Постанова

від 24.11.2023 по справі 460/2405/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада2023 року

м. Київ

справа № 460/2405/14-ц

провадження № 61-14317св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство «Українська залізниця»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -Львівська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Яворівського районного суду Львівської області у складі судді Поворозника Д. Б. від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О., від 04 вересня 2023 року, і виходив з наступного.

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2014 року державне територіально-галузеве об`єднання «Львівська залізниця», правонаступником якого є АТ «Укрзалізниця», вернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Львівська міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

2. Свої вимоги АТ «Укрзалізниця» мотивувала тим, що 31 березня 2014 року комісією в складі працівників державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця», представників Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області та жителів с. Рясне-Руська під час обстеження земельної ділянки АТ «Укрзалізниця» в межах території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області було виявлено, що на 4 км + 817 м - 4 км + 843 м дільниці Рясне-Кар`єрна, з правої сторони за ходом, при ширині смуги відведення Залізниці 60 м, на відстані 25 м від осі під`їзної колії на земельній ділянці смуги відведення залізниці знаходиться присадибна земельна ділянка, яка огороджена сітчастою огорожею і яку без будь-яких правових підстав самовільно захопив ОСОБА_1 .

3. Право АТ «Укрзалізниця» на земельну ділянку - смуги відведення в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, в тому числі на самовільно зайняту, виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не було припинене. Згідно з Положенням «Про землі, надані транспорту», затвердженим постановою Центрального виконавчого комітету СРСР № 58, ради народних комісарів СРСР № 50 від 07 лютого 1933 року, відповідно до якого землями, наданими транспорту, визнавались перелічені в статтях 4-8 цього Положення землі. Вказане Положення набрало чинності та діяло на вищевказаних землях із 1939 року, на підставі Закону СРСР «Про включення Західної України у склад СРСР із возз`єднанням її із УРСР» від 01 листопада 1939 року до набрання чинності постановою Ради Міністрів СРСР № 24 від 08 січня 1981 року «Про затвердження Положення про землі,надані транспорту».

4. АТ «Укрзалізниця» вказувала, що про те, що спірна земельна ділянка була зайнята об`єктами залізничної інфраструктури на момент чинності Положенням «Про землі, надані транспорту», про шо свідчить копія плану смуги відведення лінії Львів-Яворів Львівської залізної дороги в адміністративних межах Брюховицького, Івано-Франківського і Яворівського районів Львівської області 1950 року, який відповідно до статті 17 Закону України «Про основи містобудування» є містобудівною документацією, яка є основою, зокрема, для підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації та вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб. Із врахуванням діючих у зазначений період норм Земельного кодексу УРСР

від 25 жовтня 1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 1928 року, усі землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів (в тому числі народного комісаріату СРСР шляхів сполучення), рахуються закріпленими за ними та за відсутності їх згоди, можуть бути вилучені лише у спеціальному порядку.

5. Позивач вказував, що землі транспорту (зокрема, землі залізниць) відносилися до земель спеціального призначення,щодо яких був встановлений спеціальний порядок відводу, реєстрації землекористування та вилучення земельних ділянок. Відповідно до наведеного вище законодавства, яке діяло на момент виникнення в 1950 році права залізниці на землі смуги відведення в адміністративних межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області, вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не передбачалися, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення.

6. Із урахуванням зазначеного, АТ «Укрзалізниця» просило зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні ДТГО «Львівська залізниця», а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на 4 км + 817 м - 4 км + 843 м, з правої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар`єрна, шляхом демонтажу сітчастої огорожі, яка розміщена на цій земельній ділянці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області

від 15 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог АТ «Укрзалізниця» відмовлено.

8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що спірною земельною ділянкою (ділянка в межах Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на 4 км + 817 м - 4 км + 843 м, з правої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар`єрна) користується саме відповідач ОСОБА_1 , оскільки для таких висновків мають бути надані відповідні докази, які б беззаперечно вказували, яка саме спірна земельна ділянка перебуває у користуванні позивача, де проходить її межа, чи порушена межа цієї земельної ділянки відповідачем. Доводи позивача про те, що земельна ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, знаходиться в смузі відведення залізниці визнані необґрунтованими і недоведеними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року апеляційну скаргуАТ «Укрзалізниця» залишено без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня

2023 року залишено без змін.

