Рішення

від 24.11.2023 по справі 487/4813/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа №487/4813/20

Провадження №2/487/92/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2023 Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Афоніної С.М., за участю секретаря судового засідання Бахмуцької А.І., Ященко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності , -

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 , її представники - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, виходячи із презумпції правомірності володіння сторонами майна та просив встановити, що у повне користування та володіння відповідача переходить квартира АДРЕСА_1 , з виключенням його із співвласників вказаного житла, встановити, що у повне користування та володіння відповідача переходить офісне приміщення зареєстроване за ТОВ «Екос-сателіт», розташоване за адресою АДРЕСА_2 , з виключенням його із співвласників вказаного нерухомого майна, встановити, що в його повне користування та володіння переходить гараж № НОМЕР_1 в АГК «Волга» м. Миколаєва, з виключенням відповідача із співвласників вказаного нерухомого майна, встановити, що в його повне користування та володіння відповідача переходить автомобіль «Мазда» держаний номер НОМЕР_2 , з виключенням відповідача із співвласників вказаного автомобіля та стягнути з відповідача на його користь компенсацію вартості майна у розмірі 1609544 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначив, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 07.03.1987 по квітень 2015 року, шлюб розірвано рішенням суду 28.03.2016. Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано у власність частина службового приміщення про АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, з проведенням реконструкції даного приміщення, за рахунок коштів їхньої родини із створенням житлового об`єкту, якому надано нову адресу АДРЕСА_3 , на підставі чого видано 02.02.2012 свідоцтво про право спільної часткової власності на вказану квартиру по частки за кожним, на підставі договору купівлі-продажу від 26.06.2000 на його ім`я придбано гараж № НОМЕР_1 в авто гаражному кооперативі «Волга», рішенням суду від 20.04.2016, вказаний гараж визнаний спільною сумісною власністю подружжя по частки кожному, на підставі договору купівлі-продажу придбано на його ім`я автомобіль «Мазда», який рішенням суду від 20.04.2016, визнаний спільною сумісною власністю подружжя по частки кожному. Крім того, під час шлюбу на нього та відповідача як власників зареєстроване ТОВ «Екос-сателіт» та на підставі договору купівлі-пролажу , укладеного директором ТОВ «Екос-сателіт» ОСОБА_5 , у ТОВ «Люкс-Буд» було придбано 529/1000 часток нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_2 , внаслідок реконструкції до 2012 року було створене офісне приміщення для роботи ТОВ «Екос-сателіт» та виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 17.12.2012 ТОВ «Екос-сателіт» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, державну реєстрацію прав власності на офісне приміщення проведено реєстратором ММБТІ. За технічним паспортом станом на 11.11.2011 офісне приміщення складається з основних приміщень, коридорів, вбиральні, вмивальні, кладової та топочної, загальною площею 113,9 кв.м., основна 72,5 кв.м та допоміжна 41, 4 кв.м. Відповідач користується офісом, який передала в оренду стороннім особам та з цього отримує прибутки. У 2005 році він та відповідач були засновниками ТОВ «Екос-сателіт», працювали в ньому на різних посадах, приводили разом приміщення до належного для роботи стану за власні кошти, в подальшому відповідач усунула його з власників, але статутний капітал товариства, який складає 1053750 грн., є їхньою спільною сумісною власністю, набутою у шлюбі.

Ухвалою від 02.09.2020 відкрите провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

29.10.2020 відповідач надала відповідь на відзив в якому просила в задоволенні позову відмовити через його необґрунтованість посилаючись на те, що позивач подав позов лише 26.08.2020, з порушенням строків позовної давності, враховуючи, що рішення про розірвання шлюбу ухвалене судом 20.04.2016 та набрало законної сили 30.04.2016. Позивачем не надано доказів неможливості виконання рішення про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення у кв. АДРЕСА_1 . Відсутні докази про участь позивач у формуванні статутного капіталу ТОВ «Еко-сателіт», сам по собі факт набуття відповідачем під час шлюбу прав засновника вказаного товариства, не дає правових підстав вважати майно товариства спільним майном подружжя. Надані позивачем докази - звіт про оцінку квартири викликають сумніви щодо дотримання оцінювачем відповідних стандартів оцінки.

07.12.2020 позивач надав до суду заяву про відмову від частини позовних вимог.

08.12.2020 позивач надав нову редакцію позовної заяви (із зміненим предметом позову) до ОСОБА_2 та просив визнати за ним право власності на частку офісного приміщення зареєстрованого за ТОВ «Екос-сателіт», розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , оціночною вартістю 1637128 грн., як майна набутого під час перебування подружжя у шлюбі.

