Рішення

від 09.11.2023 по справі 916/2779/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2779/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 33/3, код ЄДРПОУ 39322975)

про стягнення 10300289,56 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Чабан І.А., діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Грошева К.О., адвокат, діє на підставі ордеру

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Морський торговельний порт Чорноморськ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг про стягнення 10300289,56 грн., з яких: 6369307,09 грн. основного боргу, 179021,39 грн. 3% річних, 1009512,55 грн. інфляційних втрат та 2742448,53 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2017 №17/173-о/д щодо повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.07.2023 об 11:15.

20.07.2023 за вх.№24582/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору, а в решті позову відмовити та вказує, зокрема, наступне:

- відповідач зазначає, що визнає розмір заявленої позивачем основної заборгованості та обставину порушення строків її оплати, проте зазначає, що позивачем допущено неточності та помилки при її відображенні, разом з тим відповідач категорично заперечує проти заявлених штрафних санкцій та інших нарахувань на заборгованість, окремо вказує, що відповідачем здійснювались часткові погашення заборгованості за заявлений період, а на час подання цього відзиву - проведено повну оплату заявленої позивачем заборгованості;

- відповідач вказує на часткову оплату заборгованості 13.01.2022 та 19.05.2022, на підтвердження чого самим позивачем надано копії відповідних платіжних доручень: 1) ЦБ 0405 від 13.01.2022 на суму 590500,27 грн.; 2) ЦБ 0406 від 13.01.2022 на суму 229639 грн.; 3) ЦБ 1349 від 19.05.2023 на суму 594043,27 грн.; 4) ЦБ 1348 від 19.05.2023 на суму 231016,83 грн.; 5) ЦБ 1347 від 19.05.2023 на суму 601765,84 грн.; 6) ЦБ 1346 від 19.05.2023 на суму 234020,05 грн., проте з незрозумілих причин позивачем вказано, що за вказаними платіжними дорученнями відповідачем здійснено оплату лише за рахунком АН/12 596 від 30.11.2021 (тобто за листопад 2021 року), проте, як вбачається з рахунку АН/12 596 від 30.11.2021 - сума до сплати складала 820139,27 грн., а загальна сума проведених платежів - 2480985,26 грн.; за вказаними платежами відповідач повністю погасив заборгованість перед позивачем за листопад 2021 року, грудень 2021 року та січень 2022 року, що не відображено у таблиці розрахунку заборгованості позивача, наведеному в позовній заяві та розрахунку заборгованості та штрафних санкцій, долученому до позовної заяви в якості додатку;

- відповідач наголошує, що позивачем безпідставно не вказано, що на момент подання позову відбулось повне погашення заборгованості за періоди - листопад 2021 року, грудень 2021 року та січень 2021 року, хоча залишок заборгованості при цьому і було відображено коректно, з урахуванням викладеного, безпідставними є нарахування, наведені в розрахунку заборгованості за листопад 2021 року, оскільки повне погашення за цей період відбулось 13.01.2022, а не 19.05.2023, як про це зазначає позивач; щодо залишку заборгованості за період лютий 2022 року - квітень 2023 року, то відповідачем було здійснено її повну оплату 14.07.2023, на підтвердження чого надано платіжні доручення №608 від 14.07.2023 на суму 4585901,10 грн. та №609 від 14.07.2023 на суму 1783405,97 грн., отримані з системи інтернет-банкінгу, таким чином відповідач вважає, що спір між сторонами щодо стягнення визначеної договором частки орендної плати відсутній у зв`язку з її сплатою;