10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право АТ «Укрзалізниця» порушене відповідачем. Позивачем не надано доказів, які б беззаперечно вказували на те, яка саме земельна ділянка відноситься до земель залізничного транспорту, де проходить її межа, чи порушена межа смугивідведення відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. АТ «Укрзалізниця» клопотання про призначення експертизи з метою підтвердження факту перетину (накладення) меж земельних ділянок та порушення його прав не заявляло. З наданих позивачем копій податкової декларації зі сплати земельного податку не вбачається, в яких саме межах знаходиться земельна ділянка, за яку позивач сплачував земельний податок, та чи вона територіально включає в себе спірну земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

11. 02 жовтня 2023 року АТ «Укрзалізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15 та у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 рокуу справі № 466/190/14-ц,

від 19 лютого 2020 року у справі № 466/1058/15-ц, від 17 листопада 2021 рокуу справі № 444/2195/18-ц, від 22 березня 2023 рокуу справі № 444/2298/18, (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

13. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що стороною позивача не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження права користування спірною земельною ділянкою є безпідставними. Наявність чи відсутність у землекористувача документів на земельну ділянку не змінює її правового статусу, оскільки його право вже визначено законом.

14. Заявник вказує, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження заявлених позовних вимог та порушеного права АТ «Укрзалізниця» на користування спірною земельною ділянкою, зокрема копія акту обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року, копія плану смуги відведення лінії Львів-Яворів Львівськоїзалізної дороги в адміністративних кордонах Брюховицького, Івано-Франківського і Яворівського районів Львівської області 1950 року, копія схеми накладення земельних ділянок громадян на землі ДТГО «Львівська залізниця» на спірній ділянці, яку виготовлено

КТ «Нові технології». Вимоги щодо виготовлення та отримання державного акту не діяли на момент набуття права користування земельною ділянкою, землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР від 1928 року.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. Згідно з копією акта обстеження земельної ділянки від 31 березня

2014 року, комісія у складі головного інженера відокремленого підрозділу «Підзамчіська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_2 , начальника сектора майнових та земельних ресурсів Львівської дирекції залізничних перевезень відокремленого підрозділу «Львівська дирекція залізних перевезень» ДТГО «Львівська залізниця» Коханця Т. А., провідного інженера відділу земельних ресурсів служби з управління майновими та земельними ресурсами ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_3 , інженера-землевпорядника відокремленого підрозділу «Підзамчівська дистанція» ДТГО «Львівська залізниця» Думчака І. С., за участю голови Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області Смокровської Е. П., спеціаліста-землевпорядника Рясне-Руської сільської ради ОСОБА_4 та мешканців села Рясне-Руська ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , провела обстеження земельної ділянки ДТГО «Львівська залізниця» в межах населеного пункту на території Рясне-Руської сільської ради. Виявлено, що на 4 км + 817 м - 4 км + 843 м, з правої сторони за ходом кілометрів дільниці Рясне-Кар`єрна, на відстані 25 м від осі під`їзної колії знаходиться присадибна земельна ділянка ОСОБА_1 протяжністю АДРЕСА_1 , яка огороджена сітчастою огорожею. Видимих ознак використання вказаної земельної ділянки під час комісійного обстеження не виявлено.

16. Позивачем надано копію схеми накладення земельної ділянки ОСОБА_1 на землі ДТГО «Львівська залізниця» в адміністративних межах населеного пункту (с. Рясне-Руське) на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області. Схема не місить дати складення, відсутнє прізвище, ім`я, по батькові особи, яка підписала цю схему.

17. «План границ полосы отвода линии Львов-Яворов Львовской ж.д.» не був затверджений виконкомом Рясне-Руської сільської ради, не містить умовного позначення ширини смуги відведення залізниці та позначення відстані, одиниці виміру відстані.

