.2022 про факт отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства всупереч ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, а саме більше одного разу по кожному виду цільового призначення, в якому зазначила, що згідно листа Вознесенської окружної прокуратури №53-2961вих-21 від 31.08.2021 стало відомо про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 ОСОБА_1 у власність без повідомлення Дорошівської сільської ради. Дорошівська сільська рада 03.09.2021 направила запит до Центру надання адміністративних послуг у м.Вознесенську з метою отримати інформаційну довідку про зареєстровані речові права на нерухоме майно та проведені дії вказаного громадянина. Управління повідомило, що не має можливості надати запитувану інформацію. Беручи до уваги відсутність у сільській раді наявних підстав для звернення до суду, Дорошівська сільська рада підтримує пропозицію Вознесенської окружної прокуратури щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах (т.1 а.с.29).

Дорошівська сільська рада листом №343-02-11 від 22.02.2023 на запит прокурора від 16.02.2023 щодо інформації про вжиття заходів з метою усунення порушень інтересів держави в частині витребування/повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, яка перебуває у власності ТОВ «АВІАТТОР», повідомила Вознесенську окружну прокуратуру, що у зв`язку з відсутністю в бюджеті громади коштів на оплату судового збору, Дорошівська сільська рада не зверталась до суду з позовом про витребування/повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, яка перебуває у власності ТОВ «АВІАТТОР» та просило вжити заходів представницького характеру, з метою усунення порушень законних інтересів держави (т.1 а.с.30).

02 травня 2023 року прокурором повідомлено сільську раду про підготовку позову до суду в її інтересах про витребування спірної земельної ділянки (т.1 а.с.37).

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом зазначив, що ОСОБА_1 на час звернення до Головного управління Держгеокадстру у Миколаївській області із заявою щодо надання йому земельної ділянки у власність, вже скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. У подальшому ТОВ «АВІАТТОР» придбав вищевказану земельну ділянку в особи, яка не мала права її отримувати та відчужувати. Вказані обставини стали підставою звернення прокурора до суду з позовом про витребування земельної ділянки.

Щодо звернення прокурора до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 статті 131-1 Конституції України).

ЄСПЛ звертав увагу на те, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, §35).

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суд від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 (провадження №12-194гс19) прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі №912/2385/18 звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відповідно до пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України з 27 травня 2021 року землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім виключень, вказаних у цьому пункті, до яких спірна земельна ділянка не відноситься.

Стаття 12 Земельного Кодексу України регламентує, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 вибула з власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з листа №410-02-11 від 23.02.2022 Дорошівська сільська рада надала відповідь Вознесенській окружній прокуратурі на лист №53-1159ВИХ-22 від 17.02.2022 про факт отримання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства всупереч ч.4 ст.116 Земельного кодексу України, а саме більше одного разу по кожному виду цільового призначення, в якому зазначила, що згідно листа Вознесенської окружної прокуратури №53-2961вих-21 від 31.08.2021 стало відомо про передачу земельної ділянки за кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 ОСОБА_1 у власність без повідомлення Дорошівської сільської ради. Дорошівська сільська рада 03.09.2021 направила запит до Центру надання адміністративних послуг у м.Вознесенську з метою отримати інформаційну довідку про зареєстровані речові права на нерухоме майно та проведені дії вказаного громадянина. Управління повідомило, що не має можливості надати запитувану інформацію. Беручи до уваги відсутність у сільській раді наявних підстав для звернення до суду, Дорошівська сільська рада підтримує пропозицію Вознесенської окружної прокуратури щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах (т.1 а.с.29).

Дорошівська сільська рада листом №343-02-11 від 22.02.2023 на запит прокурора від 16.02.2023 щодо інформації про вжиття заходів з метою усунення порушень інтересів держави в частині витребування/повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, яка перебуває у власності ТОВ «АВІАТТОР», повідомила Вознесенську окружну прокуратуру, що у зв`язку з відсутністю в бюджеті громади коштів на оплату судового збору, Дорошівська сільська рада не зверталась до суду з позовом про витребування/повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, яка перебуває у власності ТОВ «АВІАТТОР» та просило вжити заходів представницького характеру, з метою усунення порушень законних інтересів держави (т.1 а.с.30).

02 травня 2023 року прокурором повідомлено сільську раду про підготовку позову до суду в її інтересах про витребування спірної земельної ділянки (т.1 а.с.37).

Отже, прокурором вказано уповноваженому на захист інтересів держави органу про наявність порушення законодавства та необхідність судового захисту інтересів держави, натомість позивачем повідомлено про відсутність наміру самостійно звернутись за захистом порушених інтересів держави до суду.