- відповідач звертає увагу, що договір оренди нерухомого майна, на який як на правову підставу позову посилається позивач, укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та ТОВ Еко-Ресурс-Холдинг, а ДП МТП Чорноморськ хоч і є балансоутримувачем такого майна, однак не є стороною договору, вказаний договір погоджено ДП МТП Чорноморськ як балансоутримувачем, ним визначено право позивача на отримання 30% орендної плати, однак сам договір від цього не змінюється на тристоронній, а позивач не набуває статусу сторони цього договору, у той же час в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається виключно на договір та положення цивільного та господарського кодексів, що регулюють договірні правовідносини; тлумачення зазначених положень, зокрема ст.ст. 526, 530, 611, 627, 629 ЦК України, дає підстави стверджувати, що вони застосовні за встановлення між учасниками правовідносин договірного їх регулювання, що, на думку відповідача, спростовує можливість їх застосування у правовідносинах між ДП МТП Чорноморськ та ТОВ Еко-Ресурс-Холдинг у силу відсутності між ними договірних правовідносин;

- відповідач наголошує, що в п.3.7 договру передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати; за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку; попри те, що в договір внесено права балансоутримувача, зокрема в розділ 8 договору, ці положення підлягають системному тлумаченню та застосуванню зі змістом решти норм договору, зокрема п.3.7; враховуючи зазначене, стягнення заборгованості та решти нарахувань за договором є виключним правом сторони договору - орендодавця, а не балансоутримувача; Фондом державного майна України в особі його відділення позову до відповідача не заявлялось, зокрема і в частині платежів, що підлягають відрахуванню балансоутримувачу, також до позову не додано жодних доказів, що ініціатива звернення до суду виходила від орендодавця, чи хоча б погоджена ним; підсумовуючи викладене, на думку відповідача, позов є безпідставним та передчасним, а договір не може слугувати правовою підставою для заявлення позовних вимог у цій справі, оскільки балансоутримувач не є його стороною, а права останнього, зазначені в договорі, нерозривно пов`язані з правами та волею орендодавця, які ним не реалізовувались;

- відповідач вважає, що у контексті обставин цієї справи та правовідносин між сторонами відповідач заперечує покладення на нього фінансової відповідальності у вигляді сплати неустойки за його порушення, оскільки таке порушення відбулось не з волі відповідача, а в силу обставин непереборної сили - блокування морських перевезень, обмежень в роботі порту Чорноморськ внаслідок військової агресії російської федерації та введення воєнного стану, що в свою чергу засвідчується повідомленням Торгово-промислової палати України №2024/02.0-71 від 28 лютого 2022 року, розміщеним на офіційному сайті ТПП України; окрім того, що обставини, на які посилається відповідач мають всі ознаки форс-мажору (не залежать від волі учасників відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; непереборними, та унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов), то вони також перебувають у системно-логічному зв`язку з порушенням зобов`язання, оскільки блокування порту Чорноморськ внаслідок бойових дій, мінування Чорного моря, ризику піратства з боку чф рф, унеможливило ведення операційної діяльності відповідачем, і як наслідок, надходження грошових коштів та сплати орендної плати; на підтвердження вказаного системного зв`язку та того, як проявився форс-мажор на результатах господарської діяльності відповідача, надаються документи фінансової звітності;

- відповідач вказує, що укладаючи договір оренди, сторони у п.3.7 передбачили, що на суму заборгованості нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, попри те, що договір укладався за наслідком проведення аукціону ФДМУ та відповідач не мав змоги впливати на його умови, встановлення такого розміру пені є звичним для господарських зобов`язань, у той же час, розмір облікової ставки НБУ станом на дату укладення договору оренди складав 12,5% річних, а з початком війни на території України та в силу об`єктивних негативних економічних процесів такий розмір зріс до 25% річних, тобто вдвічі; окрім того, позивачем заявлено до стягнення 6369307,09 грн. основної заборгованості та 2742448,53 грн. пені, що складає майже половину від суми основного боргу та не може бути визнаним співмірним, розумним та справедливим розміром відповідальності; у разі якщо судом будуть відхилені доводи відповідача, відповідач вважає, що справедливим та співмірним буде зменшення пені, заявленої позивачем, до 50000 грн, про що і просить суд.

Підготовче засідання 21.07.2023 об 11:15 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги. Ухвалою суду від 27.07.2023 підготовче засідання призначено 05.09.2023 о 10:15.

