Ухвала

від 20.11.2023 по справі 539/4427/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/4427/23 Номер провадження 11-сс/814/1071/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

за участі прокурора - ОСОБА_6 ,

представника володільця майна - адвоката ОСОБА_7 ,

власника майна - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2023 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про арешт, вилученого під час огляду місця події від 22.09.2023 року майна, а саме:

- трактора колісного „МТЗ-80", д.н.з. НОМЕР_1 , зі свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 ;

- причепа „ПСЕ-20-1", д.н.з. НОМЕР_3 , зі свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_4 , в якому знаходилось зерно сої, в кількості 7 тон;

- комбайна зернозбирального „Є-517", д.н.з. НОМЕР_5 , зі свідоцтвом про реєстрацію машини серія НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_10 .

Як вбачається зі змісту клопотання, слідчим відділом Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023172040000065 від 30.08.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-2 КК України.

В клопотанні слідчого зазначено, що за матеріалами ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Лубенської окружної прокуратури Полтавської області встановлено випадки здійснення невстановленими особами самовільного зайняття земельних ділянок, у тому числі земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення на території Лубенського району Полтавської області.

22.09.2023 року під час огляду місця події, а саме: земельної ділянки поблизу с.Лазірки Лубенського району Полтавської області (кадастровий номер 5323683000:00:011:0065, площею 23,67 га.), яка належить на праві власності Лазірківській сільській раді, було виявлено сільськогосподарську техніку, яка використовувалася для збору та перевезення урожаю та зерно сої в ній. Вказана земельна ділянка в оренду (суборенду) особам не передавалася.

Постановою старшого слідчого Лубенського РВП в Полтавській області вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

З огляду на вказане, в ході досудового розслідування виникла необхідність у збереженні майна, яке є об`єктом кримінально-протиправних дій, а також може бути використано як доказ у кримінальному провадженні. Збереження майна на час проведення досудового розслідування можливе лише за умови накладення арешту на час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя вказав на відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки прокурором не доведено наявності розумних підстав вважати, що вказані матеріальні об`єкти є доказом злочину у вказаному кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв`язку із невідповідністю висновків фактичним обставинам провадження, та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на виявлене та вилучене під час огляду місця події майно. Вказує, що дане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, є матеріальними об`єктами, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже потребують вжиття заходів щодо їх збереження.

Представник ОСОБА_11 та власники майна ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з`явились. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, прокурора, який просив підтримати подану апеляційну скаргу, думку представника ОСОБА_7 та власника майна ОСОБА_8 , які вважали ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до такого висновку.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт вилученого під час огляду місця події майна, прокурор зазначив, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Розглядаючи клопотання слідчого, слідчий суддя перевірив вказані обставини та дійшов правильного висновку про те, що законних підстав для накладення арешту немає.

Диспозицією ч.2 ст.197-1 КК України передбачено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб, або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення являються земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Об`єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються ЗК та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом злочину є земельна ділянка як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), яка володіє нею на інших законних підставах (наприклад, на підставі договору оренди). Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огорожуванні ділянки, знищенні і встановленні „своїх" межових знаків, у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт, завезення і розміщення будівельних матеріалів тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як „власник" чи „законний користувач" і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Обставин, які б підтверджували, що вилучена під час огляду місця події сільськогосподарська техніка містить на собі сліди кримінального правопорушення, немає.

Доказове значення цієї техніки та урожаю сої для доведення факту вчинення зазначених у диспозиції статті дій, є сумнівним. Слідчим належним чином не мотивовано мету зберігання зерна сої в якості речових доказів. Більше того, жодних пояснень про те, яким саме чином буде збережено сільгосппродукцію, яка є такою, що швидко псується, апеляційна скарга не містить та прокурор під час апеляційного розгляду не навів.

Крім того, даних про те, що ОСОБА_12 , який являється власником трактора колісного „МТЗ-80", д.н.з. НОМЕР_1 ; ОСОБА_8 , який являється власником причепа „ПСЕ-20-1", д.н.з. НОМЕР_3 , в якому знаходилось зерно сої, в кількості 7 тон; та ОСОБА_13 , який являється власником комбайна зернозбирального „Є-517", д.н.з. НОМЕР_5 , вчиняли протиправні дії щодо самовільного зайняття земельної ділянки, матеріали провадження також не містять.

При цьому, у даному кримінальному провадженні жодній особі підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, оголошено не було.

Клопотання про накладення арешту на майно слідчий мотивував необхідністю забезпечення збереження речових доказів. Разом з тим, вказане майно не являється безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, що розслідується, та не відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Питання про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову та спеціальної конфіскації, про що вказує прокурор у апеляційній скарзі, слідчим суддею не вирішувалося та слідчий у своєму клопотанні про наявність таких підстав не заявляв.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що органом досудового розслідування не доведено законних підстав для накладення арешту, а тому ухвала слідчого судді є законною і підстав для її скасування немає.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Лубенської окружної прокуратури Полтавської області залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 жовтня 2023 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4