Отже, прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

Щодо позовних вимог про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708, загальною площею 2 га, суд зазначає таке.

Статтею 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 Цивільного Кодексу України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

Частинами першою, другою статті 78 Земельного кодексу України, визначено, що право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У відповідності до статті 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ч.1 статті 81 Земельного Кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У відповідності до пункта «а» ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

За приписами ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок отримання громадянами у власність земельних ділянок регламентовано нормами статей 116,118,121 Земельного Кодексу України.

У відповідності до пункту «в» частини третьої статті 116 Земельного Кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного Кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 Земельного Кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

У відповідності до вимог частини шостої статті 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Визначений статтею 118 Земельного Кодексу України порядок передачі земельної ділянки у власність застосовується при умові дотримання вимог статей 116,121 ЗК України.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав на земельні ділянки здійснюється у передбачений законом спосіб.

Звертаючись до суду з цим позовом, прокурор просить витребувати у ТОВ «АВІАТТОР» на користь держави в особі Дорошівської сільської ради спірну земельну ділянку, що була передана у власність ОСОБА_1 , а в подальшому ним відчужена, з посиланням на те, що ОСОБА_2 набув її у власність незаконно, повторно використавши своє право на безоплатне отримання земельної ділянки у власність для даного виду використання.

Приписами ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).

Згідно частини першої, другої статті 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У контексті частини третьої статті 16 Цивільного Кодексу України до позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься зокрема віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зміст приписів ст. 387 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Стаття 388 ЦК встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 ).

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2019 №7093/0/14-19-СГ отримав у власність земельну ділянку площею 2,0000 га, в тому числі пасовищ площею 2,0000 га (кадастровий номер 4822085400:10:000:0708) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Щербанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області (т.1 а.с.17).

У подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03.12.2019 відчужив вказану земельну ділянку на користь ТОВ «АВІАТТОР».

Водночас, ОСОБА_1 звертаючись до ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області у 2019 році із заявою про надання ділянки у власність, вже скористався правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.02.2023, з якої вбачається, що державним реєстратором на підставі наказу №10-5127/15-19-СГ від 30.07.2019 ГУ Держгеокадастру у Київській області, 02.08.2019 за ОСОБА_1 , зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,9999 га з кадастровим номером 3222485900:03:006:5448 (т.1 а.с.25-28).

Таким чином, всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 Земельного Кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зазначив недостовірні дані про те, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використав.

З огляду на викладене, наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.09.2019 №7093/0/14-19-СГ не відповідає вищезазначеним вимогам законодавства, а тому є незаконним.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника держави поза її волею, на підставі незаконного рішення державного органу, а ОСОБА_1 , не маючи на це права, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ТОВ «АВІАТТОР», суд дійшов висновку про те, що відновлення права держави в особі сільської ради, на земельну ділянку необхідно здійснювати шляхом її витребування від добросовісного набувача, яким є ТОВ «АВІАТТОР».

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків пропуску прокурором строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Суд враховує, що в даній справі позов до суду подав прокурор в інтересах держави.

Відповідно до абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частинами 2, 4 статті 53 ГПК України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності починається з одного й того самого моменту: коли особа, право якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц (провадження № 14-101цс18).

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Так, позовна давність має вираховуватись із моменту, коли особа, право якої порушено, дізналася, або могла дізнатися про порушення своїх прав.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі-19) постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» по всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами та доповненнями) з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Також, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що досі триває.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356), зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Тобто, строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України (загальна позовна давність у три роки), продовжуються на строк дії воєнного стану.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану, процесуальні строки по можливості продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

За таких обставин, суд з урахуванням вищезазначених правових норм, дійшов висновку про те, що прокурор звернувся за захистом порушеного права належним чином та у строк визначений законом, оскільки строки позовної давності передбачені нормами статті 257 Цивільного Кодексу України продовжені.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 7, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАТТОР" (с.Шевченко, Вознесенський район, Миколаївська область, 56553, код ЄДРПОУ 32178635) на користь держави в особі Дорошівської сільської ради (вул.Миру, 65, с.Дорошівка, Миколаївська область, 56670, код ЄДРПОУ 04376222) земельну ділянку з кадастровим номером 4822085400:10:000:0708 площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІАТТОР" (с.Шевченко, Вознесенський район, Миколаївська область, 56553, код ЄДРПОУ 32178635) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, р/р UA748201720343150001000000340) судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України

Повне рішення складено 23.11.2023.

Суддя Н.О. Семенчук