31.07.2023 за вх.№25959/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив позивач вказує, зокрема, наступне:

- позивач зазначає, що ДП МТП Чорноморськ не заперечує щодо закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, оскільки на сьогоднішній день основна заборгованість за договором оренди №17/173-о/д від 31.07.2017 в сумі 6369307,09 грн., 14.07.2023 оплачена відповідачем;

- позивач вказує, що дійсно під час здійснення розрахунку та зазначення суми сплаченої боржником, було допущено помилку розрахунку щодо рахунку №12 596 від 30.11.2021 та рахунку №13 958 від 31.12.2021, а саме: невірно зазначено оплату згідно платіжного доручення ЦБ 0405 від 13.01.2022 на суму 590500,27 грн., проте, як і зазначалось відповідачем у відзиві, залишок заборгованості був зазначено коректно, разом з тим відповідач здійснив оплату по рахунку АН/12 596, 13.01.2022, натомість строк, визначений для оплати даного рахунку - 12.12.2021, тобто, відповідач оплатив заборгованість по вказаному рахунку з порушення строку виконання зобов`язання в 32 дні, а тому позивачем за цей період були нараховані штрафні санкцій, які зазначені в розрахунку заборгованості; на підставі вищевикладеного, позивач надає розрахунок з урахуванням неточностей;

- позивач звертає увагу, що заборгованість відповідача перед позивачем утворилась з 13.12.2021, тобто до військової агресії російської федерації; відповідач посилається на лист ТПП, однак, на переконання позивача, засвідчення існування таких обставин відбувається за кожним окремим випадком; в даному випадку заборгованість розпочалась з 2021 року до військової агресії рф, що унеможливлює в даному випадку розглядати посилання на ці обставини та не є достатнім доказом невиконання зобов`язань за договором оренди та не є підставою для зменшення штрафних санкцій; окрім того, з серпня 2022 року всі суб`єкти господарської діяльності, які працюють в акваторії Чорноморського морського порту частково відновили свою роботу в рамках т.з. зернової угоди, на підставі вищевикладеного відповідач не довів, що саме перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану, твердження про порушення зобов`язання через вплив непереборної сили є необґрунтованим;

- позивач наголошує, що нарахування штрафних санкцій, а саме: встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, є обґрунтованим та таким, що обумовлено договором оренди та законом; зменшення розміру пені до 0,78%, як того просить відповідач, нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав за інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги, тобто, сума пені порівняно з основним боргом становить менше 43%, що абсолютно нормально та не перебільшує розміру основної заборгованості, а зменшення пені до 50000 грн., що становить менше 0,78% від суми основного боргу - є неприпустимим, та таким, що порушує права позивача, передбачені договором оренди.

08.08.2023 за вх.№26915/23 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які прийнято судом до розгляду. У поданих запереченнях відповідач наводить аналогічні доводи, які викладені ним у відзиві на позов та, підсумовуючи, додатково вказує, що заявлена позивачем пеня є нічим іншим як способом збагачення, окремо враховуючи, що право кредитора на сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, яким скористався позивач при зверненні з позовом, в повній мірі захищають його майновий інтерес у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів, а про понесення будь-яких збитків, які мають зв`язок з порушенням строку виконання зобов`язання не заявлялось взагалі.

29.08.2023 за вх.№29487/23 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданих поясненнях позивач, зокрема, вказує, що відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною; обрання певного засобу правового захисту є правом особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а встановлення законом або договором положень, які обмежують можливість реалізації права на судовий захист є недійсними та нікчемними в силу закону і не потребують їх додаткового оскарження; оскільки відповідач не виконав п.3.6 договору, який також визначає право на балансоутримувача, а саме: не здійснював вчасного перерахування коштів за рахунками позивача (балансоутримувача), як того вимагають умови договору, тим самим спричинив порушення прав позивача.