18. Згідно з довідкою № 816 від 05 лютого 2014 року, виданою відділом Держземагентства в Яворівському районі Львівської області, відповідно до річного звіту по формі 6-ЗЕМ станом на 01 січня 2014 року за Дистанція колії«Підзамче» (ПЧ-2) рахуються земельні ділянки: Рясне-Руська сільська рада площею 10,8 га, в межах населеного пункту, постійне користування.

19. Відповідно до довідки № 425 від 06 травня 2014 року, складеної Відокремленим підрозділом «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», підрозділом впродовж 2013-2014 року сплачувався земельний податок згідно декларації з плати за земельну ділянку, площею 10,8 га, яка розташована на території Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області.

20. Представник АТ «Укрзалізниця» у судовому засіданні суду першої інстанції повідомила, що на цей час колія на ділянці, біля якої проходить спірна земельна ділянка, є недіючою, однак в будь-який час її може бути відновлено.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

22. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

23. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

24. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

25. За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

26. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

27. У частині третій статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

28. Згідно з частиною першою, другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» землі, що надаються у користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до ЗК України та Закону України «Про транспорт».

29. Частиною другою статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

30. Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про транспорт» землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із ЗК України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об`єктів транспорту (частина перша статті 23 Закону України «Про транспорт»).

31. У відповідності до статті 68 ЗК України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

32. На підтвердження користування спірною земельною ділянкою,

АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» було надано план смуги відведення лінії Львів-Яворів Львівської залізної дороги

від 0,0 км до 48,66 м в адміністративних межах Брюховицького, Івано-Франківського і Яворівського районів Львівської області, який був розроблений проєктною організацією у 1950 році.

33. Слід зазначити, що нормативно-правовими актами, чинними на момент набуття залізницею права на земельні ділянки у 1950 році, а саме:

ЗК Української РСР від 25 жовтня 1922 року, Загальних основ землекористування та землеустрою, затверджених постановою ЦВК СРСР

від 15 грудня 1928 року, передбачалось,що землі, які знаходилися фактично у виключному віданні уповноважених органів, рахуються закріпленими за ними та за відсутності їхньої згоди можуть бути вилученими лише у спеціальному порядку. Виготовлення та отримання державного акта не передбачалося, а землі транспорту вважалися землями спеціального призначення, які використовувалися на підставі особливих положень про ці землі, відповідно до пунктів 54, 55 Загальних основ землекористування та землеустрою (постанова ЦВК СССР від 15 грудня 1928 року).

34. Із урахуванням викладеного слід дійти висновку, що АТ «Укрзалізниця» є належним користувачем зазначеної у плані відведення земельної ділянки і цей документ є належним доказом підтвердження права позивача на користування земельною ділянкою, розташованою у межах смуги відведення залізниці, яка відноситься до земель державної власності.

35. В позовній заяві позивач зазначав, що відповідач за відсутності правових підстав здійснив самовільне зайняття земельної ділянки, яка належить до земель залізничного транспорту та знаходиться в смузі відведення залізниці, що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 31 березня 2014 року.

36. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

37. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

38. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем АТ «Укрзалізниця» не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували, що на земельній ділянці в смузі відведення залізниці знаходиться присадибна земельна ділянка відповідача, яка огороджена сітчастою огорожею.

39. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

40. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

41. Суди при вирішенні спору звернули увагу, що з клопотанням про призначення експертизи у справі з метою підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог АТ «Укрзалізниця» до суду не зверталося.

42. Встановивши, що АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» не надано належних і достовірних доказів, які б підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів товариства внаслідок встановлення відповідачем огорожі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, мотивовано відмовив у задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю заявлених вимог.

43. Схожих правових висновків про недоведеність позовних вимог

АТ «Укрзалізниця» у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд

у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 444/2233/18, від 21 липня 2021 року у справі № 444/2316/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 444/2234/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 444/2303/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 444/2308/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 444/2191/18, від 03 травня 2022 року у справі № 444/1949/16-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 444/2299/18.

44. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

45. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

46. За встановлених у цій справі обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, висловленим у постановах, на які послався заявник у касаційній скарзі.

47. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

48. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

2. РішенняЯворівського районного суду Львівської області від 15 березня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 вересня

2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян В. В. Шипович