Ухвалою від05.03.2021,заяву ОСОБА_1 провідмову відчастини позовнихвимог тапро поверненнянадміру сплаченогосудового зборузадоволено частково, закритепровадження усправі запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнанняодноособової власностіпозивача тавідповідача намайно набутепри перебуванніу шлюбіта витребуваннягрошової компенсаціїв частиніпередачі увласність відповідача ОСОБА_2 квартири заадресою: АДРЕСА_2 ;встановлення переходуу користуваннята володінняпозивача ОСОБА_1 гаражу № НОМЕР_1 в АГК«Волга» тавстановлення переходуу власністьостаннього легковогоавтомобіля «Мазда»дер.№ НОМЕР_2 , прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно набуте у шлюбі від 08.12.2020 зі зміною предмета позову в порядку ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Ухвалою від 14.05.2021 закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

23.09.2021 представник позивача надав до суду уточнення позовних вимог та просив також зобов`язати відповідача надати дублікат ключів від вхідних замків офісного приміщення, надати дані коду доступу до електронної сигналізації, а також стягнути з відповідача судові витрати проведення оціночного висновку у розмірі 800 грн. та 3000 грн. правової допомоги.

Ухвалою від 23.09.2021 відмовлено у прийнятті до розгляду заяву від 23.09.2021 та повернути її заявнику.

04.10.2023 відповідач надала до суду пояснення в яких зазначила, згідно договору купівлі-продажу від 22.05.2009, Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2012, витягу про державну реєстрацію прав від 27.12.2017 офісне приміщення за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності ТОВ «Екос-сателіт», та не має відношення до спільної сумісної власності колишнього подружжя позивача та відповідача, тому не підлягає поділу, виходячи з вимог ст.. 60, 61,63, 69, 70 СК України, ст.. 62, 66 ГК України та ст. 91, 368 ЦК України, право власності на майно, придбане господарським товариством на підставі договору купівлі-продажу у іншої юридичної особи, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Майно господарського товариства належить йому на праві власності і не може належите на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може одночасно належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) товариства та його подружжю (колишньому подружжю).

В судовомузасіданні позивачпідтримав своївимоги просивпро задоволенняпозову,підтримав викладенів позовіобставини,зазначивши,що під часперебування вшлюбі звідповідачем з07.03.1987по 04.04.2016.У 2005році він,відповідач та ОСОБА_5 стали засновникамиТОВ «Екос-сателіт», його часткау Статутномукапіталі становила49,7%.В подальшому ОСОБА_2 провелазбору танезаконно вивелайого та ОСОБА_5 із засновників таотримала 100%частку утоваристві,будь-якихгрошей вінне отримував,рішення зборівне оскаржував. ТОВ«Екос-сателіт»належить нежитловеприміщення,розташоване по АДРЕСА_2 ,яке булопридбане товариствому 2012році,він працюваву товариствідо 2015року,після подавпозов пророзірвання шлюбу тавідповідачка забралау ньогоключі тавін немає доступудо приміщеннятовариства. Оскількимайно нежитлове приміщенняпридбано підчас шлюбу,тому вважаєйого спільниймайном подружжята вінмає правовласності на часткунежитлового приміщення,розташованого по АДРЕСА_2 , оскількимайно належитьсаме ОСОБА_2 ,яка є100%кінцевим бенефіціарнимвласником майна ТОВ «Екос-сателіт», зокрема нежилого приміщення.

В судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, просив їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що вона, позивач та ОСОБА_5 були засновниками ТОВ «Екос-сателіт», на балансі товариства було приміщення по АДРЕСА_4 . Згодом придбали нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу від 22.05.2009, за кошти від продажу приміщення по АДРЕСА_4 та кошти від господарської діяльності товариства, купівля відбулась із розстрочкою платежу, лише у 2012 році були виплачені повністю гроші за приміщення. Нежитлове приміщення юридично та фактично є власністю саме ТОВ «Екос-сателіт», перебуває на балансі товариства, яке сплачує за нього податки, робить ремонт тощо. Дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вийшли із засновників товариства, процедура відбулась відповідно до чинного законодавства, на зборах засновників, від вказаних засновників були надані нотаріально посвідчені заяви, про передачу їхніх часток ОСОБА_2 , після чого документи були передані державному адміністратору та були внесені зміни до Статуту товариства. Позивач дійсно працював на товаристві водієм, охоронцем, господарською діяльністю займалась фактично вона сама.

Також заявили про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки рішення про розірвання шлюбу ухвалено 28.03.2016.

07.11.2023 ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

24.11.2023 представник відповідача адвокат Важеніна С.А. подала до суду заяву про розгляд справи за її та відповідача відсутністю, позовні вимоги не визнали, просила відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши наявні у ній докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.03.1987, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.03.2016, яке набрало законної сили 08.04.2016.

Між сторонамивиник спірщодо нерухомогомайна- нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 , оскільки позивач вважає, що вказане нерухоме майно, яке було придбано на підставі договору купівлі-продажу, укладено 22.05.2009 між ТОВ «Люкс-Буд» та ТОВ «Екос-сателіт», належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як майно придбане під час перебування подружжя у шлюбі.

Судом встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екос-сателіт» ідентифікаційний номер 13849398, кінцевим бенефіарним власником (контролер) засновник юридичної особи є ОСОБА_2 30.07.1996 здійснено його державну реєстрацію, 16.06.2005 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради державна реєстрація включення відомостей про юридичну особу..