У підготовчому засіданні 05.09.2023 судом у протокольній формі продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.09.2023 об 11:00. У підготовчому засіданні 28.09.2023 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.10.2023 об 11:30.

19.10.2023 за вх.№37264/23 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, а сама: платіжні доручення про сплату основного боргу, які залучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.10.2023 судом оголошено перерву до 09.11.2023 о 14:00.

У судовому засіданні 09.11.2023 судом у протокольній формі закрито провадження у справі в частині стягнення 6369307,09 грн. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У судовому засіданні 09.11.2023 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.11.2023 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Справа №916/2779/23 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом та оголошеним загальнодержавним карантином, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У судовому засіданні 09.11.2023 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 09.11.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

31.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг (орендар, відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від №17/173-о/д, який погоджено з балансоутримувачем - Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ (позивач).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: частину нежитлових приміщень адміністративно-побутової будівлі (інв.№4081, реєстровий №1125672.2.РАЯИЮК0726) та будівлю складу №24 (інв.№4083, реєстровий №1125672.2.РАЯИЮК0728) з рампою та навісом, відкритий майданчик (мостіння), що прилягає до складу №24, загальною площею 20020,10 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Сухолиманська, 72, 73 (далі - майно), що обліковується на балансі Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, станом на 31 січня 2017 року та становить 71786325 (сімдесят один мільйон сімсот вісімдесят шість тисяч триста двадцять п`ять грн.) гривень.

Згідно з п.1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення вантажно-складського комплексу (розміщення офісів - 738,40 кв.м, складів та інше використання нерухомого майна - 19281,70 кв.м).

За п.2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

У відповідності до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (надалі - Методика розрахунку), Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.11 №906 та протоколу засідання конкурсної комісії від 09.06.2017 №371 та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2017) - 1154000 (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі гривень) гривень; з урахуванням п.5.2 цього договору додатково протягом року з моменту укладання договору оренди орендар щомісячно сплачує відкоригований розмір орендної плати, а саме: різниця між орендною платою за перший місяць оренди та орендною платою з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць, який розраховується Державною службою статистики України згідно вимог чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 3.6, 3.7 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 до 30 % щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж; одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві, 30% - балансоутримувачу; орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати; за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.

Згідно з п.5.7 договору орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується призначення платежу за зразком, який надає орендодавець).

За п.8.2 договору орендодавець та балансоутримувач мають право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягненні збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об`єкту оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.

Відповідно до п.9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п.10.1 договору цей договір укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років, що діє з 31 липня 2017 року до 31 липня 2032 року включно.

Додатком до договору виступає розрахунок плати за оренду державного нерухомого майна.

В матеріалах справи наявний акт від 04.08.2017 приймання-передавання державного нерухомого майна до договору оренди від 31.07.2017, який підписано з боку орендаря, орендодавця та погоджений з балансоутримувачем.

01.02.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг (орендар, відповідач) укладений договір про внесення змін до договору оренди 31.07.2017 (обліковий номер договору 209840911602) нерухомого майна, що належить до державної власності, який погоджено з балансоутримувачем - Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ (позивач). Вказаним договором сторони внесли зміни до п.5.6 та розділу 11 договору.

В матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття (надання послуг) за договором №17/173-о/д від 31.07.2021, а саме: АН/12 596 від 30.11.2021 на суму 1968334,25 грн.; АН/13958 від 31.12.2021 на суму 1980144,25 грн.; АН/1 28 від 31.01.2022 на суму 2005886,13 грн.; АН/2 228 від 28.02.2022 на суму 1674055,25 грн.; АН/3 304 від 31.05.2022 на суму 36370,87 грн.; АН/3 615 від 30.06.2022 на суму 1162449,38 грн.; АН/3 843 від 31.07.2022 на суму 1170586,54 грн.; АН/ 4 284 від 31.08.2022 на суму 1183462,99 грн.; АН/4 810 від 30.09.2022 на суму 1205948,77 грн.; АН/5 154 від 31.10.2022 на суму 1235804,56 грн.; АН/5 509 від 30.11.2022 на суму 1244455,19 грн.; АН/5 810 від 31.12.2022 на суму 1253166,37 грн.; АН/300 від 31.01.2023 на суму 1263191,70 грн.; АН/574 від 28.02.2023 на суму 1272034,04 грн.; АН/839 від 31.03.2023 на суму 1291114,56 грн.; АН/1 161 від 30.04.2023 на суму 1293696,79 грн. Також в матеріалах справи наявні рахунки, номери, дати та суми співпадають з вищезазначеними актами. Окрім того, в матеріалах справи наявні роздруківки знімки екрана з системи 1С Підприємство щодо вищевказаних рахунків.

У листі від 22.03.2023 №61/01.1-3 відповідач просив позивача надсилати електронні рахунки за договором на визначену у листі електронну адресу.

В матеріалах справи наявний реєстр видачі рахунків та актів приймання-передачі робіт представнику клієнта - ТОВ Еко-Ресурс-Холдинг.

В матеріалах справи наявні надані позивачем розрахунки заборгованості за договором №17/173-о/д від 31.07.2017, відповідно до якого: 6369307,09 грн. основного боргу, 1009512,55 грн. інфляційних втрат, 2742448,53 грн. пені та 179021,39 грн. 3% річних.

Так, в матеріалах справи наявні платіжні доручення про сплату відповідачем на користь позивача орендної плати за договором від 31.07.2017, а саме: №ЦБ000000405 від 13.01.2022 на суму 590500,27 грн.; №ЦБ000000406 від 13.01.2022 на суму 229639 грн.; №ЦБ000001346 від 19.05.2023 на суму 234020,05 грн.; №ЦБ000001347 від 19.05.2022 на суму 601765,84 грн.; №ЦБ000001348 від 19.05.2022 на суму 231016,83 грн.; №ЦБ000001349 від 19.05.2022 на суму 594043,27 грн.

В матеріалах справи наявні надані відповідачем документи на підтвердження власних доводів у справі, а саме: розрахунок основного боргу; платіжні доручення про сплату основного боргу (№609 від 14.07.2023 на суму 1783405,97 грн.; №608 від 14.07.2023 на суму 4585901,10 грн.; №604 від 14.07.2023 на суму 8117029,92 грн.); лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили): військову агресію рф проти України; баланс відповідача станом на 31.12.2022; звіт про фінансові результати за 2022 рік.

Також в матеріалах справи наявні довідки щодо поточної кредиторської заборгованості ДП Морський торговельний порт Чорноморськ перед контрагентами станом на 31.12.2021, 31.12.2022, 31.07.2023.

Неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №17/173-о/д від 31.07.2017 щодо повної та своєчасно сплати орендної плати стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Під час розгляду судом даної справи відповідачем було сплачено заявлену до стягнення суму основного боргу у розмірі 6369307,09 грн. та судом у протокольній формі було закрито провадження у справі в цій частині у зв`язку з відсутністю предмета спору. Таким чином, на розгляді суду залишаються позовні вимоги про стягнення 2742448,53 грн. пені, 179021,39 грн. 3% річних та 1009512,55 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Закон України Про оренду державного та комунального майна визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Порядок розподілу орендної плати для об`єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.

Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483, визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України Про оренду державного та комунального майна

За п.132 Порядку у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління МКІП , - на період до 31 грудня 2021 р., та державних підприємств, організацій, установ та закладів, яким указом Президента України надано статус національних та які провадять діяльність з організації конгресів і торговельних виставок) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків балансоутримувачу майна.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан.

Згідно з ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач у відзиві вказував на форс-мажорні обставини - введення воєнного стану в Україні із посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, та, на переконання відповідача, вказані обставини вплинули на строки розрахунків за зобов`язаннями відповідача.