22.05.2009 між ТОВ «Люкс-Буд» та ТОВ «Екос-сателіт», від імені якого, на підставі Статуту, зареєстровано виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 06.06.2008 за №15221050006003178 та протоколу №43 від 11.09.2005, в особі директора ОСОБА_5 , було укладено договір купівлі-продажу приміщення загальною площею 118,4 кв.м., що складають 529/1000 частки нежитлових приміщень в житловому будинку літ. А-9, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «Екос-сателіт», відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2012, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради за №1291 від 21.11.2012, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №339641459 від 19.07.2023.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 , останній 18.02.2007 прийнятий по переводу на посаду водія ТВ «Екос-сателіт», 22.08.2012 прийнятий на посаду охоронника в ТОВ «Екос-сателіт» та був звільнений 27.01.2015

Статтею 60 СК Українивизначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи нормустатті 60 СК Українита визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Нормастатті 60 СК Українивважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1ст.70СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною першоюстатті 62 ГК Українивизначено, що підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці, а також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи (частина першастатті 113 цього ж Кодексу).

Частиною першоюстатті 63 ГК Українипередбачена класифікація підприємств за ознакою форми власності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.06.2019 у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19) погодилась із висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 917/1887/17, що характеристика юридичної особи як приватного підприємства - це характеристика того, на підставі якої власності його створено.

Отже, приватне підприємство - це не окрема організаційно-правова форма юридичної особи, а класифікуюча ознака юридичних осіб залежно від форми власності.

Відповідно до частини першоїстатті 84 ЦК Українитовариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об`єднання, що діють з метою одержання прибутку. Отже, якщо приватне підприємство створене для ведення підприємницької діяльності й розподілу прибутку між учасниками (засновниками), то таке приватне підприємство є підприємницьким товариством.

Згідно частини першоїстатті 91 ЦК Україниюридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Отже, юридичній особі може належати майно на праві власності.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 96 ЦК Україниюридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Пунктом 4 частини першоїстатті 115 ЦК Українивизначено, що господарське товариство є власником, зокрема, майна набутого на підставах, що не заборонені законом.

Нерухоме майно було набуто у власність ТОВ «Екос-сателіт», на підставі купівлі-продажу від 22.05.2009 та право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 зареєстровано за ТОВ «Екос-сателіт», відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.12.2012.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

В силуст. 655 ЦК Україниза договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи правову природу набуття права власності на спірне нерухоме майно ТОВ «Екос-сателіт», суд не погоджується із доводами позивача, щодо належності його до об`єкта права спільної сумісної власності подружжя, оскільки вказане нерухоме майно було придбано юридичною особою самостійно, як учасником цивільно-правових відносин, доказів придбання нерухомого майна за рахунок коштів подружжя ОСОБА_6 в період перебування у шлюбі, суду не надано.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18, суд дійшов висновку, що право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Вирішуючи зазначене в ухвалі Суду від 09.09.2020 питання нібито суперечності правових позицій щодо правового режиму спільного майна подружжя, за рахунок якого утворилося майно приватного підприємства, викладених у постановах Верховного Суду України (Верховного Суду), та з іншого боку позиції, наведеної в Рішенні Конституційного Суду України, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

У пункті 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 61 СК Українитреба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас у пункті 2.1 мотивувальної частини цього рішення зазначено, що власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя. Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

В абзаці п`ятому пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України вказано, що вклад до статутного капіталу та виділене зі спільної сумісної власності подружжя майно (кошти) передаються у власність приватного підприємства. Це твердження узгоджуватиметься з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України, у якій вказано, що майно приватного підприємства - це об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, якщо виходити з того, що в резолютивній частині мається на увазі приватне підприємство як єдиний майновий комплекс (про що також йдеться в зазначеному абзаці з посиланням настаттю 191 ЦК України), а не лише як юридична особа.

Отже, проведений аналіз свідчить, що висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України, слід розуміти так: статутний капітал приватного підприємства - юридичної особи або майно приватного підприємства - єдиного майнового комплексу можуть бути об`єктами права спільної сумісної власності подружжя (якщо вони не є об`єктами права особистої власності одного з подружжя).

Іншими словами, пункт 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України охоплює два різні випадки: перший - коли майно передано у власність юридичної особи, зареєстрованої як приватне підприємство. Тоді частка в статутному капіталі такої юридичної особи (але не її майно) може належати на праві приватної спільної сумісної власності подружжю; другий - коли йдеться про єдиний майновий комплекс, тобто про підприємство в розумінністатті 191 ЦК України, яке не передане як вклад юридичній особі, а використовується одним з подружжя без створення юридичної особи, зокрема, як фізичною особою - підприємцем. Тоді майно, яке входить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу (але не частка в статутному капіталі майнового комплексу, бо майновий комплекс не може мати статутного капіталу), може належати на праві спільної сумісної власності подружжю.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що в даному спорі, майно ТОВ «Екос-сателіт» належить на праві власності виключно юридичній особі, та об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 бути не може.

З цих самих підстав не можуть бути задоволені вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частку нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено по суті, відсутні підстави для застосування у даних правовідносинах наслідків пропуску строку позовної давності.

Відповідно д ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя С.М. Афоніна