При цьому, господарський суд враховує висновки, викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, а саме: форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

Приймаючи до уваги відсутність відповідного сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин саме у спірних правовідносинах, господарський суд не вбачає підстав, а відповідачем не доведено наявності таких підстав для застосування до спірних правовідносин умов форс-мажорних обставин, натомість обставини, на які відповідач посилається, беруться господарським судом до уваги при вирішення питання щодо можливості зменшення розміру неустойки.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, господарський суд вказує, що виходячи з наявних матеріалів справи, господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.07.2017 №17/173-о/д в частині здійснення повної та своєчасної сплати орендної плати, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму 6369307,09 грн., що підтверджена матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, яку відповідач сплатив під час розгляду даної справи та за якою судом було закрито провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Іншого відповідачем не доведено.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сплата відповідачем пені передбачена п.3.6 договору.

Водночас частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність/відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Відповідачем у відзиві заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Вирішуючи питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів завдання позивачу збитків саме внаслідок дій відповідача у визначених у цій справі правовідносинах, враховуючи військову агресію російської федерації проти України та її негативні наслідки, які вплинули на обох сторін, зокрема, щодо ведення нормальної господарської діяльності, а також дослідивши інтереси сторін, які заслуговують на увагу, виходячи із принципу збалансованості інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, яку належить стягнути з відповідача до 10% та визначити її справедливий розмір у сумі 274244,85 грн.

Посилання відповідача на те, що стягнення заборгованості та решти нарахувань за договором є виключним правом сторони договору - орендодавця, а не балансоутримувача та на те, що за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку та попри те, що в договір внесено права балансоутримувача, зокрема в розділ 8 договору, ці положення підлягають системному тлумаченню та застосуванню зі змістом решти норм договору, зокрема п.3.7, не приймаються судом до уваги в якості підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки як було встановлено судом, договором та Порядком №483 визначається розподіл орендної плати, з якої 30% належить балансоутримувачу, разом з тим, п.8.2 договору передбачено право у балансоутримувача ініціювати, зокрема, стягнення заборгованості та пені. В даному випадку, господарський суд вважає, що у балансоутримувача наявне право на звернення до суду за захистом своїх прав щодо стягнення як основного боргу, так і пені, оскільки договором дотримана необхідна письмова форма узгодження розміру пені та порядку її нарахування, а посилання відповідача на п.3.7 договору на переконання суду не може бути підставою для обмеження балансоутримувача, який має право на 30% орендної плати, в можливості звернутись до суду за захистом своїх прав.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, встановивши вірність цих розрахунків та відповідність вимогам чинного законодавства, приймаючи до уваги відсутність контррозрахунків з боку відповідача та висновки суду про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань у спірних правовідносинах, враховуючи право позивача на отримання відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації за неналежне виконання зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ позовних вимог про стягнення з відповідача 179021,39 грн. 3% річних та 1009512,55 грн. інфляційних втрат.

Іншого відповідачем не доведено.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених Державним підприємством Морський торговельний порт Чорноморськ позовних вимог та стягнення з відповідача 274244,85 грн. пені, 179021,39 грн. 3% річних та 1009512,55 грн. інфляційних втрат, в решті позову судом відмовляється.

Інші наявні в матеріалах справи докази вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко-Ресурс-Холдинг (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 8, офіс 33/3, код ЄДРПОУ 39322975) на користь Державного підприємства Морський торговельний порт Чорноморськ (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6, код ЄДРПОУ 01125672) 274244 /двісті сімдесят чотири тисячі двісті сорок чотири/ грн. 85 коп. пені, 179021 /сто сімдесят дев`ять тисяч двадцять одну/ грн. 39 коп. 3% річних, 1009512 /один мільйон дев`ять тисяч п`ятсот дванадцять/ грн. 55 коп. інфляційних втрат та 21941 /двадцять одну тисячу дев`ятсот сорок одну/ грн. 68 коп. судового збору.

3.В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24 листопада 2023 р.

Суддя Ю.С. Бездоля